Ухвала

від 21.12.2023 по справі 760/9685/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Калініченко О.Б.

Провадження №22-з/824/1531/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

за участю секретаря Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського Андрія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просила про його задоволення, посилаючись на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року у цивільній справі № 760/29713/21 визнано протиправним та скасовано наказ Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва від 12.03.2021 року за № 42-к про звільнення ОСОБА_1 з посади соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома «Поділ» та поновлено її на цій посаді з 12.03.2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду в цій частині.

Позовну вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач у вказаній цивільній справі не заявляла, однак згідно вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутись до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач звільнена з 12.03.2021 року, поновлена на роботі наказом від 20.07.2022 року № 322-к.

Оскільки позивач була звільнена у березні 2021 року, отже, базовими місяцями для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду є січень та лютий 2021 року.

Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей від 28.01.2021 року та від 25.02.2022 року, виданих бухгалтером відповідача ОСОБА_2 , позивачу нарахована за січень та лютий 2021 року заробітна плата у розмірі 15 681,60 грн. та 11 204,16 грн. відповідно, сумарно 26 885,76 грн., фактична кількість відпрацьованих днів за цей період складає 20 та 12 відповідно, сумарно 32 робочих дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати (26 885,76 грн.) за січень та лютий 2021 року на сумарну кількість відпрацьованих робочих днів (32 робочих дні) у цей період, що дорівнює 840,18 грн.

Загальна кількість днів вимушеного прогулу, в т.ч. затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 15.03.2021 року по 19.07.2022 року, тобто, до дня фактичного поновлення на роботі з 20.07.2022 року, становить 339 робочих днів (число робочих днів у зазначеному періоді, які мають бути оплачені середнім заробітком).

Отже розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає284 821,02 грн. (840,18 грн. х 339 робочих днів).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 277 259,40 грн. за вирахуванням обов`язкових платежів.

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на користь держави судовий збір в розмірі 2 772,59 грн.

Після ухвалення рішення представником позивача адвокатом Чехонадським А.О. до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій представник позивача просив суд стягнути з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 892,95 грн.

Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського А.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29 травня 2023 року, директор Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва Слабеняк О.П. подала на рішення апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Обгрунтовуючи скаргу, відповідач Територіальний центр соціального обслуговування Подільського району м. Києва посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено помилку щодо вираховування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки суд, визначаючи цей розмір, виходив з розміру середньоденної заробітної плати позивача - 840,18 грн. та кількості робочих днів - 320, і мав стягнути 268 857,60 грн. (840,18 х 320), а не 277 259,40 грн., як помилково зазначено у рішенні суду.

Крім того, директор Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва Слабеняк О.П. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати додаткове рішення суду та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року змінено в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 , із зменшенням цього розміру з 277 259 грн. 40 коп. до 268 857 грн. 60 коп. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року залишено без змін. Апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року залишено без задоволення. Додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 рокузалишено без змін.

30 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського А.О. про ухвалення додаткового рішення, яку він обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 по справі понесено витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 5 000,00 грн., які просив стягнути з відповідача на користь позивача у зв`язку із ухваленням рішення на її користь.

В судовому засіданні представники відповідача Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва - Слабеняк О.П. та Гресько О.В. проти задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського А.О. про стягнення витрат на правничу допомогу заперечили та просили відмовити у її задоволенні.

Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, однак їх неявка не перешкоджає розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, дійшла наступних висновків.

За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.

Разом з тим, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Чехонадським А.О. на підтвердження факту надання ним правничої допомоги до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року (том 1, а.с.216-217); копію Акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 15 листопада 2023 року, у якому сторони погодили сплату ОСОБА_1 адвокату Чехонадському А.О. за складання та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу 4 000,00 грн. (том 1, а.с.217 зворот); копію Акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 30 листопада 2023 року, у якому сторони погодили сплату ОСОБА_1 адвокату Чехонадському А.О. за участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду у справі №760/9685/22 1 000,00 грн. (том 2, а.с.16 зворот).

Таким чином, суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту понесення ОСОБА_1 під час розгляду справи судом апеляційної інстанції витрат на надання правничої допомоги, про стягнення яких її представником було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва було ухвалене рішення про зміну рішення місцевого суду в частині розміру стягнутої на користь ОСОБА_1 суми, а саме: стягнуту суму у розмірі 277 259 грн. 40 коп. зменшено до 268 857 грн. 60 коп. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року залишено без змін.

Враховуючи те, що судове рішення апеляційним судом ухвалене на користь позивача, якій по справі була надана професійна правнича допомога, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, вимоги представника ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського А.О. про ухвалення по справі додаткового рішення та стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, оскільки апеляційним судом при ухваленні 30 листопада 2023 року рішення по суті справи не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Критерії реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерії розумності їхнього розміру апеляційний суд вважає в даному випадку дотриманими стороною позивача у повній мірі, відтак, вважає за необхідне її заяву задовольнити та в порядку розподілу судових витрат стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею в суді апеляційної інстанції витрати у розмірі 5 000,00 грн., оскільки витрати у такому розмірі, на думку колегії суддів, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру понесених позивачем судових витрат не заявлялось, а за власною ініціативою вирішувати таке питання суд не вправі згідно вимог закону.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чехонадського Андрія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Постановити по справі додаткову постанову, якою стягнути з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києвана користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

На додаткове рішення може бути подано скаргу.

Головуючий:

Судді: