Рішення

від 04.11.2024 по справі 450/453/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/453/22 Провадження № 2/450/781/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Микитів Н.С.

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний банк України, Національне антикорупційне бюро України

про (предмет позову):

визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 114/25t від 28.09.2016 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 укладений з ОСОБА_1 ,

підстава позову (позиція позивача):позивач звернувсядо судуз позовомпро визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 114/25t від 28.09.2016 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 укладений з ОСОБА_1 . В обгрунтування заявленого позову покликається на те, що з 19.03.2010 господарським судом Львівської області суддею Морозюк А.Я. було порушено справу №28/32 про банкрутство фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за заявою кредитора Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

20.10.2010 р. на судовому засіданні господарським судом Львівської області на підставі наданих документів, зокрема рішення комітету кредиторів, прийнято,-постанову про визнання фізичної особи-підприємця (скорочено - ФОП) ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Вирішено з цієї дат и припинити підприємницьку діяльність боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , призначено ліквідатором арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича (ліцензія серії АВ №470296 від 23.03.2010 р., місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Зобов`язано ліквідатора вчинити дії щодо проведення судової процедури ліквідації банкрута відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, надати звіт про виконану роботу та опублікувати оголошення про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкритої ліквідаційної процедури. Визначено дату наступного судового засідання 16.12.2010 р. на яку зобов`язано ліквідатор помістити оголошення в офіційному виданні про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, здійснити судову процедуру банкрутства та надати звіт про виконану роботу. Крім цього, слід зазначити що до реєстру вимог кредиторів було включено вимоги АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 на основі кредитного договору № 014/7299/74/55832 від 11.03.2008 р. Згідно реєстру вимог кредиторів такі вимоги становили разом з вимогами по іншому договору кредиту - 2816369,31 грн. вимог першої черги, а також до вимог шостої черги було включено вимоги щодо сплати пені на суму 662407,66 грн. В даній процедурі банкрутства АТ «Райффайзен Банк» брав участь як кредитор.

Проте 28.09.2016 р. між АТ «Райффайзен банк» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення права вимоги, за яким на умовах встановлених дим договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржника вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Відповідно до п. 4.1.10 Договору відступлення права вимоги між АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Вектор Банк» Новий кредитор має право здійснювати нарахування та сплата процентів; за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умов дотримання вимог чинного законодавства України. Загальна сума відступлених прав по цьому договору згідно долученого витягу з реєстру боржників №114/25 від 10.10.2016 р. становить 982577,17 доларів США, з яких 295391,22 долари США заборгованість за основною сумою боргу, 310253,53 долари США заборгованість за відсотками по договору, 376932,42 долари США сума пені. Згідно ухвали господарського суду Львівської області 30.10.2019 р. загальний розмір вимог, які уступаються ПАТ "Вектор Банк" (договір від 28.09.2016 р.) становить 35932940,70 доларів США, та 41641408,57 доларів США, 409173,29 доларів США. При цьому сума заборгованості на момент затвердження реєстру вимог кредиторів ухвалою господарського суду Львівської області становила но кредитному договору №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 р. - 431856,85 долари США.

Отже відповідач АТ «Райффайзен Банк» уступив за договором суму заборгованості, яка не відповідала існуючому зобов`язанню, і ним порушив права позивача як споживача за договором кредиту.

Оскільки до нового кредитора перейшли права по зобов`язанні в декілька разів більшими ніж вони існували на момент переходу таких прав, то договір відступлення права вимоги в частині передачі прав вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 р. з ОСОБА_1 є недійсним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили такі задоволити.

Позиція відповідачів:

04.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від АТ «Райффайзен Банк», згідно якого на дату укладення оскаржуваного договору 28.09.2016 позивачем не було сплачено заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, «Райффайзен Банк» відступив права вимоги ним в розмірі сум існуючої заборгованості, в числі і за нарахованими додатковими платежами, а твердження позивача, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в декілька разів більше вони існували на момент переходу таких прав не відповідає дійсності. Позивач, як підставу для визнання оскаржуваного договору недійсним, звертає увагу що договір відступлення права вимоги не може бути чинним без наявності доказів оплати посиланням на п. 2.2. оскаржуваного договору.

При цьому, факт відступлення прав вимоги за кредитним договором, в тому числі і оплати по договору відступлення, встановлено ухвалою господарського суду Львівської області 30.10.2019 року по справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , якою здійснено заміну кредитора Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк». Західний апеляційний господарський суд у постанові від 06.02.2020 р. за результатами розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 погодився з висновком суду першої інстанції що заяви про здійснення процесуального правонаступництва підлягають до задоволення, а "Кристалбанк" та ПАТ "Вектор Банк" - залученню до участі у справі як правонаступників "Райффайзен Банк Аваль" в межах грошових вимог за відповідними договорами про відступлення права вимоги. Таким чином, факт оплати за оскаржуваним договором вже було досліджено у справі № 28/32, в якій позивач приймав участь в якості боржника, та вищезазначеними судовими рішеннями підтверджено законність та правомірність відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/7299/74/55832 від 11.03.2008 року від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до "Вектор Банк".

АТ «Райффайзен Банк» звертає увагу на відсутність порушення будь яких прав ОСОБА_1 внаслідок передачі АТ «Райффайзен Банк» прав вимоги по оскаржувати договору. По-перше, ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору, за умовами якого відбутті відступлення права вимоги від первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк» до нового кредитора ПАТ «Вектор Банк», і згода (погодження) боржника на укладення таких договорів законодавством не передбачена. По-друге, станом на момент пред`явлення позову вже сплив строк позовної давності по стягненню заборгованості за кредитним договором № 014/7299/74/55832 від 11.03.2008 року (в тому числі нарахованих процентів та штрафних санкцій) в судовому порядку. Враховуючи наведене, будь-який спір з приводу стягне заборгованості за кредитним договором між новим кредитором та ОСОБА_1 відсутній, і зазначення сум відступлення в оскаржуваному договорі жодним чином порушує права позивача. Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, розміром якого сторона не погоджується, чи навіть якщо окремі складові такої заборгованості нараховані на думку боржника безпідставно. А тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

22.01.2024 до суду надійшов відзив Публічного Акціонерного товариства «Вектор Банк», у якому зазначається, що позивач не є стороною оспорюваного правочину та наявність/ відсутність порушення суб`єктивних прав чи законних інтересів заявника укладанням Договору відступлення права вимоги № 114/25t від 28 вересня 2016 року між юридичними особами Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «ВЕКТОР БАНК».

До спірних правовідносин необхідно застосувати правовий висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року по справі № 910/12525/20 щодо вимоги про визнання недійсним договору, спрямованого на передання майнових прав (прав вимоги): «142. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права. 148. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)». Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позиція третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

У поясненнях третьої особи Національного банку України зазначено, що частиною першою статті 2 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки та банківську діяльність» та іншими законодавчими актами України. Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про Національний банк України» та частиною третьою статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язання Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки є економічно незалежними. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. З огляду на вищевказане, у разі задоволення позовних вимог у даній справі, будь-яких додаткових зобов`язань у Національного банку не виникне, що своєю чергою виключає вплив рішення на його права та обов`язки.

У поясненнях третьої особи Національного антикорупційного бюро України вказується, що у справі, що розглядається у Національного бюро відсутній будь-який інтерес щодо її вирішення, оскільки рішення у справі жодним чином не вплине на його права та обов`язки. З огляду на це Національне бюро не може здійснити аналіз доводів позовної заяви та як наслідок надати аргументи щодо підтримання або спростування позовних вимог.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

07.03.2023 року ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області про відкриття загального позовного провадження.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

11.03.2008р.між ВАТ«Райффайзен БанкАваль»,правонаступником якогоє Акціонерне товариство«Райффайзен Банк»,та гр. ОСОБА_1 укладеноКредитний договір№ 014/7299/74/55832,згідно зумовами якогозобов`язався надати ОСОБА_1 кредит усумі 297000,00доларів СШАстроком до10.03.2028року включно,а Позичальникзобов`язався щомісячноповертати кредитта відсотки за його користування згідно графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником 11.03.2008 р. було укладено Договір іпотеки №014/7299/74/55832, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леськів Г.М., який зареєстровано в реєстрі за №640. Згідно з даним договором предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_2 ;

-земельна ділянка площею 0,2500 га, призначена для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий №4623685500:03:002:0118 знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники; земельна ділянка площею 0,1050 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий №4623685500:03:002:0119, знаходиться за адрес Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники.

Кредитор надає позичальнику Кредит, а Позичальник отримує його відповідно до кредитування за програмою кредитування «Кредит на придбання житла на вторинному ринку» на наступних умовах: Сума Кредиту Валюта Кредиту - 297 000,00 USD (далі - Кредит); дата остаточного погашення Кредиту - 11.03.2028 року (п. 1.1. кредитного договору). Сторони наступним домовились, що за користування Кредитом Позичальник проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на у цього Договору. На дату укладання цього Договору розмір процентної ставки складає річних (п. 1.2. кредитного договору). Проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту за весь строк користування Кредитом, включаючи день надання та день повного погашення Кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт). Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, проценти за користування кредитом, нараховуються за весь строк користування кредиту до дня повного погашення Кредиту.

Згідно із ч.4, ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» було укладено кредитний договір №010/08-3/3684/в від 23.04.2008 р. на суму 140000.00 доларів США. Даний кредит був забезпечений іпотекою - квартирою АДРЕСА_3 . АТ «Райффайзен Банк» на основі звернення до суду було отримано рішення господарського суду Львівської області про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором в сумі 144136,52 долари США - рішення суду від 10.04.2009 р. справа №10-18. 21.10.2010 р. На прилюдних торгах було реалізовано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 . Сума заборгованості за цим кредитом №010/08-3/3684/в на основі заяви банку становила 118836,97 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи №28/32, яка розглянута Господарським судом Львівської області, встановлені такі обставини.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2010 прийнято до розгляду заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

У зазначеній заяві банку вказано, що 23.04.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/08-3/3684/в. Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки, однак, починаючи з вересня 2008 року, боржником порушувалися умови кредитного договору. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 з ФОП ОСОБА_1 стягнуто відповідну заборгованість. 11.02.2010 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки в боржника відсутнє майно, яке б перебувало в заставі та на яке можна було б звернути стягнення. Вищенаведені обставини, а також загальний розмір заборгованості, зумовили звернення банку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2010 у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких кредитор першої черги - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Загальна сума вимог даного кредитора: 973 грн (судові витрати та витрати на публікацію оголошення), 2816369,31 грн (вимоги, забезпечені заставою).

20.10.2010 р. на судовому засіданні господарським судом Львівської області на підставі наданих документів, зокрема рішення комітету кредиторів, прийнято,-постанову про визнання фізичної особи-підприємця (скорочено - ФОП) ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Вирішено з цієї дати припинити підприємницьку діяльність боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , призначено ліквідатором арбітражного керуючого Надлошса Андрія Івановича (ліцензія серії АВ №470296 від 23.03.2010 р., місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Зобов`язано ліквідатора вчинити дії щодо проведення судової процедури ліквідації банкрута відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, надати звіт про виконану роботу та опублікувати оголошення про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкритої ліквідаційної процедури. Визначено дату наступного судового засідання 16.12.2010 р. на яку зобов`язано ліквідатор помістити оголошення в офіційному виданні про визнання ФОН ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, здійснити судову процедуру банкрутства та надати звіт про виконану роботу.

Крім цього, слід зазначити що до реєстру вимог кредиторів було включено вимоги АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 на основі кредитного договору № 014/7299/74/55832 від 11.03.2008 р. Згідно реєстру вимог кредиторів такі вимоги становили разом з вимогами по іншому договору кредиту - 2816369,31 гри. вимог першої черги, а також до вимог шостої черги було включено вимоги щодо сплати пені на суму 662407,66 грн. В даній процедурі банкрутства АТ «Райффайзен Банк» брав участь як кредитор.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2010 ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

В ході ліквідаційної процедури арбітражним керуючим вчинялись дії щодо інвентаризації майна банкрута, організації проведення оцінки вартості майна, подавались оголошення щодо продажу майна. В процесі ліквідаційної процедури встановлено відсутність майнових активів, на які можна було б звернути стягнення та погасити боргові зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 затверджено звіт ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , звільнено ФОП ОСОБА_1 від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948 794,40 грн, припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 та припинено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.09.2014, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора, справу про банкрутство ФОП ОСОБА_1 надіслано Господарському суду Львівської області для розгляду на стадії судової процедури ліквідації.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ФОП ОСОБА_1 ; звільнено ФОП ОСОБА_1 від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2798,22 грн, Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948794,40 грн; припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 ; провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 21.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2019 заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк».

Ухвалою суду від 30.10.2019 заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк».

Також в2014році ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

04.10.2016 ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області провадження у цивільній справі № 450/3190/14-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/7299/74/55832, - закрито.

Підставами для закриття провадження стали наступні висновки суду:

11 березня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/7299/74/55832, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 297 000, 00 доларів США на строк до 11 березня 2028 року із сплатою 13 % річних. Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог п. 6.1. кредитного договору у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. ОСОБА_1 не виконував зобов`язання по сплаті кредиту і станом на 03 червня 2014р. заборгованість по кредиту становить 295 391, 22 дол. США. (3508 528,12 грн.) Крім цього, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на 03 червня 2014 року заборгованість по сплаті відсотків становить 219 855, 92 дол. США (2 611 352,76 грн). Судом також встановлено, що станом на 03 червня 2014 р. пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків становить 2 449 044, 96 дол. США (29 682 566, 45 грн.). Станом на 03 червня 2014 року загальна заборгованість за кредитним договором №014/7299/74/55832 становить 2 964 292,10 доларів США (35 802 447,33 грн.), у тому числі: заборгованість по кредиту - 295 391,22 дол. США (3 508 528,12 грн); заборгованість по сплаті відсотків - 219 855,92 дол. США (2 611 352,76 грн); пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплату відсотків - 2 449 044, 96 доларів США (29 682 566,45 грн.).

19 березня 2010 року за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі від 19.03. 2010 року у справі № 28/32. До реєстру вимог кредиторів ФОП ОСОБА_1 внесено кредиторські вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 3 445 353,95 грн. за кредитним договором № 014/7299/74/55832 від 11 березня 2008 p., укладеним з ОСОБА_1 як з фізичною особою, що кредитором не заперечується.

Із постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.01. 2015 року у справі № 28/ 32, яка набрала законної сили слідує, що постановлені господарським судом Львівської області по справі № 28/ 32 ухвала від 20.09. 2010 року та постанова від 20.10. 2010 року набрали законної сили і такі відповідно є обов`язковими для виконання. Висновки господарського суду Львівської області про те, що заявлені вимог «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 3445353,95 грн., і вимоги ПАТ Альфа-Банк' у сумі 2251612, 52 грн. є вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 суперечить вищенаведеним судовим рішенням.

Із наведеного вище слідує висновок, що ухвалою суду від 20.09. 2010 року та постановою суду від 20.10. 2010 року Господарського суду Львівської області, які набрали законної сили у справі № 28/ 32 встановлено, обставини, які не підлягають доказуванню, а саме, що вимоги «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 3445353,95 грн. за кредитним договором № 014/7299/74/55832, були предметом розгляду господарських судів, тому справа за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/7299/74/55832 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2019, прийнято відмову арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. від клопотань від 29 січня 2018 року за № 195/01 та від 05 березня 2018 року за № 298/01 про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату основної грошової винагороди, відшкодування витрат, понесених ліквідатором за період виконання нею повноважень ліквідатора із закриттям провадження в частині розгляду вказаних клопотань. У задоволенні клопотання боржника від 13 березня 2018 року про винесення окремої ухвали щодо арбітражних керуючих Надлонка А. І. та ОСОБА_3 відмовлено. Заяву арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. від 11 листопада 2019 року за № 249/02 задоволено. Клопотання ОСОБА_1 від 19 вересня 2019 року задоволено. Припинено процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_1 та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Худоногової Л. Ю. Провадження у справі № 28/32 закрито.

В поданому клопотанні ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі № 28/32 на підставі пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з встановленням під час розгляду справи на стадії ліквідаційної процедури обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження. На думку заявника, доказами таких обставин є те, що заявлені кредиторські вимоги як ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», так і АТ «Альфа-Банк» про повернення кредитних коштів є вимогами, які не стосуються підприємницької діяльності ОСОБА_1 , а були отримані боржником для споживчих потреб.

У зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства та згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Саме з цієї підстави господарський суд припинив процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_1 та закрив провадження у справі № 28/32.

При закритті провадження у справі у зв`язку із вказаною обставиною, судом відхилено доводи боржника з покликанням на норму п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки ухвала від 19.03.2010 про порушення провадження у даній справі та постанова господарського суду від 20.10.2010 про визнання боржника банкрутом, при прийнятті яких суд керувався Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», набрали законної сили.

Вищевказана ухвала Господарського суду Львівської області від 06.12.2019, якою закрито провадження у справі № 28/32, набрала законної сили.

28.09.2016між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 114/25t (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованості). Перелік Кредитних договорів, Боржників, розрахунок сум заборгованості Боржника На дату підписання Договору зазначені в Додатку № 1 до Договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.3 Договору за цим договором, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення. Загальний розмір Прав Вимоги, що відступається, згідно Попереднього реєстру боржників становить: 35 932 940 (тридцять п`ять мільйонів дев`ятсот тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок) грн. 71 коп. (з урахуванням пені); 41 641 408 (сорок один мільйон шістсот сорок одна тисяча чотириста вісім) Доларів США 57 цент (з урахуванням пені); 409 173 (чотириста дев`ять тисяч сто сімдесят три) Євро 29 центів (з урахуванням пені). Остаточний Розмір Прав Вимоги, що відступається згідно умов даного Договору визначається на Дату відступлення Прав Вимоги та зазначається в Реєстрі Боржників.

Відповідно до п. 4.1.10 Договору відступлення права вимоги між АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «Вектор Банк» Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів; за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умов дотримання вимог чинного законодавства України.

Загальна сума, відступлених прав по цьому договору згідно долученого витягу з реєстру боржників №114/25 від 10.10.2016 р. становить 982577,17 доларів США, з яких 295391,22 долари США заборгованість за основною сумою боргу, 310253,53 долари США заборгованість за відсотками по договору, 376932,42 долари США сума пені. Згідно ухвали господарського суду Львівської області 30.10.2019 р. загальний розмір вимог, які уступаються ПАТ "Вектор Банк" (договір від 28.09.2016 р.) становить 35932940,70 доларів США, та 41641408,57 доларів США, 409173,29 доларів США.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених вище положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

А в силу ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, недійсність спірного правочину не встановлена, а відносно визнання його недійсним, що, зокрема, і є предметом цього провадження, необхідно це довести в суді.

Таким чином, укладені договори відступлення права вимоги, не суперечать приписам чинного законодавства України, вчинені учасниками, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідають їх внутрішній волі та спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому не можуть вважатись недійсними.

АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «ВЕКТОР БАНК» під час укладення оспорюваних договорів були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а доводи позивача про визнання оспорюваних правочинів повністю недійсними не знайшли свого підтвердження.

Однак, конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору позивач не навів, як і не довів, що в результаті визнання такого договору недійсним права позивача буде захищено та відновлено.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Проте, ані умовами Договору № 114/25t від 28.09.2016 року, ані положеннями законодавства не встановлено обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, що виникає з даного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 518 Цивільного кодексу України визначено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора, у разі пред`явлення таких вимог.

В свою чергу, обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням зобов`язань за відповідним договором відступлення права вимоги (в тому числі щодо повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні), то вони не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним такого правочину.

Однією з підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним на думку Позивача є те, що АТ «Райффайзен Банк» відступив ПАТ «Вектор Банк» суму заборгованості в декілька разів більше ніж існувала на момент переходу таких прав. Як підтвердження зазначеного, Позивач посилається на реєстр вимог кредиторів, затверджений Господарським судом Львівської області у справі № 28/32.

На дату укладення оскаржуваного договору (28.09.2016 року), Позивачем не було сплачено заборгованість за кредитним договором в повному обсязі, АТ «Райффайзен Банк» відступив права вимоги ним в розмірі сум існуючої заборгованості, в тому числі і за нарахованими додатковими платежами, а твердження позивача, що до нового кредитора перейми первісного кредитора у зобов`язанні в декілька разів більше ніж вони існували на момент переходу таких прав не відповідає дійсності.

Ухвалою Пустомитівськогорайонного судуЛьвівської областівід 04.04.2024року заклопотанням представникапозивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було призначеносудову економічнуекспертизу на вирішення, якої поставлено таке питання: чи відповідає розрахунок зобов`язань ОСОБА_1 , заявлених банком в договорі відступлення права вимоги від 28.09.2016 р. за № 114/25t та додатки до нього, законам і нормативним актам Національного банку України?, проведення якої було доручено експертам Львівського НДІСЕ. В подальшому, на адресу суду надійшов лист Волинського ЛНДІСЕ про оплату вартості проведення судово-економічної експертизи, надано строк та рахунок про оплату судової експертизи в сумі 75728,00 грн., однак позивачем витрати за проведення судової експертизи не було сплачено, тому судову економічну експертизу не було проведено з причин незалежних від суду.

Також, суд зазначає, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням розміром якого сторона не погоджується, чи навіть якщо окремі складові такої заборгованості нараховані на думку боржника безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовті року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/48 від 07 червня 2021 року у справі № 648/3596/19 (провадження № 61-12225св20).

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 08.06.2022 року по справі № 723/779/20 «Законодавством встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створи позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору. Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, і листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/12( від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17.

Враховуючи те, що на момент укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги існувало невиконане грошове зобов`язання, за яким відступалося право вимоги, тому незгода позивача із розміром заборгованості не є підставою для визнання оспорюваного договору відступлення прав вимоги недійсним.»

Відповідно до ч.1-ч.4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Цивільно процесуального кодексу України не доведено, що його права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено, вимоги позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 114/25t від 28.09.2016 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 укладений з ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.

Інші доводи позивача, судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушеного або оспорюваного права позивача, впливу не мають.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У даній справі позивачем заявлено вимоги про оскарження договору відступлення укладеного між юридичними особами - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк», в рамках їх господарської діяльності. При цьому першочерговий договір, права за яким відступалися згідно з оскаржуваним договором, також не було укладено в рамках Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки сторонами, такого договору також були суб`єкти підприємництва - ФОП ОСОБА_1 та AT «Райффайзен Банк».

Враховуючи наведене, оскаржувані договори (відступлення прав вимоги) за своєю правовою природою не є правочинами, укладеними із споживачем, тобто відсутні характерні риси притаманні договору про надання послуг споживачу, придбання товару, то відповідно правовідносини за договорами відступлення права вимоги не є споживчими.

Аналогічна думка висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 01 березня 2023 р по справі № 359/8208/18 (провадження № 61-2534ск23):

«ЗУ «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (opенди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово- кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

Договір відступлення прав вимоги за своєю правовою природою не є правочином, укладеним із споживачем, тобто відсутні характерні риси притаманні договору про надання по споживачу, придбання товару, тощо, тому доводи позивача у справі № 359/8208/18, що правовідносини за договором відступлення права вимоги є споживчими, є помилковим тлумаченням статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, слід стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави 6 973, 03 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Райффайзен Банк»,Публічного акціонерноготовариства «ВекторБанк»,про (предметпозову): визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 114/25t від 28.09.2016 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 укладений з ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави 6973, 03 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 12.11.2024 року.

Учасники справи: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ; Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ 14305909, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А; Публічне акціонерне товариство «Вектор Банк», ЄДРПОУ 390376546, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 9; Національний банк України, ЄДРПОУ 00032106, м. Київ вул. Інститутська, буд. 9; Національне антикорупційне бюро України, ЄДРПОУ 39751280, м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3.

СуддяЄ. О. Данилів