Ухвала

від 27.12.2023 по справі 127/2-1004/2008

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2-1004/2008

Провадження № 4-с/127/110/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря Врублевської О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниціскаргу ОСОБА_1 на бездіяльністьДругого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), мотивуючи її тим, що в провадженні Староміського районного суду міста Вінниці була розглянута справа №127/2-1004/2008 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» про стягнення заборгованості. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2-1004/08, а 28.05.2010 року відкрито виконавче провадження Замостянським ВДВС ВМУЮ. Так, під час здійснення виконавчого провадження було накладено арешт на майно ОСОБА_1 . У 2013 році було завершено виконавче провадження, у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.

У 2023році заапеляційною скаргою ОСОБА_1 ,рішенняСтароміськогорайонного судуміста Вінницібуло скасованота взадоволенні позовуАТ «УніверсалБанк» відмовлено.В результатіцього,23.11.2023року заявникзвернувся довідділу ДВСз вимогоюпро зняттяарешту змайна,проте йомубуло відмовлено.Оскільки наявністьобтяжень порушуєправа ОСОБА_1 , тому він звернувся до суду із цією скаргою.

В судове засідання заявник не з`явився, проте його представник подав до суду клопотання про розгляд скарги за їх відсутності. Вимоги скарги підтримують та просять задовольнити.

Представник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, проте надіслав на електронну адресу суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, у зв`язку з необхідністю проведення виконавчих дій по іншому виконавчому провадженні. При прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Разом з тим, представником також було надано суду відзив на скаргу, відповідно до якого відділ не погоджується з даною скаргою, оскільки згідно витягу із спецрозділу АСВП виконавче провадження №22445172 було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» 27.06.2013 року. Згідно з Правилами діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями та Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 12.02.2017 року виконавче провадження було знищено за порядковим номером 9728. Оскільки постанова про повернення виконавчого документу стягувачу не була визнана незаконною або скасована в установленому законом порядку відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження згідно зі ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження». Також Законом визначено, що виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, відсутня можливість винесення постанови про завершення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Просив в задоволенні скарги відмовити.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовезасідання представникстягувача не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про час, дату і місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи №127/2-1004/2008, суд дійшов висновку, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Староміського районного суду міста Вінниці від 28.11.2008 року усправі №2-1004/08,позов ВАТ «Універсал Банк» було задоволено. Розірвано кредитний договір №15/04/1293к-07 від 01.11.2007 року укладений між ВАТ «Універсал Банк» в особі Вінницької філії та ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» на користь ВАТ «Універсал Банк» в особі Вінницької філії заборгованість за кредитним договором в сумі 249912,33 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» на користь ВАТ «Універсал Банк»в особіВінницької філіїсудовий збірв розмірі1700,00грн.та витратиз інформаційно-технічногозабезпечення розглядусправи врозмірі 30,00грн. (Т.1 а.с. 93-96).

За вказаним вище судовим рішенням, Староміським районним судом міста Вінниці 08.09.2009 року було видано стягувачу два виконавчі листи №2-1004/08 (Т. 1 а.с. 115, 135), які в подальшому передані на примусове виконання до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, яким 25.09.2009 року відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 119-120).

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 29.01.2021року заявуАТ «УніверсалБанк» булозадоволено тавидано дублікатвиконавчого листау справі№2-1004/2008про стягненнясолідарно з ОСОБА_1 на користьВАТ«Універсал Банк» заборгованості (Т.1 а.с. 150-151).

З витягу з спецрозділу АСВП виконавчого провадження №22445172 вбачається, що виконавчий документ було повернуто 27.06.2013 року стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Разом зтим,з Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,сформованого 19.12.2020року встановлено,що підчас здійсненнявиконавчого провадженнябуло накладеноарешти намайно боржника- ОСОБА_1 , а саме:

- номер обтяження 10462883 зареєстрованого 09.11.2010 року, який накладено Замостянським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №22445172 від 28.05.2010 року;

- номер обтяження 10485728 зареєстрованого 15.11.2010 року, який накладено Замостянським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №22445172 від 28.05.2010 року.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що постановою Вінницького апеляційного суду від 03.10.2023 року у справі №127/2-1004/2008 було задоволеноапеляційну скаргу ОСОБА_1 та рішення Староміського районного суду міста Вінниці від 28.11.2008 року скасовано і ухвалено нове рішення. В задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» про стягнення заборгованості відмовлено (Т. 3 а.с. 55-61).

23.11.2023 року представник боржника звертався до Другого ВДВС у місті Вінниці із заявою про скасування арештів, проте йому було відмовлено через відсутність підстав для відновлення знищеного виконавчого провадження №22445172 та звернуто увагу на зняття арешту за рішенням суду.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.5Закону України«Про виконавчепровадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч. 5 вказаної вище статті).

При цьому, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) визначено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Аналогічна норма міститься і ч. 5 ст. 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження».

Разом зтим,згідно зп.5ч.1ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» (вредакції чиннійна часвинесення постановиВінницьким апеляційнимсудом) Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (ч. 1 ст. 40 Закону чинним на час винесення постанови Вінницьким апеляційним судом).

Судом встановлено, що виконавчий документ було повернуто стягувачу в 2013 році та повторно до органів ДВС не пред`являвся. Разом з тим, постановою Вінницького апеляційного суду від 03.10.2023 року було скасовано рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, тому виконавче провадження мало б бути закінчене та знятий арешт з майна боржника. Проте, з огляду на те, що виконавче провадження знищене, тому відсутня можливість винести державним виконавцем постанову про зняття арештів, в результаті чого порушуються права боржника як власника майна.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватися, розпоряджатися та володіти своїм майном. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор, як учасник виконавчого провадження, мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отже, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в зв`язку із скасуванням рішення суду, не скасував арешт накладений на все майно ОСОБА_1 згідно зпостановою проарешт майнаборжника від 28.05.2010року,чим проявивбездіяльність тапорушив вимогиЗакону України«Про виконавчепровадження». З огляду на це, оскаржувана бездіяльнісь є неправомірною. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що права, свободи та інтереси ОСОБА_1 Другим відділомдержавної виконавчоїслужби умісті ВінниціЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)порушено, а тому скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 18, 47, 39, 40, 60, 74 Закону України «Про виконавче провадження», п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.ст. 211, 447-451 ЦПК, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

Визнати бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у незнятті арештів з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладених у виконавчому провадженні №22445172 - неправомірною.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешти з усього майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладених у рамках виконавчого провадженні №22445172, а саме:

- номер обтяження 10462883 зареєстрованого 09.11.2010 року, який накладено Замостянським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №22445172 від 28.05.2010 року;

- номер обтяження 10485728 зареєстрованого 15.11.2010 року, який накладено Замостянським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №22445172 від 28.05.2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщоапеляційна скаргаподана протягомп`ятнадцяти днівз днявручення йомувідповідної ухвалисуду.

Повний текст ухвали суду складений 01.01.2024 року.

Суддя: