Справа № 523/12464/22
Провадження №2/523/735/23
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - адвоката Ніц А.С.,
відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представника ОСОБА_2 - адвоката Драгун А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком.
ВСТАНОВИВ:
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
10.10.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С.О. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, яким просив:
- визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С.О. зазначив, що позивач є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З батьком дитини, ОСОБА_2 , вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Батько дитини на початку серпня 2022 року, без відома матері, забрав дитину та переховував її у невідомому місці, іноді надавав можливість матері проводити час з дитиною, під своїм наглядом. Як дізналась позивач пізніше, дитина проживала разом із батьками відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будинку в Київському районі м. Одеси, а потім в місті Ужгород. На час подачі позову, позивач забрала дитину до себе, та разом з нею проживає у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені всі умови для проживання дитини, її розвитку та дозвілля. Позивач має стабільний заробіток. Відповідно до довідки від 09.09.2022, позивач працевлаштована інженером сектору договірної роботи відділу тендерної та договірної роботи у ДП «Морський торговельний порт «Южний» з 18.05.2020 року. Позивач не має шкідливих звичок, характеризується позитивно як на роботі, так і серед друзів, знайомих, відповідальна, надійна, готова створити найкращі умови для своєї дитини. Відповідач наполегливо вважає, що дитина має жити з ним, не зважаючи на такий маленький вік, та його постійну зайнятість на роботі. Побоюючись можливостей відповідача забрати та приховати дитину, що вже один раз трапилось, позивачка вважає необхідним узаконити знаходження дитини з нею.
13.12.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Драгун А.С. подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, якою просила:
-визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 , за його місцем проживання або реєстрації.
В обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітній син проживає разом із матір`ю. Із недавнього часу, батьку стало відомо, що ОСОБА_1 ніде не працює, і не займається вихованням сина, не приділяє час для нього особисто, стала байдужою до інтересів та почуттів дитини, часто лає на нього, говорить грубості в адресу сина, не розуміє дитину. Дана ситуація погано впливає на сина, оскільки він почав погано себе почувати, тому що не відчуває любові, турботи, комфорту від матері, а також у дитини порушився нормальний сон. Така обстановка травмує дитину та може зашкодити її нормальному розвитку. Батько розуміє потреби дитини, готовий забезпечити її всім необхідним для того, щоб вона продовжувала свій гармонійний розвиток у спокійній, теплій атмосфері, із врахуванням її думки, інтересів, побажань. У зв`язку із цим, батько запропонував матері дитини передати дитину йому, однак вона відмовилась. Батько має самостійний дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживанням характеризується позитивно, добре відноситься до дитини, любить та дбає про свого сина, готовий взяти на себе основну турботу та відповідальність за нього. Мати дитини власного житла не має, ніде не працює, не має самостійного доходу, і майже не займається вихованням сина. Батько розуміє рівність прав та обов`язків обох батьків, і не буде перешкоджати у спілкуванні сина з матір`ю, якщо місце проживання буде визначено за ним.
29.03.2023 року представник позивача - ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С.О. подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву. Обґрунтований відзив наступним: батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. З моменту припинення шлюбних відносин між сторонами ОСОБА_2 поставив собі за мету виключити матір з життя дитини. Місце проживання дитини без погодження з матір`ю було примусово змінене. ОСОБА_2 забрав дитину та утримував її без повідомлення фактичного місця перебування. Як з`ясувалося пізніше, дитина знаходилася з його батьками. Позивач лише періодично надсилав фотографії дитини матері. Після повернення сина собі, відповідачка постійно перебувала в стані емоційного напруження, оскільки позивач погрожував її знайти та відібрати дитину назавжди. Відповідачка змушена була тимчасово змінити своє місце перебування, переїхати до іншого міста (м. Київ) у зв`язку з погіршення побутових умов (на той час в Одесі через постійні обстріли критичної інфраструктури часто не було електроенергії та води). Згодом позивач за допомогою не встановлених осіб відслідкував місце перебування відповідачки. 17.03.2023 року ця група невстановлених осіб викрала дитину у місті Києві під час прогулянки, нанесли тілесні ушкодження (перелам ребер) матері відповідачки та відбули в невідомому напрямку. У Святошинському управлінні поліції Головного управління поліції у м. Києві відкрито кримінальне провадження №12023100080001261 від 17.03.2023 року за ч.2 ст.146 КК України. Окрім того, про вказаний випадок ОСОБА_1 одразу повідомила Службу у справах дітей Одеської міської ради та голову Київську районної адміністрації Одеської міської ради та відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради. Дитина начебто перебуває зараз з батьком, однак з 17.03.2023 року відповідачка її не бачила, про реальне місце перебування не знає. Навряд чи позивач зможе пояснити яким чином подібні дії свідчать про його турботу і враховують інтереси дитини в цілому. Можливо викрадення дитини чотирма чоловіками, примусове поміщення дитини під її плач в транспортний засіб, позбавлення спілкування з матір`ю в суб`єктивному розумінні ОСОБА_2 і є потребами дитини, «спокійною, теплою атмосферою»? Однак воно якось зовсім не співвідноситься з загальноприйнятими засадами суспільства. Згідно ч.1 ст.161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Зазначені вище обставини і мають істотне значення, і свідчать про негативне ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків, адже мають наслідком пряму шкоду психологічному та емоційному здоров`ю дитини. Першочерговою метою позивача є помста відповідачці за невдале подружнє життя та задоволення власних незрозумілих цілей. Дитина є лише в його розумінні інструментом, а не сином, за яким дійсно потрібно піклуватися. За таких умов визначення місця проживання дитини з батьком не може забезпечити її належні інтереси. Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 винаймає квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Договору оренди від 01.08.2022 року. ОСОБА_5 надала можливість проживати в орендованій квартирі разом з дитиною відповідачці, що в подальшому підтвердила гарантійним листом від 20.01.2023 року. ОСОБА_1 разом з дитиною тривалий час проживала у вказаній квартирі, про що зазначено в Довідці №371 від 17.01.2023, виданій ТОВ «Фірма «Наш дом». Також, ОСОБА_1 орендується квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Коли в м. Одесі сталися тимчасові збої в електропостачанні після ракетних ударів по об`єктам критичної інфраструктури, відповідачка тимчасово переїхала до м. Києва у вказану квартиру та проживала з дитиною там, до поки її не викрали. Обидва помешкання обладнанні всім необхідним для проживання разом з дитиною, для її розвитку та виховання. В той же час факт наявності помешкання у ОСОБА_2 є спірним. 18.05.2020 року між Споживчим товариством «Будова-Фінанс» та позивачем було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві №4/14- НП-БФ. Приміщення за умовами договору, Додатку №1 до Договору (Специфікація об`єкта) є нежитловим. На те, що приміщення є нежитловим, також вказують Акт огляду від 25.05.2020 року та Акт прийому-передачі. Таким чином, наявність житла з відповідними умовами проживання позивачем не доведена. Відповідно до Довідки від 09.09.2022 №б/н ОСОБА_1 працевлаштована інженером сектору договірної роботи відділу тендерної та договірної роботи у ДП «Морський торговельний порт «Южний» з 18.05.2020 року. З 16.11.2020 по 13.09.2023 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно довідки від 07.09.2022 року отримує дохід. Окрім того, ОСОБА_1 працевлаштована у ТОВ «Спринтер Центр» з 01.11.2022 року за зовнішнім сумісництвом на посаді аналітика з питань фінансово- економічної безпеки. На підтвердження надаються: копія наказу (розпорядження) №1291-к від 31.10.2022 року про прийняття на роботу; копія довідки №10 від 12.01.2023 року із зазначенням доходу; копія характеристики від 22.12.2022 року. Відповідачка шкідливих звичок не має, психологічними та наркологічними захворюваннями не страждає, на підтвердження чого надаються відповідні довідки та сертифікати. ОСОБА_1 сумлінно ставить до виконання своїх батьківських обов`язків. Дбає про здоров`я дитини, що свідчить укладена Декларація про вибір лікаря, де законним представником зазначено відповідачку. ОСОБА_1 займається з дитиною, проводить час за розвитком та навчанням. На підтвердження надаються відеозаписи занять дитини з матір`ю.
27.06.2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Драгун А.О. надала суду письмові пояснення, в яких зазначено наступне. Після фактичного припинення стосунків та спільного проживання з ОСОБА_6 , відповідач жодним чином не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, та навпаки усіма силами намагався приймати якомога більше участі у житті свого сина. Проте, мати малолітнього ОСОБА_3 не була у захваті від такого розкладу події усіма силами намагалася перешкоджати вільному спілкуванню батька з сином, користуючись своїм положенням. Восени 2022 року - під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України, малолітній ОСОБА_7 перебував разом зі своєю бабусею та дідусем у м. Ужгороді, про що мати дитини була повідомлена. При цьому, 09.12.2022 р. до ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України. 10.12.2022 р. були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: КП№ 12022167490000325 від 10.12.2022. Відповідно до вищезгаданої заяви, 06.10.2022 року близько 12 години перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 разом чоловіком ОСОБА_4 та малолітнім онуком збиралися сідати в автомобіль для спільної поїздки у справах, у той же самий час двоє осіб: невідомий раніше чоловік та жінка з вигляду схожа на матір малолітнього онука заявниця ОСОБА_1 скоїли напад на ОСОБА_8 . Враховуючи наведені вище обставини, громадянка ОСОБА_1 була обізнана про місцезнаходження її дитини, більш того обрала вкрай неприйнятний, травмуючий для дитини спосіб для вирішення питання щодо місцеперебування дитини. Отже, відповідачка маніпулює фактами та вводить суд в оману. 22.06.2023 року органом опіки та піклування у Київському районі було винесено висновок стосовно визначення місця проживання дитини разом із матір`ю. Наведений висновок носить виключно рекомендаційний характер.
25.07.2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченко С.О. надійшли додаткові пояснення по справі, обґрунтовані наступним. Під час судового засідання, яке відбулося 28.06.2023 року стороні позивача стало відомо, що відповідачем були надані документи, що відповідачка начебто перебуває на наркологічному обліку' та має психічні розлади, а саме: Довідка КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполя» №2809 від 14.08.2017 ; Довідка КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» №463; Довідка КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» № 195 від 15.06.2015; Довідка КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» № 209 від 18.07.2016. Вказані вище документи є підробленими, адже Пак (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) ніколи не перебувала на обліку ані нарколога, ані психіатра, не проходила будь-яких оглядів та не отримувала ніяких довідок. Вочевидь, ОСОБА_2 задля дискредитації ОСОБА_1 як матері дитини, підробив документи, печатки, штампи лікарні, підписи лікарів, про що свідчить наступне. Відповідно до відкритих даних КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ М. МАРІУПОЛЬ" (Код ЄДРПОУ 03096992) отримало таку назву лише 24.09.2019, до того часу лікарська установа мала назву КОМУНАЛЬНА ЛІКУВАЛЬНО - ПРОФІЛАКТИЧНА УСТАНОВА "МІСЬКА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ №7 М.МАРІУПОЛЯ", невідомо яким чином у виданій у 2017 році довідці зазначена вже нова назва, яка була присвоєна лікарській установі лише в 2019 році. Відповідно до відкритих даних КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР М. МАРІУПОЛЬ" (Код ЄДРПОУ 03097856) отримало таку назву лише 26.09.2019, до того часу лікарська установа мала назву КОМУНАЛЬНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА УСТАНОВА "МІСЬКИЙ НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР М.МАРІУПОЛЯ". також невідомо яким чином у виданих довідках у 2015, 2016 роках зазначена вже нова назва, яка була присвоєна лікарській установі лише в 2019 році. У вказаних довідках зазначена адреса проживання: АДРЕСА_4 , в той час як ОСОБА_10 під час проживання в м. Маріуполь, проживала за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_10 та ОСОБА_2 познайомились лише в 2019 році, і останній жодним чином не мав змоги отримати вказані довідки. Листом Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації від 02.05.2023 підтверджено, що медичні заклади, які видавали вищевказані довідки отримали їх назву лише у 2019 році, в той час як нові назви були зазначені на довідках начебто отриманих у 2015,2016,2017 роках, що свідчить, що вказані докази не є належними та допустимими. Отримати іншу інформацію задля спростування довідок неможливо, адже внаслідок бойових дій у місті Маріуполі бази даних обліку пацієнтів пошкоджені, а архіві знищені (копія додається). Окрім того, оскільки в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України, 05.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Святошинського Управління поліції Головного Управління Національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч.1, ч. 4 ст. 358 КК України. Відкриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 358 КК України у зв`язку з підробленням медичних документів, підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.05.2023 року та протоколом допиту свідка від 27.05.2023 року за кримінальним провадженням №12023164490000178 (копії додаються). Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , зазначає, що на обліку в диспансерах, які вказані вище, ніколи не перебувала, вад з психічним здоров`ям не мала та наркотичні засоби ніколи не вживала. Окрім цього, 08.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського обласного медичного центру психіатричного здоров`я за для проходження та отримання довідки про те, що на обліках не перебуває. Окрім того, нею 21.12.2022 було отримано сертифікати проходження профілактичного наркологічного огляду та про проходження психіатричного огляду, за для підтвердження того, що вад зі здоров`ям не має. Також зауважили, що в ЄДРСР наявна постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2013 року по справі №265/380/13-п, відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт, тобто за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.
13.03.2023 року до суду надійшли письмові пояснення від представника ОСОБА_2 - адвоката А. Драгун, в обгрунтування яких зазначено наступне. Твердження ОСОБА_1 про «підроблення» документів є недоцільними, адже навіть в рамках кримінального провадження, яке було ініційовано за її заявою, не було встановлено жодної причетності ОСОБА_2 до, нібито, підробки документів. ОСОБА_2 не було вручено ані повідомлення про підозру ані обвинувальний акт, що свідчить про відсутність достатніх доказів взагалі причетності Відповідача до описаних подій. Враховуючи відсутність у сторони позивачки доказів, які б підтверджували причетність відповідача до описаних подій, її твердження є нічим іншим аніж введенням суду в оману та маніпулювання фактами. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполь Донецької області віл 13.02.2013 року було накладено на ОСОБА_2 стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.Однак, враховуючи факт того, що протягом року після вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 не вчиняв жодних інших адміністративних правопорушень, то до останнього застосовується норма ст. 39 КУпАП, а отже він вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню.
04.10.2023 року до суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Драгун А надійшли додаткові пояснення по справі, в обгрунтування яких зазначено наступне. 1) Щодо здійснення досудового розслідування у КП № 12023164490000178. У своїй відповіді від 26.07.2023 року ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеси відмовив у наданні інформації, щодо стану до судового розслідування, адже процесуальний статус свідка, у якому перебуває ОСОБА_2 , не передбачає надання останньому інформації такого характеру.2) у своєму клопотанні від 18.09.2023 року представник позивача зазначає, що як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_11 , у КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Маріуполь» ніколи не працював лікар з прізвище « ОСОБА_12 », натомість, у трудових відносинах з медичним закладом перебував лікар з прізвищем « ОСОБА_13 ». Свідок ОСОБА_11 , даючи свідчення, зазначив, що у КНП «Медичний центр профілактики та лікування залежності м. Маріуполь» працював лікар ОСОБА_14 , тобто той самий лікар, яким були видані довідки, що підтверджують перебування Позивачки на наркологічному обліку. До того ж, у відкритому доступі міститься наказ Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2003 року № 562 «Про затвердження рішення Ліцензійної комісії МОЗ України», відповідно до якого було вирішено прийняти позитивне рішення щодо видачі ліцензій на медичну практику, проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт ОСОБА_14 . 3) Щодо численних звернень ОСОБА_1 до різноманітних інстанцій з метою погіршення морального стану та ділової репутації ОСОБА_2 . ОСОБА_1 остання вже зверталася з аналогічною заявою до Святошинського управління поліції ГУНП у місті Києві, щодо ймовірного вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 4 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). 05.06.2023 року адвокатом Драгун А.С. була отримана відповідь від Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві у якій було зазначено, що у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, подія до ЄРДР не вносилася. Також, Святошинським управлінням поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у КП № 12023100080001261 від 17.03.2023 року, за заявою ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146 КК України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.). В рамках здійснення досудового розслідування у КП № 12023100080001261 від 17.03.2023 року ОСОБА_2 було допитано як свідка. У даному провадженні, судом не вирішується питання щодо винесення обвинувального акту у жодному з зазначених вище кримінальних проваджень. А відтак, усі докази, які надаються Позивачкою спрямовані лише на псування репутації Відповідача. 4) ОСОБА_1 створює постійно проблемні ситуації для свого чоловіка. Зокрема, направляла скарги до територіального центру комплектування та просити здійснити перевірку свого чоловіка, а також зверталася до Державного бюро розслідувань - з проханням провести перевірку законності провадження ОСОБА_15 господарської діяльності. 5) Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.08.2023 року було відкрито провадження у справі № 523/12896/23 за позовною заявою AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнена заборгованості. Наявність у провадженні суду справи про стягнення заборгованості Позивачки ставить під сумнів її спроможність повноцінно матеріально забезпечувати свою дитину та надати їй усі необхідні умови для гармонійного розвитку. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2023 року у справі № 308/25/23 було встановлено наступні обставини - протоколом серії ВАВ № 171373 від 06.10.2022року зафіксовано, що 06.10.2022 року о 12 год. 20 хв. біля буд. АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинила хуліганські дії відносно ОСОБА_8 (матер Відповідача), а саме застосувала до останньої балончик перцевого газу, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Відтак, провадження у справі було закрито у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, проте, обставини, зафіксовані в протоко № серії ВАВ № 171373 від 06.10.2022 року свідчать про неврівноважену поведінку Позивачкн, яка є небезпечною для оточуючих, що може відобразитися на моральному та фізичному стані її дитини. 5) ОСОБА_1 повідомляє неправдиві відомості щодо місця свого проживання. У документах, які подавала ОСОБА_1 під час розгляду справи Службі у справах дітей ОМР було зазначено, що остання проживає за адресою: АДРЕСА_6 . Відтак, намагаючись встановити контакт між матір`ю та сином, ОСОБА_2 прибув за вказаною адресою, проте Позивачки на місці не було жодного разу. Отже, твердження ОСОБА_1 щодо ненадання можливості бачитися зі своєю дитиною не відповідають дійсності, адже спроби Відповідача організувати таку зустрів закінчилися безуспішно лише через повідомлення останньою неправдивих відомостей щодо місця свого проживання.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.11.2022 року прийнято первісний позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12.12.2022 року - відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Драгун А.С. про забезпечення позову по цивільній справі № 523/12464/22, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Київської адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, шляхом: заборони ОСОБА_16 вивезення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі України, без згоди батька - ОСОБА_2 ; заборони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у будь-чиєму супроводі, перетинати державний кордон України, без згоди батька - ОСОБА_2 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13.12.2022 року - прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14.03.2023 року - витребувано у ОСОБА_1 , інформацію про місцезнаходження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 року - визнано явку сторін по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до судового засідання - обов`язковою.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 року:
- витребувано у Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- витребувано у ОСОБА_2 інформацію про місцезнаходження малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.2023 року - визнано явку відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_2 , обов`язковою в судове засідання.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.06.2023 року - закрите підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.
Протокольною ухвалою від 09.11.2023 року суд відмовив у задоволенні клопотання адвоката Драгун А.С. про зупинення провадження у даній справі, до набрання законної сили рішення у справі № 523/17524/23 за заявою ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 недієздатною та призначення опікуна. Підставою відмови стала ч.3 ст. 210 ЦПК України, яка визначає виключні підстави, за наявності яких суд може зупинити розгляд справи під-час розгляду справи по суті.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2023 року - зобов`язано Центр соціальних служб Одеської міської ради провести, за участю психолога, невимушену бесіду, процедуру опитування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в комфортних для нього умовах, щодо з`ясування прихильності чи схильності (з огляду на вік) дитини до кожного з батьків. Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити участь ОСОБА_3 в такій бесіді.
Протягом розгляду справи, судові засідання відкладались: за клопотаннями сторін про відкладення розгляду справи; у зв`язку із витребуванням доказів; у зв`язку із визнанням явки сторін по справі до судового засідання обов`язковою; у зв`язку із закриттям підготовчого судового засідання; у зв`язку із зобов`язанням Центра соціальних служб Одеської міської ради провести за участю психолога невимушену бесіду, процедуру опитування ОСОБА_3 .
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , з`явившись до судового засідання, просила її позов задовольнити, визначивши місце проживання дитини з матір`ю, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив, та письмових поясненнях. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 з березня 2023 року жодного разу не надав їй можливості побачитися з дитиною, хоча вона багаторазово йому дзвонила та писала смс-повідомлення, приходила за місцем його нібито проживання. Він приховує дитину, маніпулює, фактично позбавив дитину матері. Перший раз свого сина, за такий тривалий проміжок часу, вона побачила під-час проведення його опитування у Центрі соціальних служб Одеської міської ради, у грудні 2023 року. Малолітній ОСОБА_17 її впізнав, був радий, вона змогла п`ять хвилин побути з дитиною, обняти його, поговорити, побачити свою дитини після такого довгого періоду є найбільшим щастям у житті. При цьому, поведінка ОСОБА_18 зводилась до того, що він намагався скоротити час зустрічі, первісно тримав дитину на плечах, не спускав з плеч, щоб ОСОБА_17 не зміг говорити з нею.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ніц А.С., з`явившись до судового засідання, просив первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на зустрічний позов та письмових поясненнях. Додатково зазначив, що якщо суд визначить місце проживання дитини з батьком, то матір взагалі ніколи не побачить дитину. Всі докази по справі, у тому числі Висновок органу опіки та піклування, свідчать на користь матері.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , з`явившись до судового засідання, не визнав первісний позов ОСОБА_1 , просив задовольнити його зустрічний позов та визначити місце проживання дитини з батьком. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов та поясненнях. Додатково зазначив, що не створює перешкод у спілкуванні матері з дитиною, коли повинна була відбутись така зустріч, то ОСОБА_1 прийшла з невідомим чоловіком, у якого була зброя, і зустріч з дитиною скасувалась, оскільки переросла у з`ясування відносин із ОСОБА_19 та невідомим йому чоловіком. ОСОБА_1 вчинила всі можливі дії для підриву його репутації, зверталась за порушенням різних кримінальних проваджень, до яких він не має жодного відношення. Він зможе набагато більше дати дитині, оскільки з ним дитина відвідує дитячий садок, розвивається. З матір`ю, дитина буде сидіти дома, разом із матір`ю ОСОБА_19 , яка являється вчителем, ніяк не буде розвиватися.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Драгун А.С., з`явившись до судового засідання, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити зустрічний позов. Надала пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові та письмових поясненнях. Додатково зазначила, що дитині буде краще жити з батьком, з яким він проживає постійно з березня 2023 року. Висновок органу опіки та піклування носить для суду рекомендаційний характер, вони з ним не згодні. Висновок психолога підтверджує, що якщо забрати дитину у батька, то це буде травмою для дитини. Висновок Центра соціальних служб Одеської міської ради не встановлює ніяких нових обставин, і у представника було замало часу для ознайомлення із ним.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,не забезпечили участь своїх представників до судового засідання, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Матеріали справи містять заяву від представника органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, якою третя особа просить розглянути справу без їх участі, вони підтримують Висновок про визначення місця проживання дитини із матір`ю, та вважають за доцільне врахувати його при винесенні рішення.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_20 , за наслідком підготовки висновка № 05/23 від 29 травня 2023 року, пояснив що проводив з малолітнім ОСОБА_21 обстеження у вигляді невимушеної бесіди, без батька. Матір він не повідомляв про проведення обстеження, оскільки у нього велика завантаженість, однак батько ОСОБА_2 повідомив йому, що мати обізнана. Малолітній Тімур розвивається за віком, активний, контактний із сторонніми особами, вільно пішов від батька з експертом на розмову, розповідав чим він займається із батьком, в які ігри вони грають з батьком. За мати він не зазначив жодного слова, з чого експерт зробив висновок, що у світогляді дитини мати відсутня. З урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку малолітній спроможний виявляти прихильність до когось з батьків, однак експерт не поставив малолітньому жодного запитання стосовно матері ОСОБА_1 , оскільки вважав що такі запитання зможуть завдати йому психологічної травми. На думку експерта, зміна умов проживання, виховання та оточення малолітнього позначиться на його психічному стані, у випадку зміни місця його проживання.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Заслухавши доводи та пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 24.04.2020 року у Малиновському районному у місті Одесі, відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис №696.
Рішенням Суворовського районного суду від 18.05.2023 року по справі № 523/12901/22 позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Від шлюбу у сторін народилась спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 .
З дати народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 проживав у сім`ї з батьками, сторонами по даній справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З початку серпня 2022 року по жовтень 2022 року, малолітній ОСОБА_17 проживав із батьком ОСОБА_2 , та його батьками ОСОБА_22 та ОСОБА_8 .
За доводами матері ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 забрав малолітнього та переховував в невідомому місці. При цьому, мати ОСОБА_1 у позові визнає обставини того, що інколи, під наглядом, батько ОСОБА_2 надавав їй можливість бачитися із сином. У подальшому, за доводами ОСОБА_1 , без її згоди та відома, дитину вивезли до м. Ужгорода, де малолітній проживав із батьками ОСОБА_18 .
На це ОСОБА_2 зазначає, що малолітня дитина була вивезена до м. Ужгорода, внаслідок активізації бойових дій в м. Одесі, та ОСОБА_1 повідомили про це.
З цього приводу суд зазначає, що пояснення сторін є протилежними, встановити дійсні обставини подій, зокрема щодо обізнаності та узгодження із ОСОБА_1 вивезення малолітнього ОСОБА_17 до м. Ужгорода, не виявляється можливим. Доказів наведеним обставинам, крім власних пояснень, жодна із сторін суду не надала.
З жовтня 2022 року по 17 березня 2023 року малолітній ОСОБА_7 проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 . Ці обставини не заперечуються сторонами.
Цим обставинам передували події, за наслідком яких 10.12.2022 р. були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: КП№ 12022167490000325 від 10.12.2022. Так, 09.12.2022 р. до ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_8 (мати ОСОБА_2 ) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України. Відповідно до вищезгаданої заяви, 06.10.2022 року близько 12 години перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 разом чоловіком ОСОБА_4 та малолітнім онуком ОСОБА_17 збиралися сідати в автомобіль для спільної поїздки у справах, у той же самий час двоє осіб: невідомий раніше чоловік та жінка з вигляду схожа на матір малолітнього онука заявниця ОСОБА_1 скоїли напад на ОСОБА_8 (том. 2 а.с. 60 - 66).
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала свою причетність до вищезазначених подій.
Суд зазначає, що вирок суду за наслідком розгляду КП № 12022167490000325 наразі відсутній.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2023 року по справі № 308/25/23 - провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - закрите, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При цьому, суд зауважує, що мотивувальна частина постанови не містить встановлених обставин причетності ОСОБА_1 до інкримінованого їй правопорушення. У наведеній постанові існує лише посилання на протокол про адміністративне правопорушення, та викладена фабула протоколу.
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку №876, в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області за №876, 13.01.2023 року надійшла заява ОСОБА_2 , у якій він просить прийняти міри правового характеру до його дружини ОСОБА_1 , з якою вони перебувають у процесі розірвання шлюбу, та яка не дає бачитися і спілкуватися заявнику з його малолітньою дитиною (Том.1, а.с. 110, 111).
З 17 березня 2023 року по теперішній час малолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_2 . Зазначене не заперечуються сторонами.
Цим обставинам передували події, за наслідком яких 17.03.2023 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 12023100080001261 від 17.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 146 КК України. 17.03.2023 року о 21:25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.03.2023 року о 10:45 за адресою: АДРЕСА_7 , лікар Голбан. Потерпілий: ОСОБА_5 (матір ОСОБА_1 ). Діагноз: забій грудини, забій правого колінного суглобу, правої п`ятки, перелом 8 ребра ліворуч. Дата скоєння: 17.03.2023 10:45:00. Пояснення: потерпілу біля фори побили невідомі, викрали онука та сіли в авто. Поїхали в невідомому напрямку. Більше заявниця, лікар нічого не знає (Том 2, а.с. 128-194).
У судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував свою причетність до вищезазначених подій, зазначив що 17 березня 2023 року ОСОБА_1 передала йому, як батьку, малолітнього ОСОБА_23 , за умови надання матеріальної допомоги.
Суд зазначає, що вирок суду за наслідком розгляду КП № № 12023100080001261 наразі відсутній.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
Право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.
При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 204/8432/19 (провадження № 61-14486св21) зазначено, що: «рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах. […]
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зазначено, що: «Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 (провадження № 61-3587св22) зазначено, що: «Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).
Суд виходить із того, що дитина є найбільш вразливою стороною під час будь - яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Надаючи оцінку особистим якостям сторін, та можливості створення дитині належних умов для виховання і розвитку, суд дійшов до наступних висновків.
Мати малолітнього ОСОБА_24 :
- зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 . Проживає за адресою: АДРЕСА_9 , що підтверджується копією Угоди оренди приміщення від 02.05.2023 року (Том 2, а.с. 203-204). Доказів іншого матеріали справи не містять.
- працює у ТОВ «Спринтер «ЦЕНТР», аналітиком з питань фінансово економічної безпеки з 01 листопада 2022 року, має постійний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи. Згідно внутрішніх документів компанії, дана посада по бажанню співробітника передбачає дистанційну роботу. Це підтверджується довідкою ТОВ «СПРИНТЕР-ЦЕНТР» вих. №165 від 03.05.2023 року, характеристикою від 05.05.2023 року за вих. № 169 (, Том1, а.с. 150-152, Том 2, а.с. 12-14);
- позитивно характеризується сусідами під-час проживання із малолітнім ОСОБА_21 , що підтверджується характеристикою від 03.05.2023 року (за підписом сусідів), заявами сусідів ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 адресованими на адресу Служби у справах дітей Одеської міської ради (Том 2, а.с. 15-19). Доказів іншого матеріали справи не містять;
- на наркологічному обліку не значиться. Це підтверджується довідкою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради № 000782 від 08.05.2023 року (Т2, а.с. 101). Ознак наркологічних захворювань не виявлено, що підтверджується Сертифікатом Серія 12 ЯЯС № 582424 від 21.12.2022 (Том.1, а.с. 154).
- на психіатричному обліку не перебуває. Це підтверджується довідкою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР від 08.05.2023 року № 000273 (Т.2, а.с.101). Не має проявів психічних розладів, що підтверджується довідкою про проходження психіатричного огляду №10 від 21.12.2022 року (Том.1, а.с. 153).
- у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №523/12896/23 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Рішення суду за наслідком розгляду справи, станом да дату ухвалення рішення суду по цій справі ще не ухвалено;
- згідно Консультативного висновку за результатами психологічної роботи (обстеження) від 04 травня 2023 року, було проведено дослідження особистості ОСОБА_1 . За результатами проведеного діагностування встановлено, що особистість пані ОСОБА_19 характеризується так: життєрадісна, комунікативна, чутлива до впливу зі сторони інших, м`яка, консервативна. У соціальній сфері завжди проявляє товариськість, довірливість, доброзичливість. У спілкуванні поводиться легко та невимушено. Без перешкод знаходить спільну мову з людьми, віддає перевагу роботі в колективі. Чутлива до заохочення, орієнтована на соціальне схвалення. Бажає уникати конфліктів, може виявляти комфортний стиль поведінки. ОСОБА_19 здатна добре контролювати свою поведінку та емоційні прояви, швидко «збиратися з думками» та проявляти стійкість, врівноваженість. ОСОБА_1 схильна керуватися почуттям обов`язку, наполеглива, частіше самостійна у прийнятті рішень, водночас, іноді, потребує підтримки зі сторони інших у реалізації задуманого. Добре володіє нормами поведінки, в спілкуванні дипломатична, делікатна та уважна до інших. Серед рис характеру не встановлено тих, які є яскраво вираженими, (загостреними) по відношенню до дитини. Відсутні риси характеру, які могли би негативно вплинути на процес її спілкування з сином та його виховання під-час проживання дитини з нею. В ході роботи з психологом встановлено, що ОСОБА_1 важко переживає ситуацію стосовно того, що батько дитини забрав ОСОБА_17 для проведення з ним часу, та не повернув з прогулянки. Діагностовано, що на час звернення ОСОБА_19 знаходиться у стані підвищеної тривожності, напруження, знецінення, хвилювання за стан та життя хлопчика. ОСОБА_1 відчувала, що відповідна ситуація призвела до негативного погіршення її психологічного стану. За результатами діагностики батьківського ставлення ОСОБА_19 до сина встановлено, що вона має виражене позитивне ставлення до ОСОБА_17 . Матір приймає його таким, яким він є, поважає й визнає його індивідуальність, прагне проводити з сином чимало часу, та щоб син проживав із нею. Розлука пані ОСОБА_19 з сином є психотравмуючою подією для матері. Встановлено наявність переживання ОСОБА_1 за дитину, матір турбується про те, як саме вказана ситуація з колишнім чоловіком та її актуальний емоційний стан вплинуть на дитину та на його психологічний стан (жінка знаходиться в стані тривоги за психологічне здоров`я своєї дитини, у зв`язку із тим, що Тімур був розлучений з нею та позбавлений материнського піклування). (Том. 2, а.с. 10-11).
Суд зазначає, що наведений Консультативний висновок за результатами психологічної роботи (обстеження) від 04 травня 2023 року не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України, зокрема не містить застереження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. У висновку зазначено, що він буде наданий до органів опіки та піклування, а не для суду, тому не приймається судом в якості саме такого доказу, як висновок експерта.
Разом із тим, суд приймає наведений висновок в якості письмового доказу психологічного стану позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , обмовленого проживанням малолітнього ОСОБА_23 разом із батьком.
Одночасно, суд ставиться критично до наданих ОСОБА_2 суду копій довідок (Том.2, а.с. 73-76):
- довідка №463 від 20.07.2016 КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» про те, що ОСОБА_28 1993 р.н. на диспансерному обліку в КНП «НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР м. Маріуполь» перебуває з 20.07.2016 року;
- довідка КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» від 14.08.2017 №2809 про те, що ОСОБА_28 1993 року народження на обліку у лікаря-психіатра м. Маріуполя перебуває з 21.07.2016 року;
- довідка № 209 КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» про те, що ОСОБА_28 пройшла огляд лікаря-нарколога в КНП «НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР М. МАРІУПОЛЬ» з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Висновок огляду: психологічний розлад внаслідок вживання алкоголю;
- довідка КНП «НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР м. Маріуполь» №195, згідно якої ОСОБА_28 пройшла огляд лікаря-нарколога в КНП «НАРКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР М. МАРІУПОЛЬ», з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Висновок огляду: психологічний розлад, внаслідок вживання алкоголю».
Суд констатує, що у судовому засіданні ОСОБА_2 дійсно були надані суду оригінали наведених копій довідок, які були оглянуті у судовому засіданні, відповідні копії завірені судом.
Разом із тим, згідно відповіді Директора Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації від 02.05.2023 року № 6/16540/1/1-23:
- спростувати чи підтвердити достовірність видачі наведених довідок, неможливо, оскільки документація підприємств, а саме КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Маріуполь» та КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь» знаходиться на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області.
- електронні бази даних про проведені огляди на встановлення станів сп`яніння, бази даних обліку пацієнтів, що зверталися за медичною допомогою, бази даних про пацієнтів, що отримували медичну допомогу, проходили профілактичні огляди, тощо - пошкоджені внаслідок бойових дій і не придатні до використання. Паперова база даних, включаючи архів закладів знищена внаслідок бойових дій на території м. Маріуполя Донецької області.
- відповідно до відкритих даних КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполь» офіційно було перереєстровано в КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» 26 вересня 2019 року, а 17 квітня 2020 року заклад було перереєстровано в КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Маріуполь».
- КЛПУ «Міська психіатрична лікарня №7 м. Маріуполя 23 вересня 2019 року, згідно розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 6 травня 2019 оку № 468/5-19 була реорганізована шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Психіатрична лікарня м. Маріуполь». Згідно повідомлення керівництва КНП Психіатрична лікарня м. Маріуполь», лікар ОСОБА_29 дійсна була завідуючою диспансерного відділення КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполь». На початку квітня 2023 року лікар ОСОБА_29 померла. Лікар ОСОБА_14 офіційно працював у КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м.Маріуполь» та продовжив подальшу роботу в складі КНП «Наркологічний диспансер м.Маріуполь» з 26 вересня 2019 року. Станом на 19 квітня 2023 року лікар ОСОБА_14 звільнений, і не є діючим лікарем КНП «Медичний центри з профілактики та лікування залежності м. Маріуполь. На даний час провести службову перевірку щодо факту видачі лікарем ОСОБА_14 довідки про проведений огляд ОСОБА_28 15 червня 2015 року також не можливо, так як журнали обліку проведених оглядів на встановлення стану сп`яніння, акти огляду і копії довідок знищені, а лікар нарколог ОСОБА_14 залишився на тимчасово окупованій території.
- на сьогоднішній момент не є можливим спростувати або підтвердити інформацію стосовно ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо перебування її на обліку в КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» та КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполя».
- повідомлено, що підтвердження автентичності довідок з питання компетенції правоохоронних органів, згідно правових норм, визначених ст. 358 КК України, тож у випадку наявності підстав вважати, що довідки підроблені, адвокат Ніц А.С. або ОСОБА_1 мають диспозитивне право на звернення до правоохоронних органів в порядку ст. 214 КПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про заяву ОСОБА_1 про те, що невстановлена особа підробила офіційний документ, а саме Довідку КНП «Психіатричної лікарні м. Маріуполя», Довідку КНП «Наркологічного диспансера м. Маріуполь», номер кримінального провадження: 12023164490000178 (Том.2, а.с. 98 - 99, 106 - 109);
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2023 року по справі № 523/19994/23 - скасовано постанову дізнавача СД ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, винесену 28.07.2023 року про закриття кримінального провадження № 12023164490000178 від 17.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 38 КК України.
Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
За викладених обставин, суд вважає що вищенаведені довідки, надані суду ОСОБА_2 , не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, не підтверджують достовірно перебування ОСОБА_1 на наркологічному та психіатричному обліках, а тому не приймаються судом по даній справі, при оцінці особистих якостей матері ОСОБА_1 .
Батько малолітнього ОСОБА_31 :
- зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 . Проживає за адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФІРМА «НАШ ДОМ» за №358 від 07.11.2022 року. Позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджується характеристикою від 08.11.2022 року (Том 2, а.с. 45-46). Доказів іншого матеріали справи не містять;
- працює у ТОВ «Мейлан», на посаді директора, має постійний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджується довідкою про доходи №1258-К від 07.02.2023р., та характеристикою (Том 2, а.с. 43-44, 51-52);
- гр. ОСОБА_2 , станом на 14.12.2022 року, до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (Том 2, а.с. 47).
- ОСОБА_2 ознак наркологічних захворювань та психічного розладу не має, що підтверджується Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду Серія 12 ЯЯС № 582204 та Медичною довідкою Серія 12ЯЯТ №847698 (Том II, а.с. 48, 49). На диспансерному обліку у сімейного лікаря КНП ЦПМСД №2 ОМР не перебуває, за останні п`ять років за медичною допомогою не звертався, що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.11.2022 (Том 2, а.с. 50);
- вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню;
Згідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2013 року по справі № 265/380/13-п, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, накладено стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.
Разом із тим, суд виходить зі змісту ст. 39 КУпАП, згідно якої якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
- згідно Висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року ОСОБА_20 , зробленого на замовлення адвоката Драгун А.С.: індивідуально-психологічні особливості батька ОСОБА_2 , особливості його виховної поведінки, позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_2 відсутні риси характеру, які могли би негативно вплинути на процес його спілкування з дитиною. ОСОБА_2 має виражене позитивне ставлення до сина. Він приймає дитину такою, якою вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани. Досліджуваний виявляє інтерес до того, що цікавить дитину, високо оцінює її здібності, заохочує самостійність і ініціативу сина, намагається бути з ним на рівних. Батько довіряє дитині, намагається встати на її точку зору в спірних питаннях. Вважає за краще або зовсім обходитись без покарань, або застосовує їх вкрай рідко, сумнівається в результативності будь-яких покарань. Невдачі сина батько вважає випадковими та вірить в нього. Досліджуваний не схильний нав`язувати дитині свою волю, щось забороняти. ОСОБА_2 не поводиться з дитиною авторитарно, не вимагає від неї безумовного послухання, не ставить ї' суворі дисциплінарні межі. Прагне задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів і неприємностей життя (Том.2, а.с. 53-56).
На підставі викладеного, судом встановлено, що як батько ОСОБА_2 , так і мати ОСОБА_1 мають гарні особисті якості, здатні забезпечити належні умови для виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_3 .
Матеріально - побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків із виховання дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі № 182/2037/17, від 15.06.2022р. по справі №753/572/20.
