Ухвала

від 23.01.2025 по справі 127/2-1004/2008

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2-1004/2008

Провадження № 4-с/127/42/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Поляруш І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на дії Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2024 із скаргою до суду звернувся ОСОБА_1 , який просив визнати бездіяльність Третього ВДВС у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арештів з майна боржника - ОСОБА_1 накладених у виконавчому провадженні №14956166, протиправною. Зобов?язати Третій ВДВС у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , яке накладене у рамках виконавчого провадження №14956166, а саме: номер обтяження 9500237, зареєстрованого 09.02.2010 р, який накладено Староміським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №14956166 від 25.09.2009 р. Мотивував заявлені вимоги тим, що у провадженні Староміського ВДВС ВМУЮ перебувало виконавче провадження №14956166, в рамках якого було накладено арешт на майно скаржника. У 2023 скаржник звернувся до Вінницького апеляційного суду зі скаргою на рішення Староміського суду м. Вінниці. Постановою суду рішення скасовано, в задоволенні позову АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» про стягнення заборгованості відмовлено. Скаржник неодноразово звертався до органу ДВС із постановою суду про скасування рішення та заявою про зняття арешту проте вказані звернення залишилися проігнорованими.

У судове засідання скаржник та представники органів державної виконавчої служби не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд дослідивши докази встановив, у провадженні Староміського районного суду міста Вінниці перебувала цивільна справа за позовом АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості. Рішенням суду від 28 листопада 2008 року позов задоволено. Розірвано кредитний договір №15/04/1293к-07 від 01 листопада 2007 року укладений між ВАТ «Універсал Банк» в особі Вінницької філії та ОСОБА_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» на користь ВАТ «Універсал Банк» в особі Вінницької філії заборгованість за кредитним договором в сумі 249912 грн. 33 коп.

У провадженні Староміського відділу державної виконавчої служби ВМУЮ перебувало виконавче провадження №14956166 з виконання вищевказаного рішення суду, в рамках якого було накладено арешт на майно скаржника. Проте 10.02.2010 виконавче провадження було передано до Замостянського відділу ДВС ВМУЮ.

Згідно відповіді виконавчий лист до Староміського відділу ДВС ВМУЮ не надходив, в архіві відсутній.

Постановою Вінницького апеляційного суду рішення Староміського районного суду міста Вінниці скасовано. В задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Диженю Плаза» про стягнення заборгованості відмовлено.

Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майноміститься інформаціяпро наявністьзаборони (номер обтяження 9500237), а саме арешт на нерухоме майно, яка накладена у рамках виконавчого провадження №14956166, зареєстрованого 09.02.2010 Староміським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ.

Скаржник неодноразово звертався до Третього ВДВС у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) та Другого ВДВС у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) із заявами про скасування арешту проте вказані звернення не дали бажаного результату.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

З огляду на це суд задовольняє заявлені вимоги та визнає бездіяльність Третього ВДВС у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арештів з майна боржника - ОСОБА_1 накладених у виконавчому провадженні №14956166, протиправною.

Суд вирішив зобов`язати Третій ВДВС у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , яке накладене у рамках виконавчого провадження №14956166, а саме: номер обтяження 9500237, зареєстрованого 09.02.2010 р, який накладено Староміським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №14956166 від 25.09.2009 оскільки рішення суду на підставі якого було відкрито виконавче провадження та застосовувалися заходи накладення арешту скасовано, а продовження забезпечення таких заходів є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 4, 18, 63, 447, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати бездіяльність Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арештів з майна боржника - ОСОБА_1 накладених у виконавчому провадженні №14956166, протиправною.

Зобов?язати Третій відділ державної виконавчоїслужби у м. Вінниці Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 , яке накладене у рамках виконавчого провадження №14956166, а саме: номер обтяження 9500237, зареєстрованого 09.02.2010 р, який накладено Староміським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ, за постановою №14956166 від 25.09.2009 р.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: