Ухвала

від 28.12.2023 по справі 450/453/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/453/22 Провадження № 2-ві/450/9/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Данилів Є.О. від участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Акціонерного товариства «Райффайзен банк», відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний Банк України, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд судді Добош Н.Б. передано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Данилів Є.О. від участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Акціонерного товариства «Райффайзен банк», відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний Банк України, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.

Заява мотивована тим, що 07.03.2023 року суддею Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. відрито провадження по справі № 450/453/22. 09.02.2022 р. суддею Пустомитівського районного суду Львівської області було винесено ухвалу про передачу цивільної справи № 450/453/22 за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова. 06.09.2022 р. Львівським апеляційним судом була скасована така ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області та справу направлено на продовження розгляду. При цьому при винесенні ухвали 09.02.2022 року, суд не вбачає підстав для відмови у відкритті провадження, а виключно виходив з порушення правил підсудності. 30.09.2022 р. суд відмовив у відкритті провадження у справі № 450/453/22 зважаючи на те, що така справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Позивач вважав таку ухвалу суду необгрунтованою та незаконною у зв`язку з чим ним було подано апеляційну скаргу. Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року в часині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №114/2511 від 28 вересня 2016 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_1 , скасовано та в цій частині справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. В решті ухвалу суду залишено без змін. Тобто в даному випадку мають місце дві ухвали суду, які перешкоджали початку судового розгляду справи і позивач двічі такі ухвали суду оскаржував. Львівський апеляційний суд в постанові від 06.09.2022 р. дійшов висновку, що суд ухвали рішення з порушенням норм процесуального права. Також в постанові від 07.02.2023 року зазначено, що суд допустив помилковий висновок, щодо відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог. Отже в позивача виникли сумніви в об`єктивності та неупередженості судді пов`язані з створенням йому перешкод в доступі до правосуддя, через які справа більше року не розглядалась, а також безпідставним порушенням норм процесуального права. Крім цього, позивач вважає, що його справа не слухалася з лютого 2022 року по грудень 2023 року і це призводить до порушення його права на справедливий суд. У зв`язку із цим, позивач звернувся до ВРП, і вважає, що така обставина, є підставою яка може викликати упередженість судді по відношенню до нього.

Згідно ч. 8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним, судом вирішено розглянути заяву в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відводу судді під час розгляду цивільної справи заявник мотивує, тим, що

07.03.2023 року суддею Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. відрито провадження по справі № 450/453/22. 09.02.2022 р. суддею Пустомитівського районного суду Львівської області було винесено ухвалу про передачу цивільної справи № 450/453/22 за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова. 06.09.2022 р. Львівським апеляційним судом була скасована така ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області та справу направлено на продовження розгляду. При цьому при винесенні ухвали 09.02.2022 року, суд не вбачає підстав для відмови у відкритті провадження, а виключно виходив з порушення правил підсудності. 30.09.2022 р. суд відмовив у відкритті провадження у справі № 450/453/22 зважаючи на те, що така справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Позивач вважав таку ухвалу суду необгрунтованою та незаконною у зв`язку з чим ним було подано апеляційну скаргу. Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2022 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №114/2511 від 28 вересня 2016 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_1 , скасовано та в цій частині справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. В решті ухвалу суду залишено без змін. Тобто в даному випадку мають місце дві ухвали суду, які перешкоджали початку судового розгляду справи і позивач двічі такі ухвали суду оскаржував. Львівський апеляційний суд в постанові від 06.09.2022 р. дійшов висновку, що суд ухвали рішення з порушенням норм процесуального права. Також в постанові від 07.02.2023 року зазначено, що суд допустив помилковий висновок, щодо відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог. Отже в позивача виникли сумніви в об`єктивності та неупередженості судді пов`язані з створенням йому перешкод в доступі до правосуддя, через які справа більше року не розглядалась, а також безпідставним порушенням норм процесуального права. Крім цього, позивач вважає, що його справа не слухалася з лютого 2022 року по грудень 2023 року і це призводить до порушення його права на справедливий суд. У зв`язку із цим, позивач звернувся до ВРП, і вважає, що така обставина, є підставою яка може викликати упередженість судді по відношенню до нього.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

В свою чергу, положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено процесуальне право осіб, які беруть участь у справі, заявити відвід судді, в провадженні якого знаходиться справа. Підстави для відводу судді визначені ст. 36 ЦПК України, за якими суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Аналізуючи підстави заявленого відводу судді вбачається, що останні зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішеннями судді Данилів Є.О. під час розгляду цивільної справи № 450/453/22, зокрема щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Судом відзначається, що вказані доводи заяви стосуються процесуальних дій судді, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.

У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не

допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Таким чином суд вважає, що доводи заявника в частині сумнівів у неупередженості судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність обставин, які б вказували на необ`єктивність або упередженість головуючого судді, а зазначені ним доводи не свідчить про упередженість судді.

Також суд вважає, що доводи заявника в частині сумнівів у упередженості судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність обставин, які б вказували на необ`єктивність або упередженість головуючого судді, а подання останнім скарги до ВРП на головуючого суддю, не свідчить про упередженість судді.

Інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.

Також відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивними критеріями.

У Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (п. 1 ст. 6).

Водночас із прийняттям Європейським судом з прав людини нових рішень постійно поглиблюється тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції, з урахуванням проблем, пов`язаних з належним розумінням оціночних категорій «незалежний» і «безсторонній» суд у вітчизняному праві.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий, що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду;

"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

При вирішенні питання про відвід судді, не встановлено ні суб`єктивних, ні об`єктивних критеріїв, які б свідчили про упередженість та відсутність безсторонності судді при здійснені розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що передбачені ст. 36 ЦПК України підстави для відводу відсутні, тому суд вважає заяву про відвід необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 247, 259, 261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Данилів Є.О. від участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Акціонерного товариства «Райффайзен банк», відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний Банк України, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги,- відмовити.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяН. Б. Добош