Постанова

від 29.12.2023 по справі 357/6096/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/6096/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8544/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського Павла Петровича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 березня 2023 року (суддя Чернова О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановив:

у квітні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути із ОСОБА_2 грошову компенсацію частки у спільному майні подружжя в розмірі 234 100грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 5 червня 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року. У період перебування у шлюбі ними був придбаний легковий автомобіль «Ford Fiesta», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який був зареєстрований на ім`я відповідача, та придбані права на гараж № НОМЕР_3 , що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Позивачка стверджувала, що після припинення шлюбних стосунків з відповідачем, спірним майном користувався відповідач та одноосібно продав його, матеріальної компенсації вартості частки їй не виплатив, хоча спірне майно було набуте подружжям під час перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю і кожна зі сторін має рівні права на нього.

Позивачка вважала, що автомобіль та гараж є цінними речами, а тому їх відчуження може здійснюватися лише за письмової згоди другого з подружжя і після розірвання шлюбу, тому у разі відчуження такого майна поза волею іншого співвласника, вона має право на відповідну грошову компенсацію вартості відчуженого майна.

Позивачка посилалася на висновки ПП «М.С.Консалтинг» від 11 липня 2022 року, що орієнтовна ринкова вартість автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 288 200грн, а орієнтовна ринкова вартість гаража № НОМЕР_3 - 180 000грн, тому просила стягнути з відповідача на її користь 234 100 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 1 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за належну їй частку у майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди ОСОБА_1 , а саме: автомобіль «Ford Fiesta», 2015 року випуску, номер шасі

НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , в сумі 109 080грн, та судовий збір у сумі 1090грн 91коп.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Малиневський П.П. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачки посилається на безпідставність не прийняття судом першої інстанції при визначенні вартості автомобіля до уваги висновок експерта № 01-26/11 від 26 листопада 2022 року, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням із подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи із дійсної його вартості на час розгляду справи.

Адвокат Малиневський П.П. зазначає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що 22 січня 2022 року спірний автомобіль було відповідачем відчужено, і до моменту проведення огляду та оцінки 2 листопада 2022 року, він перебував у користуванні іншої особи, а тому переконатись, що автомобіль за цей час не зазнав жодних змін, об`єктивної можливості немає. Крім цього, суд не врахував правовий висновок Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15.

Також представник позивачки зазначає, суд не врахував тієї обставини, що повністю внесений пайовий внесок члена гаражного кооперативу трансформується у право власності на нерухоме майно. Якщо факт набуття позивачем і відповідачем у власність гаража при розгляді справи не знайде свого підтвердження, об`єктом поділу між колишнім подружжям є пайові внески в гаражний кооператив. Пайові внески у вигляді грошових коштів є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, тому суд повинен був самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин сторін та застосувати для прийняття рішення норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку як висновку експерта, наданому позивачкою, так і звіту про оцінку вартості, наданому ним, який повністю відповідає вимогам законодавства, а жодних заперечень з боку позивачки, щодо порушень з боку оцінювача, який складав звіт № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року, не заявлялось.

Також відповідач зазначає, що оцінювач ФОП ОСОБА_3 , складаючи звіт № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року, діяв у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та ніяким чином не підміняв висновок експерта. При цьому висновок експерта № 01-26/11 від 26 листопада 2022 року, наданий позивачкою, було складено на підставі даних, зазначених самою позивачкою, без урахування всіх технічних властивостей і стану автомобіля, а відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такий висновок експерта не можна вважати повним та об`єктивним.

Крім цього відповідач посилається на те, що у висновку експерта № 01-26/11 від 26 листопада 2022 року визначено середню ринкову вартість автомобіля, відсутні відомості про реальний пробіг автомобіля, не враховано інформацію про деформаціїю елементів кузова, кабіни, рами, відсутня інформація про фарбування кузова і дефекти лакофарбового покриття, інформація щодо стану хромованих деталей та потертості і ушкодження, в той час, як наданий ним звіт № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року має за мету визначення ринкової (дійсної) вартості транспортного засобу, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 125/2157/19, правильно визначено пробіг 127 560 км, містить всю перелічену інформацію стосовно стану автомобіля, а тому, оскільки спірний автомобіль був придбаний із аукціону вживаних автомобілів США, мав ряд пошкоджень після дорожньо-транспортної пригоди та був відремонтований, що суттєво впливає на його ринкову вартість.

Також відповідач стверджує, що доводи позивачки про те, що автомобіль міг зазнати змін у своєму технічному стані з моменту відчуження до моменту оцінки, є необґрунтованими, оскільки у наданому ним звіті № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року відсутня будь-яка інформація про такі зміни, а тому це не стало підставою для зазначення оцінювачем, що складав вказаний звіт, меншої вартості автомобіля.

Відповідач зазначає, що позивачкою не було надано суду статуту Гаражного кооперативу «Шинник» та протоколу загальних зборів членів цього кооперативу, що виключає можливість встановити форму участі членів кооперативу у його діяльності, а саме чи мали право члени кооперативу набувати у власність гаражі, чи гаражний кооператив будував гаражі, а члени кооперативу були лише їх користувачами, чи мали члени кооперативу право одноособово набувати у власність гаражні бокси, тощо. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні будь-які відомості про перебування у його власності гаража № НОМЕР_3 , що знаходиться в м. Біла Церква Київської області в гаражному кооперативі «Шинник», і будь-яких пайових внесків до гаражного кооперативу «Шинник» вони з колишньою дружиною не вносили, гараж не купували та не будували, а отже відсутні правові підстави для набуття права власності на гараж, як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 2004 року, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2021 року (т. 1 с.с. 11, 16-17).

20 грудня 2021 року сторони уклали договір про поділ майна, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Корнійчук А.В., зареєстрованого в реєстрі № 7671, за умовами якого у особисту приватну власність ОСОБА_2 переходять грошові кошти в сумі 10 000грн, а у власність ОСОБА_1 переходить квартира АДРЕСА_2 , вартість якої визначена сторонами в розмірі 50 000грн (т. 1 с.с. 75-76).

27 лютого 2020 року ОСОБА_2 придбав автомобіль «Ford Fiesta», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копією наряду №4560/3 від 27 лютого 2020 року (с.с. 20 т.1) та копією видаткового ордеру №89899/1 від 03 березня 2020 року (с.с. 19 т.1) про імпортування автомобіля в Україну, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 травня 2020 року (т. 1 с.с. 21).

Згідно листа Територіального сервісного центру №3242 МВС від 29 жовтня 2022 року №31/10/3242-690, автомобіль «Ford Fiesta», номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , з 22 січня 2022 року зареєстрований за ОСОБА_4 (т. 1 с.с. 110).

Листом голови кооперативу «Шинник» від 29 червня 2022 року підтверджено, що ОСОБА_2 29 вересня 2005 року вступив у гаражний кооператив «Шинник» і за ним значився гараж № НОМЕР_3 , вибув згідно заяви від 29 січня 2022 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль придбаний подружжям у період шлюбу, тому є їх спільним майном, а оскільки відповідач розпорядився вказаним автомобілем на власний розсуд, без письмової згоди позивачки, остання має право на грошову компенсацію вартості частини спірного транспортного засобу. При визначенні розміру грошової компенсації суд першої інстанції виходив із вартості автомобіля, який зазначений у звіті про оцінку вартості колісного транспортного засобу № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року, оскільки даний висновок складений за результатами, у тому числі, технічного огляду спірного транспортного засобу, з урахуванням його технічного стану.

Відмовляючи у стягненні компенсації за гараж, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було надано доказів у підтвердження набуття права власності на гараж у період шлюбу.

Колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, наданим доказам та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його

вартості на час розгляду справи.

У справі № 755/20923/14-ц Верховний Суд зазначив, що при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Під час судового розгляду встановлено, що автомобіль «Ford Fiesta», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , був придбаний відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачкою, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив відчуження транспортного засобу без повідомлення та згоди позивачки, тому має відшкодувати їй частину його вартості.

У підтвердження вартості спірного автомобіля відповідачем суду першої інстанції був наданий звіт про оцінку вартості колісного транспортного засобу № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого ринкова (дійсна) вартість автомобіля Ford «Ford Fiesta», 2015 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 218 160грн (т. 1 с.с. 79-82).

Зі змісту звіту № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року вбачається, що розрахунок вартості транспортного засобу проводився на основі його технічного огляду, що виконано органолептичним методом, під час стоянки і руху, у світлий час доби при природному освітленні. Крім цього, при складанні звіту № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року оцінювачем враховано пробіг транспортного засобу, що становить 127 560 км, та відомості про деформації елементів кузова, кабіни, рами, відсутня інформація про фарбування кузова і дефекти лакофарбового покриття, інформація щодо стану хромованих деталей та потертості і ушкодження скла, а також те, що спірний автомобіль був придбаний з аукціону вживаних автомобілів США, мав ряд пошкоджень після дорожньо-транспортної пригоди та був відремонтований, що суттєво впливає на його ринкову вартість.

Доводи представника позивачки, що суд безпідставно врахував вартість автомобіля, визначену у звіті № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року, та не врахував вартість визначену у висновку судового експерта Куліш О.В. № 01-26/11 від 26 листопада 2022 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки судовим експертом спірний автомобіль не оглядався, а його висновок ґрунтується на середній ринковій вартості подібного автомобіля.

Посилання представника позивачки на висновки Верховного Суду у справі № 127/7029/15, колегія суддів вважає необґрунтованим.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі №127/7029/15-ц зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні.

Предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в цій справі було визначення розміру компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, із суми, за яку це майно було продано, або із вартості аналогічних транспортних засобів на час розгляду справи. При цьому, у справі, яка переглядалася, позивач вжила заходів для доведення дійсної вартості автомобіля, тоді як відповідач не надав доказів на підтвердження вартості

відчуженого ним транспортного засобу на час вирішення спору, а також не спростував визначений у висновку автотоварознавчого дослідження розмір ринкової вартості спірного майна.

Вказаний правовий висновок щодо визначення вартості спірного майна за ринковою вартістю подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна підлягає застосуванню лише у разі неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості на час поділу майна.

У даній справі відповідачем надані належні та допустимі докази вартості саме спірного автомобіля з врахуванням його технічного стану, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що розмір компенсації необхідно обраховувати виходячи із вартості автомобіля, визначеної у звіті № 004/10/22 від 2 листопада 2022 року.

Твердження представника позивачки, що автомобіль перебуває у власності третьої особи, тому його технічний стан міг змінитися, належними доказами не підтверджені.

Згідно листа голови кооперативу «Шинник» від 29 червня 2022 року ОСОБА_2 29 вересня 2005 року був прийнятий до гаражного кооперативу та за ним рахувався гараж № НОМЕР_3 . 29 січня 2022 року ОСОБА_2 вибув з гаражного кооперативу.

Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_2 був членом гаражного кооперативу «Шинник» та вносив пайові внески, які були йому повернуті при вибутті із кооперативу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 жовтня 2022 року право власності на гаражний № НОМЕР_3 , що знаходиться в м. Біла Церква Київської області в гаражному кооперативі «Шинник» на відповідачем не зареєстровано (т. 1 а.с. 77-78).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачкою не було надано суду першої інстанції доказів, що відповідач був членом гаражного кооперативу «Шинник», здійснював пайові платежі та будував гаражний бокс № НОМЕР_3 .

Також позивачкою не було надано доказів, що гараж № НОМЕР_3 був проданий відповідачем або переданий у користування іншій особі за грошові кошти.

При цьому ні позивачкою, ні її представником не заявлялися клопотання про витребування доказів будівництва гаражу № НОМЕР_3 , допиту свідків або особи, яка стала користувачем спірного гаражу.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації вартості частини гаражу.

Доводи апеляційної скарги, що суд повинен був здійснити поділ пайових внесків, які були внесені до гаражного кооперативу «Шинник» за час перебування відповідача у кооперативі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ні позивачкою, ні її представником суду першої інстанції не були надані докази сплати пайових внесків відповідачем до кооперативу, їх розміру, а також їх отримання після виходу із кооперативу.

Також позивачкою та її представником не заявлялися клопотання про витребування інформації про сплату відповідачем саме пайових внесків та про їх розмір.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації частини вартості гаражу № 59, у зв`язку із недоведеністю цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права в межах заявлених позовних вимог, не допущено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського Павла Петровича залишити без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 1 березня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук