Постанова

від 27.12.2023 по справі 296/5952/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/5952/22 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В.М

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/5952/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК СТЕП" про визнання договорів недійсними та удаваними

за заявою Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" про забезпечення позову та зустрічне забезпечення

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2023 року, постановлену під головуванням судді Шкирі В.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ПАТ "Вібросепаратор" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК СТЕП" про визнання договорів недійсними та удаваними.

У листопаді 2023 року представник ПАТ"Вібросепаратор"-Сидорчук Ю.М.звернулася до суду з заявою про забезпечення позову та зустрічне забезпечення та просила накласти арешт на наступне майно:

- майно Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" за адресами: м. Житомир, вул.Сергія Параджанова, будинок 93 комплекс будівель та споруд загальною площею 31486,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885462518101) та АДРЕСА_1 : комплекс будівель та споруд загальною площею 826,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616189818220);

- майно ОСОБА_1 , а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 36,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69635818101);

Також просила заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав Міністерства Юстиції України, державним реєстраторам, нотаріусам, приватним нотаріусам, приватним виконавцям та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно щодо наступних об`єктів нерухомого майна :

- Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" за адресами: м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, будинок 93 комплекс будівель та споруд загальною площею 31486,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885462518101) та АДРЕСА_1 : комплекс будівель та споруд загальною площею 826,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616189818220);

- ОСОБА_1 , а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3 квартира51 загальною площею 36,9 кв.м.(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 69635818101);

В обґрунтування заяви вказувала, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2022 року у справі № 296/5017/18 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Вібросепаратор», треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «НТК СТЕП», про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування упущеної вигоди 299 594,39 грн та у відшкодування моральної шкоди 300 000 грн, а всього 599 594 грн.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04.10.2023 вказане рішення було змінено в частині відшкодування моральної шкоди, зменшено суму, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Вібросепаратор» на користь ОСОБА_1 , з 300 000 грн до 100 000 грн, а також загальну суму з 599 594 грн до 399 594 грн.

Зазначила, що ПАТ «Вібросепаратор» звернулося до суду із цим позовом після ухвалення судом рішення від 18.02.2022 у справі №296/5017/18 щодо стягнення з ТОВ "Вібросепаратор" упущеної вигоди на користь ОСОБА_1 на підставі договорів оренди № 3 від 22.05.2012, №5 від 22.04.2015, №7 від 24.03.2018, які укладені з ТОВ "НТК СТЕП". Вказані договори ПАТ «Вібросепаратор» вважає удаваними.

Представник позивача вказала, що в межах розгляду цієї справи, на її думку, існує необхідність забезпечення позову, оскільки ОСОБА_1 може відчужити своє майно квартиру АДРЕСА_4 , тому невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Так, у справі №296/5017/18 стягнуто з ТОВ "Вібросепаратор" упущену вигоду на користь ОСОБА_1 на підставі договорів оренди № 3 від 22.05.2012, №5 від 22.04.2015, №7 від 24.03.2018, які укладені з ТОВ "НТК СТЕП", які ПАТ "Вібросепаратор" оспорює в межах поданого позову у справі 296/5952/22.

При цьому, 18.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі №296/5017/18, а тому представник позивача вважає, що поки справа буде розглядатися в касаційній інстанції з ПАТ "Вібросепаратор" буде стягнуто моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн, та упущену вигоду в сумі 399 594, грн., а у разі задоволення цього позову справу №296/5017/18 треба буде переглядати за нововиявленими обставинами, але до цього часу грошові кошти будуть стягнуті ОСОБА_1 і поновити права ПАТ "Вібросепаратор" буде неможливо, оскільки у ОСОБА_1 у власності лише квартира, яку він може в будь-який момент відчужити. Також він є інвалідом 2 групи, що ускладнить виконання рішення.

При цьому, 08.11.2023 поновлено виконавчі дії у виконавчому провадженні № 69519022 у зв`язку з переглядом справи №296/5017/18, а 09.11.2023 накладено арешт на кошти ПАТ "Вібросепаратор". Водночас, рішення у справі не виконано у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках боржника, тому можливе накладення арешту на майно ПАТ "Вібросепаратор".

Виходячи із наведеного просила задовольнити вимоги заяви.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2023 року залишено без задоволення заяву представника позивача Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" - адвоката Сидорчук Юлії Миколаївни про забезпечення позову та зустрічне забезпечення в цивільній справі за позовом представника Приватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" - адвоката Сидорчук Юлії Миколаївни до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК СТЕП" про визнання договорів недійсними та удаваними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ПАТ "Вібросепаратор" - Сидорчук Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів заяви про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що вказана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом не враховано, що констатація факту, що договори оренди є удаваними та недійсними впливатиме на розмір упущеної вигоди у справі №296/5017/18. До вказаних договорів оренди ПАТ "Вібросепаратор" не мав жодного відношення та усіма можливими засобами та способами намагається захистити свої права, адже законодавчо був обмежений в оскарженні договорів оренди, оплата за які лягла в основу розрахунку упущеної вигоди. Зазначала, що справа № 296/5952/22 та справа №296/5017/18 нерозривно пов`язані одна з одною і розгляд справи № 296/5952/22 допоможе встановити істину у справі №296/5017/18, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Звертала увагу, шо ПАТ "Вібросепаратор" просить накласти арешт на частину свого нерухомого майна та нерухомого майна ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Вібросепаратор" у повному обсязі, оскільки така заява позивача грунтується на припущеннях і не відповідає обставинам справи. Позивач хоче позбавити ОСОБА_1 можливості відчужити залишки майна в рахунок компенсування завданої шкоди.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ "Вібросепаратор" адвокат Сидорчук Ю.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечила, надала пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій конкретній справі та не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивачки), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню.

Колегія суддів погоджується із висновками суду, виходячи із такого.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) зроблено висновок, що при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин рішення судів про накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц (провадження № 61-16714св21) міститься висновок про те, що суди застосували такий захід забезпечення позову як арешт земельної ділянки; при задоволенні заяви про забезпечення позову суди вважали, що вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами і забезпечить їх виконання та ефективне поновлення прав позивача. Вживаючи заходи забезпечення позову, суд вважав обґрунтованими доводи позивача про можливе відчуження відповідачем нерухомого майна, яке може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Позивачем заявлено вимоги про скасування державного акта про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню. Тому захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; за таких обставин, судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Вібросепаратор», звертаючись із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "НТК СТЕП" вказало, що18 лютого 2022 року Корольовським районним судом міста Житомира винесено рішення по справі № 296/5017/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Вібросепаратор» про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги позивача задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Вібросепаратор» на користь ОСОБА_1 на відшкодування упущеної вигоди 299 594,39 грн. та на відшкодування спричиненої моральної шкоди 300 000,00 грн., а всього 599 594 грн. 00 коп.

До розміру упущеної вигоди у суму 299 594,39 грн. ввійшли суми орендної плати, яку ОСОБА_1 планував отримати від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК СТЕП».

Постановою Житомирського апеляційного суду від 04.10.2023 вказане рішення було змінено в частині відшкодування моральної шкоди, зменшено суму, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Вібросепаратор» на користь ОСОБА_1 , з 300 000 грн до 100 000 грн, а також загальну суму з 599 594 грн до 399 594 грн.

Крім того, Товариство вказало, що відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти ПАТ "Вібросепаратор", проте рішення оскаржено в касаційному порядку та суд касаційної інстанції відмовив в зупиненні виконання рішення суду.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ПАТ «Вібросепаратор» мотивував необхідність вжиття заходів забезпечення позову припущенням, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_1 може відчужити своє майно квартиру АДРЕСА_4 , а якщо позов буде задоволено то необхідно буде переглядати справу №296/5017/18 за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з системного тлумачення положень, що регулюють питання забезпечення позову, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, співставивши предмет заявленого позову, зміст позовних вимог, які є вимогами немайнового характеру (визнання договорів недійсними та удаваними) та заявлені заходи забезпечення позову (арешт приватної квартири ОСОБА_1 ), колегія суддів не вбачає очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам позивача, оскільки позитивним результатом розгляду цієї справи є лише констатація факту дійсності чи недійсності правочину, що не потребує майнового врегулювання спору між сторонами з огляду на заявлені позовні вимоги.

Позовних вимог, пов`язаних з наслідками недійсності оспорюваного правочину, ПАТ «Вібросепаратор»не заявив.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18) зазначено, що «позивач просив визнати недійсними договори позики без застосування правових наслідків недійсності цих правочинів, тому увипадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру. Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними без вчинення додаткових дій для цього. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі».

За фактичних обставин у цій справі, враховуючи, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивача), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому, місцевий суд правильно зазначив у своїй ухвалі про те що вимоги про припинення та недійсність правочинів полягають у констатації цього факту, і таке судоверішення непідлягає примусовомувиконанню уподальшому тане залежитьвід наявностіу позивачавласності нажитловий будинок.Цеж стосуєтьсяі визнанняправочинів удаваними,про щороз`яснено у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 646/5878/20, провадження № 61-2564св21.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_1 не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі, а ухвалене можливе позитивне рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, що свідчить про помилковість тверджень представника позивача про те, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи заяву про забезпечення позову у цій справі, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що запропонований вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними, удаваними без вчинення додаткових дій для цього, запропоновані заявником заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій конкретній справі та не забезпечать реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивача), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, та обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Вібросепаратор» про те, що поки справа буде розглядатися в касаційній інстанції з ПАТ "Вібросепаратор" буде стягнуто моральну шкоду в сумі 100000,00 грн, та упущену вигоду в сумі 399594, грн., а у разі задоволення цього позову справу №296/5017/18 треба буде переглядати за нововиявленими обставинами, але до цього часу грошові кошти будуть стягнуті ОСОБА_1 і поновити права ПАТ "Вібросепаратор" буде неможливо, оскільки у ОСОБА_1 у власності лише квартира, яку він може в будь-який момент відчужити, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову у цій справі фактично спрямована на зупинення виконання рішення суду у справі №296/5017/18, що суперечить інституту забезпечення позову.

Вирішення питання про зупинення виконання рішення суду на час касаційного перегляду справи судом вирішується в установленому ЦПК України порядку.

Посилання ПАТ «Вібросепаратор» на те, що судом касаційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення виконання рішення суду у справі №296/5017/18 не впливають на вирішення питання про забезпечення позову в межах розгляду цієї справи.

До того ж, ПАТ «Вібросепаратор» не позбавлений права повторно звернутися до касаційної інстанції із відповідною заявою в межах розгляду справи №296/5017/18 із наданням достатніх доказів на підтвердження відповідних обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Вібросепаратор" залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 28.12.2023.

Головуючий Судді: