Ухвала

від 28.12.2023 по справі 947/37275/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/37275/21

Провадження № 1-кс/947/12258/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розглянувши скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 , в інтересах останнього, звернувся зі скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у не здійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити, та в якій просить, зокрема, зобов`язати прокурорів Одеської обласної прокуратури закрити кримінальне провадження № 42019160000000581 від 16.10.2019 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, тобто в зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення про підозру.

Будучі повідомленим про дату, час та місце розгляду скарги у строк та спосіб, передбачений законом, захисник - адвокат ОСОБА_5 просив розглянути скаргу без його участі та задовольнити скаргу з зазначених в скарзі підстав, звернувшись до суду з відповідною заявою.

Прокурори в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та, в обґрунтування зазначеної позиції, надали письмові заперечення.

Як вбачається зі змісту скарги, захисник в якості підстави для закриття провадження, посилається на закінчення строку досудового розслідування, після виділення 10.12.2018 року з провадження № 42014160000000101 в окреме провадження № 42018160000000152 матеріали відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та подальшого виділення 16.10.2019 року з останнього провадження в окреме провадження № 42019160000000581 матеріалів відносно ОСОБА_6 . Водночас, 14.03.2019 року, тобто до виділення матеріалів відносно ОСОБА_6 в окреме провадження, у кримінальному провадження № 42018160000000152 закінчились строки досудового розслідування.

В обґрунтування зазначеної обставини захисник посилається на ухвалу Колегії суддів Одеського апеляційного суду від 05.04.2023 року, в якій зазначено, що строк кримінального провадження № 42018160000000152, внесеного до ЄРДР 10.12.2018 року закінчився 14.03.2019 року, а відповідно до ч.5 ст.294 КПК України, строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає, тому інші процесуальні рішення в цьому провадженні, в тому числі і подальше виділення матеріалів відносно ОСОБА_6 , були прийняті поза межами терміну, визначеного положеннями ч.3 ст.219 КПК України, що відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України, є підставою для закриття кримінального провадження. На підставі зазначеного, кримінальне провадження № 42018160000000152 було закрито. Оскільки зазначене провадження здійснювалось відносно як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_6 , то кримінальне провадження № 42019160000000581 відносно останнього підлягає закриттю.

Крім того, захисник посилається на здійснення відносно ОСОБА_6 необґрунтованого процесуального примусу та незаконної бездіяльності та безпідставного зволікання із закриттям кримінального провадження.

Не погоджуючись з зазначеними твердженнями захисника, прокурори зазначають, що зазначена захисником ухвала Колегії суддів Одеського апеляційного суду від 05.04.2023 року у кримінальному провадженні № 42018160000000152 не може мати преюдиціального значення для провадження № 42019160000000581, оскільки це суперечить вимогам ст.90 КПК України, згідно до якої, рішення національного суду має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів. Крім того прокурори зазначають, що терміни «рішення» та «дія» мають різні змістовні навантаження, правову природу та юридичні наслідки, посилаючись на відповідні постанови Верховного суду. Крім того, прокурори зазначили, що кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді права втручання в дискреційні повноваження прокурора в кримінальному провадженні, визначені ч.2 ст.283 КПК України і посилаються на висновки, викладені в постановах Верховного суду.

Також, в якості підстави для відмови в задоволені скарги, прокурори також посилаються на те, що в зазначеному провадженні № 42019160000000581 апеляційною інстанцією, ухвалою від 16.10.2019 року, однозначно констатовано, що відомості по вказаному провадженню були внесені до ЄРДР до 15.08.2018 року, а відтак, положення КПК України зі змінами, внесеними законом № 2147-VIII, зокрема, щодо порядку обчислення строків досудового розслідування та можливості закриття провадження у зв`язку з закінченням строків розслідування після повідомлення про підозру, не підлягають застосуванню до цього кримінального провадження. При цьому, прокурори вважають, що моментом внесення відомостей до ЄРДР є момент реєстрації кримінального провадження № 42014160000000101, посилаючись на те, що внесення відомостей до ЄРДР і виділення провадження є окремими процедурами, здійснюються з різних підстав і мають різні правові наслідки, посилаючись на позицію Верховного суду, викладену в відповідних постановах.

Таким чином, як сторона захисту, так і сторона обвинувачення повною мірою виклали свою позицію щодо можливості задоволення скарги і зобов`язання прокурорів Одеської обласної прокуратури закрити кримінальне провадження № 42019160000000581 від 16.10.2019 року на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, тобто в зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення про підозру.

Ознайомившись з матеріалами скарги захисника, приймаючи до уваги зазначені позиції сторін, приходжу до наступного.

Вирішуючи питання щодо можливого преюдиціального значення ухвали Колегії суддів Одеського апеляційного суду від 05.04.2023 року в кримінальному провадженні № 42018160000000152 для кримінального провадження № 42019160000000581, слід прийняти до уваги, що діючим кримінально процесуальним законодавством (ст.90 КПК України) чітко визначені умови для застосування преюдиціальності в іншому проваджені, тобто виключно, щодо встановлених порушень прав людини і основоположних свобод і, виключно, при оцінці питання про допустимість доказів. Приймаючи до уваги відсутність зазначених умов, слід вважати, що підстави для застосування преюдиціальності в даному випадку також відсутні.

При вирішені питання щодо можливості зобов`язання прокурора закрити кримінальне провадження слід вважати, що діючим кримінальним законодавством, зокрема, ст.283 ч.2 КПК України, зазначені повноваження саме прокурора вибрати одну із форм закінчення досудового розслідування, зокрема, закрити кримінальне провадження.

Практика Верховного суду з цього питання свідчить про те, що зазначені повноваження прокурора можуть розглядатися як дискреційні. Про що свідчать, зокрема, зазначена постанова Верховного суду від 18.07.2023 року (справа № 757/17760/22-к), в якій зроблено висновок про те, що ухваливши рішення про зобов`язання прокурора вчинити процесуальну дію, передбачену п.1 ч.2 ст.283 КПК України, на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, слідчий суддя вийшов за межі своїх процесуальних повноважень та втрутився в дискреційні повноваження прокурора, а тому постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом. Також про це йде мова в зазначеній постанові Верховного суду від 14.03.2023 року (справа 405/680/22), в якій зроблено висновок про те, що слідчий суддя не має повноважень зобов`язати прийняти рішення та визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своєї ролі і провадженні ( частина 3 статті 22 КПК).

Вирішуючи питання щодо можливості застосування судом положень п.10 ч.1 ст.284 КПК України в провадженні № 42019160000000581, слід взяти до уваги що в зазначеному провадженні апеляційною інстанцією ухвалою від 16.10.2019 року встановлено, що відомості по вказаному провадженні були внесені до ЄРДР до 15.08.2018 року, а відтак, положення КПК України зі змінами, внесеними законом № 2147-VIII, зокрема, щодо порядку обчислення строків досудового розслідування та можливості закриття провадження у зв`язку з закінченням строків розслідування після повідомлення про підозру, не підлягають застосуванню до цього кримінального провадження.

При цьому слід взяти до уваги також практику Верховного суду, зокрема, висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2023 року (справа № 753/10155/22) про імперативний характер вказівки в примітці до п.10 ч.1 ст.284 КПК про дію приписів цього пункту лише до справ, по якім відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року. А також висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладений в постанові від 11.09.2023 року, якою Верховний суд відступив від правових висновків щодо верховенства ст.5 КПК України над законом № 2147-VIII.

Системний аналіз діючого кримінального законодавства свідчить про те, що внесення відомостей до ЄРДР і виділення провадження є окремими процедурами, здійснюються з різних підстав і мають різні правові наслідки. Про це свідчить також висновок Верховного суду, викладений в постановах від 11.04.2023 року (справа № 201/3571/20), про те, що датою внесення до ЄРДР при вирішенні питання щодо застосування п.10 є дата внесення відомостей про правопорушення, яке стало предметом досудового розслідування у відповідному провадженні. Також про це свідчить висновок Верховного суду зазначений в постанові від 20.04.2023 року (справа № 2012516/20) про те, що до усіх виділених кримінальних проваджень в окреме провадження, або об`єднаних в загальне провадження, які були зареєстровані пізніше, не може бути застосовано положення п.10 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки цей закон не існував на час внесення відомостей до ЄРДР у первісному провадженні.

Таким чином, на підставі викладеного слід вважати, що висновок захисника про те, що кримінальне провадження № 42019160000000581 підлягає закриттю відповідно до п.10 ч.1 ст.284 КПК України, тобто в зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення про підозру, не ґрунтується на вимогах діючого кримінального процесуального законодавства.

Посилання захисника на здійснення відносно ОСОБА_6 необґрунтованого процесуального примусу та незаконної бездіяльності та безпідставного зволікання із закриттям кримінального провадження не можуть розглядатися в якості підстав для закриття кримінального провадження.

Зважаючи на встановлене, вважаю, що при вказаних обставинах скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304 і 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - відмовити.

Ухвала, відповідно до вимог ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1