Постанова

від 28.12.2023 по справі 505/3495/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/56/23

Справа № 505/3495/14-ц

Головуючий у першій інстанції ІльніцькаО.М.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 5

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року у справі за заявою Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області, Представництва Фонду державного майна України в м. Котовську, ТОВ «Янтарь-ЛТД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення об`єкту нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області із позовом до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про усунення перешкод у володінні майном та звільнення об`єкту нерухомості. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 , як підприємець, у зв`язку із виробничою необхідністю та на підставі рішення Котовської міської ради від 18 вересня 1996 року №375 орендувала майновий комплекс торгово-виробничого об`єднання Україна, що розташований за адресою: вул. 50 років Жовтня, 82, у складі: кафе «Кондитерське» з цехом, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », продовольчий склад та адміністративне приміщення. На підставі договорів купівлі-продажу від 29 листопада 1996 року позивач придбала оборотні матеріальні засоби при передачі в оренду цілісного майнового комплексу ТВО «Україна» від 29 листопада 1996 року. Згодом, як зазначила позивач, на підставі рішення виконавчого комітету Котовської міської ради №482 від 05 грудня 1996 року, наказів представництва фонду держмайна України в місті Котовську №116-127 від 28 листопада 1996 року та договорів купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації від 10 грудня 1996 року, вона придбала вказаний цілісний майновий комплекс на земельній ділянці 1463,1 кв.м, яким користується з 1997 року. Також, позивач повідомила, що у 2002 році частину належного їй нежилого приміщення, яке згідно з планом відноситься до приміщення продуктового складу та зазначена на плані літ. «Т», на пропозицію директора Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини нею було надано установі відповідача на безоплатній основі та у безстрокове користування. При цьому, позивач звертає увагу на те, що було обумовлено, що при першій необхідності, на її завчасну вимогу, відповідач звільнить приміщення. Проте, як вказує позивач, коли вона звернулася до керівника КРДЛВМ з вимогою звільнити спірне приміщення, він заявив їй, що вона не має такого права, оскільки він придбав це приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2002 року. З огляду на це, позивач вважає, що спірне майно безпідставно перебуває у користуванні ветлікарні, чим завдається шкода її майновим правам. Тому позивач просила зобов`язати Котовську районну державну лікарю ветеринарної медицини звільнити об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частину належного позивачеві приміщення, яке згідно з планом відноситься до приміщення продуктового складу та позначена на плані літ. «Т»(т. 1, а.с. 1-2).

25 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із уточненою позовною заявою, в якій просила:

1. Поновити їй строк позовної давності.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_2 від 29 листопада 1995 року, укладеного між Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь - ЛТД».

3. Скасувати реєстрацію від 03 серпня 1998 року об`єкту нерухомості адміністративного приміщення, розташованого в АДРЕСА_2 за ТОВ «Янтарь - ЛТД».

4. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Котовської міської ради народних депутатів від 28 листопада 1996 року №469 «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємства міста».

5. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 05 березня 1996 року на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 181,9 кв.м по АДРЕСА_3 , яке було видане на ТОВ «Янтар - ЛТД».

6. Витребувати із чужого незаконного володіння від Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини нежиле приміщення двоповерхову адміністративну будівлю, площею 181,9 кв.м, яке згідно з планом відноситься до приміщення продуктового складу та зазначене на плані літ. «Т», що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 .

7. Усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з нежитлового приміщення, яке згідно з планом відноситься до приміщення продуктового складу та зазначене на плані літ. «Т», що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ) та передати його ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 141-148).

22 липня 2015 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області вирішено позов ОСОБА_2 задовольнити повністю(т. 1, а.с. 249-253).

30 липня 2015 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини подала апеляційну скаргу на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року(т. 1, а.с. 257-262).

10 лютого 2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини відхилено, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року залишено без змін(т. 2, а.с. 97-106).

18 лютого 2016 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини подала касаційну скаргу на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року (т. 2, а.с. 121-129).

06 липня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу відхилено, оскаржувані судові рішення залишені без змін(т. 2, а.с. 195-197).

29 вересня 2017 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулися до Котовського міськрайонного суду Одеської області із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами. Заявник вказував, що ново виявленою обставиною є той факт, що позивач не придбавала (не купувала) та не могла придбати 10 грудня 1996 року об`єкт нерухомості у вигляді складу (або двохповерхової адміністративної будівлі), який було зазначено на Генеральному плані під літ. «Т» по АДРЕСА_3 , оскільки станом на 27 листопада 1996 року, тобто за 13 днів до укладання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_2 , на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_5 », виготовленому 27 листопада 1996 року, об`єкту нерухомості під літ. «Т» не зазначено взагалі. Тому, заявник просив скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року та прийняте нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі(т. 3, а.с. 2-8).

11 жовтня 2017 року, у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду вказаної цивільної справи, ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області справу передано на розгляд до Балтського районного суду Одеської області(т. 3, а.с. 77-77 зворот).

30 липня 2018 року рішенням Балтського районного суду Одеської області вирішено заяву Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини задовольнити, скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити(т. 3, а.с. 204-210).

29 серпня 2018 року через канцелярію Балтського районного суду Одеської області ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим, безпідставним, таким, що не ґрунтується на доказах та дійсних обставинах справи, а також прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, на думку апелянта, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення фактично здійснив саме переоцінку тих доказів, яки вже раніше було надано відповідну юридичну оцінку та на підставі яких ухвалене рішення у справі. Апелянт звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачаться, що представник Котовської районної державної ветеринарної медицини у своїх запереченнях, апеляційній та касаційній скаргах посилався на матеріали інвентарних справ, а саме на генеральний план, журнал зовнішніх обмірів та надавав їм оцінку, що свідчить про те, що суду та сторонам були відомі обставини, на які посилався заявник, як на ново виявлені. З огляду на це, апелянт просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини відмовити(т. 3, а.с. 218-220).

27 грудня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області (головуючий суддя Калараш А.А.) за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження(т. 4, а.с. 11-12).

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.

У зв`язку з цим, 21 січня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана цивільна справа була розподілена колегії суддів у складі: головуючого судді Драгомерецького М.М., суддів Дришлюка А.І., Черевка П.М.(т. 4, а.с. 22).

04 лютого 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду на підставі ст.ст. 36, 40 ЦПК України задоволено заяву судді Драгомерецького М.М. про самовідвід(т. 4, а.с. 37-38).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2019 року головуючим у даній справі визначено ОСОБА_4 (т. 4, а.с. 40-41).Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду(т. 4, а.с. 42-43).

20 липня 2021 року рішенням Вищої ради правосуддя №1612/0/15-21 ОСОБА_4 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2021 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Цюри Т.В., суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.(т. 4, а.с. 171-172).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року (у складі колегії суддів: судді Цюри Т.В., суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.) справу прийнято до провадження для подальшого розгляду(ч. 4, а.с. 175-175 зворот).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №763/0/15-23 від 01 серпня 2023 року суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів в складі: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.

Ухвалою від 29.08.2023 справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 від Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що інвентаризаційні справи не досліджувалися судом першої інстанції в рамках даної справи, в рішенні Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2015 (яке було скасоване за нововиявленими обставинами) відсутні посилання на інвентаризаційні справи № 7642 та № 7184. Відповідач у відзиві наполягає, що з оригіналами інвентаризаційних справи представник ознайомився лише 29.08.2017. Відповідно до Генерального плану присадибної ділянки № 82 спірний об`єкт нерухомого майна склад станом на 27.11.1996 відсутній (при цьому, відповідно до Генерального плану від 10.11.1992 був в наявності спірний об`єкт). З 05.11.2002 єдиним законним та незмінним власником будівлі є Держава Україна в особі відповідних державних органів. Відповідно до витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, станом на дату ухвалення рішення від 22.07.2015, адміністративна будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 перебувала та перебуває до теперішнього часу у державні власності, при чьому на даний час суб`єкт управління зазначеним державним майном є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (з 02.10.2015), а балансоутримувачем Управління Держпродспоживслужби в Котовському районі (з 25.04.2016). Крім того відповідач зазначає, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала будівлю продовольчого складу в складі: склад овочесховища площею 796,7 кв.м., тарний склад 163,9 кв.м. інші засоби. ОСОБА_2 придбала, оплатила та отримала у власність тарний склад площею 163,9 кв.м., який разом зі складом овочесховища площею 796,7 кв.м. у підсумку складають площу 960,6 кв.м., а не 916,4 кв.м., як то підсумково помилково було зазначено у пункті 1.1 договору № ІІ-2714. Відповідно до технічної документації станом на дату укладення договору та на дату складання акту прийому-передачі склад площею 163,955 кв.м. це тарний склад під літ. «Р», оскільки спірний склад під літ. «Т» мав площу 119,7 кв.м. та не відчужувався. Відповідно до акту прийому-передачі ОСОБА_2 отримала у власність тарний склад під літ. «Р» (т. 4, а.с. 29-31)

24.11.2023 від апелянта ОСОБА_3 ) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Своє клопотання апелянт аргументувала тим, що знаходиться як волонтер у м. Харкові та приймає участь з 29.11.2023 по 02.12.2023 в благодійному заході (т. 5, а.с. 68-71).

Представник Подільської районної державної лікарні ветеринарної медицини направив клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив залишити апеляційну скаргу без змін.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення повідомлялись належним чином. Апелянт в судове засідання, також, не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи. Апеляційний суд зауважує, що апелянту був наданий повний обсяг процесуальних прав, апелянт висловив свою позицію щодо справи в апеляційній скарзі, при цьому апеляційний суд враховує, що апелянт неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, а тому, враховуючи те, що апелянт є ініціатором процесу на даній стадії, апеляційний суд вирішив відхилити клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою скасування судового рішення є та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по вул..50 років Жовтня,82 від 10 грудня 1996 року між Представництвом ФДМ України в м.Котовську та підприємцем ОСОБА_2 спірний об`єкт нерухомості (склад під літ. «Т») не входив до предмету договору.

Вказана обставина є істотною для справи, вона не була встановлена судом та не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи, оскільки відомості про це містяться в матеріалах інвентаризаційної справи №7184 на Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_7 , як вбачається з матеріалів цивільної справи №505/3495/14-ц вона не містить відомостей про ознайомлення представника Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини з цими матеріалами, вони не є загальнодоступними, а з технічного запису судового засідання не вбачається, що саме ці матеріали досліджувалися в судовому засіданні.

Тому суд визнав цю обставину нововиявленою, такою, що спростовує факт придбання ОСОБА_1 складу під літ. «Т», що було покладено в основу оспорюваного судового рішення та підтверджується відповідними доказами.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вказує на таке.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявник посилався на те, що в рамках цивільної справи № 505/721/17 за позовом Держави Україна в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до ОСОБА_2 , третя особа Управління Держпродспоживслужби в Котовському районі, про захист та визнання права власності, представник третьої особи адвокат Кузьонний О.І. 29.08.2017 ознайомився в приміщенні суду з матеріалами інвентаризаційної справи № 7642 по АДРЕСА_3 та інвентаризаційної справи № 7184 по АДРЕСА_2 . Саме ознайомленням з матеріалами зазначених інвентаризаційних справ 29.08.2017 встановлено наявність нововиявлених обставин, а саме, що позивач ОСОБА_2 не придбавала (не купувала) та не могла придбати 10 грудня 1996 року об`єкт нерухомості у вигляді складу (або двоповерхової адміністративної будівлі), який було зазначено на Генеральному плані під літ. «Т», по АДРЕСА_8 , оскільки станом на 27 листопада 1996 року, тобто за 13 днів до укладання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по вул. 50- років Жовтня-82, на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_7 », виготовленому 27 листопада 1996 року, об`єкту нерухомості під літ. «Т» не зазначено взагалі, (аркуш № 21 інвентаризаційної справи № 7184, що є доказом нововиявленої обставини).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (п.п. 3-7 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункт 26)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2).

ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справ (п. 5.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 в справі № 910/11027/18).

Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (п. 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 в справі № 910/11027/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В процесі розгляду даної справи ухвалою суду першої інстанції від 20.04.2015 витребовувалися інвентаризаційні справи на нерухомі об`єкти за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 116), разом з тим суду було повідомлено, що оригінали вказаних документів були вилучені слідчим СВ Котовського МВ ГУМВС 26.03.2015 (т. 1, а.с. 122).

В подальшому будь-якої інформації щодо направлення на адресу суду вказаних інвентаризаційних справ матеріали справи не містять.

Разом з тим, як вбачається з протоколу та технічного звукозапису судового засідання від 22.07.2015, суд першої інстанції в судовому засіданні оглядав частину інвентаризаційних матеріалів.

Зокрема, відповідно до технічного запису судового засідання від 22.07.2015 суд в судовому засіданні оглянув матеріали інвентаризаційної справи № 7642 щодо об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_6 . Разом з тим, матеріали інвентаризаційної справи № 7184 щодо нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 в судовому засіданні не оглядались. Матеріали справи не містять доказів ознайомлення представника відповідача - Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини з матеріалами інвентаризаційних справ. Отже, вказане свідчить про те, що заявнику Котовській районній державній лікарні ветеринарної медицини не були відомі докази, які стосуються предмету дослідження даної справи та могли вплинути на розгляд справи по суті.

Як вбачається з договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по вул. 50 років Жовтня,82 від 10 грудня 1996 року, укладеного між Представництвом ФДМ України в м.Котовську та підприємцем ОСОБА_2 (Агєєвою), предметом договору є приміщення продуктового складу (складу овочесховища, тарного складу) обладнання і другі основні фонди ТВО «Україна», яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці 916,4 м2, в т.ч. під будівлями 916,4 м2. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви приміщення продуктового складу (склад овочесховища, тарний склад, обладнання і другі основні фонди)(т. 1, а.с. 5-8).

В процесі розгляду справи позивач ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) зазначала, що за вказаним договором купівлі продажу придбала склад овочесховища під літ. «О» та склад під літ. «Т», що в сукупності складає площу 916 кв.м.

Разом з тим, відповідно до акту приймання-передачі майна від 17.02.1997 за договором купівлі-продажу, позивачці було передано склад овочесховища площею 796,7 (літ. «О») кв.м. та тарний склад площею 163,9 кв.м. (літ. «Р») (т. 1, а.с. 19, 157). Склад під літ. «Т» ОСОБА_3 не передавався.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 7184 на Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_7 , виготовленому 27.11.1996 (який погашено 10.01.2002), тобто чинному на день укладення зазначеного договору, склад літ. «Т» не зазначений.

Отже, на момент придбання позивачкою ОСОБА_3 нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 склад під літ. «Т» взагалі був відсутній на генеральному плані земельної ділянки та не входив до обсягу майна продуктового складу ТВО «Україна», яке могло бути передане Представництвом ФДМ України в м.Котовську Понепалюк Т.С.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначене свідчить про відсутність доказів придбання позивачкою ОСОБА_3 спірного складу, що є підставою для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про придбання позивачкою ОСОБА_3 зазначеного складу, не надано, жоден із наявних у матеріалах справи доказів не підтверджує придбання нею саме цього складу.

Відповідно до договору купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення бувшого комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_2 , укладеного між Представництвом фонду державного майна України та ТОВ «Янтарь-ЛТД», посвідченого державним нотаріусом Котовської міської державної нотаріальної контори Крисюк Л.В. 29.11.1995, зареєстрованого в реєстрі за №1-3236, ТОВ «Янтарь-ЛТД» придбало споруду бувшого комбінату громадського харчування (2 поверховий будинок), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , на земельній ділянці 181,9 м2. На підставі рішення зборів ТОВ «Янтарь-ЛТД» від 03.12.1996 та рішення виконкому Котовської міської ради №419 від 11.08.1998 вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_7 на двоповерховий адміністративний будинок загальною площею 181,9 кв.м по АДРЕСА_3 . В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2002 ОСОБА_8 продав, а Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини купила кам`яну адміністративну будівлю загальною площею 181,9 кв.м, зазначену в схематичному плані літ. «Т», яка знаходиться в АДРЕСА_3 на земельній ділянці 126 кв.м, належну ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право приватної власності, виданого виконавчим комітетом Котовської міської ради 12.08.1998 року на підставі рішення виконкому №419 від 11.08.1998 року, зареєстрованого в Котовському БТІ №7533.

Отже, об`єкт нерухомого майна щодо витребування якого звернулась до суду позивачка, належить на праві власності відповідачу в справі, докази придбання спірного об`єкта позивачкою матеріали справи не містять, а посилання позивача на те, що вказаний об`єкт входив до складу майна, яке було придбано нею на підставі договору купівлі продажу від 10.12.1996 спростовуються матеріалами інвентаризаційної справи № 7184, яка була оглянута судом.

Тому, оскільки матеріали інвентаризаційної справи № 7184 не були предметом дослідження під час розгляду справи по суті та не були відомі заявнику на момент розгляду справи, а факт того, що склад під літ. «Т» взагалі міг входити до складу нерухомого майна, яке відчужувалось позивачці залишився поза увагою суду при первинному розгляді справи, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта.

Одночасно, апеляційний суд зауважує, що обґрунтування апелянта зводяться до формальної незгоди з висновками суду першої інстанції та не підтверджуються відповідними доказами, які б свідчили про те, що заявнику були відомі або могли бути відомі на час розгляду справи обставини, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 7184.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда