Ухвала

від 30.05.2024 по справі 759/1779/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 759/1779/18

провадження № 61-2242св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Державна іпотечна установа,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянув заяву Державної іпотечної установи, яка підписана представником Стадним Денисом Сергійовичем , про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Державна іпотечна установа звернулась з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»), про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року у складі судді: Журибеди О. М., позов Державної іпотечної установи задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії в розмірі 3 365 076,74 грн, з яких: по сумі набутих вимог Державною іпотечною установою станом на 17 вересня 2015 року - 1 886 396,33 грн, прострочені відсотки за користування кредитом з 17 вересня 2015 року до 05 лютого 2018 року - 723 332,16 грн, пеня за прострочення сплати кредитних коштів - 568 125,00 грн, інфляційні втрати - 207 223,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи сплачений судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі по 25 238,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним відмовлено.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року в задоволенні заяв представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат по справі № 759/1779/18 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення такого змісту. В задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 759/1779/18 (провадження № 61-2242св24) касаційну скаргу Державної іпотечної установи, яка підписана представником Стадним Д. С. , задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (станом на 17 вересня 2015 року) у розмірі 1 886 396,33 грн, пені за прострочення сплати кредитних коштів у розмірі 568 125,00 грн, розподілу судових витрат скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії, Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення прострочених відсотків за користування кредитом з 17 вересня 2015 року до 05 лютого 2018 року у розмірі 723 332,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 207 223,25 грн змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

27 травня 2024 року Державна іпотечна установа через представника Стадного Д. С. подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь Державної іпотечної установи судові витрати за подачу касаційної скарги в сумі 100 952,30 грн. Державна іпотечна установа посилається на те, що при прийнятті постанови Верховним Судом не було вирішено питання про судові витрати, які понесла Державна іпотечна установа при розгляді справи, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 100 952, 30 грн.

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц.

У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, в тому числі й понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалив остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року справу в частині стягнення судових витрат передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в задоволенні заяви належить відмовити.

Керуючись статтями 141, 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державної іпотечної установи, яка підписана представником Стадним Денисом Сергійовичем , про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков