Рішення

від 16.11.2023 по справі 758/4724/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4724/23

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Мартиненка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив «КВАЗАР-3», про визнання права власності на частку у квартирі як спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ЖБК «КВАЗАР-3», про визнання права власності на частку у квартирі як спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що з 28.11.1980 по 09.01.1990 вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_5 . Згідно з рішенням Київського міськвиконкому №2056 від 29.12.1983 відповідач ОСОБА_3 був затверджений членом ЖБК «КВАЗАР-3» та йому було дозволено внести гроші за двокімнатну квартиру у сумі 3500 крб. на розрахунковий рахунок кооперативу у міському управлінні Стройбанку № НОМЕР_3 у Подільському відділенні Держбанку м. Києва. Відповідно до квитанцій від 10.02.1984 ОСОБА_3 , як членом ЖБК «КВАЗАР-3», від імені подружжя було сплачено пайовий внесок у розмірі 3500 крб., тобто повністю виконано умови набуття членства у ЖБК «КВАЗАР-3» та умови надання квартири у власність. При цьому такий пайовий внесок було сплачено саме під час перебування сторін у шлюбі та за рахунок коштів подружжя. На підставі ордеру №047946 серії Ж від 29.03.1985 сім`я у складі позивачки, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вселилась у квартиру АДРЕСА_1 та була там зареєстрована. Позивачка була зареєстрована у вказаній квартирі з 25.06.1985 по 17.11.1992, тобто лише через два роки після розірвання шлюбу вона змінила адресу реєстрації свого місця проживання. При цьому, син сторін ОСОБА_5 проживав у наведеній квартирі аж до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним у квартирі проживали його дружина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Позивачка завжди сприймала вказану квартиру як житло для проживання сім`ї їхнього з відповідачем сина та, не маючи юридичної освіти та не будучи обізнаною у юридичних тонкощах оформлення права власності на житло, не займалась оформленням свого права власності та його державною реєстрацією. У березні 2023 року онуки позивачки, які були зареєстровані у квартирі, повідомили їй, що їхній дідусь ОСОБА_3 , тобто відповідач, зняв їх з обліку місця проживання. Після цього позивачкою було з`ясовано, що вказана квартира у 2018 році була повністю зареєстрована за ОСОБА_3 . Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 стала довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, видана 29.01.2018 ЖБК «КВАЗАР-3», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер 39508974 від 05.02.2018 прийнято державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісіковим О.І. Позивачка стверджує, що реєстрацією цілої частки квартири за відповідачем порушено її права, оскільки на вказану квартиру поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим вона має право на 1/2 її частину, а тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 04.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.08.2023 представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірної квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та право власності на яку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.08.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

03.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, у якому зазначено про невизнання позову з огляду на наступне.

Відповідач підтверджує, що в період з 28.11.1980 по 09.01.1990 він перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою та вони мали спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з довідкою №023/583 від 06.02.1984 за рішенням Київського міськвиконкому №2056 від 29.12.1983 відповідач був затверджений членом ЖБК «Квазар-3» та йому було дозволено внести гроші за двокімнатну квартиру у сумі 3500 крб. на розрахунковий рахунок кооперативу. Що ж стосується зазначення позивачем про внесення пайового внеску у повному обсязі саме під час перебування сторін у шлюбі та за рахунок коштів подружжя, то такі її доводи не підтверджені належними доказами, оскільки із наданої позивачкою квитанції №292 від 10.02.1984 вбачається лише те, що ОСОБА_3 вніс на рахунок ЖБК «Квазар-3» пайовий внесок у розмірі 3500 крб. При цьому жодних доказів, які б вказували на те, що такі кошти були спільними коштами подружжя, позивачкою до суду не надано. При цьому відповідачем долучено до відзиву довідку ЖБК «Квазар-3» від 29.01.2018, з якої вбачається, що ОСОБА_3 сплатив пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_3 у розмірі 8879 крб. 09 коп. 14.02.1992, тобто вже після розірвання шлюбу між сторонами, у зв`язку з чим доводи позивачки про те, що пайовий внесок за квартиру було повністю сплачено за рахунок спільних коштів подружжя, є необґрунтованими та не доведеними. Крім того, представник відповідача вказує на те, що оскільки шлюб між сторонами було розірвано 09.01.1990 року, а до суду з даним позовом позивачка звернулася лише у 2023 році, тобто після спливу понад 33 років після того, як позивачка мала змогу дізнатися про можливе порушення свого права, нею пропущено встановлений законом строк позовної давності. Із урахуванням наведеного, представник відповідача просить застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності та у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.11.2023 представником третьої особи ЖБК «КВАЗАР-3» подано до суду письмові пояснення, у яких, зокрема, зазначено, що документи щодо оплати пайових внесків, у тому числі по спірній квартирі, у ЖБК «КВАЗАР-3» не збереглися. Разом із цим, із наявних у кооперативу документів вбачається, що 16.01.1984 ОСОБА_3 було надано позику на придбання квартири в розмірі 70% її вартості строком на 25 років, а саме з 1985 до 2010 року. Будь-які документальні підтвердження того, яким чином здійснювався перерахунок залишку непогашеної позики з карбованців на купоно-карбованці та за яким курсом, у ЖБК відсутні.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, надавши пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як встановлено судом із наявних в матеріалах справи письмових доказів та не заперечується сторонами, з 28.11.1980 по 09.01.1990 вони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з довідкою ЖБК «КВАЗАР-3» №382-35/23 від 31.03.2023 позивачка ОСОБА_1 була зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1 в період з 25.06.1985 по 17.11.1992.

Як вбачається з довідки Відділу з питань організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів виконавчого комітету міської Ради народних депутатів №023/583 від 06.02.1984, згідно з рішенням Київського міськвиконкому №2056 від 29.12.1983 ОСОБА_3 було затверджено членом ЖБК «Квазар-3» та йому було дозволено внести грошові кошти за двокімнатну квартиру в сумі 3500 крб. на розрахунковий рахунок кооперативу у міському управлінні Стройбанку № НОМЕР_3 у Подільському відділенні Держбанку м. Києва.

29.03.1985 виконавчим комітетом Київської міської Ради народних депутатів, на підставі рішення виконкому №104/1 від 18.02.1985, ОСОБА_3 було видано ордер №047946 серії Ж на право заняття окремої двокімнатної квартири АДРЕСА_4 . Ордер видано на сім`ю в складі з трьох осіб, а саме: члена ЖБК ОСОБА_3 , його дружину ОСОБА_10 та сина ОСОБА_5 .

Із наявних в матеріалах справи копій свідоцтв про народження та про смерть встановлено, що син сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході судового розгляду також встановлено, що сума пайового внеску за вказану квартиру була сплачена у повному обсязі та 30.01.2018 право власності на таку квартиру було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .

Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №328538966 від 09.04.2023 вбачається, що: 30.01.2018 15:33:34 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 56,0 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова О.В. від 05.02.2018, індексний номер: 39508974; рішення про державну реєстрацію прийнято на підставі довідки ЖБК «КВАЗАР-3» №5 від 29.01.2018 про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Вказані обставини також були встановлені судом з матеріалів реєстраційної справи №1477109480000 щодо вказаного об`єкта нерухомого майна, копії яких було надано до суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В обґрунтування позову позивачка стверджує, що пайовий внесок за вказану квартиру було сплачено під час перебування її у шлюбі з відповідачем та за рахунок їхніх спільних коштів, у зв`язку з чим вона має право на 1/2 частину такої квартири як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивачки та заперечення щодо них, наведені стороною відповідача, суд зазначає наступне.

За положеннями ст. 13 Закону України «Про власність» (який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року та який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до статті 15 вказаного закону член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством Української РСР. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

В ст. 16 цього Закону було закріплено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України

В постанові Пленуму Верховного України №9 від 18.09.1987 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» (зі змінами та доповненнями), у п. 5. 1 зазначено, що судам слід мати на увазі, що згідно із ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

В п. 6 вказаної постанови було зазначено, що а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов`язаний повернути кредитору; б) внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім`ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними.

Інші особи права власності на пай та квартиру не набувають і можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу коштів, наданих йому для внесення паю.

Згідно зі ст. 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України (який діяв до вступу в законну силу Сімейного кодексу України з 01.01.2004 та який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Як вбачається з довідки ЖБК «КВАЗАР-3» №5 від 29.01.2018, виданої на ім`я ОСОБА_3 , як власника кватири АДРЕСА_1 , яка стала підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, сума пайового внеску за квартиру, в розмірі 8879,09 грн., сплачена 14.02.1992 у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення. Громадянин ОСОБА_3 є членом ЖБК «КВАЗАР-3» з 18.02.1985 на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської Радин народних депутатів №104/1 від 18.02.1985.

Ці ж обставини підтверджуються іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, наявними у справі копіями квитанцій, оригінали яких також були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, підтверджується, що ОСОБА_3 сплатив на рахунок ЖБК «КВАЗАР-3» у Подільському відділенні Держбанку м. Києва пайовий внесок в сумі 3500 крб. (квитанція №292 від 10.02.1984) та пайовий внесок в сумі 100 крб. (квитанція №255 від 14.06.1984).

Відповідно до довідки ЖБК «КВАЗАР-3» №04 від 28.03.2023 сума пайового внеску за квартиру АДРЕСА_5 сплачена в повному обсязі станом на 14.02.1992.

Таким чином, із досліджених доказів судом встановлено, що сума пайового внеску за спірну квартиру була сплачена відповідачем ОСОБА_3 у повному обсязі та право власності на таку квартиру було за ним зареєстровано 30.01.2018.

Водночас, точної дати сплати усіх пайових внесків та усіх їх конкретних розмірів, у тому числі дати сплати останнього платежу та його розміру, судом не встановлено.

Зі змісту наведених вище довідок ЖБК «КВАЗАР-3» слідує, що пайовий внесок за квартиру станом на 14.02.1992 було сплачено у повному обсязі.

Разом із цим, жодних доказів, які б вказували на те, що сплата пайового внеску за квартиру була здійснена саме під час перебування сторін у шлюбі та за рахунок спільних коштів сторін як подружжя, матеріали справи не містять.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги відсутність будь-яких доказів, які б вказували на те, що реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_3 відбулася всупереч встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства, з огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що доводи позивачки, наведені в обґрунтування позову, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Із урахуванням вказаного вище висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява представника відповідача про застосування позовної давності у даній справі не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив «КВАЗАР-3», про визнання права власності на частку у квартирі як спільної сумісної власності подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- третя особа - Житлово-будівельний кооператив «КВАЗАР-3», місцезнаходження: м. Київ, вул. Наталії Ужвій, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 22894110.

Повний текст рішення складено 24.11.2023.

Суддя Олена КОВБАСЮК