Надаючи оцінку відносинам, які існують між батьками дитини, суд дійшов наступних висновків.
За наслідком розгляду справи, неодноразових спроб суду примирити сторін, сприяти їх спільному спілкуванню із малолітнім ОСОБА_17 , спілкуванню матері із дитиною, яку вона не бачила з березня 2023 року, суд дійшов висновків, що між сторонами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існують напружені, неприязні відносини, які засновані на неповазі один до одного, та недовірі.
За час розгляду судом справи, нажаль відносини між сторонами становились лише більш напружені та погіршувались, сторони використовували всі можливі юридичні та неюридичні інструменти для боротьби один з одним. Згідно пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 створює постійно проблемні ситуації для нього, зокрема: направляла скарги до територіального центру комплектування та просила здійснити перевірку свого чоловіка, а також зверталася до Державного бюро розслідувань - з проханням провести перевірку законності провадження ОСОБА_15 господарської діяльності. В свою чергу, ОСОБА_2 подав до Суворовського районного суду м. Одеси позовну заяву про визнання ОСОБА_1 недієздатною, встановлення опіки (справа № 523/17524/23).
Надаючи відповідь у судовому засіданні, на запитання суду, щодо того, як кожен із них бачить майбутнє сина, у разі визначення місця проживання дитини із ним, кожен із батьків відповідав, що не буде створювати перешкоди у спілкуванні другого із батьків із дитиною, розуміє що дитині потрібні і батько, і мати.
Разом із тим, суд констатує, що за весь період слухання справи в суді, ОСОБА_2 так і не надав можливості ОСОБА_1 навіть поспілкуватися із малолітнім сином. Суд зазначає, що з 17 березня 2023 року мати дитини ОСОБА_1 жодного разу так і не побачила дитину, змогла побачити на протязі не тривалого періоду часу, лише у Центрі соціального захисту населення, під-час проведення бесіди психолога із дитиною, за участю батьків, на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2023 року, за наслідком проведення якої було складено Висновок психолога від 08.12.2023 року. Матеріали справи містять скрін-шоти переписки між сторонами та телефонних дзвінків.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_20 , який надав суду Висновок експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року, зазначив, що у світогляді дитини відсутня мати, хоча він не поставив жодного запитання дитині, під-час бесіди, стосовно матері, оскільки з його слів не хотів торкатися питань, які можуть травмувати дитину.
У судовому засіданні ОСОБА_2 , на запитання суду щодо того, чи згадує малолітній матір, зазначив, що малолітній ОСОБА_17 , за час проживання із ним, жодного разу не поставив жодного запитання стосовно матері.
Відповідно до ч.1 ст. 150 Сімейного кодексу України , батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
З огляду на наявні матеріали справи та пояснення сторін, експерта, суд робить висновок, що батько ОСОБА_2 вчинив усі можливі дії для виключення матері із життя малолітнього ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку відносинам, які існують між кожним з батьків і дитиною, суд дійшов наступних висновків.
Безсумнівно, і мати ОСОБА_1 і батько ОСОБА_2 люблять свою дитину малолітнього ОСОБА_3 .
Згідно Висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року ОСОБА_20 , зробленого на замовлення адвоката Драгун А.С.:
1) малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможний виявляти прихильність до когось з батьків.
2) ОСОБА_2 з урахуванням його індивідуально-психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості, має необхідні для виховання дитини психолого - педагогічні якості. Зміна умов проживання, виховання та оточення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негативно позначиться на його психічному стані та подальшому розвитку, у випадку передачі дитини від батька до матері.
Суд зазначає, що експерт ОСОБА_20 , як вбачається зі змісту Висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року, обізнаний про відповідальність за неправдивий висновок, за ст. 384 КК України, на виконання вимог ч.7 ст. 102 ЦПК України.
Разом із тим, суд критично відноситься до Висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року ОСОБА_20 , частково відхиляє його, в частині висновків стосовно малолітнього ОСОБА_3 , оскільки існують сумніви у його об`єктивності та повноті висновку.
Зокрема, експерт проводив спілкування із малолітнім ОСОБА_17 та його батьком, не повідомивши про таке дослідження мати дитини ОСОБА_1 .
Лист - повідомлення від 22.05.2023 року, від імена ОСОБА_2 , направлений на адресу реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_8 , за якою вона фактично не проживає, що добре відомо ОСОБА_2 , не приймається судом в якості належного доказу повідомлення експертом матері про проведення дослідження.
Також суд зауважує, що мати дитини у повідомленні, повідомляють про проведення дослідження 29.05.2023 року, направлено повідомлення 23.05.2023 року, в свою чергу зі змісту Висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року вбачається, що психологічне дослідження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведено 20.05.2023 року.
Крім того, експерт не поставив малолітньому жодного запитання стосовно матері ОСОБА_1 , що фактично унеможливлювало за таких обставин надання повного та об`єктивного висновку.
Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на стадії підготовчого судового засідання жодна із сторін не заявила клопотання про призначення по справі судової психологічної експертизи.
Експерт ОСОБА_20 був допитаний у судовому засіданні вже під-час розгляду справи по суті, тобто обставини того, що він не поставив дитині жодного запитання стосовно матері, стали відомі вже під-час розгляду справи по суті.
Суд роз`яснював сторонам по справі право заявити клопотання про призначення по справі судової психологічної експертизи. ОСОБА_2 та його адвокат Драгун А.С, не заперечували проти призначення по справі судової експертизи, однак письмового клопотання так і не подали. ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ніц А.С. заперечували проти призначення по справі судової експертизи, адвокат Ніц О.С. висловив свої припущення щодо того, що на суддю здійснюють тиск, відбувається затягування розгляду справи, а дитина увесь цей час не бачить мати. Пізніше, на адресу суду надійшли заперечення на дії судді.
З цього приводу суд зазначає, що Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.
Відповідно до ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, яка набула чинності для України 01.04.2007 року предметом цієї Конвенції є підтримка прав дітей, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи проінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Розгляд судовим органом справ, що стосується дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності
За ст. 6 вказаної Конвенції під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності; б) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: - упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; - у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; - надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
Стаття 12 Конвенції ООН про права дитини визначає, що Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Про необхідність заслуховування думки дітей, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 ЦПК України під-час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки. За ч. 3 вказаної статті суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Будь-яких обмежень щодо врахування думки дитини, висловленої нею до досягнення десятирічного віку, положення діючого національного законодавства України не містять. Так само ВС в постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 підтвердив, що в Україні не існує і законодавчо визначених вікових обмежень для дитини щодо висловлення нею думок під час вирішення судом питань, що стосуються її життя, а отже в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання враховуючи індивідуальні об`єктивні та суб`єктивні фактори.
Тобто, орган, який вирішує відповідне спірне питання, за необхідності, враховуючи особливості справи та з метою правильного встановлення фактичних обставин справи, має право відібрати пояснення в дитини щодо спірних питань та врахувати їх в подальшому при вирішенні питання по суті.
У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Отже, судами всебічно приділяється увага думці дитини та висловленим нею бажанням, ці питання з`ясовуються на підставі різних доказів, в тому числі, шляхом опитування дитини. При цьому, суди зважають і на різноманітні супутні фактори, які можуть мати вплив на висловлений дитиною інтерес, а тому думка дитини не є абсолютною та оцінюється у сукупності із іншими доказами.
Ініціатором заслуховування думки дитини у судовому засіданні може виступати сама дитина, її законний представник, представник органу опіки та піклування, сторони та їх представники.
Окрім цього, для захисту інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб, з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, має право і суд (ст.13 ЦПК України).
При цьому суд зауважує на тому, що заслуховування думки дитини здійснюється судом саме на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого засідання. Також, саме після допиту експерта ОСОБА_20 , вже під-час розгляду справи по суті, судом були встановлені обставини того, що він не поставив жодного запитання малолітньому стосовно матері ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, враховуючи специфіку спірних правовідносин та предмету судового розгляду, матеріали цивільної справи та процесуальні позиції сторін, суд постановив ухвалу від 09.11.2023 року щодо проведення психологом процедури опитування дитини, за обов`язкової участі представника Служби в справах дітей Одеської міської ради, інших спеціалістів та фахівців, компетентних в проведенні процедури та участь яких є необхідною для забезпечення всіх передбачених законом гарантій дотримання прав дитини в спеціально створених для цього умовах Кімнаті, «дружньої до опитування дітей».
Згідно Висновка психолога Центра соціальних служб Одеської міської ради від 08.12.2023 року, зробленого на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.листопада 2023 року:
- ОСОБА_3 відповідає розвитку за віком, розрізняє людей за статтю, вміє рахувати;
- щодо з`ясування прихильності чи схильності (з огляду на вік) дитини до кожного з батьків при інтерв`юванні встановити було не можливо;
- при спостереженні за дитиною помітна була безпечна прив`язаність дитини до обох батьків. Тімур при розлуці з матір`ю та батьком не засмутився, не плакав. В ході спілкування з психологом комунікував з урахуванням вікової категорії. При появі обох батьків радів, прагнув до близькості і до взаємодії. Така поведінка дитини свідчить про надійну прив`язаність і про почуття безпеки, яке дає дитині як матір, так і батько. Хлопчик любить і хоче спілкуватися як з батьком, так і з матір`ю.
За наслідком аналізу Висновку психолога від 18.12.2023 року, та пояснень сторін у судовому засіданні, після проведення опитування, суд встановив, що малолітній ОСОБА_7 пам`ятає свою мати ОСОБА_1 , хоча він її не бачив з березня 2023 року, та в родині батька не згадували його маму. Як встановив психолог під-час проведення опитування, при появі обох батьків малолітній радів, прагнув до близькості і до взаємодії, хлопчик любить і хоче спілкуватися як з батьком, так і з матір`ю.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку що об`єктивно встановити особисту прихильність дитини до кожного з батьків, враховуючи вік дитини, та проживання з березня 2023 року лише з батьком, не представляється можливим.
Суд зауважує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має обсяг прав, одним із яких беззаперечно є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Вказане право дитини при вирішенні спору, яким зачіпається її інтерес, підтверджено нормами як міжнародного, так і національного права.
Враховуючи результати опитування малолітнього, суд також розуміє, що малолітні діти є вразливі до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховує всі обставини, що могли спричинити формування саме певної думки у дитини, яка могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.
Вказаний висновок сформовано у постанові КЦС/ВС від 26.04.2023 року за результатами розгляду справи № 520/17217/13-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді справи.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023р. № 901/01-11, третя особа на підставі наданих документів та враховуючи результат бесіди з матір`ю дітей та батьком, обстеження житлово - побутових умов проживання,більшістю голосів, шляхом голосування, вважає доцільним визначити місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Обґрунтований Висновок наступним: батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , створено належні умови для виховання, проживання та розвитку дитини. При наданні саме такого висновку, орган опіки та піклування виходив із віку дитини, а також того факту, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , більшу частину свого житті проживав з матір`ю. При цьому, членами комісії не прийнято до уваги висновок експерта № 05/23, за результатами проведення судової психологічної експертизи, складений 29.05.2023 Лабораторією психологічних досліджень та експертиз «Психологіка, у зв`язку із тим, що на думку членів комісії він складений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: відсутні згода матері на опитування дитини судовим експертом, та відсутня ухвала суду щодо проведення судово-психологічної експертизи.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України, по даній справі суд враховує висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023р. № 901/01-11, який враховуючи вік дитини та більшість часу проживання з матір`ю, визначив доцільним проживання малолітнього з матір`ю, оскільки він є достатньо обґрунтованим, не суперечить інтересам малолітньої дитини. У суду відсутні правові підстави не враховувати наведений Висновок.
За таких обставин, враховуючи вік дитини - 3 роки 3 місяці, строки проживання дитини з батьком та матір`ю, Висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року №901/01-11 про доцільність визначення місця проживання з матір`ю, Висновок психолога Центру соціальних служб Одеської міської ради від 08.12.2023 року, обставини того що за час проживання малолітнього ОСОБА_23 з батьком, останній створив умови для виключення з його життя матері, виходячи з балансу інтересів дітей та батьків, з найкращих інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку про те, що встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_23 з матір`ю буде максимально відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_3 . .
При цьому, судом не встановлено таких обставин, а ОСОБА_2 не надав належних доказів тому, що поведінка чи дії матері дитини, визначення місця проживання дитини з нею, можуть суперечити його інтересам або впливати на дитину негативно, перешкоджати його фізичному та духовному розвитку.
В свою чергу, обставини того що малолітній ОСОБА_17 на час вирішення спору вже дев`ять місяців проживає з батьком, не може бути перевагою на користь визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на те, що хоча малолітній протягом цього часу і був під контролем та впливом батька, він пам`ятає матір, радісно на неї реагував, як і на батька, контактував із матір`ю. Суд виходить із того, що в такому віці як 3 роки, у дитини ще не сформовані сталі зв`язки із оточенням, тим баче що йде мова про зміну на оточення, яке відоме малолітньому. Також суд враховує, що за свій трирічний вік малолітній ОСОБА_7 вже неодноразово вимушено змінював своє постійне місце проживання, проживаючи то з матір`ю, то з батьком.
Також суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).
Разом із цим, суд наголошує, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, як буде найкраще для дитини, суд вважає, що на даний час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю - ОСОБА_1 , буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному, а відтак заявлений первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Крім цього, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір на користь ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76 - 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
УЧАСНИКИ СПРАВИ:
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_11 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_12 , адреса місця проживання: АДРЕСА_13 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, 65025, м. Одеса, пр.Добровольського, 106.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, 65114, м. Одеса, вул.Ак. Корольова, 9.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складений 25.12.2023 року.
Суддя: К.О. Далеко
Суд | Суворовський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 13.12.2023 |
Оприлюднено | 08.01.2024 |
Номер документу | 116108196 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про розірвання шлюбу |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні