Постанова

від 27.12.2023 по справі 724/782/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року

м. Чернівці

справа № 724/782/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Скулеба А. І.

позивачка ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Хотинська міська рада

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Скрипник С. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Просила:

- поновити їй строк на оскарження рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року;

- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року;

- визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , з них на 1/5 частку, як члену колишнього колгоспного двору, а на 2/15 частку в порядку спадкування майна колгоспного двору після смерті батьків.

Посилалась на те, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті її батьків відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року визнано право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_2 .

Вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначала, що садиба, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 була побудована в 1957 році та була колгоспним двором. Станом на 15 квітня 1991 року за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а тому мають право на частку у вказаному майні.

Про наявність оспорюваного рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області вона дізналась в березні 2023 року, а тому вважає, що строк на оскарження нею пропущено із поважних причин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.

В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, №67/12 від 12 грудня 2007 року «Про визнання права на приміщення житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 », не порушує прав позивачки, оскільки відповідачем не реалізоване рішення суб`єкта владних повноважень, а саме ним не було здійснено жодних дій щодо реєстрації права власності на спірний будинок.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування рішення виконавчого комітету, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що позивачка ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, та інші докази, які б підтвердили, що позивачем здійснювалися відповідні дії для отримання спадкового майна.

Позивачкою не дотримано встановлений чинним законодавством порядок прийняття спадщини.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 були членами колгоспного двору, який був розташований за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 із своєю сім`ю, а саме чоловіком ОСОБА_7 та сином ОСОБА_6 , не є такими, що втратили частку у майні колгоспного двору.

Житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований в селі за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю усіх членів колишнього колгоспного двору, кожен з яких мав рівну частку у цьому будинку, а саме 1/6 частку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважав помилковим висновок суду про те, що ОСОБА_2 не реалізував своє право власності на спірне майно, оскільки до державної реєстрації права власності належним правовстановлюючим документом є рішення виконавчого комітету від 12 грудня 2007 року та витяг з погосподарської книги.

Позивачка з чоловіком та сином у 1986 році вибули з колгоспного двору та більше трьох років не проживали в ньому, а тому втратили право на частку в такому колгоспному дворі.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина тільки на земельну ділянку площею 0,7728 га, яка розташована на території Круглицької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана обставина була відома позивачці.

Круглицька сільська рада правомірно прийняла оспорюване рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок з господарськими спорудами в межах своїх повноважень.

Суд першої інстанції не обґрунтував відмову у застосуванні строків позовної давності щодо вимог про визнання права на частку у майні колгоспного двору та на частку у даному майні в порядку спадкування.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважала,що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Зазначала, що суд першої інстанції правильно встановив ту обставину, що позивачка була членом колишнього колгоспного двору, а тому має право на 1/6 частку у спірному нерухомому майні.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Круглик, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8 т.1).

Згідно з копією свідоцтва про одруження ОСОБА_8 11 вересня 1984 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с.11 т.1).

Рішенням виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області за №67/12 від 12 грудня 2007 року визнано право особистої власності на будинок, розміщений в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та зобов`язано ОСОБА_11 видати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (а.с.19 т.1).

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №323461397 від 21 лютого 2023 року право власності на нерухоме майно за адресою, АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с.21 т.1).

Згідно з заповітом ОСОБА_4 від 18 лютого 2009 року вона все своє майно заповіла ОСОБА_2 (а.с.230 т.1)

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12 т.1).

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого від 23 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13 т.1).

Як вбачається із довідки виданої виконавчим комітетом Хотинської міської ради за №23 від 16 січня 2023 року, покійна ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день її смерті в даному домогосподарстві зареєстровані та проживали син ОСОБА_2 , невістка ОСОБА_12 , онука ОСОБА_13 (а.с.50 т.1).

Як вбачається із довідки виданої виконавчим комітетом Хотинської міської ради за №91 від 03 лютого 2023 року, покійний ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день його смерті в даній садибі зареєстровані та проживали син ОСОБА_2 , невістка ОСОБА_12 (а.с.49 т.1).

Як вбачається з спадкової справи №18 за 2018 рік після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній склав заповіт на ім`я ОСОБА_14 , якій заповів належну йому земельну ділянку площею 0,7728 га (кадастровий номер: 7325084400:01:001:0119), яка розташована та території Круглицької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказане спадкове майно було належним чином успадковане спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа в Хотинській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с.136-155 т.1).

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини після смерті матері позивачки ОСОБА_4 . Судом також встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є однією і тією ж особою (а.с.9-10).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2023 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини після смерті матері позивачки ОСОБА_4 скасовано та в цій частині заяву залишено без розгляду (а.с.215-219 т.1).

З виписки з погосподарської книги №8 номер об`єкта господарського обліку 0518 у селі Круглик Дністровського району Чернівецької області вбачається, що головою господарства та належних до нього господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.25 т.1).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Хотинської міської ради 20 лютого 2023 року, №152 вбачається, що садиба за адресою АДРЕСА_1 , за даними сільської ради, належала до такої суспільної групи, як колгоспний двір (а.с.17 т.1).

Згідно з погосподарською книгою №8 Круглицької сільської ради народних депутатів на 1986 -1990 роки, суспільна група господарства «колгоспний» за особовим рахунком № НОМЕР_4 були вказані члени господарства: голова господарства ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , донька ОСОБА_1 , зять ОСОБА_7 , онук ОСОБА_6 .

З довідки №1/240 від 13 червня 2023 року, виданої Хотинською міською радою вбачається, що в документах архівного фонду ТзОВ «Хлібороб», колгосп «Більшовик» села Круглик, відомостей про стаж роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при пошуку не виявлено (а.с.120 т.1).

Архівною довідкою за №1/241 від 13 червня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_9 працювала в колгоспі «Більшовик» села Круглик, з 1959 по 1987 роки (а.с.121 т.1).

Архівною довідкою за №1/242 від 13 червня 2023 року підтверджено, що ОСОБА_3 працював в колгоспі «Більшовик» села Круглик, з 1955 по 1958 роки, з 1960 по 1965 роки, з 1968 по 1980 роки, з 1982 по 1988 роки, з 1990 по 1991 роки (а.с.122 т.1).

Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27 березня 2023 року встановлено, що оціночна вартість житлового будинку становить 225645 гривень 10 копійок (а.с.26-27 т.1).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору

Ухвалюючи рішення у справі щодо визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору суд не врахував наступне.

Cуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) інших учасників справи, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункти 2 і 3 частини 2 статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Згідно з положеннями статті 120 ЦК Української РСР колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. При цьому за змістом частини другої статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до усталеної судової практики спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

У постановах від 29 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц (провадження № 61-22088св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 183/6031/16 (провадження № 61-25427св18) Верховний Суд, надавши аналіз наведеним нормам права, виснував, що майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Тож у справі, рішення у якій переглядається, підлягали доказуванню обставини хто був членами колгоспного двору та, відповідно, мав право на частку садиби у складі майна такого колгоспного двору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що садиба за адресою АДРЕСА_1 була колгоспним двором.

У вказаному колгоспному дворі проживали голова господарства ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 , донька ОСОБА_1 , зять ОСОБА_7 , онук ОСОБА_6 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить вирішити спір щодо майна колишнього колгоспного двору, яке належало його членам на праві спільної сумісної власності.

В таких спорах до участі у справі в якості відповідачів повинні залучатися всі співвласники майна колишнього колгоспного двору.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 18 січня 2023 року у справі №466/1403/20.

Однак, вказана позовна вимога вирішена судом першої інстанції без залучення всіх колишніх членів колгоспного двору, які мають бути відповідачами за відповідною вимогою. Зокрема до участі у справі у якості співвідповідачів не залучені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 залишений у справі у якості третьої особи.

Однак, процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 2 вересня 2020 року у справі №344/12574/19, від 15 лютого 2021 року у справі №761/22108/16.

Незалучення до участи у справі всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 27 січня 2021 року у справі № 291/1024/18-ц, від 14 вересня 2022 року у справі №405/5925/18, від 13 квітня 2022 року у справі №653/1614/19.

Суд першої інстанції помилково зробив висновки щодо обґрунтованості та доведеності позову у вказаній частині, оскільки такі висновки мають бути зроблені у мотивувальній частині судового рішення за належного суб`єктного складу її учасників.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 9 вересня 2020 року у справі №466/2931/15-ц, від 7 квітня 2021 року у справі №2-1920/12.

Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, вона не містить доводів щодо неналежного суб`єктного складу учасників вказаної справи.

Однак оскільки апеляційним судом в ході судового розгляду було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права у вказаній частині, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до положень частини 4 статті 367 ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц.

Разом з тим, позивачка не позбавлена права звернутися до суду з позовом до всіх належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що в задоволенні вказаної вище вимоги слід відмовити з тих підстав, що рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району, №67/12 від 12 грудня 2007 року «Про визнання права на приміщення житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 », відповідачем не реалізоване, а саме ним не було здійснено жодних дій щодо реєстрації права власності на спірний будинок.

Судом не враховано, те що у відповідача немає перешкод у будь-який час реалізувати вказане рішення органу місцевого самоврядування.

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 зазначив, що відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Колегія суддів вважає, що вимога про скасування рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року є похідною від вимоги про визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору, оскільки її задоволення залежить від вирішення основної вимоги про визнання права власності на частку в майні колишнього колгоспного двору. Зокрема, вирішуючи цю позовну вимогу суд повинен встановити чи було порушено право позивачки на частку у майні колишнього колгоспного двору в результаті прийняття рішення Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні основної вимоги про визнання права власності на частку у майні, то з цих підстав слід відмовити у задоволенні похідної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування після смерті батьків

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК Україна).

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що позивачка ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків. Також відсутні докази, які підтверджують факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Оскільки позивачка не довела факт набуття права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батьків, немає підстав для задоволення позову щодо захисту такого права.

Такий висновокапеляційного судуузгоджується зправовою позицією,яку ВерховнийСуд виклаву постановівід 28грудня 2022року усправі № 315/236/21.

Щодо застосування строків позовної давності

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження N 14-452цс18) зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в позові, підстав для застосування положень закону щодо строку позовної давності немає.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору та відмови в позові про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід в частині задоволення позову про визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у такій вимозі та змінити мотивувальну частину рішення в частині відмови в позові про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Рішення Хотинськогорайонного судуЧернівецької областівід 10жовтня 2023року в частині відмови в позові провизнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування після смерті батьків ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його в цій частині слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що суд приходить до висновку про відмову в позові.

З квитанції від 17 листопада 2023 року вбачається, що відповідач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 564 гривні 12 копійок (а.с.1 т.2).

З квитанції від 27 листопада 2023 року вбачається, що відповідач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 2666 гривень 68 копійок (а.с.20).

Всього відповідач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3230 гривень 80 копійок.

Отже,з позивачки на користь відповідача слід стягнути 3220 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районногосуду Чернівецькоїобласті від10жовтня 2023року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в нерухомому майні колишнього колгоспного двору відмовити.

Змінити мотивувальнучастину рішенняХотинського районногосуду Чернівецькоїобласті від10жовтня 2023року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Круглицької сільської ради Хотинського району Чернівецької області №67/12 від 12 грудня 2007 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Рішення Хотинськогорайонного судуЧернівецької областівід 10жовтня 2023року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання права власності на частку в нерухомому майні в порядку спадкування після смерті батьків залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3220 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 28 грудня 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА