Постанова

від 23.11.2023 по справі 759/1779/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1185/2023

справа №759/1779/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання Чепур Н.К., Крисіної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Сторожук Олени Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Журибеда О.М.,

та за апеляційною скаргою адвоката Сторожук Олени Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Журибеда О.М.,

у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним,-

встановив:

У лютому 2018 року Державна іпотечна установа звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 52-07-ИЛ/23 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №1 та додатковою угодою №2 до договору про відкриття кредитної лінії.

Вказує, що за умовами договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повторності, строковості, платності, що складається із суми залишку основного боргу по кредиту, що станом на 16 травня 2008 року становить суму в розмірі 225 000, 00 доларів США з оплатою по процентній ставці 16% річних.

В забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов`язань за договором відкриття кредитної лінії між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 52-07-П/23 від 08 серпня 2007 року, за умовами якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за невиконання умов кредитного договору.

11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та АТ Банк «Фінанси та Кредит» укладено кредитний договір № 17/4, за яким надано банку кредит рефінансування 155 600 000, 00 грн строком до 11 червня 2015 року.

В забезпечення зобов`язання банка за кредитним договором, між установою та банком укладено договір застави майнових прав № 17/4-3 від 11 лютого 2015 року.

11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги 17/4В.

Постановою № 612 Національного Банку України від 17 вересня 2015 року ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Вказує, що, починаючи з 17 вересня 2015 року, установа набула усі права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 52-07-ИЛ/23, укладеного між банком та ОСОБА_2 .

Також, згідно договору відступлення права вимоги установа набула права вимоги за усіма договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Зазначає, що про здійснення такого відступлення позичальника проінформовано повідомленням № 759/11/2 від 15 жовтня 2015 року.

Станом на момент відступлення права вимоги (17 вересня 2015 року) залишок заборгованості відповідачів за договором про відкриття кредитної лінії № 52-07-ИЛ23 від 08 серпня 2007 року становить 1 886 396, 33 грн, що підтверджується витягом з довідки про залишок заборгованості по іпотечним кредитам, що були надані в забезпечення Державній іпотечній установі згідно договору застави майнових прав № 17/4 від 11 лютого 2015 року, який був наданий установі у листі АТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 3-242100/22658 від 23 листопада 2015 року.

Зазначає, що через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 05 лютого 2018 року складає 3 365 076,74 гривень, з яких: по сумі набутих вимог ДІУ станом на 17 вересня 2015 року - 1 886 396,33 грн, прострочені відсотки за користування кредитом з 17 вересня 2015 року по 05 лютого 2018 року - 723 332,16 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів 568 125,00 грн, інфляційні втрати 207 223,25 грн.

Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії в сумі 3 365 076,74 грн, з яких: по сумі набутих вимог ДІУ станом на 17 вересня 2015 року - 1 886 396,33 грн, прострочені відсотки за користування кредитом з 17 вересня 2015 року по 05 лютого 2018 року - 723 332,16 гривень, пеня за прострочення сплати кредитних коштів 568 125,00 гривень, інфляційні втрати - 207 223,25 гривень.

У травні 2018 року адвокатом Сторожук С.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано зустрічну позовну заяву про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним.

В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_2 при укладенні договору умисно введена банком в оману з метою отримання банком додаткового прибутку.

Вказує, що згідно з умовами договору про відкриття кредитної лінії, процентна ставка за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту становить 14.5% річних. Реальна процентна ставка за користування кредитом складає 16.0% річних.

Проте судовим експертом встановлено, що реальна ставка на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії становить 16.17%.

Вважає, що банк умисно приховував реальну процентну ставку і вводив в оману ОСОБА_2 під час укладення відповідного договору.

Також банком було встановлено пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, що суперечить принципу розумності та не має під собою ніякого економічного обґрунтування.

До того ж, розмір встановленої пені перевищував подвійну облікову ставку НБУ, що суперечить приписам Закону України «Про захист прав споживачів» і відповідно порушує права позичальника як споживача, а також є порушенням статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Вказує, що договором визначено, що позичальник зобов`язаний сплатити банку комісійну винагороду за рахунково-касове обслуговування у розмірі 17 043,75 грн. Окрім того, позичальник мав сплатити суму річних процентів за користування кредитними коштами, а також щомісячної комісії за надання кредитних коштів.

Вказує, що вимоги діючого на час підписання договору законодавства, а саме частини 4 статті 4, статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов`язували банки перед підписанням кредитного договору надати позичальникам у письмовій формі повну, всебічну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, зазначивши перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги.

Однак, банком відповідні вимоги дотримано не було, докази щодо належного повідомлення відповідача відсутні, а надана інформація про умови договору не була повною і об`єктивною, а також вводила в оману позичальника.

Зазначає, що також банком не було надано споживачу графік платежів.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 52-07-Ил/23 від 08 серпня 2007 року, додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 52-07-Ил/23 від 16 травня 2008 року, додаткову угоду № 2 договору про відкриття кредитної лінії № 52-07-Ил/23 від 29 серпня 2008 року, укладених між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; застосувати наслідки визнання договору недійсним, а саме: визнати недійсним іпотечний договір від 08 серпня 2007 року та додатковий договір № 1 до іпотечного договору від 16 травня 2008 року, визнати недійсним договір поруки № 52-07-П/23 від 08 серпня 2007 року та додаткову угоду № 1 до договору поруки № 52-07-П/23 від 16.05.2008 року.

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 13 вересня 2022 року позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії задовольнив.

Стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в сумі 3 365 076, 74 грн, з яких: по сумі набутих вимог ДІУ станом на 17 вересня 2015 року - 1 886 396, 33 грн, прострочені відсотки за користування кредитом з 17 вересня 2015 року по 05 лютого 2018 року - 723 332, 16 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 568 125, 00 грн, інфляційні втрати - 207 223, 25 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи сплачений судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі по 25 238,00 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Сторожук О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу.

Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції суд не встановив правонаступництво між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», який начебто відступив право вимоги Державній іпотечній установі за спірними договорами.

Вказує, що суд першої інстанції не надав оцінку запереченням відповідачки, викладеними у відзиві на позовну заяву.

Звертає увагу, що просила суд застосувати позовну давність з огляду на те, що у липні 2015 року Банк надіслав поручителю ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, тим самим змінивши строк виконання основного зобов`язання і протягом 6 місяців був зобов`язаний пред`явити позов до поручителя, що ним не було зроблено.

Уважає, що суд першої інстанції протиправно не застосував позовну давність, яка спливла і про що заявила сторона у спорі.

Вказує, що у зв`язку із тим, що Банком у 2015 році змінено строк виконання зобов`язання за кредитним договором, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками, пені - не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір від 08 серпня 2007 року припинив свою дію після направлення письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості - 23 липня 2015 року.

Звертає увагу, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Позичальниця отримала кредит в іноземній валюті (долари США), а тому підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат немає.

Вказує, що наявні в матеріалах докази самі по собі не можуть уважатись доказом видачі кредитних коштів, в тому числі погашення заборгованості, відповідно, і наявності заборгованості, оскільки не є первинними документами.

Посилається на те, що документи додані до позовної заяви не завірені належним чином, що свідчить про відсутність оригіналів цих документів.

Звертає увагу на невідповідність інформації, наданої Банком за ухвалою суду, по заборгованості за кредитом та розрахунку, що наданий Державною іпотечною установою.

Вказує, що не зрозуміло, яку саме суму коштів стягнув суд першої інстанції, оскільки суд стягнув 3 365 076,74 гривень, проте якщо додати стягнуті кошти, то вийде сума 3 385 076,74 гривень.

Окрім того, вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що згідно положень статей 203,215,230,548 ЦК України в момент підписання кредитного договору ОСОБА_2 за зустрічним позовом була введена в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки,

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії відмовити. Позов ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним задовольнити. Вирішити питання судових витрат.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року в задоволенні заяв представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі № 759/1779/18 за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, адвокатом Сторожук О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу.

Вказує, що не погоджується з ухваленим додатковим рішенням. Зазначає, що витрати ОСОБА_2 складають 40 000, 00 грн, з яких 25 000,00 грн - оплата за проведення судово-економічної експертизи у справі №759/1779/18 та витрати на професійну правову допомогу у справі (гонорар адвоката) у розмірі 15 000, 00 грн.

Витрати ОСОБА_1 складають витрати на професійну правову допомогу у справі (гонорар адвоката) у розмірі 15 000, 00 грн.

Зазначає, що на підтвердження понесених відповідачами судових витрат до суду першої інстанції подано всі документи.

Вказує, що з урахуванням оскарження основного судового рішення, а також оскаржуваного додаткового рішення наявні підстави для вирішення питання щодо зміни розподілу судових витрат.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з Державної іпотечної установи понесені ОСОБА_1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. Стягнути з Державної іпотечної установи понесені ОСОБА_2 судові витрати, всього у розмірі 40 000, 00 грн., а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. та проведення судово-економічної експертизи у розмірі 25 000, 00 грн.

В судовому засіданні представник відповідачів адвокат Сторожук С.С. доводи апеляційних скарг підтримала.

Представник позивача Стадний Д.С. проти задоволення апеляційних скарг заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції уважав установленим, що сторонами договору узгоджені всі його істотні умови, натомість невідповідність змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б недійсність договору, судом не установлено. Окрім того, суд вказав, що відповідачами (за основним позовом) не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні частини 1 статті 81 ЦПК України на спростування заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З даних договору про відкриття кредитної лінії №52-07 Ил/23, укладеного 08 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , установлено, що банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 225 000, 00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14.5 процентів річних (том 1 а.с. 10-13).

В забезпечення зобов`язання по кредитному договору №52-07 Ил/23 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір поруки № 52-07-П/23 від 08 серпня 2007 року, за умовами якого поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком (том 1 а.с.22-24).

З даних додаткової угоди №1 до договору про відкриття кредитної лінії №52-07-Ил/23 від 08 серпня 2007 року установлено, що 16 травня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено вказану додаткову угоду, відповідно до умов якої пункт 2.1 договору про відкриття кредитної лінії №52-07 Ил/23 від 08 серпня 2007 року викладено в такій редакції: «банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, що складається із суми залишку основного боргу по кредиту, що на момент укладення цієї додаткової угоди становить суму в розмірі 225 000, 00 доларів США, з оплатою по процентній ставці 16,0 процентів річних у відповідності до вимог пункту 4.6 кредитного договору». Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції « позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 16,0 ( шістнадцять цілих) процентів річних» (том 1 а.с.15).

8 серпня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до банку із заявою про надання траншу в рамках невідновлювальної кредитної лінії в сумі 90 000 доларів США та згідно заяви на видачу готівки від 08 серпня 2007 року отримала такі кошти (том 1 а.с. 20, 21).

9 серпня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до банку із заявою про надання траншу в рамках невідновлювальної кредитної лінії в сумі 135 000 доларів США та згідно заяви на видачу готівки від 09 серпня 2007 року отримала такі кошти (том 1 а.с. 18,19).

29 серпня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 до договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до умов укладеної додаткової угоди, сторони визначили, що пункт 3.2 договору про відкриття кредитної лінії №52-07-Тл/23 від 08 серпня 2007 року викладено в такій редакції: "позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 07 серпня 2017 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісячно, в термін з 01 до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості відповідно до додатку №2. Окрім того, пункт 4.3 викладено в новій редакції, а також Додаток 1 визнано таким, що втратив чинність ( том 1 а.с.16).

16 травня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки№52-07-П/23 від 8 серпня 2007 року , згідно якої пункт 1.1 договору поруки викладено в новій редакції, зокрема, визначено, що боржнику наданий кредит, що складається із суми залишку основного боргу по кредиту, що на момент укладення цієї додаткової угоди становить суму в розмірі 225 000,00 доларів США, з оплатою по процентній ставці 16,0 процентів річних ( том 1 а.с. 25).

З даних договору відступлення права вимоги № 17/4-В, укладеного 11 лютого 2015 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою установлено, що з метою реалізації порядку стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав № 17/403 від 11 лютого 2015 року, укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань первісного кредитора за кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015 року (а.с. 26-29).

З даних додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №17/4-В від 11 лютого 2015 року убачається, що серед боржників є , зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (поручитель) (том 1 а.с.30-31).

15 жовтня 2015 року Державною іпотечною установою на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення № 7489/11/2 від 15 жовтня 2015 року про те, що з 17 вересня 2015 року Державна іпотечна установа є новим кредитором та іпотекодержателем позичальника та застереження від оплати будь-яких коштів в погашення боргу на рахунки первісного кредитора, додатками до якого надавались копії договору відступлення прав вимоги № 17/4-В від 11 лютого 2015 року, витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно та вимоги ДІУ по банку від 17 вересня 2015 року №6596/15/2 (а.с.33-34).

З даних листа, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", установлено, що станом на момент відступлення права вимоги Державній іпотечній установі за договором відступлення у відповідності з довідкою про залишки заборгованості по іпотечним кредитам, що були надані в забезпечення Державній іпотечній установі згідно з договором застави майнових прав № 17/4 від 11 лютого 2015 року станом на 17 вересня 2015 року залишок основних зобов`язань боржника ( ОСОБА_2 порядковий номер 288 в довідці) складав: у гривневому еквіваленті станом на 17 вересня 2015 рік - 1 866 396, 33 грн (а.с.39-42).

З матеріалів справи також убачається, що в серпні 2015 року АТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до ОСОБА_2 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 93 878,53 долари США та 1 413 248,05 гривень, який ухвалою суду від 4 липня 2016 року залишено без розгляду (том 1 а.с.121-123) .

23 липня 2015 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 банком направлено вимогу в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», згідно якої сума заборгованості за кредитним договором станом на 08 червня 2015 року становить 93 878,53 доларів США та 1 413 248,05 грн, що за розрахунком банку становить в національній валюті 3 387 119,25 грн ( том 1 а.с. 127).

Згідно вказаної вимоги відповідачам запропоновано протягом 30 днів з моменту отримання вимоги повернути кредитні кошти та погасити заборгованість станом на 08 червня 2015 року у розмірі 93 878,53 доларів США та 1 413 248,05 грн, з яких:

- сума заборгованості за основним боргом 85 525,85 доларів США;

- сума заборгованості за відсотками 8352,68 доларів США;

- пеня за прострочення заборгованості по основному кредиту, комісії та відсоткам - 1 413 248,05 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач надає розрахунок суми відсотків з 17 вересня 2015 року по 05 лютого 2018 року (додаток 1 до позовної заяви ), згідно якого за цей період заборгованість за відсотками за користування кредитом ОСОБА_2 складає 723 332,16 гривень, база нарахування 1 866 396,33 грн, відсоткова ставка 16,00% (том 1 а.с.7).

З даних додатку №2 до позовної заяви розрахунок інфляційний витрат становить 207 223, 25 грн за період з 01 вересня 2015 року по 01 грудня 2017 року Розраховуючи інфляційні втрати, позивач виходить із суми несплаченого платежу щомісячно в період з 01 вересня 2015 року по 01 грудня 2017 року без обґрунтування підстави визначення цих щомісячних платежів (том 1 а.с.8).

Згідно додатком №3 до позовної заяви сума пені за кредитом ОСОБА_2 становить 568 125, 00 грн. Нарахування пені проведено із суми 225 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить на дату 08.08.2007 року 1 136 250,00 грн без надання відповідно розрахунку ( том 1 а.с.9).

З даних висновку експерта №2751 від 22 лютого 2019 року за результатами проведення судово-економічної експертизи установлено, що реальна процентна ставка на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії №52-07-Ил/23 від 08 серпня 2007 року становить 16,17%, абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Договору про відкриття кредитної лінії №52-07-Ил/23 від 08.08.2007 - 196528,27 доларів США ( том 2 а.с. 26-47).

Матеріали цивільної справи містять квитанції про здійснення банківських операцій, відповідно до даних яких ОСОБА_2 сплачено на рахунок Філії "Центральне РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит": 29 січня 2014 року - 4000 доларів США; 06 лютого 2014 року - 4000 доларів США; 18 березня 2014 року - 3000 доларів США; 10 квітня 2014 року - 2000,00 доларів США; 16 травня 2014 року - 2000 доларів США; 08 січня 2013 року - 2000 доларів США; 22 січня 2013 року - 2000 доларів США; 29 січня 2013 року - 2000 доларів США; 31 січня 2013 року - 2000 доларів США; 11 лютого 2013 року - 2000 доларів США; 18 лютого 2013 року - 2000 доларів США; 28 лютого 2013 року - 2000 доларів США; 14 березня 2013 року - 2000 доларів США; 18 березня 2011 року - 3500 доларів США; 21 березня 2013 року - 2000 доларів США; 06 квітня 2013 року - 2000 доларів США; 06 червня 2013 року - 700 доларів США; 14 червня 2013 року - 2000 доларів США; 20 червня 2013 року - 2000 доларів США; 15 липня 2013 року - 3 065 доларів США; 29 липня 2013 року - 575 доларів США; 01 серпня 2013 року - 1720 доларів США; 20 серпня 2013 року - 2000 доларів США; 27 листопада 2013 року - 4000 доларів США; 25 грудня 2013 року - 3000 доларів США; 19 січня 2012 року - 5000 доларів США; 30 січня 2012 року - 2000 доларів США; 17 лютого 2012 року - 3000 доларів США; 27 лютого 2012 року - 3000 доларів США; 15 березня 2012 року - 5 500 доларів США; 19 березня 2012 року - 1000 доларів США; 17 квітня 2012 року - 3000 доларів США; 23 квітня 2012 року - 2000 доларів США; 15 травня 2012 року - 3000 доларів США; 18 червня 2012 року - 3000 доларів США; 18 вересня 2012 року - 2500 доларів США; 24 вересня 2012 року - 3000 доларів США; 01 жовтня 2012 року - 3000 доларів США; 31 жовтня 2012 року - 2000,00 доларів США; 19 листопада 2012 року - 3000 доларів США; 26 листопада 2012 року - 3000 доларів США; 30 листопада 2012 року - 2000 доларів США; 10 грудня 2012 року - 2500 доларів США; 11 грудня 2012 року - 1000 доларів США; 29 грудня 2012 року - 5000 доларів США; 09 березня 2011 року - 3000 доларів США; 29 квітня 2011 року - 2740 доларів США; 08 липня 2011 року - 500 доларів США; 15 серпня 2011 року - 1000 доларів США; 02 вересня 2011 року - 3000 доларів США; 24 жовтня 2011 року - 500 доларів США; 11 листопада 2011 року - 10 000 доларів США; 29 листопада 2011 року - 2000 доларів США; 09 грудня 2011 року - 2000 доларів США; 22 грудня 2011 року - 2000 доларів США; 16 червня 2009 року - 4500 доларів США; 28 серпня 2009 року - 6000 доларів США; 25 вересня 2009 року - 2000 доларів США; 30 грудня 2009 року - 5 500 доларів США; 08 серпня 2007 року - 921,08 гривень (призначення страховий платіж); 08 серпня 2007 року - 4306,25 гривень (страховий платіж); 08 серпня 2007 року - 17 043,75 гривень (призначення комісія згідно договору від 08 серпня 2007 року); 08 серпня 2007 року - 909 гривень (призначення комісія згідно договору від 08 серпня 2007 року); 09 серпня 2007 року - 1 363,50 гривень (призначення комісія згідно договору від 08 серпня 2007 року) (том 1 а.с.197-239).

Загальний розмір сплачених коштів у доларах США за вказаний період згідно наданих квитанції становить 159 800 доларів США.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначено у статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно вимог статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Щодо вирішення вимог за зустрічним позовом, апеляційний суд виходить із такого.

Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 52-07-Ил/23 від 08 серпня 2007 року, додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 52-07-Ил/23 від 16 травня 2008 року, додаткову угоду № 2 договору про відкриття кредитної лінії № 52-07-Ил/23 від 29 серпня 2008 року, укладених між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»; застосувати наслідки визнання договору недійсним, а саме: визнати недійсним іпотечний договір від 08 серпня 2007 року та додатковий договір № 1 до іпотечного договору від 16 травня 2008 року, визнати недійсним договір поруки № 52-07-П/23 від 08 серпня 2007 року та додаткову угоду № 1 до договору поруки № 52-07-П/23 від 16.05.2008 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просить визнати недійсними правочини, укладені із ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Проте ця юридична особа не залучена до участі у справі як відповідач.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18 зроблено висновок, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Договір про відступлення права вимоги є підставою для сингулярного правонаступництва, тобто до правонаступника переходить тільки певне право кредитора (на відміну від універсального правонаступництва).

Відтак у цій справі пред`явлення вимог про визнання недійсними правочинів, укладених із ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», до Державної іпотечної установи є помилковим, оскільки Державна іпотечна установа не є належним відповідачем за цими вимогами, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Суд першої інстанції наведене не врахував та, ухваливши рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, помилився з обґрунтуванням висновків.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині задоволення первісного позову, апеляційний суд виходить із такого.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. Отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує, що станом на момент відступлення права вимоги (17 вересня 2015 року) залишок заборгованості відповідачів за договором про відкриття кредитної лінії № 52-07-ИЛ23 від 08 серпня 2007 року становить 1 886 396, 33 грн.

Разом з тим, позивачем не доведено, що на момент укладення договору про відступлення прав вимоги існувала вимога до відповідачів в обсязі, відступленому банком на користь Державної іпотечної установи.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що позивачем на підтвердження вимог позову надано копію договору про відступлення права вимоги, яка не посвідчено в установлено законом порядку, і представником позивача не надано оригінал документу для засвідчення такої копії судом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідачів станом на 17 вересня 2015 року в сумі 1 886 396, 33 грн, а також складові цієї заборгованості.

При цьому, установлено, що валютою кредиту є долар США, частину коштів згідно наданих квитанцій ОСОБА_2 повернуто, проте жодних розрахунків позивачем не надано, окрім того, на вимогу експерта фінансові документи, документи бухгалтерського обліку, платіжні документи, графік погашення заборгованості, відомості щодо руху коштів тощо також не надано.

Посилання позивача на те, що залишок заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії від 08 серпня 2007 року підтверджується витягом з довідки про залишок заборгованості по іпотечним кредитам, відхиляються апеляційним судом, оскільки сама по собі довідка без посилань на розрахунок такої заборгованості та первинні фінансові документи не має доказового навантаження.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для відповідачів безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі.

У цій справі апеляційний суд констатує, що позивачем не доведено розмір заборгованості станом на 17 вересня 2015 року в сумі 1 886 396, 33 грн, не визначено складові цієї заборгованості, не спростовано висновки експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 22 лютого 2019 року, що позбавляє відповідачів надати аргументи на спростування такого розрахунку заборгованості та унеможливлює проведення судом власного розрахунку.

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що оскільки кредитодавець самостійно, на власний розсуд, скориставшись своїм правом, достроково припинив на майбутнє дію кредитного договору та змінив строк кредитування, то за відсутності належної правової підстави відсутні підстави для нарахування процентів та пені.

З матеріалів справи убачається, що 23 липня 2015 року на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 банком направлено вимогу в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», згідно якої сума заборгованості за кредитним договором станом на 08 червня 2015 року становить 93 878,53 доларів США та 1 413 248,05 грн, що за розрахунком банку становить в національній валюті 3 387 119,25 грн , з такими складовими: сума заборгованості за основним боргом 85 525,85 доларів США; сума заборгованості за відсотками 8352,68 доларів США; пеня за прострочення заборгованості по основному кредиту, комісії та відсоткам - 1 413 248,05 грн.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) також викладено правові висновки про те, що після направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості та, відповідно, припинення дії кредитного договору права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено розмір заборгованості, на який такі втрати можуть бути нараховані, а визначені позивачем в додатку №2 суми , визначені як несплачений щомісячний платіж, не містять будь-якого обґрунтування.

З огляду на викладене, апеляційний суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості у зв`язку із недоведеністю.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи установлено, що 03 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та АБ "Олени Сторожук" укладено угоду про надання правової допомоги №03/02, за умовами якої в порядку та на умовах, визначених угодою адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу щодо захисту та представництва інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всім форм власності та підпорядкування, а також будь-яких судових інстанціях, у тому числі захист інтересів клієнта у якості його представника з усіх питань, що стосуються клієнта.

Відповідно до пункту 4.1 угоди вартість послуг по наданню правової допомоги (гонорар) складає 15 000,00 гривень, з яких 5 000,00 гривень - аванс гонорару, оплачується у відповідності до пункту 2.2.1, 10 000,00 гривень - гонорар, оплата якого здійснюється в день ухвалення рішення у справі (том 3 а.с.27-28).

13 вересня 2022 року адвокатами Сторожук О.С. та Сторожук С.С. складено звіт про надання правової допомоги адвоката, відповідно до якого адвокатами виконано такі роботи:

- аналіз документів наданих клієнтом, а також матеріалів справи (позовної заяви з додатками, заяви про забезпечення позову) після першого ознайомлення 04 квітня 2018 року з матеріалами справи у святошинському районному суді міста Києва;

- аналіз законодавства та судової практики у сфері кредитних відносин, зокрема що стосується взаємовідносин між фізичними особами та Державною іпотечною установою, підготовка правової позиції для захисту інтересів Клієнта; збір доказів;

- підготовка та подання:

o клопотання про залучення третьої особи від 02 травня 2018 року;

o клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 02 травня 2018 року;

o відзиву на позову заяву від 02 травня 2018 року;

o зустрічної позовної заяви про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії №52-07 Ил/23 від 08 серпня 2007 року недійсним від 02 травня 2018 року;

o заява про надання додаткових матеріалів на клопотання експерта від 23 листопада 2018 року;

o клопотання про витребування доказів від 04 березня 2020 року;

o додаткові пояснення від 14 вересня 2022 року;

o судові дебати (заключне слово) від 12 вересня 2022 року;

- ознайомлення, вивчення та аналіз Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 22 лютого 2019 року №2751;

- оплата роботи в тому числі помічника адвоката, адвоката пов`язані із ознайомленням з матеріалами (04 квітня 2018 року, 17 квітня 2018 року, 18 червня 2018 року, 14 березня 2019 року, 25 лютого 2021 року);

- оплата роботи помічника адвоката пов`язану із підготовкою, поданням до суду процесуальних документів; представництво інтересів клієнта помічником адвоката, що діяла за довіреністю клієнта в суді першої інстанції в судових засіданнях (04 квітня 2018 року, 03 травня 2018 року, 20 червня 2018 року, 10 червня 2019 року);

- представництво інтересів клієнта адвокатом в суді апеляційної інстанції в межах справи, що стосується забезпечення позову та призначення експертизи в судових засіданнях (13 червня 2018 року, 20 червня 2018 року, 13 вересня 2018 року);

- представництво інтересів клієнта адвокатом в суді першої інстанції в судових засіданнях (27 серпня 2020 року, 01 березня 2021 року, 15 серпня 2022 року, 12 вересня 2022 року).

Загальна сума гонорару 15 000,00 гривень ( том 3 а.с. 29-30).

Установлено, що ОСОБА_2 на рахунок АБ "Олени Сторожук" сплачено 15 000,00 гривень, що підтверджується даними квитанцій №295754 від 03 квітня 2018 року та №2706602 від 13 вересня 2022 року (том 3 а.с.31-32).

03 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та АБ "Олени Сторожук" укладено угоду про надання правової допомоги №03/01, за умовами якої в порядку та на умовах, визначених угодою адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу щодо захисту та представництва інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всім форм власності та підпорядкування, а також будь-яких судових інстанціях, у тому числі захист інтересів клієнта у якості його представника з усіх питань, що стосуються клієнта.

Відповідно до пункту 4.1 угоди вартість послуг по наданню правової допомоги (гонорар) складає 15 000,00 гривень, з яких 5 000,00 гривень - аванс гонорару, оплачується у відповідності до пункту 2.2.1, 10 000,00 гривень - гонорар, оплата якого здійснюється в день ухвалення рішення у справі (том 3 а.с.44-45).

13 вересня 2022 року адвокатами Сторожук О.С. та Сторожук С.С. складено звіт про надання правової допомоги адвоката, відповідно до якого адвокатами виконано такі роботи:

- аналіз документів наданих клієнтом, а також матеріалів справи (позовної заяви з додатками, заяви про забезпечення позову) після першого ознайомлення 04 квітня 2018 року з матеріалами справи у святошинському районному суді міста Києва;

- аналіз законодавства та судової практики у сфері кредитних відносин, зокрема що стосується взаємовідносин між фізичними особами та Державною іпотечною установою, підготовка правової позиції для захисту інтересів Клієнта; збір доказів;

- підготовка та подання:

o клопотання про залучення третьої особи від 02 травня 2018 року;

o апеляційна скарга на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року про забезпечення позову від 19 квітня 2018 року;

o додаткові пояснення до апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва 19 березня 2018 року про забезпечення позову від 29 травня 2018 року№

o пояснення на апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року про призначення судово-економічної експертизи від 07 вересня 2018 року;

o додаткові пояснення від 14 вересня 2022 року;

o судові дебати (заключне слово) від 12 вересня 2022 року;

- вивчення та аналіз поданих Державною іпотечною установою процесуальних документів:

o відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року про забезпечення позову;

o апеляційна скарга на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2018 року про призначення експертизи;

- ознайомлення, вивчення та аналіз Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 22 лютого 2019 року №2751;

- оплата роботи в тому числі помічника адвоката, адвоката пов`язані із ознайомленням з матеріалами (04 квітня 2018 року, 17 квітня 2018 року, 18 червня 2018 року, 14 березня 2019 року, 25 лютого 2021 року);

- оплата роботи помічника адвоката пов`язану із підготовкою, поданням до суду процесуальних документів; представництво інтересів клієнта помічником адвоката, що діяла за довіреністю клієнта в суді першої інстанції в судових засіданнях (04 квітня 2018 року, 03 травня 2018 року, 20 червня 2018 року, 10 червня 2019 року);

- представництво інтересів клієнта адвокатом в суді апеляційної інстанції в межах справи, що стосується забезпечення позову та призначення експертизи в судових засіданнях (13 червня 2018 року, 20 червня 2018 року, 13 вересня 2018 року);

- представництво інтересів клієнта адвокатом в суді першої інстанції в судових засіданнях (27 серпня 2020 року, 01 березня 2021 року, 15 серпня 2022 року, 12 вересня 2022 року).

Загальна сума гонорару 15 000,00 гривень ( том 3 а.с. 46-47).

Установлено, що ОСОБА_1 на рахунок АБ "Олени Сторожук" сплачено 15 000,00 гривень, що підтверджується даними квитанцій №295753 від 03 квітня 2018 року та №2706601 від 13 вересня 2022 року (том 3 а.с.31-32).

Згідно із статтею 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В суді першої інстанції Державною іпотечною установою не подавалось заяв про неспівмірність або недоведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відзиву від Державної іпотечної установи на апеляційну скаргу на додаткове рішення також не надходило.

Ураховуючи те, що за результатами перегляду справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, а також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , відтак згідно статті 141 ЦПК України з Державної іпотечної установи підлягають стягненню судові витрати, пов`язані із наданням правової/правничої допомоги на користь ОСОБА_2 в суми 7500 гривень, на користь ОСОБА_1 - 15000 гривень.

Окрім того, з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати, пов`язані з оплатою експертизи, в сумі 25000 гривень.

За звернення до суду із апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 75 714,23 гривень (том 3 а.с. 89).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідачів, відтак відповідно до статті 141 ЦПК України з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути по 37 857,11 грн кожному на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції.

На підставі наведеного та керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Сторожук Олени Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката Сторожук Олени Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

В задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним - відмовити.

Стягнути з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді першої інстанції, а саме 25 000 грн оплату за проведення експертизи, 7 500 грн у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, а всього 32 500 грн.

Стягнути з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді першої інстанції, а саме 15 000 грн у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Стягнути з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_2 судовий збір 37 857,11 грн, пов`язаний із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 судовий збір 37 857,11 грн, пов`язаний із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 28 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова