Постанова

від 29.12.2023 по справі 520/6005/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 р. Справа № 520/6005/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 15.08.23 по справі № 520/6005/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК5558/1160/2НД/АВ/П від 24.04.2019; визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" подало апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК -Україна" залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року по справі № 520/6005/19 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" подало касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.08.2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВК-Україна» задоволено частково. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №520/6005/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС з направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №520/6005/19 залишено без змін.

Справу №520/6005/19 прийнято до провадження Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області сплачений судовий збір при поданні позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги по справі у розмірі 84697,43 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року, а саме стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" сплачений судовий збір у розмірі 18 821 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн.65 коп.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 року в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВК-Україна» сплаченого судового збору при поданні апеляційної та касаційної скарг по справі №520/6005/19 у розмірі 65875,78 грн., та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВК-Україна» сплачений судовий збір при поданні апеляційної та касаційної скарг по справі №520/6005/19 у розмірі 65875,78 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що під час ухвалення додаткового рішення суд не вирішив питання про розподіл судових витрат у частині повернення позивачу сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 28232,48 грн. та касаційної скарги у розмірі 37643,30 грн. по справі №520/6005/19. Зазначає, що зі змісту рішення не зрозуміло, що саме стало підставою для відмови позивачу у задоволенні заяви в цій частині. Суд не навів жодного достатнього обґрунтування та не зазначив мотиви, з яких виходив при частковому задоволені заяви позивача. Вказує, що згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку передачі справи на новий судовий розгляд такий обов`язок на суд апеляційної чи касаційної інстанції не покладається. Стверджує, що у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Зауважує, що суд касаційної інстанції не змінював судові рішення та не ухвалював нове остаточне рішення у справі, тому відсутні підстави для вирішення судом касаційної інстанції питань, пов`язаних з розподілом судових витрат. Наголошує, що остаточне судове рішення у справі №520/6005/19 ухвалив Харківський окружний адміністративний суд, відтак саме на суд першої інстанції покладався обов`язок ухвалити й додаткове рішення щодо розподілу судових витрат позивача щодо сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у даній справі з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Оскільки рішення по суті позовних вимог та оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронних листів.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені рішення від 13.02.2023 року Харківським окружним адміністративним судом не було вирішено питання щодо розподілу між сторонами судових витрат за подання адміністративного позову в розмірі 18821,65 грн., тому такий розмір сплаченого судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд чи продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічний підхід щодо розподілу судових витрат застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17.10.2018 року у справі №800/234/17, а також Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 22.02.2019 року у справі №826/14412/17, від 16.07.2019 року у справі №821/449/18.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.08.2022 року у даній справі скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС з направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №520/6005/19 залишено без змін.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС, тому розподіл судових витрат в цій частині здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року, яке набрало законної сили 16.03.2023 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 року.

Оскільки остаточне судове рішення у справі №520/6005/19 ухвалив Харківський окружний адміністративний суд, відтак саме на суд першої інстанції покладався обов`язок ухвалити й додаткове рішення щодо розподілу судових витрат позивача щодо сплаченого судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги у даній справі, з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.

З огляду на вищевикладене, ухвалюючи додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" сплаченого судового збору лише за подання позовної заяви, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви в частині стягнення судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги.

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 18821,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2019 року №2373, за подання апеляційної скарги у розмірі 28232,48 грн., що підтверджується квитанцією від 29.01.2020 року №СВ02945480/1, а також за подання касаційної скарги у розмірі 37643,30 грн., що підтверджується квитанцією від 01.09.2020 року №СВ03839774/1.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В адміністративному позові заявлено дві вимоги майнового та немайнового характеру про: визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК5558/1160/2НД/АВ/П від 24.04.2019; визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 1921 гривень.

За вимогами ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позову) встановлено, що за подання адміністративного позову, який подано юридичною особою, майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання адміністративного позову, який подано юридичною особою, немайнового характеру встановлено судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 3 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) визначено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви становить 18821,65 грн. (1126 710,00 грн. х 1,5 % + 1921,00 грн).

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 18821,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2019 року №2373.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК - Україна" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16.01.2020 року вказав, що в даному випадку 150 відсотків ставки судового збору за подання апеляційної скарги по справі за позовом немайнового характеру (скасування припису) становить 2881,50 грн. Також, 150 відсотків ставки судового збору за подання апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 25350,98 грн. (1 126 710, 00 грн. х 1,5 % = 16900,65 грн. х 150 % = 25350,98 грн).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 28232,48 грн., що підтверджується квитанцією від 29.01.2020 року №СВ02945480/1.

Разом з тим, залишаючи без руху касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК - Україна" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 року у справі, Верховний Суд в ухвалі від 18.08.2020 року вказав, що при зверненні з цим позовом до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 16900,65 грн. за вимогу майнового характеру та 1921,00 грн. за вимогу немайнового характеру, тому ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 37643,30 грн.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 37643,30 грн., що підтверджується квитанцією від 01.09.2020 року №СВ03839774/1.

Як зазначалось вище, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.08.2022 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №520/6005/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС з направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач, виявивши порушення законодавства про працю, зафіксовані в акті інспекційного відвідування та які знайшли своє підтвердження під час судової ревізії, правмірно виніс позивачу припис про їх усунення. А відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК5558/1160/2НД/АВ/П від 24.04.2019, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, про що вірно вказано судами попередніх інстанцій.

Отже, повертаючи справу на новий розгляд в частині позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС (позовної вимоги майнового характеру), Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін рішень судів попередніх інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК5558/1160/2НД/АВ/П від 24.04.2019 (позовної вимоги немайнового характеру).

Оскільки суд першої інстанції розглядав позовну вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 року, та дійшов висновку про її задоволення, керуючись ч.3 ст.139 КАС України, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 25350,98 грн. (16900,65 грн. х 1,5), та за подання касаційної скарги у розмірі 33801,30 грн. (16900,65 грн. х 2).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 18821,65 грн. (згідно платіжного доручення від 14.06.2019 року №2373).

Проте, судом першої інстанції не враховано, що вимоги позову задоволено в частині позовних вимог майнового характеру, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.05.2019 року.

З урахуванням вищенаведених висновків та загальних правил розподілу судових витрат, колегія суддів вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 16900,65 грн., а не 18821,65 грн., як помилково зазначено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія судді доходить висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги у загальному розмірі 76052,93 грн. (16900,65 грн + 25350,98 грн. + 33801,30 грн).

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна".

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 по справі № 520/6005/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВК-Україна" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги у розмірі 76052,93 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.М. Ральченко