Постанова

від 24.07.2024 по справі 505/3495/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 505/3495/14-ц

провадження № 61-1478св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини, виконавчий комітет Котовської міської ради Одеської області, Котовська міська рада Одеської області, яка є правонаступником Представництва Фонду державного майна України в м. Котовську, Товариство з обмеженою відповідальністю «Янтарь-ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, на рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року у складі судді Ільніцької О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, у якому, з урахуванням уточнень, просила:

- поновити їй строк позовної давності;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_1 ) від 29 листопада 1995 року, укладеного між Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД»;

- скасувати реєстрацію від 03 серпня 1998 року об`єкту нерухомості адміністративного приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 ) за ТОВ «Янтарь-ЛТД»;

- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Котовської міської ради народних депутатів від 28 листопада 1996 року № 469 «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємства міста»;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 05 березня 1996 року на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 181,9 кв.м, по АДРЕСА_1 , яке було видане на ТОВ «Янтар-ЛТД»;

- витребувати із чужого незаконного володіння від Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини нежиле приміщення - двоповерхову адміністративну будівлю, площею 181,9 кв.м, яке згідно з планом відноситься до приміщення продуктового складу та зазначене на плані літ. «Т», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на її користь;

- усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з нежитлового приміщення, яке згідно з планом відноситься до приміщення продуктового складу та зазначене на плані літ. «Т», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) та передати його їй.

В обґрунтування позову посилалась на те, що на підставі рішення Котовської міської ради від 18 вересня 1996 року вона орендувала майновий комплекс торгово-виробничого об`єднання Україна, що розташований по АДРЕСА_1 ) в складі: кафе «Кондитерське» з цехом, магазин «Кулінар», продовольчий склад та адміністративне приміщення, а на підставі договорів купівлі-продажу від 29 листопада 1996 року нею були придбані оборотні матеріальні засоби при передачі в оренду цілісного майнового комплексу ТОВ «Україна».

Згодом, на підставі договорів купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації від 10 грудня 1996 року, рішення виконавчого комітету Котовської міської ради № 482 від 05 грудня 1996 року, наказів представництва Фонду держмайна України, в м. Котовську № 116-127 від 28 листопада 1996 року, вона придбала у власність вказаний цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

У 2002 році до позивачки як до власниці вказаних нежитлових приміщень звернувся директор Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини Овсяницький С. В. з пропозицією надати на безоплатній основі та у безстрокове користування нежиле приміщення, яке згідно плану відноситься до приміщення продуктового складу та зазначено на плані літ. «Т», з якою позивачка погодилась. При цьому було обумовлено, що при першій необхідності, на її завчасну вимогу, відповідач звільнить спірне приміщення. Однак, в подальшому при зверненні до ОСОБА_3 з вимогою щодо звільнення наданого в користування спірного нежитлового приміщення, останній повідомив, що вона не має такого права, оскільки він придбав це приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 05 листопада 2002 року та є його власником. У подальшому, із заперечень відповідача позивачці стало відомо, що нібито спірну будівлю на підставі договору купівлі продажу від 29 листопада 1995 року придбало ТОВ «Янтарь-ЛТД» у Представництва Фонду державного майна України у м. Котовську. Після скасування державної реєстрації ТОВ «Янтарь-ЛТД» виконавчим комітетом Котовської міської ради було видано свідоцтво про право власності на дану будівлю на ім`я ОСОБА_4 , а 05 листопада 2002 року, між ОСОБА_4 та Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ветлікарня придбала адміністративну будівлю загальною площею 181,9 кв.м., зазначену в схематичному плані літером «Т», яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Позивачка вважала, що спірне майно безпідставно перебуває у користуванні Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а відповідачем порушуються її права власності на спірний склад, позначений літ. «Т».

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2015 року залучено до участі у цій справі у якості співвідповідачів ТОВ «Янтар-ЛТД», Представництво Фонду державного майна України та виконавчий комітет Котовської міської ради Одеської області.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року замінено відповідача Представництво Фонду державного майна України в м. Котовську належним відповідачем - Котовською міською радою Одеської області.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року, позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна при викупі приміщення колишнього комбінату громадського харчування, розташованого по АДРЕСА_3 від 29 листопада 1995 року, укладений між Представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД».

Скасовано реєстрацію від 03 серпня 1998 року об`єкту нерухомості адміністративного приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 за ТОВ «Янтарь-ЛТД».

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Котовської міської ради народних депутатів від 28 листопада 1996 року № 469 «Про припинення права користування та надання в постійне користування земельних ділянок підприємства міста».

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 05 березня 1996 року на двоповерховий адміністративний будинок, загальною площею 181, 9 кв.м, по АДРЕСА_2 , яке було видане на ТОВ «Янтарь-ЛТД».

Витребувано із чужого незаконного володіння від Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини нежиле приміщення - двоповерхову адміністративну будівлю площею 181,9 кв.м, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди в користуванні власністю шляхом звільнення Котовською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з нежитлового приміщення, яке згідно плану відноситься до приміщення продовольчого складу та зазначене на плані літ. «Т», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) та передано його ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що цілісний майновий комплекс та продовольчий склад, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , були спочатку передані в оренду, а згодом на законних підставах відчужені позивачці ОСОБА_1 . У встановлений законом спосіб частина цілісного майнового комплексу - спірної будівлі, позначеної на схематичному плані літ. «Т», ТОВ «Янтарь-ЛТД» не передавалася, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу від 29 листопада 1995 року, укладений між представництвом Фонду державного майна України у м. Котовську та ТОВ «Янтарь-ЛТД», не відповідає вимогам чинного законодавства та, відповідно до статті 48 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), є підставою для визнання такого договору недійсним. Інші заявлені позовні вимоги щодо скасування реєстрації об`єкта нерухомості, свідоцтва про право власності, рішення органів місцевого самоврядування, витребування майна на користь власника, усунення перешкод в користуванні власністю є похідними, тому також підлягають задоволенню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 липня 2016 року рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2016 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

У вересні 2017 року Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що після ухвалення рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року у справі № 505/3495/14-ц представником Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини адвокатом Кузьонним О. І. було виявлено, що під час розгляду судом цієї справи не були досліджені інвентаризаційні справи на об`єкти нерухомого майна № 2 по АДРЕСА_4 , хоча архівні документи зазначених інвентаризаційних справ мали досить вагоме значення задля об`єктивного вирішення справи по суті та прийняття законного рішення.

Так, в рамках цивільної справи № 505/721/17 за позовом Держави Україна в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до ОСОБА_1 , третя особа - Управління Держпродспоживслужби в Котовському районі, про захист та визнання права власності, 29 серпня 2017 року адвокат Кузьонний О. І. ознайомився в приміщенні суду з матеріалами інвентаризаційної справи № 7642 по АДРЕСА_5 .

Саме під час ознайомлення з матеріалами зазначених інвентаризаційних справ адвокатом Кузьонним О. І. було встановлено наявність нововиявлених обставин, а саме, що позивачка ОСОБА_1 не придбавала (не купувала) та не могла придбати 10 грудня 1996 року об`єкт нерухомості у вигляді складу (або двоповерхової адміністративної будівлі), який було зазначено на Генеральному плані під літ. «Т», по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , оскільки станом на 27 листопада 1996 року, тобто за 13 днів до укладання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_3 на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_4 », виготовленому 27 листопада 1996 року, об`єкту нерухомості під літ. «Т» не зазначено взагалі, що є доказом нововиявленої обставини.

У той же час, на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_4», виготовленому 10 листопада 1992 року, та «погашеному» саме 27 листопада 1996 року, наявний об`єкт нерухомості - спірний склад під літ. «Т», розміром 6,4 х 18,7 м (аркуш № 2 інвентаризаційної справи № 7184), що є доказом нововиявленої обставини.

У зв`язку із цим, на думку заявника, суди дійшли хибного висновку, що позивачка ОСОБА_1 10 грудня 1996 року придбала за договором купівлі-продажу об`єкт нерухомості у вигляді продуктового (тарного) складу, який тільки до 27 листопада 1996 року був зазначений на Генеральному плані під літ. «Т», по АДРЕСА_1 .

Суди не дослідили обставини, які існували на час розгляду справи, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, вони (обставини) входять до предмета доказування у справі, тому заявник просив суд переглянути рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року у цивільній справі № 505/3495/14-ц у зв`язку з нововиявленими обставинами, скасувати це рішення і прийняти нове судове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2018 року, у зв`язку з реєстрацією шлюбу, прізвище позивачки ОСОБА_1 уточнено на « ОСОБА_1 ».

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року заяву задоволено.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року у справі № 505/3495/14-ц скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою скасування судового рішення є та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_3 від 10 грудня 1996 року між Представництвом фонду державного майна України в м. Котовську та ОСОБА_1 спірний об`єкт нерухомості (склад під літ. «Т») не входив до предмету договору.

Вказана обставина є істотною для справи, вона не була встановлена судом та не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи, оскільки відомості про це містяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 7184 на Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_4 , при цьому, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 505/3495/14-ц, вона не містить відомостей про ознайомлення представника Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини з цими матеріалами, вони не є загальнодоступними, а з технічного запису судового засідання не вбачається, що саме ці матеріали досліджувалися в судовому засіданні.

Тому суд визнав наведену обставину нововиявленою, такою, що спростовує факт придбання ОСОБА_1 складу під літ. «Т».

Оскільки право власності позивачки на спірне майно не доведено, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26 січня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Хижняк А. В. в системі «Електронний суд»звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, які встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_3 від 10 грудня 1996 року, укладеного між Представництвом фонду Державного майна України в м. Котовську та підприємцем ОСОБА_1 , остання придбала приміщення продуктового складу (складу овочесховища, тарного складу) обладнання і другі основні фонди ТВО «Україна», яке знаходиться за адресою: м. Котовськ АДРЕСА_3 на земельній ділянці 916,4 кв.м, в тому числі під будівлями 916,4 кв.м. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви - приміщення продуктового складу (склад овочесховища, тарний склад, обладнання і другі основні фонди згідно актів інвентаризації, які додаються до цього Договору).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску прти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії» («Ryabykh v/ russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділ 5 ЦПК України.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що в рамках цивільної справи № 505/721/17 за позовом Держави Україна в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до ОСОБА_1 , третя особа - Управління Держпродспоживслужби в Котовському районі, про захист та визнання права власності, 29 серпня 2017 року представник Кузьонний О. І. ознайомився з матеріалами інвентаризаційної справи № 7642 по АДРЕСА_2 та інвентаризаційної справи АДРЕСА_6 .

Саме ознайомленням з матеріалами зазначених інвентаризаційних справ 29 серпня 2017 року встановлено наявність нововиявлених обставин, а саме, що позивачка ОСОБА_1 не придбавала (не купувала) та не могла придбати 10 грудня 1996 року об`єкт нерухомості у вигляді складу (або двоповерхової адміністративної будівлі), який було зазначено на Генеральному плані під літ. «Т», по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , оскільки станом на 27 листопада 1996 року, тобто за 13 днів до укладання нею договору купівлі-продажу державного майна при викупі в порядку приватизації майна продуктового складу ТВО «Україна» по АДРЕСА_3 на «Генеральному плані (схемі) присадибної ділянки АДРЕСА_4 », виготовленому 27 листопада 1996 року, об`єкту нерухомості під літ. «Т» не зазначено взагалі, що є доказом нововиявленої обставини.

Системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені адвокатом Кузьонним О. І., який діє в інтересах Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки:

зазначені обставини існували на час розгляду справи і заявник, за умови належної реалізації своїх процесуальних прав, в ході розгляду справи не був позбавлений можливості отримати зазначену інформацію;

заявником не доведено факту неможливості подати відповідні докази під час розгляду справи.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що у травні 2015 року при поданні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 надала до суду першої інстанції копію «Генерального плану (схеми) присадибної ділянки АДРЕСА_4 », виготовленого 27 листопада 1996 року, в якому наявна інформація про об`єкт нерухомості під літ. «Т» (склад). Вказана копія долучена до матеріалів справи (том 1, а. с. 157).

Разом із тим, як вбачається зі змісту мотивувальної частини рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року, судом першої інстанцій під час розгляду справи була надана оцінка указаному доказу.

При таких обставинах передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2015 року за нововиявленими обставинами.

При цьому суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Хижняк Анастасія Володимирівна, задовольнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов