Рішення

від 28.12.2023 по справі 911/2278/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2278/22

Розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради

про стягнення 61 575,94 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

встановив:

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - позивач, АТ «Укртелеком») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради (далі - відповідач) 61 575,94 грн., з яких 47 992,91 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 11 895,01 грн. інфляційних втрат та 1 688,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов`язань з відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2278/22, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Через канцелярію Господарського суду Київської області 21.12.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідач зазначає, що у нього відсутні повноваження щодо ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Також відповідач наполягає на тому, що він може здійснювати відшкодування зазначених витрат лише за власною ініціативою відповідно до рішення Калинівської селищної ради, а не в силу закону, оскільки не є уповноваженим органом у розумінні Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Посилаючись на статтю 97 Бюджетного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1101 та постанову Верховної Ради України від 17.07.2020 року № 807-ІХ, відповідач вважає, що у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Фастівського району Київської області, належало до компетенції Управління соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації, оскільки саме дане управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми. За наведених обставин, відповідач вважає, що у даному випадку він є неналежним відповідачем у справі.

23.12.2023 року через Електронний суд з боку позивача надійшла відповідь на відзив у якій він просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач звертає увагу, що відповідач у відзиві не врахував, що з 01.01.2021 року у зв`язку із завершенням адміністративно-територіальної реформи змінився порядок надання пільг окремим категоріям громадян з місцевих бюджетів, зокрема, законами України від 17.09.2020 року № 907-Х та від 15.12.2020 року № 1081-IX внесено зміни до статей 64, 64-1, 85, 86, 89 Бюджетного кодексу України в частині функціонування бюджетної системи України, відповідно до яких розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (стаття 64 БК України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (стаття 64-1 БК України) і закріплено фінансову базу за новоутвореними громадами для забезпечення виконання визначених законодавством повноважень. Посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», позивач стверджує, що з 01.01.2021 саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету. За таких обставин, позивач наполягає на тому, що саме Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради, як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту населення окремих категорій населення відповідного району, який організовує, координує та контролює надання пільг громадянам, є відповідачем у справі і зобов`язаний належно, відповідно до вимог чинного законодавства, виконати обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, згідно складених позивачем та надісланих відповідачу розрахунків видатків та актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги.

Заперечень на відповідь на відзив з боку відповідача подано не було.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 ГПК України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком», як оператор телекомунікації, на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 63 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» та ін. передбачено право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв`язку. Згідно положень вказаних Законів фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти позивача.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв`язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19).

Рішенням Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області від 24.12.2020 року № 17-02-VIII було створено Відділ соціального захисту населення Калинівської селищної ради з статусом юридичної особи публічного права, який в подальшому, на підставі рішення ради від 28.01.2021 року № 30-03-VIII, було перейменовано в Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради.

Надалі, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - з ідентифікаційним номером 44151040; дата запису: 28.12.2020 року, номер запису: 1003561020000005329 проведено державну реєстрацію юридичної особи, а саме: Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради.

Для здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, позивачем надсилались засобами поштового зв`язку та на електронну адресу відповідача листи № 82і250/58-1564 від 04.06.2021 року, № 82і250/58-1831 від 06.07.2021 року, № 82і250/58-3012 від 06.08.2021 року, № 82і250/58-2387 від 06.09.2021 року, № 82і250/58-2698 від 06.10.2021 року, № 82і250/58-2941 від 06.11.2021 року, № 82і250/58-3441 від 06.12.2021 року, № 82і250/58-22 від 06.01.2022 року з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за спірний період, які містять інформацію відповідно до п. 2 Положення № 117 та актами звіряння розрахунків за надані послуги на пільгових умовах, зокрема: за січень - травень 2021 року на суму 22 589,67 грн., за червень 2021 року на суму 4 041,84 грн., за липень 2021 року на суму 4 166,69 грн., за серпень 2021 року на суму 3 821,01 грн., за вересень 2021 року на суму 3 466,84 грн., за жовтень 2021 року на суму 3 390,63 грн., за листопад 2021 року на суму 3 344,00 грн., за грудень 2021 року на суму 3 172,23 грн., що підтверджується описами вкладення у листи та доказами надсилання. У вказаних листах позивач просив відповідача провести звіряння інформації, що міститься в Реєстрі, у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику направити їх позивачу та оформити акт звіряння.

Вартість витрат на надання пільг на послуги зв`язку на загальну суму за період 01.01.2021 року по 31.12.2021 року відповідачем позивачу не відшкодовано, в зв`язку з чим останній звернувся до суду із позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Частиною 1 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

У силу положень Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.

Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Закон України № 1789-VIII від 20.12.2016 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 204 частину 1 статті 91 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

Згідно з частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1101 від 24.12.2019 року затверджено «Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення» (далі - Порядок № 1101).

Порядок № 1101 визначає механізм використання коштів, передбачених у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики за програмою «Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення» (далі - бюджетні кошти).

Слід зазначити, що даний Порядок розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки передбачає процедуру компенсації витрат на послуги, які надаються окремим категоріям громадян, що мають встановлені законодавством пільги, в тому числі й на послуги зв`язку.

Пунктами 2, 3 Порядку № 1101 (у редакції, чинній у спірний період) визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1101 розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Пунктами 7-9 Порядку № 1101 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.

Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.

Підпунктом 10 пункту 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 постановлено ліквідувати у Київській області: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Разом із тим, п.п. 10 пункту 2 цієї ж постанови Верховної Ради України у Київській області утворено Фастівський район (з адміністративним центром у місті Фастів) у складі територій Бишівської сільської, Боярської міської, Гатненської сільської, Глевахівської селищної, Калинівської селищної, Кожанської селищної, Томашівської сільської, Фастівської міської, Чабанівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Таким чином, у спірний період забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Фастівського району Київської області (зокрема, на території Калинівської територіальної громади), належало до компетенції Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради, оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.

Зазначене підтверджується також Положенням «Про управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради» згідно пунктів 2.1. та 2.3. якого основним завданням управління є забезпечення реалізації на території громади державної політики у сфері соціального захисту населення; запровадження та надання місцевих гарантій соціального захисту, соціальної підтримки мешканцям громади.

Крім того, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 року №117 затвердив «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (далі - Положення № 117).

Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики) (пункт 1 Положення № 117).

Відповідно до пункту 3 Положення № 117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 30.12.2020 року № 868 затверджені «Методичні рекомендації з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій» (Рекомендації 1) та «Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності територіальної громади у сферах соціального захисту населення та захисту прав дітей» (Рекомендації 2).

Зокрема, пп. 30 пункту 4.5. розділу 4 «Методичних рекомендацій з розроблення положень про структурні підрозділи з питань соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій», передбачено, що місцевий структурний підрозділ соціального захисту населення в межах своїх повноважень забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Місцевим структурним підрозділом соціального захисту населення відповідно до пункту 4.1. зазначених рекомендацій є структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації.

Отже, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, уповноваженими органами, які здійснюють облік осіб, що мають право на пільги, збирають, систематизують і зберігають інформацію щодо зазначених осіб, а також забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати, й ведуть Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах АТ «Укртелеком» надано на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради в силу закону та свого Положення має відшкодувати позивачу за рахунок коштів бюджету понесені ним витрати. (подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 924/781/17).

Враховуючи наведені вище законодавчі приписи, з огляду покладення відповідних функцій Калинівською селищною радою на відповідача у справі, є обґрунтованим звернення з відповідним позовом саме до такого органу Калинівської селищної ради, а твердження Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради про неналежного відповідача по даній справі не знайшли ні законодавчого, ні документального підтвердження, а тому вважаються судом таким, що є необґрунтованими.

