Постанова

від 31.07.2024 по справі 293/956/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 293/956/22

провадження № 61-1887св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року у складі судді Проценко Л. Й. та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Трояновської Г. С., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Черняхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є громадянином Китайської Народної Республіки. Із середини січня 2020 року проживав разом з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вів з нею спільне господарство. Під час спільного проживання ОСОБА_2 завагітніла від нього та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку. Після народження дитини у них з відповідачкою почали виникати сварки і позивач був змушений залишити сім`ю.

Як з`ясувалося пізніше, позивачка зареєструвала дитину, вказавши в графі «батько» неіснуючу людину з прізвищем ОСОБА_3 . Оскільки він не записаний батьком дитини, тому змушений звертатись до суду.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати його батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Китайської Народної Республіки батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер актового запису 1724 від 06 липня 2021 року, здійснений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що призначення судової молекулярно-генетичної експертизи є необхідним у цій конкретній справі, проте така експертиза не була проведена внаслідок навмисного ухилення ОСОБА_2 від її проведення.

Суд вказав, що ухилення відповідачки від подання експертам необхідних матеріалів, відповідно до вимог статті 109 ЦПК України, є підставою для визнання факту, для з`ясування якого призначалась експертиза

При цьому суд також взяв до уваги подані позивачем фотографії та відеоматеріали, які доводять факт спільного виховання та утримання дитини сторонами у справі.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року- без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24 січня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року.

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Заявниця, зокрема, посилається на те, що висновки судів про ухилення її від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи є помилковими, а суд першої інстанції належним чином не повідомляв її про розгляд клопотань та про призначення експертизи у цій справі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою,витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено дію оскаржуваних судових рішень.

05 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином Китайської Народної Республіки.

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036989496 від 27 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Актовий запис про народження від 06 липня 2021 року № 1724 зареєстрований реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Відомості про батька: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Відомості про батька вказані відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері). Актовий запис складено без присутності заявника. Заяву подано матір`ю дитини в електронній формі відповідно до надання комплексної послуги «єМалятко», затвердженого постановою КМУ від 10 липня 2019 року № 691. Спосіб отримання свідоцтва: засобами поштового зв`язку за рахунок заявника.

На підтвердження доводів позовної заяви ОСОБА_1 надано суду спільні фотознімки, відеоматеріали, на яких зображені сторони з дитиною ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою-характеристикою, виданою Селецьким старостинським округом Черняхівської селищної ради Житомирської області від 04 серпня 2022 року № 75, ОСОБА_2 на дату звернення проживає на території Селецького старостинського округу разом з дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації. Компроментуючих матеріалів на ОСОБА_2 до старостинського округу не надходило.

Згідно з повідомленням Селецького старостинського округу Черняхівської селищної ради Житомирської області від 15 вересня 2022 року № 102 в Селецькому старостинському окрузі взагалі відсутні відомості про проживання на території округу громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З будь-якими письмовими зверненнями даний громадянин до старостинського округу не звертався.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення від 07 травня 2009 року в справі Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34).

Верховний Суд в постановах від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання батьківства, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачка ухилилась від проведення судово-генетичної експертизи, яка двічі призначалась за клопотанням представника позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Суд вказав, що ухилення відповідачки від подання експертам необхідних матеріалів, відповідно до вимог статті 109 ЦПК України, є підставою для визнання факту для з`ясування якого призначалась експертиза, а саме, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому суд зазначив, що відповідачка через свого представника була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення експертизи, однак не з`явилась до експерта.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи є ОСОБА_1 , громадянин Китайської Народної Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , яка вірогідність такого батьківства.

Копія вказаної ухвали суду листом вих. № 293/956/22/7067/2022 від 03 жовтня 2022 року направлена відповідачці ОСОБА_2 за адресою, зазначеною у позовній заяві, проте конверт з поштовою кореспонденцією повернувся з відміткою без вручення адресату з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з повідомленням центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби № 91-8958/18/23-вих від 01 березня 2023 року у справі № 293/956/22 щодо ухвали від 28 лютого 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за документом НОМЕР_2, у пункті пропуску Порубне, перетнула кордон на виїзд 08 жовтня 2022 року 17:21:00.

Крім цього, копію Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року було надіслано й представнику відповідача ОСОБА_9 на його особисту електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка не є офіційною.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від28 березня 2023 року повторно направлено для виконання ухвалу суду від 03 жовтня 2022 року про призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Копію указаного судового рішення було надіслано представнику відповідача ОСОБА_9 на його особисту електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка не є офіційною.

Лист доставлено до електронної скриньки 30 березня 2023 року о 12:17:08 год.

Копія ухвали Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 березня 2023 року на адресу ОСОБА_2 у березні 2023 року не надсилалась.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 травня 2023 року надано судовому експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Камілі Гончаренко дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів експертизи (біологічних зразків) або зміни їх властивостей; постановлено повідомити сторони про одночасну явку 07 червня 2023 року з 14:00 до 15:00 год до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за адресою: м.Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 5 для відбору біологічних зразків (букального епітелію).

Копію указаного судового рішення було надіслано представнику відповідача ОСОБА_9 на його особисту електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка не є офіційною.

Лист доставлено до електронної скриньки 04 травня 2023 року о 10:28:30 год.

Копія ухвали Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 травня 2023 року на адресу ОСОБА_2 не надсилалась.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції про призначення експертизи) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції про призначення експертизи) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є:1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції про призначення експертизи) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством, чинним на час постановлення ухвали судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового

рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції).

В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Справу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі.

Доказів реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять, як і не містять доказів надіслання зазначених вище ухвал через підсистеми Єдиної судової інформаційно-комунікаційна системи.

З огляду на викладене, у цій справі суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати ОСОБА_2 зазначені ухвали суду у паперовій формі рекомендованим листом, а наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа її представнику на електронну пошту, яка не є офіційною ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), у розумінні статті 272 ЦПК України не свідчить про належне вручення копії рішення суду стороні відповідача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, належним чином не повідомивши ОСОБА_2 та її представника про дату, час та місце проведення експертизи, дійшов передчасного висновку про ухилення відповідачки від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, помилково застосувавши наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи на зазначене уваги не звернув, указані недоліки місцевого суду не виправив.

З урахуванням того, що фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому справу необхідно передати для нового розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов