Постанова

від 25.12.2023 по справі 293/956/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/956/22 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л.Й.

Категорія 71 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Трояновської Г.С., Шевчук А.М.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/956/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа-Черняхівський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уЖитомирському районіЖитомирської областіцентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),про визнаннябатьківства,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й. у смт. Черняхові,

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати його батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивував тим, що він є громадянином Китайської Народної Республіки. З середини січня 2020 року проживав разом з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. Під час спільного проживання ОСОБА_2 від нього завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину. Після народження дитини в сім`ї почали виникати сварки і позивач змушений був залишити відповідачку. Як пізніше з`ясувалося вона зареєструвала дитину та вказала в графі батько неіснуючу людину, зазначивши прізвище дитини ОСОБА_4 . На неодноразові прохання показати свідоцтво про народження дитини він отримував відмову. За допомогою адвоката звернувся до Черняхівського ВДРЦС у Житомирському районі Житомирської області центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про надання витягу з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримав відмову. Оскільки він не записаний батьком дитини, тому змушений звертатись до суду.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_2 посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про ухилення відповідача від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи є помилковими.

Зазначає, що жодної інформації про намір призначити вказану експертизу позивач їй не направляв.

Суд першої інстанції взагалі не повідомляв її про розгляд клопотань про призначення експертизи в даній справі.

Лише одного разу, її представник - адвокат Могильницький В.Ю. зміг зв`язатися з ОСОБА_2 та повідомити про необхідність прибуття до Києва 26 грудня 2022 року для участі у проведенні експертизи.

У подальшому, жодного разу вона не повідомлялася про розгляд нового клопотання про експертизу та дату прибуття з дитиною до експертної установи.

Суд також не направляв їй жодних вимог від експерта і не повідомляв дату прибуття до м. Києва. Адвокат повідомляв суд про її необізнаність про дату повторної експертизи.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 109 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Суд першої інстанції не вирішував питання про постановления ухвали про примусовий привід на проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, що дозволяється у справах про визнання батьківства, материнства (ч. 2 ст. 146 ЦПК України).

Позивач жодним чином не довів походження ОСОБА_3 саме від нього, з яким вона ніколи не перебувала у шлюбних відносинах. Вони спільного господарства не вели. Крім того, у період жовтня 2020 року позивач не перебував в Україні, а біологічним батьком ОСОБА_3 є інша особа.

Вказує також на те, що у лютому 2022 року ОСОБА_1 запропонував їй укласти фіктивний шлюб або записати його батьком доньки ОСОБА_5 , для того, щоб мати законне право проживання в Україні. Але вона категорично відмовила, оскільки це не відповідає дійсності. Однак позивач не полишав своїх протиправних намірів і періодично намагався прибути за місцем її проживання та вчиняти протиправні дії. Вказані факти зафіксовані правоохоронними органами. У зв`язку з регулярним порушенням законодавства України, 20 червня 2022 року щодо позивача прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну на 3 року (до 20 червня 2025 року).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні відповідач та її представник адвокат Могильницький В.Ю. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити і надали пояснення, які відповідають її доводам.

Представник позивача адвокат Терещенко Л.В. апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - Черняхівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслав клопотання про розгляд справи без їх участі, а судове рішення ухвалити у відповідності до вимог чинного законодавства.

Приймаючи до уваги, що належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи позивач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції мотивувавсвоє рішеннятим, що призначення судової молекулярно-генетичної експертизи є необхідним у цій конкретній справі, проте така експертиза не була проведена саме внаслідок ухилення ОСОБА_2 від її проведення. Також судом було взято до уваги подані позивачем та його представником фотографії та відеоматеріали, які доводять факт спільного виховання та утримання дитини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками мотивуючи таким.

Установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином Китайської Народної Республіки (т.1 а.с.7-8). Відносно останнього прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну на 3 роки, що підтверджується його закордонним паспортом (т.1 а.с.57).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036989496 від 27.09.2022 вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Актовий запис про народження від 06.07.2021 №1724 зареєстрований реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Відомості про батька вказані відповідно до частини першої ст.135 СК України (за вказівкою матері). Актовий запис складено без присутності заявника. Заяву подано матір`ю дитини в електронній формі відповідно до надання комплексної послуги «єМалятко», затвердженого постановою КМУ від 10.07.2019 №691. Спосіб отримання свідоцтва: засобами поштового зв`язку за рахунок заявника (т.1 а.с.95-96).

На підтвердження доводів позовної заяви ОСОБА_6 надано суду спільні фотознімки, відео- матеріали, на яких зображені сторони з дитиною ОСОБА_7 . Відповідач в апеляційному суді не заперечила, щодо дійсності цих матеріалів (т. 1 а.с.175-180, 218-224).

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року по справі призначено молекулярно-генетичну експертизу (т.1 а.с.102-103).

02 лютого 2023 року судом одержане повідомлення експертної установипро неможливість проведення експертизи внаслідок ухилення від явки ОСОБА_2 з дитиною. Відбір порівняльних зразків не проводився (т.1 а.с.133-134). На підтвердження поважних причин неявки відповідачки із дитиною для проведення експертизи суду доказів надано не було.

28 березня 2023 року місцевим судом ухвалу про призначення експертизи повторно направлено до експертної установи для проведення експертизи (т.1 а.с.210-211).

Експертною установою 18.05.2023 було вдруге повідомлено судпронеможливість проведення експертизи внаслідок ухилення від явки ОСОБА_2 з дитиною. Відбір порівняльних зразків не проводився (т.2 а.с.9-11). Відповідачем також не надано належних доказів, підтверджуючих поважність причини повторної неявки для проведення судової експертизи.

Відповідно до частини першої статті146ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З урахуванням встановлених вище фактів, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачка двічі не з`явилась для проведення експертизи та не забезпечила присутність доньки. Вона та її представник не вживали жодного заходу для узгодження дати проведення експертизи у зручний для ОСОБА_2 день, з урахуванням, зокрема, стану здоров`я дитини та відповідачки.

Таким чином, призначена у даній справі судова генетична експертиза не була проведена через ухилення відповідачки від явки з дитиною на експертизу. Без представлення експерту можливості здійснити забір біологічного матеріалу відповідачки та малолітньої ОСОБА_3 проведення генетичної експертизи є неможливим.

Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду скарги у судовому засіданні відповідачці ОСОБА_2 та її представникуз метою підтвердження доводів апеляційної скарги, було роз`яснено право відповідача заявити клопотання про призначення та проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та роз`яснено правові наслідки ухилення від участі в її проведенні. Відповідач відмовилася від її призначення.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бутибудь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_3 від позивача.

Заперечуючи встановлені судом обставини, відповідач належних і допустимих доказів на їх спростування не надала.

Встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 травня 2018 року у справі №399/1029/15-ц (провадження №61-14438св18), експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №760/3977/15-ц (провадження №61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Факт того, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 підтверджується також наданими суду фотокартками, відеозаписами, які апеляційним судом належним чином досліджені та оцінені.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши наявність підстав для застосування наслідків, які передбачені ст. 109 ЦПК України у зв`язку з ухиленням відповідачки від проведення експертизи, що призвело до неможливості проведення генетичної експертизи, детальне обґрунтування чого наведене вище, - колегія суддівдійшлависновку про наявність підстав для встановлення, що позивач є батьком малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18 (провадження №61-18333св19), від 09 вересня 2020 року у справі №277/836/16-ц (провадження №61-48029св18). Ця правова позиція щодо застосування положень статті 109 ЦПК України є незмінною, що підтверджується постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №199/3284/19.

Доводи апеляційної скарги, що установлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку експертизи є необґрунтованими, оскільки поведінка відповідачки свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини та спростування доводів позивача про його батьківство та про зловживання відповідачкою правами шляхом ухилення від участі у генетичній експертизі.

Уданій справі проведення експертизи має суттєве значення для обох сторін (оскільки позиція позивача та відповідача у відношенні батьківства є протилежною), тому саме висновок експерта мав би підтвердити ту чи іншу позицію сторін.

А отже, сторони у відповідності до частини першої статті 44 ЦПК України повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

ОСОБА_2 не вчинила будь-яких дій, спрямованих на встановлення істини у справі.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо незаконного перебування на території України позивача не мають правового значення для вирішення спірних правовідносин, а наявність у паспорті позивача відміток про виїзд та в`їзд на територію України в період жовтня 2020 року, не спростовує підстав для визнання позивача біологічним батьком малолітньої ОСОБА_3 .

Інші посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду про встановлення батьківства є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а

рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 27 грудня 2023 року.