Як визначено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, як установлено ч. 2 такої статті, виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, ч. 3 якої визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на адресу відповідача направив претензію № 41 від 24.12.2022 року на загальну суму невиконаного зобов`язання у розмірі 47 960,41 грн., у той самий час, сума заявленого основного боргу позивачем по даній справі складає 47 992,91 грн., тобто, на 32,5 грн. більша від пред`явленої вимоги позивачем відповідачу.

Суд зауважує, що враховуючи ті обставини справи, що між відповідачем та позивачем відсутній укладений договір, який би визначав строки виконання зобов`язань з оплати витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах - суд застосовую положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, які передбачають обов`язок боржника виконати зобов`язання протягом семи днів з дня пред`явлення йому відповідної вимоги.

З огляду на те, що претензією № 41 від 24.12.2022 року позивач вимагав від відповідача виконати зобов`язання на суму 47 960,41 грн., суд приходить до висновку, що в частині стягнення 32,5 грн. у відповідача перед позивачем строк виконання зобов`язання не настав, а тому вказана вимога підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 47 960,41 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 688,02 грн. 3 % річних, які нараховані за загальний період з 29.06.2021 року по 01.11.2022 року, окремо на заборгованість за кожним місяцем з урахуванням визначених позивачем дат прострочення виконання, виходячи з дат отримання відповідачем листі та доданих до них документів.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд звертає увагу на те, що листи щодо надання інформації, яка міститься у реєстрі, які позивач щомісячно направляв відповідачу з додаванням розрахунку видатків, актів звіряння розрахунків, зведених розрахунків видатків по категоріях пільг, не містять вимоги про оплату та не встановлюють строку такої оплати. Зокрема, у листах позивач просив відповідача надати інформацію, яка міститься у Реєстрі та направити розбіжності, виявлені за результатами звіряння розрахунку видатків з інформацією, яка міститься у Реєстрі; звертав увагу на те, що видатки на пільги з послуг зв`язку належать до видатків місцевих бюджетів та висловлював сподівання на відповідальну державницьку позицію.

З огляду на викладене, суд вважає помилковим визначення позивачем строку оплати витрат, виходячи з дат отримання вказаних листів.

Суд встановив, що претензія № 41 від 24.12.2022 року про оплату суми заборгованості за період з 01.01.2021 року по 31.12.2022 року містила вимогу про оплату у добровільному порядку до 07.01.2022 року, та була отримана відповідачем 31.12.2021 року. Відтак, строк оплати сплив 06.01.2022 року (7 днів з дня пред`явлення вимоги), відповідно, з 07.01.2022 року настало прострочення виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних (з 07.01.2022 року по заявлену позивачем дату розрахунку 01.11.2022 року на задоволену судом суму заборгованості 47 960,41 грн.) встановив, що 3% річних становлять 1 178,64 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню у сумі 1 178,64 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 11 895,01 грн. інфляційних втрат, які нараховані за загальний період з 29.06.2021 року по 01.11.2022 року, окремо на заборгованість за кожним місяцем з урахуванням визначених позивачем дат прострочення виконання, .

Виходячи зі встановленої під час розгляду справи дати початку прострочення виконання зобов`язання, інфляційні втрати за період з січня по жовтень 2022 року на задоволену судом суму заборгованості 47 960,41 грн. становлять 11 917,80 грн.

При цьому, суд зазначає, що останній позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Суд повторно наголошує на тому, що останній не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову подібні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року по справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року по справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року по справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року по справі № 287/587/16-ц).

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до господарського суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

У зв`язку з вище означеним, суд вважає, що ця частина позовної вимоги підлягає задоволенню саме у тій редакції, у якій просив позивач у своїй прохальній частині, а саме стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 895,01 грн.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 61 034,06 грн., з яких 47 960,41 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 11 895,01 грн. інфляційних втрат та 1 178,64 грн. 3% річних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2 459,17 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області (08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт. Калинівка, вул. Центральна, 57, код ЄДРПОУ 44151040) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 47 960 (сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 41 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1 178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 64 коп. 3% річних, 11 895 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 01 коп. інфляційних та 2 459 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін