Рішення

від 21.12.2023 по справі 916/2904/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2904/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (код ЄДРПОУ 38879328, 61105, м. Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд.45)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" (код ЄДРПОУ 36554196, 65014, м. Одеса, б. Лідерсівський, буд.9А)

про стягнення 1904680,16 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Галина Іщенко, адвокат

від відповідача: Інга Дробінова, адвокат

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" про стягнення 1904680,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору суборенди вагонів №140122/ЗРВ від 14.01.2022.

Ухвалою від 24.07.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2023 відкладено підготовче засідання на 28.09.2023.

31.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.09.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

19.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 28.09.2023, не відбулося.

Ухвалою суду від 29.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/2904/23 на 30 днів до 23.10.2023 та призначено підготовче засідання на 25.10.2023.

09.10.2023 та 11.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання 25.10.2023 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні представником ТОВ "Амадеус Марин" подані клопотання про долучення доказів, копії яких вручено представнику позивача.

При цьому, представником відповідача заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів.

Ухвалою від 25.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" про поновлення строку на подання додаткових доказів задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" строк на подання доказів та прийнято докази до розгляду; враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки, закрито підготовче провадження у справі №916/2904/23, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 15.11.2023.

13.11.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання.

У судове засідання 15.11.2023 з`явились представники сторін.

Протокольною ухвалою від 15.11.2023 судом задоволено клопотання позивача, поновлено строк на подання пояснень та прийнято їх до розгляду.

Разом з цим, під час судового засідання системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області було оголошено повітряну тривогу, що зумовило закриття судового засідання.

Ухвалою від 15.11.2023 призначено судове засідання на 30.11.2023.

Однак, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що підтверджено Актом відповідальних осіб Господарського суду Одеської області від 30.11.2023, судове засідання, призначене на 30.11.2023, не відбулось.

Наказом голови суду від 07.12.2023 №46 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду з 08.12.2023.

Ухвалою від 08.12.2023 постановлено провести розгляд справи у справі №916/2904/23 впродовж розумного строку та призначено судове засідання у справі на 21.12.2023.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21.12.2023 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" (суборендар, відповідач) було укладено Договір суборенди вагонів №140122/ЗРВ, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-зерновози (зерновози) для здійснення перевезень зернових, олійних культур та продуктів їх переробки. Зерновози, які передаються суборендарю за цим договором, не є власністю орендаря і знаходяться у нього в орендному користуванні на законних підставах.

За умовами п.1.2 договору, орендар передає суборендарю зерновози, які мають право виходу на колії загального користування та прямування по залізницях України, російської федерації, країн СНД і Балтії, крім територій зони дії АТО, ОСС, АР Крим, Ірану, Афганістану, Монголії, Киргизії, Азербайджану і Китаю. Загальна кількість зерновозів, що передаються в суборенду, і термін передачі визначаються на підставі транспортної інструкції від суборендаря, спрямованої на електронну пошту орендаря: agrologistikukraina@gmail.com. Передача зерновозів в суборенду і їх повернення з суборенди оформляється Актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно п.1.3 договору, передача зерновозів орендарем в суборенду суборендареві відбувається по прибуттю на станцію, зазначену орендарем в транспортній інструкції, на території України, якщо станція, зазначена в транспортній інструкції, знаходиться за межами України, то передача в суборенду відбувається по станції прикордонного переходу на території України. Випадки можливої передачі зерновозів за межами України узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання Додаткових угод до договору. Передача зерновозів орендарем в суборенду суборендареві не передбачає передачу права власності на дані зерновози. Суборендар повинен утримувати зерновози без будь-яких депозитів або застав і погоджується звільнити орендаря від відповідальності з відшкодування пов`язаних з цим витрат, включаючи судові витрати.

Відповідно до п.2.1.10 договору, до закінчення строку дії договору суборенди вагонів, суборендар зобов`язаний повернути суборендовані зерновози орендарю на узгоджену станцію, згідно транспортної інструкції, наданої орендарем. У разі затримки повернення зерновозів, орендар направляє суборендарю рахунок на суму усіх понесених збитків, штрафних санкцій, а також можливими штрафними санкціями зі сторони сторонніх організацій за зобов`язаннями орендаря.

Умовами п.2.2.14 договору визначено, що орендар має право достроково відкликати або повернути зерновози (всі або частину) з суборенди, попередивши про це суборендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати відправки зерновозів за транспортною інструкцією орендаря, крім випадків порушення суборендарем умов даного договору.

В розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо суборендної плати, порядку розрахунків і суми договору.

Так, валютою платежів за цим договором є гривня України (п.3.1).

Вартість суборенди одного зерновоза (суборендна плата) становить 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу (неповна доба округляється до повної) (п.3.2).

Сума цього договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені суборендарем згідно з цим договором на підставі Актів наданих послуг з суборенди зерновозів і в цілому залежить від кількості зерновозів, які знаходяться в суборенді згідно Актів приймання-передачі в суборенду, Актів приймання-передачі (повернення) з суборенди та терміну їх використання. Звітним періодом є календарний місяць. Акт приймання-передачі наданих послуг надається орендарем суборендареві до 5 числа кожного місяця наступного за звітним місяцем суборенди. Суборендар протягом 3 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту або його email-копії повинен підписати, завірити його печаткою зі свого боку і направити орендарю на email підписану і скріплену печаткою копію, а потім - не пізніше 6 робочих днів надіслати поштою оригінал документа. Якщо протягом 3 робочих днів з моменту отримання суборендарем скан-копії Акту не надійшло скарги або відмови, Акт вважається узгодженим обома сторонами цього договору і таким, що має юридичну та доказову силу у суді (п.3.3).

Суборендна плата сплачується у вигляді 100% передоплати від суми, зазначеної в рахунку орендаря, не пізніше 5 банківських днів з дати направлення рахунку після відправлення зерновозів відповідно до транспортної інструкції від суборендаря, але в будь-якому випадку до прибуття зерновозів на станцію прийому/передачі в суборенду. Якщо для передачі в суборенду відправлено тільки частина зерновозів, то оплата здійснюється пропорційно до їх кількості; за наступні місяці - шляхом 100% передоплати за місяць суборендного користування до 3 числа поточного місяця суборенди, за поточний місяць суборенди, згідно виставленого рахунку від орендаря (п.3.5).

При передачі вагонів в суборенду, початком нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі в суборенду, а закінченням нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі з суборенди. День підписання Акту прийому-передачі вважається останнім днем суборенди та підлягає 100% оплаті (п.3.6).

Проведення планових ремонтів зерновозів проводиться на території України. При проведенні планових ремонтів зобов`язання суборендаря по оплаті суборендних платежів припиняються з дати прибуття зерновозу на станцію ремонту. (п.3.7.1).

При поверненні зерновозів із суборенди на станцію, зазначену орендарем, вартість залізничного тарифу оплачує суборендар. Всі випадки інших розподілів обов`язків по оплаті провізних платежів узгоджуються сторонами додатково, шляхом підписання Додаткових угод до договору (п.3.11).

Відповідно до п.4.7 договору, у разі порушення суборендарем умов договору, повернення/вилучення зерновозів з суборенди проводиться за рахунок суборендаря згідно п.3.12. У разі відмови суборендаря від відправки зерновозів відповідно до транспортної інструкції орендаря та/або відмови від оплати залізничного тарифу за їх повернення, орендар самостійно або за допомогою залучення третіх осіб здійснює повернення /вилучення зерновозів з подальшим перевиставленням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/ вилученням суборендарю, в тому числі нарахування суборендних платежів триває до дати прибуття вагонів на станцію виводу із суборенди. Сума всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з поверненням зерновозів, компенсується орендареві протягом 5 банківських днів на підставі виставленого рахунку або може бути утримана орендарем за рахунок передоплатних коштів суборендаря, у разі їх наявності на рахунку орендаря.

За умовами розділу 6 договору "Обставини непереборної сили", при настанні обставин непереборної сили термін виконання зобов`язань збільшується пропорційно часу протягом якого діяли ці обставини. Якщо такі обставини тривають більше одного місяця, кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором з обов`язковим здійсненням сторонами взаєморозрахунків за цим договором і в цьому випадку жодна зі сторін не має право вимагати відшкодування своїх втрат. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором через обставини непереборної сили, протягом 5 днів інформує іншу сторону про її початок, тривалість і припинення. Доказом існування таких обставин та їх тривалості буде документ, виданий відповідним ТПП або іншим компетентним органом (п.6.1).

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного і комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недотримання, порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (п.6.2).

Згідно п.7.1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022 або до повернення вагонів з суборенди, а частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п.7.3, за 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, суборендар повинен повернути орендарю по Акту прийому-передачі всі суборендовані зерновози на станцію повернення з суборендного користування.

Договір підписаний представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" прийнято у тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-зерновози, в тому числі:

- вагон-зерновоз № 95495222 суборендарем прийнято 26.01.2022 року відповідно до Акту прийому-передачі № 3;

- вагон-зерновоз № 95364857 та вагон-зерновоз № 95382404 суборендарем прийнято 28.01.2022 року відповідно до Акту прийому-передачі № 4;

- вагон-зерновоз №95382339, вагон-зерновоз № 95465175, вагон-зерновоз № 95471702 та вагон-зерновоз № 95501763 суборендарем прийнято 30.01.2022 року відповідно до Акту прийому-передачі № 5.

В свою чергу, вагони-зерновози № 95495222, № 95465175, № 95471702, № 95501763 були отриманні ТОВ "Агрологістика Україна" від ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" в тимчасове платне користування відповідно до Договору оренди вагонів № 17032021ЗРВ від 17.03.2021 року за актом прийому-передачі № 1 від 08.04.2021 року з правом подальшої їх передачі в суборенду. Вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 були отриманні ТОВ "Агрологістика Україна" від ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" в тимчасове платне користування відповідно до Договору оренди вагонів № 23/ЗРВ-2021 від 10.11.2021 року за актами прийому-передачі № 16 від 12.01.2022 року, № 18 від 20.01.2022 року, №19 від 21.01.2022 року з правом подальшої їх передачі в суборенду.

Вагони-зерновози були передані позивачем відповідачу в суборенду за згодою власників вагонів.

Вищезазначені вагони відповідач використовував на території Грузії.

23.02.2023 року ТОВ "Амадеус Марин" направив на електрону пошту ТОВ "Агрологістика Україна" прохання надати інструкції на повернення вагонів.

23.02.2022 року позивач направив транспорту інструкцію № 23022022 на вагони № 95364857, № 95382404, № 95495222 зі станцією призначення Пришиб, Придніпровська залізниця (Україна).

Як зазначає позивач, засобами телефонного зв`язку представник відповідача повідомив, що вагони 23.02.2022 року вийшли з порту Поті, але у зв`язку із закриттям порту Чорноморськ паром був повернутий в порт Поті, при цьому, жодних підтверджуючих документів не було надано. Таким чином, вагони-зерновози № 95495222, № 95465175, № 95471702, № 95501763, № 95364857, № 95382404, № 95382339 так і не були повернуті з суборенди.

За клопотанням відповідача з 24.02.2022 року суборендна плата на зазначені вагони-зерновози не нараховувалась.

При цьому, як стверджує позивач, з 24.02.2022 року будь-яких дій щодо повернення вагонів відповідачем не здійснювалось, а вищезазначені вагони-зерновози так і продовжували знаходитись в суборенді ТОВ "Амадеус Марин".

16.09.2022 року позивачем на електрону пошту відповідача було скеровано лист вих. № 16092022-3 від 16.09.2022 року з проханням направити вагони № 95364857, № 95382404, № 95382339 на станцію призначення Шарбахти (Казахстан); а також лист вих. № 16092022-4 від 16.09.2022 року з проханням направити вагони № 95495222, № 95465175, № 95471702, №95501763 на станцію призначення Павлодар (Казахстан).

Позивач зауважує, що відповідач не згоден був виконувати умови договору та оплачувати вартість залізничного тарифу при поверненні вагонів-зерновозів за реквізитами, які були вказані орендарем, мотивуючи це тим, що для відповідача витрати на повернення вагонів-зерновозів занадто великі. Сторонами обговорювалось питання щодо розподілу витрат при поверненні вагонів; позивач листом вих. № 04112022-1 від 04.11.2022 року повідомив відповідачу, що гарантує здійснення оплати та просить відправити вагони за наданими інструкціями до 07.11.2022 року, але відповідач не здійснив жодної дії, направленої на відправлення вагонів. Сторонами не було укладено додаткової угоди з розподілу обов`язків по оплаті провізних платежів, адже згоди з усіх умов додаткової угоди так і не було досягнуто. Таким чином, спірні вагони-зерновози продовжували знаходитись в суборенді відповідача.

З огляду на те, що вагони-зерновози не були повернуті та продовжували знаходитись в суборенді, керуючись п. 2.2.14. договору, 07.11.2022 року ТОВ "Агрологістика Україна" направило на електронну пошту ТОВ "Амадеус Марин" лист-вимогу № 0711/22 з проханням повернути з суборенди вищезазначені вагони-зерновози протягом 30 календарних днів за доданими до вимоги реквізитами на повернення вагонів.

Листом від 08.11.2022 року №08/11/22-1 від 08.11.2022 ТОВ "Амадеус Марин", з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, повідомило про неможливість виконання умов договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, та зауважило про необхідність узгодження умов додаткової угоди щодо розподілу витрат на повернення вагонів.

17.11.2022 позивач направив відповідачу відповідь на лист вих. №08/11/22-1 від 08.11.2022, в якій зазначив, що в договорі передбачено обов`язок суборендаря повернути зерновози на станцію згідно транспортної інструкції, наданої орендарем; ситуація, яка склалася на території України, не перешкоджає виконанню обов`язку суборендаря щодо повернення зерновозів з суборенди за межами території України, згідно транспортних інструкцій, наданих орендарем; а також повідомив, що орендна плата за користування вагонами-зерновозами № 95364857, № 95382404, № 95495222, № 95382339, № 95465175, №95471702, № 95501763 буде нараховуватися з 01.11.2022 відповідно до п. 3.2. Договору суборенди вагонів № 140122/ЗРВ від 14.01.2022 року у розмірі 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу. Додатково листом було попереджено, що у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.2. Договору, у разі неповернення зерновозів після закінчення строків на повернення зерновозів з суборенди ТОВ "Агрологістика Україна" буде вимушено вимагати сплати неустойки.

05.12.2022 року на електронну пошту та 09.12.2023 року на поштове відділення орендарем було направлено суборендарю Акт надання послуг №1171 від 30.11.2022 року з додатком, та рахунок на оплату №1116 від 30.11.2022 року, відповідно до якого вартість суборенди залізничних вагонів-зерновозів складає 514508,40 грн., в тому числі ПДВ 85751,40 грн.

Як стверджує позивач, протягом строку, визначеного п. 3.3. договору, від відповідача не надійшло ані підписаного акту, ані відмови від підписання.

09.12.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" листом № 0912 повідомило ТОВ "Амадеус Марин", що 08.12.2022 року був останнім днем строку для повернення вагонів відповідно до вимоги від 07.11.2022, та оскільки зерновози не були повернуті суборендарем, позивач самостійно або за допомогою залучення третіх осіб буде здійснювати повернення / вилучення зерновозів з подальшим перевиставлянням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням / вилученням на ТОВ "Амадеус Марин".

Позивач зазначає, що мав намір одразу після отримання спірних вагонів з суборенди повернути їх орендодавцям. У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку вагони-зерновози не повертав, а для організації вилучення вагонів необхідний був час, на момент повернення вагонів-зерновозів з оренди, що також в даному випадку є моментом вилучення вагонів-зерновозів з суборенди, місце призначення для повернення вагонів було відкориговане власниками вагонівзерновозів. Так, ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" виявило готовність 16.12.2022 року прийняти з оренди власні вагони-зерновози №95364857, № 95382404, № 95382339 по станції Горі Грузинської залізниці, тобто станції фактичного знаходження зазначених вагонів. 16.12.2022 року вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 були вилучені позивачем із суборенди відповідача та повернуті відповідно до Акту прийому-передачі №34 від 16.12.2022 року власнику зазначених вагонів.

У зв`язку з неможливістю самостійно вилучити з суборенди вагони-зерновози №95465175, № 95471702, № 95501763, № 95495222, керуючись п. 4.7. договору, ТОВ "Агрологістика Україна" було укладено з ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" договір транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року. На підставі рахунку № 6 від 04.01.2023 року, відповідно до платіжної інструкції № 7868 від 06.01.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" було попередньо сплачено 395900,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги щодо вилучення вагонів-зерновозів № 95495222, № 95465175, №95471702, № 95501763. Натомість, представником ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" було повідомлено, що за інформацією станції Поті, Грузинської залізниці, де знаходився вагон-зерновоз № 95495222, при останній відправці на зазначений вагон була оформлена залізнична накладна, у зв`язку з чим станція Поті не може відправити вагон доки залізнична накладна не буде анульована (відізвана). За клопотанням позивача власник вищезазначених вагонів ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" звернувся з листом до АТ "Грузинська залізнична дорога" з проханням щодо сприяння якнайшвидшому відправленню вагонів та анулювання усіх минулих відправлень.

31.01.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" отримало від ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" лист вих. №0131-2, в якому повідомлялось про додаткові перешкоди, які з`явились при відправленні (вилученні з суборенди) вагонів-зерновозів. На думку позивача, усі ці перешкоди при відправці (вилученні з суборенди) вагонів-зерновозів були спричинені саме відповідачем, адже вагони-зерновози знаходились в суборенді у відповідача та останні відправлення з використанням вагонів оформлювались саме відповідачем або за замовленням відповідача. Відтак, вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 були вилучені з суборенди 03.02.2023, та 16.02.2023 - вагон-зерновоз № 95495222, що підтверджується відомостями-накладними перевезення вантажу.

За результатами надання послуг щодо вилучення вагонів-зерновозів №95495222, №95465175, №95471702, № 95501763 був підписаний акт № 84 виконаних робіт (надання послуг) за лютий 2023 від 28.02.2023 року, за яким вартість послуг склала 57350,00 грн. Грошові кошти, що були надмірно перераховані за договором транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року, були повернуті на рахунок позивача.

Таким чином, ТОВ "Агрологістика Україна" були вилучені з суборенди вагони-зерновози № 95364857, № 95382339, № 95382404 - 16 грудня 2022 року; вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 - 03 лютого 2023 року; вагон-зерновоз № 95495222 - 16 лютого 2023 року.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням вагонів, позивачем, в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, була нарахована неустойка у розмірі 1332821,76 грн.

Наведені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору зумовили звернення позивача до суду із даним позовом, відповідно до якого останній просить стягнути з ТОВ "Амадеус Марин" 514508,40 грн. заборгованості з суборендної плати за листопад 2022 року (відповідно до Акту надання послуг № 1171 від 30.11.2022 року), неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 1332821,76 грн. та відшкодування витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди в сумі 57350,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначив, що під час повернення вагонів з суборенди у порт України сталося повномасштабне вторгнення рф, всі порти були закриті, а вагони були повернуті в Грузію, де і перебували весь час.

Восени сторони повернулись до комунікації, і з боку відповідача вчинялись усі можливі доступні йому дії щоб повернути вагони позивачу.

Разом з тим, позивачем були виставлені транспортні інструкції про повернення вагонів на територію Казахстану, що, за твердженням відповідача, суперечить змісту договору, діловим звичаям та було економічно надмірним для відповідача.

ТОВ "Амадеус Марин" зазначає, що у вересні 2022 року вийшов термін планового ремонту вагонів, проте орендар не надав жодних інструкцій для повернення вагонів під плановий ремонт всупереч п.2.2.5 договору, вагони стояли в простої, а відповідач очікував інструкції для їх повернення.

16.09.2022 позивач направив транспортні інструкції на повернення вагонів до станцій Павлодар КЗХ та Шарбакти КЗХ (Казахстан).

1-3 листопада 2022 року сторонами в електронному листуванні узгоджувалось питання повернення вагонів з суборенди за реквізитами згідно з інструкціями позивача та вартість їх доставки до станції Курик-Порт експ. Паром Казахстан у розмірі 7000,00 доларів США. Подальше повернення вагонів на території Казахстану мав оплатити позивач самостійно. Згідно п.2 проекту додаткової угоди, 50% вартості доставки сплачує орендар.

Відповідач дотримався домовленостей і виставив рахунок на суму 129255,00 грн.

04.11.2022 позивач погодився оплатити рахунок, що підтверджено Гарантійним листом №04112022 від 04.11.2022, проте в подальшому таких дій не вчинив.

Натомість, 07.11.2022 позивачем було скеровано відповідачу лист-вимогу №07112022 з транспортними інструкціями направити вагони повністю за рахунок відповідача до станцій на території Казахстану, а 17.11.2022 - лист №1711/1, в якому, крім іншого, повідомлено про нарахування з 01.11.2022 суборендної плати без зазначення причин і підстав для нарахування.

29.11.2022 орендар листом №2911/1 змінив станції для повернення вагонів до станції Уральськ КЗХ (Казахстан) та станції Актобе КЗХ (Казахстан).

05.12.2022 позивачем на електронну пошту відповідача було направлено рахунок №1116 від 30.11.2022 разом з Актом №1171 від 30.11.2022 на суму 514508, грн. суборендної плати.

Відповідач не погоджується з вимогами щодо стягнення з нього суборендної плати у розмірі 514508,00 грн., оскільки фактично вагони ним не використовувались, та не могли використовуватись у зв`язку зі спливом терміну планового ремонту у вересні 2022 року. Крім того, 09.12.2022 ТОВ "Амадеус Марин" відхилив податкову накладну №100 від 30.11.2022, тим самим не погодивши рахунок на оплату та Акт №1171; 10.01.2023 направив лист №10/01/23-1 щодо непогодження всіх актів та рахунків ТОВ "Агрологістика Україна", а також неможливість нарахування суборендної плати через відсутність послуг суборенди вагонів, що не перебувають у володінні та користуванні відповідача, та наявність форс-мажорних обставин.

Також, відповідач заперечує щодо нарахування неустойки, оскільки ч.2 ст.785 ЦК України застосовується у випадку припинення договору найму, в той час як сам позивач зазначає, що строк дії договору обумовлений безпосереднім поверненням вагонів з суборенди. В даному випадку договір був припинений лише після повернення вагонів, отже нарахування неустойки в порядку наведеної норми є неправомірним.

У сукупності наведених у відзиві обставин, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором піднайму, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частин 1, 2 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

За умовами ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У ході дослідження обставин справи та поданих доказів суд встановив, що 14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" (суборендар, відповідач) було укладено Договір суборенди вагонів №140122/ЗРВ, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-зерновози (зерновози) для здійснення перевезень зернових, олійних культур та продуктів їх переробки.

За відповідними актами прийому-передачі вагони-зерновози були передані відповідачу в суборенду.

23.02.2022 позивачем на адресу відповідача, відповідно до Договору від 14.01.2022 №140122/ЗРВ, було скеровано транспортну інструкцію на вивід вагонів №№95364857, 95382404, 9549522 з суборендного користування, після вивантаження по станції Горі до станції призначення Пришиб, Придніпровської залізниці, Україна.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгнення рф в Україну та закриттям всіх морських портів, означена інструкція суборендарем виконана не була, вагони були повернуті на станцію Горі, Грузія, де знаходились з іншими вагонами, що були передані в суборенду за договором.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.

Як зазначено вище, умовами п.3.2 договору сторони узгодили, що вартість суборенди одного зерновоза (суборендна плата) становить 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу (неповна доба округляється до повної).

Разом з тим, за взаємною згодою сторонами було укладено додаткові угоди до Договору суборенди вагонів від 14.01.2022, якими встановлено інший розмір суборендої плати на певні періоди.

Так, за умовами додаткової угоди №3 від 24.02.2022 (т.1 а.с.119), у зв`язку з настанням обставин форс-мажору по договору (неможливості користування вагонами в період з 24 по 28 лютого 2022 року) сторони домовились затвердити з 24.02.2022 по 28.02.2022 вартість суборенди одного зерновоза в розмірі 1,20 грн. на добу. Додаткову угоду про погодження суборендної плати на наступний місяць сторони домовились підписати до 28 числа поточного місяця.

Додатковою угодою №3 від 28.02.2022 (т.1 а.с.120), у зв`язку з настанням обставин форс-мажору по договору сторони домовились затвердити з 01.03.2022 по 31.03.2022 вартість суборенди одного зерновоза в розмірі 1,20 грн. на добу. Додаткову угоду про погодження суборендної плати на наступний місяць сторони домовились підписати до 28 числа поточного місяця.

Додатковою угодою №4 від 25.03.2022 (т.1 а.с.121), у зв`язку з настанням обставин форс-мажору по договору сторони домовились затвердити з 01.04.2022 по 30.04.2022 вартість суборенди одного зерновоза в розмірі 1,20 грн. на добу. Додаткову угоду про погодження суборендної плати на наступний місяць сторони домовились підписати до 28 числа поточного місяця.

В подальшому аналогічні додаткові угоди сторонами не укладались, отже пільгова вартість суборенди була встановлена сторонами до 30.04.2022.

16.09.2022 позивач за вихідними №№16092022-3, 16092022-4 (т.1 а.с.36, 36-зворот) направив відповідачу транспортні інструкції, відповідно до яких просив вагони №№95364857, 95382404, 95382339 зі станції Горі направити до станції Шарбакти КЗХ під навантаження; вагони №№95495222, 95465175, 95471702, 95501763 за станції Горі направити до станції Павлодар КЗХ в ремонт.

Заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача щодо скерування вагонів до станцій Шарбакти КЗХ та Павлодар КЗХ, Казахстан, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на пункт 1.3 договору та зауважує, що передача вагонів може відбуватись лише на території України, в той час як випадки можливої передачі зерновозів за межами України мають узгоджуватися сторонами додатково шляхом підписання Додаткових угод до договору.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача та зауважує, що пункт 1.3 договору, на який посилається останній, регулює взаємовідносини сторін що стосуються передачі зерновозів орендарем в суборенду суборендарю, а не навпаки.

Водночас, питання щодо повернення вагонів з суборенди врегульовано пунктами 2.1.10 та 2.2.14 договору.

Так, за умовами п.2.1.10 договору, до закінчення строку дії договору суборенди вагонів, суборендар зобов`язаний повернути суборендовані зерновози орендарю на узгоджену станцію, згідно транспортної інструкції, наданої орендарем. У разі затримки повернення зерновозів, орендар направляє суборендарю рахунок на суму усіх понесених збитків, штрафних санкцій, а також можливими штрафними санкціями зі сторони сторонніх організацій за зобов`язаннями орендаря.

Також, умовами п.2.2.14 договору визначено, що орендар має право достроково відкликати або повернути зерновози (всі або частину) з суборенди, попередивши про це суборендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати відправки зерновозів за транспортною інструкцією орендаря, крім випадків порушення суборендарем умов даного договору.

При цьому, наведені пункти не передбачають укладення між сторонами додаткових угод щодо місця повернення вагонів.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що на початку листопада, тобто через півтора місяця після направлення орендарем транспортних інструкцій щодо виведення вагонів, сторонами узгоджувалось питання підписання додаткової угоди до договору суборенди що стосується припинення договору суборенди, направлення вагонів за транспортними інструкціями позивача та розподілу витрат на доставку вагонів до станцій призначення із покладенням 50% витрат на кожну сторону, виходячи із вартості таких послуг в розмірі 7000,00 доларів США (т.1 а.с.126).

Водночас, як слідує з матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди щодо укладення додаткової угоди. В свою чергу, транспортні інструкції позивача відповідачем виконані не були.

З огляду на те, що спірні вагони-зерновози не були повернуті та продовжували знаходитись в суборенді, керуючись п. 2.2.14. договору, 07.11.2022 року ТОВ "Агрологістика Україна" направило на електронну пошту ТОВ "Амадеус Марин" лист-вимогу № 0711/22 (т.1 а.с.38) з проханням повернути з суборенди вищезазначені вагони-зерновози протягом 30 календарних днів за доданими до вимоги реквізитами на повернення вагонів до станцій Павлодар КЗХ та Шарбакти КЗХ (т.1.а.с.38-зворот, 39).

Листом від 08.11.2022 року №08/11/22-1 (т.1 а.с.139) ТОВ "Амадеус Марин", з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, повідомило про неможливість виконання умов договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, та зауважило про необхідність узгодження умов додаткової угоди щодо розподілу витрат на повернення вагонів.

17.11.2022 позивач направив відповідачу відповідь №1711/11 (т.1 а.с.41) на лист вих. №08/11/22-1 від 08.11.2022, в якій зазначив, що в договорі передбачено обов`язок суборендаря повернути зерновози на станцію, згідно транспортної інструкції, наданої орендарем; ситуація, яка склалася на території України, не перешкоджає виконанню обов`язку суборендаря щодо повернення зерновозів з суборенди за межами території України, згідно транспортних інструкцій, наданих орендарем; а також повідомив, що орендна плата за користування вагонами-зерновозами № 95364857, № 95382404, №95495222, № 95382339, № 95465175, № 95471702, № 95501763 буде нараховуватися з 01.11.2022 відповідно до п. 3.2. Договору суборенди вагонів № 140122/ЗРВ від 14.01.2022 року у розмірі 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу. Додатково було попереджено, що у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.2. Договору, у разі неповернення зерновозів після закінчення строків на повернення зерновозів з суборенди ТОВ "Агрологістика Україна" буде вимушено вимагати сплати неустойки.

29.11.2022 листом № 2911/1 (т.1 а.с.140) позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути вагони в строк до 08.12.2022, зазначивши нові реквізити на повернення вагонів до станцій Актобе і Уральськ, Казахстан.

При цьому, вказані реквізити є ідентичними реквізитам, що були надані позивачу власниками вагонів (т.1 а.с.216-217).

05.12.2022 року на електронну пошту та 09.12.2023 року засобами поштового зв`язку орендарем було направлено суборендарю Акт надання послуг № 1171 від 30.11.2022 року з додатком (т.1 а.с.42, 42-зворот), та рахунок на оплату № 1116 від 30.11.2022 року (т.1 а.с.55), відповідно до якого вартість суборенди вагонів-зерновозів складає 514508,40 грн., в тому числі ПДВ 85751,40 грн.

Як стверджує позивач, протягом строку, визначеного п. 3.3. договору, від відповідача не надійшло ані підписаного акту, ані відмови від підписання.

09.12.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" листом №0912 повідомило ТОВ "Амадеус Марин", що 08.12.2022 року був останнім днем строку для повернення вагонів відповідно до вимоги від 07.11.2022, та оскільки зерновози не були повернуті суборендарем, позивач самостійно або за допомогою залучення третіх осіб буде здійснювати повернення / вилучення зерновозів з подальшим перевиставлянням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням / вилученням на ТОВ "Амадеус Марин".

У зв`язку з неможливістю самостійно вилучити з суборенди вагони-зерновози №95465175, № 95471702, № 95501763, № 95495222, керуючись п. 4.7. договору, ТОВ "Агрологістика Україна" було укладено з ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" договір транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року.

ТОВ "Агрологістика Україна" були вилучені з суборенди вагони-зерновози №95364857, № 95382339, № 95382404 - 16 грудня 2022 року; вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 - 03 лютого 2023 року; вагон-зерновоз № 95495222 - 16 лютого 2023 року, що підтверджено актом прийому-передачі №34 від 16.12.2022 та відомостями-накладними перевезення вантажу.

В частині вимог позивача щодо стягнення 514508,40 грн. заборгованості з суборендної плати суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.3.3 договору суборенди, Акт приймання-передачі наданих послуг надається орендарем суборендареві до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним місяцем суборенди. Суборендар протягом 3 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту або його email-копії повинен підписати, завірити його печаткою зі свого боку і направити орендарю на email підписану і скріплену печаткою копію, а потім - не пізніше 6 робочих днів надіслати поштою оригінал документа. Якщо протягом 3 робочих днів з моменту отримання суборендарем скан-копії Акту не надійшло скарги або відмови, Акт вважається узгодженим обома сторонами цього договору і таким, що має юридичну та доказову силу у суді.

Як слідує з квитанції про відхилення податкової накладної від 09.12.2022 (т.1 а.с.143), відповідачем була відхилена податкова накладна орендаря (т.1 а.с.141-142) у зв`язку з не узгодженням акту виконаних робіт за листопад 2022 року.

Разом з тим, умовами п.3.6 договору передбачено, що при передачі вагонів в суборенду, початком нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі в суборенду, а закінченням нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі з суборенди. День підписання Акту прийому-передачі вважається останнім днем суборенди та підлягає 100% оплаті

Також, згідно п.4.7 договору передбачено, що у разі відмови суборендаря від відправки зерновозів відповідно до транспортної інструкції орендаря та/або відмови від оплати залізничного тарифу за їх повернення, орендар самостійно або за допомогою залучення третіх осіб здійснює повернення/вилучення зерновозів з подальшим перевиставленням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/ вилученням суборендарю, в тому числі нарахування суборендних платежів триває до дати прибуття вагонів на станцію виводу із суборенди.

Враховуючи викладене, а також те, що фактично вагони з суборенди були вилучені після 16.12.2022, суд вважає правомірним нарахування суборендих платежів за листопад 2022 року, що цілком узгоджується з умовами договору.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.3.7.1 договору, відповідно до якого при проведенні планових ремонтів зобов`язання суборендаря по оплаті суборендних платежів припиняються з дати прибуття зерновозу на станцію ремонту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування вагонів в ремонті у спірний період.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача відносно того, що він не мав можливості виконати умови договору щодо повернення вагонів з суборенди у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Так, умовами розділу 6 договору "Обставини непереборної сили" визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором через обставини непереборної сили, протягом 5 днів інформує іншу сторону про її початок, тривалість і припинення. Доказом існування таких обставин та їх тривалості буде документ, виданий відповідним ТПП або іншим компетентним органом.

Що стосується листа ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, то останній є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Відповідачем не подано до суду відповідного сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин безпосередньо для ТОВ "Амадеус Марин", як то передбачено умовами розділу 6 договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неможливості виконання відповідачем умов договору в частині повернення вагонів з суборенди поза межами України.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що позивачем були визнані форс-мажорні обставини, що знайшло своє відображення в укладених сторонами додаткових угодах до договору що стосується встановлення пільгової вартості суборендної плати, та безпідставне нарахування в листопаді такої плати у повному обсязі.

Як зазначено вище, додатковими угодами до договору було встановлено пільгову вартість суборендної плати по 30.04.2022 включно, в подальшому аналогічні угоди між сторонами не укладались.

За наведених обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 514508,40 грн. суборендних платежів є обґрунтованими, відповідають положенням договору, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення 1332821,76 грн. неустойки, суд зауважує наступне.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Застосування зазначеної неустойки обумовлюється тим, що зобов`язання наймача з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

В порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду,

При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного Кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 у справі №916/2724/18.

Так, за умовами п.7.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2022 або до повернення вагонів з суборенди, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до частин 1, 2 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

За умовами ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Проаналізувавши умови договору та дії сторін, з огляду на альтернативне визначення в договорі строку його закінчення, суд звертає увагу на наступне.

За умовами п.2.2.14 договору, орендар має право достроково відкликати або повернути зерновози (всі або частину) з суборенди, попередивши про це суборендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати відправки зерновозів за транспортною інструкцією орендаря, крім випадків порушення суборендарем умов даного договору. Саме цим пунктом керувався позивач у листі-вимозі від 07.11.2022, скерованої на адресу відповідача.

Згідно п.3.6 договору, при передачі вагонів в суборенду, початком нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі в суборенду, а закінченням нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі з суборенди. День підписання Акту прийому-передачі вважається останнім днем суборенди та підлягає 100% оплаті.

Додатковою угодою №4 від 25.03.2022 до договору суборенди сторонами було узгоджено встановлення пільгової суборендної плати до 30.04.2022 (тобто після 31.03.2022).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.774 ЦК України, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Як зазначено вище, вагони-зерновози № 95495222, № 95465175, № 95471702, №95501763 були отриманні ТОВ "Агрологістика Україна" від ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" в тимчасове платне користування відповідно до Договору оренди вагонів №17032021ЗРВ від 17.03.2021 року за актом прийому-передачі №1 від 08.04.2021 року з правом подальшої їх передачі в суборенду. Вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, №95382339 були отриманні ТОВ "Агрологістика Україна" від ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" в тимчасове платне користування відповідно до Договору оренди вагонів №23/ ЗРВ-2021 від 10.11.2021 року за актами прийому-передачі № 16 від 12.01.2022 року, №18 від 20.01.2022 року, №19 від 21.01.2022 року з правом подальшої їх передачі в суборенду.

Наведені договори найму передбачають можливість їх пролонгації.

Доказів припинення договорів найму станом на час виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Таким чином, у сукупності наведених обставин, суд доходить висновку, що строк договору суборенди був обмежений датою повернення вагонів з суборенди.

При цьому, як зазначає позивач та слідує з матеріалів справи, вагони-зерновози №95364857, № 95382339, № 95382404 були вилучені з суборенди 16 грудня 2022 року; вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 - 03 лютого 2023 року; вагон-зерновоз № 95495222 - 16 лютого 2023 року, що підтверджено актом прийому-передачі №34 від 16.12.2022 та відомостями-накладними перевезення вантажу.

Як слідує з розрахунку неустойки, остання нарахована позивачем в період з 08.12.2022 по 16.12.2022, 03.02.2023 та 16.02.2023 відповідно.

Разом з тим, оскільки умовами договору передбачено строк дії договору - до повернення вагонів з суборенди, враховуючи, що спірні вагони були вилучені позивачем (повернуті з суборенди) 16.12.2022, 03.02.2023 та 16.02.2023, і саме з датою їх вилучення пов`язується закінчення строку дії договору, нарахування неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, яка передбачає можливість нарахування неустойки у випадку невиконання наймачем обов`язку повернення речі після закінчення договору найму, є неправомірним.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення 57350,00 грн. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно п.4.7 договору, у разі порушення суборендарем умов договору, повернення/вилучення зерновозів з суборенди проводиться за рахунок суборендаря згідно п.3.12. У разі відмови суборендаря від відправки зерновозів відповідно до транспортної інструкції орендаря та/або відмови від оплати залізничного тарифу за їх повернення, орендар самостійно або за допомогою залучення третіх осіб здійснює повернення/вилучення зерновозів з подальшим перевиставленням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/вилученням суборендарю, в тому числі нарахування суборендних платежів триває до дати прибуття вагонів на станцію виводу із суборенди. Сума всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з поверненням зерновозів, компенсується орендареві протягом 5 банківських днів на підставі виставленого рахунку або може бути утримана орендарем за рахунок передоплатних коштів суборендаря, у разі їх наявності на рахунку орендаря.

09.12.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" листом №0912 повідомило ТОВ "Амадеус Марин", що 08.12.2022 року був останнім днем строку для повернення вагонів відповідно до вимоги від 07.11.2022, та оскільки зерновози не були повернуті суборендарем, позивач самостійно або за допомогою залучення третіх осіб буде здійснювати повернення/ вилучення зерновозів з подальшим перевиставлянням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/вилученням, на ТОВ "Амадеус Марин".

З пояснень позивача слідує, що у зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку вагони-зерновози не повертав, а для організації вилучення вагонів необхідний був час, на момент повернення вагонів-зерновозів з оренди, що також в даному випадку є моментом вилучення вагонів-зерновозів з суборенди, місце призначення для повернення вагонів було відкориговане власниками вагонів-зерновозів.

Так, ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" виявило готовність 16.12.2022 року прийняти з оренди власні вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 по станції Горі, Грузинської залізниці (т.1 а.с.218), тобто станції фактичного знаходження зазначених вагонів. 16.12.2022 року вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 були вилучені позивачем із суборенди відповідача та повернуті відповідно до Акту прийому-передачі № 34 від 16.12.2022 року власнику зазначених вагонів.

В свою чергу, ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" повідомило про необхідність скерування орендованих вагонів до станції Хашури (т.1 а.с.219).

У зв`язку з неможливістю самостійно вилучити з суборенди вагони-зерновози №95465175, № 95471702, № 95501763, № 95495222, керуючись п. 4.7. договору, ТОВ "Агрологістика Україна" (замовник) було укладено з ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" (експедитор) договір транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року (т.1 а.с.45-51), за умовами якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені за плату та за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України (окрім територій України, де проходять бойові дії та самопроголошених ДНР, ЛНР), країнах СНД та інших держав (окрім території російської федерації, республіки білорусь, та придніпровської молдавської республіки), та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг, зокрема, транспортно-експедиторське обслуговування залізничних вагонів (у т.ч. порожніх), що знаходяться у користуванні замовника.

На підставі рахунку №6 від 04.01.2023 року (т.1 а.с.51-зворот), відповідно до платіжної інструкції №7868 від 06.01.2023 року (т.1 а.с.52) ТОВ "Агрологістика Україна" було попередньо сплачено 395900,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги щодо вилучення вагонів-зерновозів № 95495222, № 95465175, №95471702, № 95501763.

За фактом надання послуг щодо вилучення вагонів-зерновозів № 95495222, №95465175, №95471702, № 95501763 був підписаний акт № 84 виконаних робіт (надання послуг) за лютий 2023 від 28.02.2023 року, за яким вартість послуг скала 57350,00 грн. (т.1 а.с.54).

Грошові кошти в розмірі 338550,00 грн., що були надмірно перераховані за договором транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року, були повернуті на рахунок позивача (т.1 а.с.54-зворот).

За наведених обставин, враховуючи, що пунктом 4.7 договору суборенди передбачено можливість перевиставлення всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з поверненням/вилученням вагонів суборендарю, з огляду на підтвердження означених витрат належними доказами, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 57350,00 грн. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, на відповідача в розмірі 6862,30 грн., на позивача - 15993,86 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" (код ЄДРПОУ 36554196, 65014, м. Одеса, б. Лідерсівський, буд.9А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (код ЄДРПОУ 38879328, 61105, м. Харків, просп. Героїв Сталінграда, буд.45) - 514508 (п`ятсот чотирнадцять тисяч п`ятсот вісім) грн. 40 коп. суборендної плати, 57350 (п`ятдесят сім тисяч триста п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди, 6862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 30 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати у розмірі 15993,86 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 03 січня 2024 р.