Постанова

від 13.06.2024 по справі 916/2904/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2904/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Іщенко Г.М., ордер серія АР №1169302 від 26.03.2024р.;

від відповідача - Дробінова І.В., ордер серія ВН №1326349 від 23.01.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023, повний текст складено та підписано 03.01.2024

у справі №916/2904/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин"

про стягнення 1 904 680,16 грн,-

головуючий суддя - Сулімовська М.Б.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 13.06.2024р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 904 680,16 грн., яка складається із заборгованості з суборендної плати у розмірі 514 508,40 грн., неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення вагонів-зерновозів з суборенди у розмірі 1 332 821,76 грн., відшкодування витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди у розмірі 57 350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору суборенди вагонів №140122/ЗРВ від 14.01.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2023р. у справі №916/2904/23 (суддя Сулімовська М.Б.п) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" 514508 грн. 40 коп. суборендної плати, 57350 грн. 00 коп. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди, 6862 грн. 30 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено. Судові витрати у розмірі 15993,86 грн. судового збору покладено на позивача.

Рішення суду мотивоване правомірністю нарахування суборендих платежів за листопад 2022 року, що узгоджується з умовами договору, а тому вимоги позивача в частині стягнення 514508,40 грн. суборендних платежів були задоволені судом в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення 1332821,76 грн. неустойки, то суд дійшов висновку, що нарахування неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, яка передбачає можливість нарахування неустойки у випадку невиконання наймачем обов`язку повернення речі після закінчення договору найму, є неправомірним, оскільки умовами договору передбачено строк дії договору - до повернення вагонів з суборенди, а тому вимоги позивача в цій частині визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав .

Щодо вимог про стягнення 57350,00 грн. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди, то суд задовольнив їх в повному обсязі з підстав підтвердження означених витрат належними доказами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 у справі №916/2904/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" 514508 грн. 40 коп. суборендної плати, 57350 грн. 00 коп. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди, 6862 грн. 30 коп. судового збору, покладення судових витрат у розмірі 15993,86 грн. судового збору на Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" у повному обсязі і покласти всі судові витрати на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна". Стягнути судові витрати з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та незаконним в частині частково задоволених позовних вимог, а також таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, невірно встановленими обставинами, та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи щодо нібито відсутності дії форс-мажорних обставин під час неповернення вагонів апелянтом, внаслідок неправильної оцінки наданих доказів, що призвело до ухвалення необґрунтованого судового рішення;

-наявність сертифікату ТПП не є обов`язковим згідно Договору суборенди вагонів №140122/ЗРВ від 14.01.2022 року, особливо беручи до уваги, що позивач самостійно визнав форс-мажорні обставини, докази чого були надані суду, і що не враховано останнім у висновку щодо нібито відсутності доказів форс-мажорних обставин;

- суд першої інстанції формально оцінив положення додаткових угод, а також не надав жодної оцінки актів наданих послуг, Листа №2203202022 від 22.03.2022 року позивача і визнання позивачем форс-мажорних обставин, шляхом підписання зазначених документів;

-у рішенні від 21.12.2023 року судом не оцінено надані докази та обґрунтування апелянта щодо неможливості повернення вагонів за кордоном позивачу без узгодження обома сторонами станції повернення, через що суд протиправно прийшов до висновку про відсутність форс-мажорних обставин;

-судом невірно і неповно встановлені обставини щодо планового ремонту вагонів, які через ремонтний стан не могли використовуватись апелянтом і відповідно зроблено необгрунтований висновок всупереч ч.6 ст. 762 ЦК України про нарахування суборендної плати за листопад 2023 року, коли вагони перебували у ремонтному стані і не могли бути використані;

-судом неповно надано оцінку положенням Договору від 14.01.2022 року щодо повернення вагонів, зокрема повернення в ремонт на узгоджену станцію обома сторонами, а не повернення на будь-яку станцію за кордоном, що визначить самостійно позивач;

- у рішенні від 21.12.2023 судом не надано оцінку відсутності вини та умислу апелянта щодо неповернення вагонів всупереч ст.. 614 ЦК України;

-судом не надано оцінку важливій обставині,що має значення для справи - гарантування і не оплати позивачем половини витрат на повернення вагонів до Казахстану, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача і відсутність вини апелянта.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 у справі №916/2904/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023, повний текст складено та підписано 03.01.2024 у справі №916/2904/23. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" до розгляду на 28 березня 2024 року о 10:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агрологістика Україна" зазначило, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, що мають значення для справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обгрунтвоане рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга подана з недодержанням вимог щодо змісту, з безпідставними та необґрунтованими вимогами, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" надійшли додаткові пояснення у справі відповідно до яких відповідач просив залишити без задоволення відзив ТОВ "Агрологістика Україна" і задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Амадеус Марин" в повному обсязі по справі №916/2904/23.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Разюк Г.П. 28.03.2024 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 №55-в перебувала у відпустці.

У зв`язку із чим судове засідання призначене на 28.03.2024 не відбулось.

Крім того, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Разюк Г.П. не може продовжувати розгляд справи у зв`язку із звільненням з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у відставку.

У зв`язку з вищевикладеним 01.04.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №66 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2904/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/2904/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 прийнято справу №916/2904/23 до провадження та розпочати апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АМАДЕУС МАРИН" до розгляду на 09 травня 2024 року об 11:30 год.

24.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АМАДЕУС МАРИН" - Дробінової Інги Валеріївни про участь в судових засіданнях, в тому числі, призначеному на 09 травня 2024 року об 11:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON" (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АМАДЕУС МАРИН" - Дробінової Інги Валеріївни про участь в судових засіданнях, зокрема, призначеного на 09 травня 2024 року об 11:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судові засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON".

Разом з тим, згідно наказу в.о. голови суду від 09.05.2024 №114-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 09.05.2024 по 10.05.2024 перебував у відпустці, у зв`язку із чим судове засідання призначене на 09.05.2024 не відбулось.

Крім того, згідно наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 перебував у відпустці. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/2904/23 відбудеться 13 червня 2024 року о 12:30 год.

У судовому засіданні, яке відбувалось в режимі відеоконференції 13.056.2024р. представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" (суборендар, відповідач) було укладено Договір суборенди вагонів №140122/ЗРВ, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-зерновози (зерновози) для здійснення перевезень зернових, олійних культур та продуктів їх переробки. Зерновози, які передаються суборендарю за цим договором, не є власністю орендаря і знаходяться у нього в орендному користуванні на законних підставах.

За умовами п.1.2 договору, орендар передає суборендарю зерновози, які мають право виходу на колії загального користування та прямування по залізницях України, російської федерації, країн СНД і Балтії, крім територій зони дії АТО, ОСС, АР Крим, Ірану, Афганістану, Монголії, Киргизії, Азербайджану і Китаю. Загальна кількість зерновозів, що передаються в суборенду, і термін передачі визначаються на підставі транспортної інструкції від суборендаря, спрямованої на електронну пошту орендаря: agrologistikukraina@gmail.com. Передача зерновозів в суборенду і їх повернення з суборенди оформляється Актом прийому-передачі, підписаним обома сторонами, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно п.1.3 договору, передача зерновозів орендарем в суборенду суборендареві відбувається по прибуттю на станцію, зазначену орендарем в транспортній інструкції, на території України, якщо станція, зазначена в транспортній інструкції, знаходиться за межами України, то передача в суборенду відбувається по станції прикордонного переходу на території України. Випадки можливої передачі зерновозів за межами України узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання Додаткових угод до договору. Передача зерновозів орендарем в суборенду суборендареві не передбачає передачу права власності на дані зерновози. Суборендар повинен утримувати зерновози без будь-яких депозитів або застав і погоджується звільнити орендаря від відповідальності з відшкодування пов`язаних з цим витрат, включаючи судові витрати.

Відповідно до п.2.1.10 договору, до закінчення строку дії договору суборенди вагонів, суборендар зобов`язаний повернути суборендовані зерновози орендарю на узгоджену станцію, згідно транспортної інструкції, наданої орендарем. У разі затримки повернення зерновозів, орендар направляє суборендарю рахунок на суму усіх понесених збитків, штрафних санкцій, а також можливими штрафними санкціями зі сторони сторонніх організацій за зобов`язаннями орендаря.

Умовами п.2.2.14 договору визначено, що орендар має право достроково відкликати або повернути зерновози (всі або частину) з суборенди, попередивши про це суборендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати відправки зерновозів за транспортною інструкцією орендаря, крім випадків порушення суборендарем умов даного договору.

В розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо суборендної плати, порядку розрахунків і суми договору.

Так, валютою платежів за цим договором є гривня України (п.3.1).

Вартість суборенди одного зерновоза (суборендна плата) становить 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу (неповна доба округляється до повної) (п.3.2).

Сума цього договору визначається як загальна сума всіх платежів, які будуть здійснені суборендарем згідно з цим договором на підставі Актів наданих послуг з суборенди зерновозів і в цілому залежить від кількості зерновозів, які знаходяться в суборенді згідно Актів приймання-передачі в суборенду, Актів приймання-передачі (повернення) з суборенди та терміну їх використання. Звітним періодом є календарний місяць. Акт приймання-передачі наданих послуг надається орендарем суборендареві до 5 числа кожного місяця наступного за звітним місяцем суборенди. Суборендар протягом 3 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту або його email-копії повинен підписати, завірити його печаткою зі свого боку і направити орендарю на email підписану і скріплену печаткою копію, а потім - не пізніше 6 робочих днів надіслати поштою оригінал документа. Якщо протягом 3 робочих днів з моменту отримання суборендарем скан-копії Акту не надійшло скарги або відмови, Акт вважається узгодженим обома сторонами цього договору і таким, що має юридичну та доказову силу у суді (п.3.3).

Суборендна плата сплачується у вигляді 100% передоплати від суми, зазначеної в рахунку орендаря, не пізніше 5 банківських днів з дати направлення рахунку після відправлення зерновозів відповідно до транспортної інструкції від суборендаря, але в будь-якому випадку до прибуття зерновозів на станцію прийому/передачі в суборенду. Якщо для передачі в суборенду відправлено тільки частина зерновозів, то оплата здійснюється пропорційно до їх кількості; за наступні місяці - шляхом 100% передоплати за місяць суборендного користування до 3 числа поточного місяця суборенди, за поточний місяць суборенди, згідно виставленого рахунку від орендаря (п.3.5).

При передачі вагонів в суборенду, початком нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі в суборенду, а закінченням нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі з суборенди. День підписання Акту прийому-передачі вважається останнім днем суборенди та підлягає 100% оплаті (п.3.6).

Проведення планових ремонтів зерновозів проводиться на території України. При проведенні планових ремонтів зобов`язання суборендаря по оплаті суборендних платежів припиняються з дати прибуття зерновозу на станцію ремонту. (п.3.7.1).

При поверненні зерновозів із суборенди на станцію, зазначену орендарем, вартість залізничного тарифу оплачує суборендар. Всі випадки інших розподілів обов`язків по оплаті провізних платежів узгоджуються сторонами додатково, шляхом підписання Додаткових угод до договору (п.3.11).

Відповідно до п.4.7 договору, у разі порушення суборендарем умов договору, повернення/вилучення зерновозів з суборенди проводиться за рахунок суборендаря згідно п.3.12. У разі відмови суборендаря від відправки зерновозів відповідно до транспортної інструкції орендаря та/або відмови від оплати залізничного тарифу за їх повернення, орендар самостійно або за допомогою залучення третіх осіб здійснює повернення /вилучення зерновозів з подальшим перевиставленням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/ вилученням суборендарю, в тому числі нарахування суборендних платежів триває до дати прибуття вагонів на станцію виводу із суборенди. Сума всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з поверненням зерновозів, компенсується орендареві протягом 5 банківських днів на підставі виставленого рахунку або може бути утримана орендарем за рахунок передоплатних коштів суборендаря, у разі їх наявності на рахунку орендаря.

За умовами розділу 6 договору "Обставини непереборної сили", при настанні обставин непереборної сили термін виконання зобов`язань збільшується пропорційно часу протягом якого діяли ці обставини. Якщо такі обставини тривають більше одного місяця, кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за цим договором з обов`язковим здійсненням сторонами взаєморозрахунків за цим договором і в цьому випадку жодна зі сторін не має право вимагати відшкодування своїх втрат. Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором через обставини непереборної сили, протягом 5 днів інформує іншу сторону про її початок, тривалість і припинення. Доказом існування таких обставин та їх тривалості буде документ, виданий відповідним ТПП або іншим компетентним органом (п.6.1).

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного і комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недотримання, порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (п.6.2).

Згідно п.7.1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022 або до повернення вагонів з суборенди, а частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п.7.3, за 10 календарних днів до закінчення терміну дії договору, суборендар повинен повернути орендарю по Акту прийому-передачі всі суборендовані зерновози на станцію повернення з суборендного користування.

Договір підписаний представниками сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" прийнято у тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-зерновози, в тому числі:

- вагон-зерновоз № 95495222 суборендарем прийнято 26.01.2022 року відповідно до Акту прийому-передачі № 3;

- вагон-зерновоз № 95364857 та вагон-зерновоз № 95382404 суборендарем прийнято 28.01.2022 року відповідно до Акту прийому-передачі № 4;

- вагон-зерновоз №95382339, вагон-зерновоз № 95465175, вагон-зерновоз № 95471702 та вагон-зерновоз № 95501763 суборендарем прийнято 30.01.2022 року відповідно до Акту прийому-передачі № 5.

В свою чергу, вагони-зерновози № 95495222, № 95465175, № 95471702, № 95501763 були отриманні ТОВ "Агрологістика Україна" від ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" в тимчасове платне користування відповідно до Договору оренди вагонів № 17032021ЗРВ від 17.03.2021 року за актом прийому-передачі № 1 від 08.04.2021 року з правом подальшої їх передачі в суборенду. Вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 були отриманні ТОВ "Агрологістика Україна" від ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" в тимчасове платне користування відповідно до Договору оренди вагонів № 23/ЗРВ-2021 від 10.11.2021 року за актами прийому-передачі № 16 від 12.01.2022 року, № 18 від 20.01.2022 року, №19 від 21.01.2022 року з правом подальшої їх передачі в суборенду.

Вагони-зерновози були передані позивачем відповідачу в суборенду за згодою власників вагонів.

Вищезазначені вагони відповідач використовував на території Грузії.

23.02.2023 року ТОВ "Амадеус Марин" направив на електрону пошту ТОВ "Агрологістика Україна" прохання надати інструкції на повернення вагонів.

23.02.2022 року позивач направив транспорту інструкцію № 23022022 на вагони № 95364857, № 95382404, № 95495222 зі станцією призначення Пришиб, Придніпровська залізниця (Україна).

Як зазначає позивач, засобами телефонного зв`язку представник відповідача повідомив, що вагони 23.02.2022 року вийшли з порту Поті, але у зв`язку із закриттям порту Чорноморськ паром був повернутий в порт Поті, при цьому, жодних підтверджуючих документів не було надано. Таким чином, вагони-зерновози № 95495222, № 95465175, № 95471702, № 95501763, № 95364857, № 95382404, № 95382339 так і не були повернуті з суборенди.

За клопотанням відповідача з 24.02.2022 року суборендна плата на зазначені вагони-зерновози не нараховувалась.

При цьому, як стверджує позивач, з 24.02.2022 року будь-яких дій щодо повернення вагонів відповідачем не здійснювалось, а вищезазначені вагони-зерновози так і продовжували знаходитись в суборенді ТОВ "Амадеус Марин".

16.09.2022 року позивачем на електрону пошту відповідача було скеровано лист вих. № 16092022-3 від 16.09.2022 року з проханням направити вагони № 95364857, № 95382404, № 95382339 на станцію призначення Шарбахти (Казахстан); а також лист вих. № 16092022-4 від 16.09.2022 року з проханням направити вагони № 95495222, № 95465175, № 95471702, №95501763 на станцію призначення Павлодар (Казахстан).

Позивач зауважує, що відповідач не згоден був виконувати умови договору та оплачувати вартість залізничного тарифу при поверненні вагонів-зерновозів за реквізитами, які були вказані орендарем, мотивуючи це тим, що для відповідача витрати на повернення вагонів-зерновозів занадто великі. Сторонами обговорювалось питання щодо розподілу витрат при поверненні вагонів; позивач листом вих. № 04112022-1 від 04.11.2022 року повідомив відповідачу, що гарантує здійснення оплати та просить відправити вагони за наданими інструкціями до 07.11.2022 року, але відповідач не здійснив жодної дії, направленої на відправлення вагонів. Сторонами не було укладено додаткової угоди з розподілу обов`язків по оплаті провізних платежів, адже згоди з усіх умов додаткової угоди так і не було досягнуто. Таким чином, спірні вагони-зерновози продовжували знаходитись в суборенді відповідача.

З огляду на те, що вагони-зерновози не були повернуті та продовжували знаходитись в суборенді, керуючись п. 2.2.14. договору, 07.11.2022 року ТОВ "Агрологістика Україна" направило на електронну пошту ТОВ "Амадеус Марин" лист-вимогу № 0711/22 з проханням повернути з суборенди вищезазначені вагони-зерновози протягом 30 календарних днів за доданими до вимоги реквізитами на повернення вагонів.

Листом від 08.11.2022 року №08/11/22-1 від 08.11.2022 ТОВ "Амадеус Марин", з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, повідомило про неможливість виконання умов договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, та зауважило про необхідність узгодження умов додаткової угоди щодо розподілу витрат на повернення вагонів.

17.11.2022 позивач направив відповідачу відповідь на лист вих. №08/11/22-1 від 08.11.2022, в якій зазначив, що в договорі передбачено обов`язок суборендаря повернути зерновози на станцію згідно транспортної інструкції, наданої орендарем; ситуація, яка склалася на території України, не перешкоджає виконанню обов`язку суборендаря щодо повернення зерновозів з суборенди за межами території України, згідно транспортних інструкцій, наданих орендарем; а також повідомив, що орендна плата за користування вагонами-зерновозами № 95364857, № 95382404, № 95495222, № 95382339, № 95465175, №95471702, № 95501763 буде нараховуватися з 01.11.2022 відповідно до п. 3.2. Договору суборенди вагонів № 140122/ЗРВ від 14.01.2022 року у розмірі 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу. Додатково листом було попереджено, що у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.2. Договору, у разі неповернення зерновозів після закінчення строків на повернення зерновозів з суборенди ТОВ "Агрологістика Україна" буде вимушено вимагати сплати неустойки.

05.12.2022 року на електронну пошту та 09.12.2023 року на поштове відділення орендарем було направлено суборендарю Акт надання послуг №1171 від 30.11.2022 року з додатком, та рахунок на оплату №1116 від 30.11.2022 року, відповідно до якого вартість суборенди залізничних вагонів-зерновозів складає 514508,40 грн., в тому числі ПДВ 85751,40 грн.

Як стверджує позивач, протягом строку, визначеного п. 3.3. договору, від відповідача не надійшло ані підписаного акту, ані відмови від підписання.

09.12.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" листом № 0912 повідомило ТОВ "Амадеус Марин", що 08.12.2022 року був останнім днем строку для повернення вагонів відповідно до вимоги від 07.11.2022, та оскільки зерновози не були повернуті суборендарем, позивач самостійно або за допомогою залучення третіх осіб буде здійснювати повернення / вилучення зерновозів з подальшим перевиставлянням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням / вилученням на ТОВ "Амадеус Марин".

Позивач зазначає, що мав намір одразу після отримання спірних вагонів з суборенди повернути їх орендодавцям. У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку вагони-зерновози не повертав, а для організації вилучення вагонів необхідний був час, на момент повернення вагонів-зерновозів з оренди, що також в даному випадку є моментом вилучення вагонів-зерновозів з суборенди, місце призначення для повернення вагонів було відкориговане власниками вагонів-зерновозів. Так, ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" виявило готовність 16.12.2022 року прийняти з оренди власні вагони-зерновози №95364857, № 95382404, № 95382339 по станції Горі Грузинської залізниці, тобто станції фактичного знаходження зазначених вагонів. 16.12.2022 року вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 були вилучені позивачем із суборенди відповідача та повернуті відповідно до Акту прийому-передачі №34 від 16.12.2022 року власнику зазначених вагонів.

У зв`язку з неможливістю самостійно вилучити з суборенди вагони-зерновози №95465175, № 95471702, № 95501763, № 95495222, керуючись п. 4.7. договору, ТОВ "Агрологістика Україна" було укладено з ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" договір транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року. На підставі рахунку № 6 від 04.01.2023 року, відповідно до платіжної інструкції № 7868 від 06.01.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" було попередньо сплачено 395900,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги щодо вилучення вагонів-зерновозів № 95495222, № 95465175, №95471702, № 95501763. Натомість, представником ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" було повідомлено, що за інформацією станції Поті, Грузинської залізниці, де знаходився вагон-зерновоз № 95495222, при останній відправці на зазначений вагон була оформлена залізнична накладна, у зв`язку з чим станція Поті не може відправити вагон доки залізнична накладна не буде анульована (відізвана). За клопотанням позивача власник вищезазначених вагонів ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" звернувся з листом до АТ "Грузинська залізнична дорога" з проханням щодо сприяння якнайшвидшому відправленню вагонів та анулювання усіх минулих відправлень.

31.01.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" отримало від ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" лист вих. №0131-2, в якому повідомлялось про додаткові перешкоди, які з`явились при відправленні (вилученні з суборенди) вагонів-зерновозів. На думку позивача, усі ці перешкоди при відправці (вилученні з суборенди) вагонів-зерновозів були спричинені саме відповідачем, адже вагони-зерновози знаходились в суборенді у відповідача та останні відправлення з використанням вагонів оформлювались саме відповідачем або за замовленням відповідача. Відтак, вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 були вилучені з суборенди 03.02.2023, та 16.02.2023 - вагон-зерновоз № 95495222, що підтверджується відомостями-накладними перевезення вантажу.

За результатами надання послуг щодо вилучення вагонів-зерновозів №95495222, №95465175, №95471702, № 95501763 був підписаний акт № 84 виконаних робіт (надання послуг) за лютий 2023 від 28.02.2023 року, за яким вартість послуг склала 57350,00 грн. Грошові кошти, що були надмірно перераховані за договором транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року, були повернуті на рахунок позивача.

Таким чином, ТОВ "Агрологістика Україна" були вилучені з суборенди вагони-зерновози № 95364857, № 95382339, № 95382404 - 16 грудня 2022 року; вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 - 03 лютого 2023 року; вагон-зерновоз № 95495222 - 16 лютого 2023 року.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням вагонів, позивачем, в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, була нарахована неустойка у розмірі 1332821,76 грн.

Наведені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору зумовили звернення позивача до суду із даним позовом, відповідно до якого останній просить стягнути з ТОВ "Амадеус Марин" 514508,40 грн. заборгованості з суборендної плати за листопад 2022 року (відповідно до Акту надання послуг № 1171 від 30.11.2022 року), неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України в розмірі 1332821,76 грн. та відшкодування витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди в сумі 57350,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що під час повернення вагонів з суборенди у порт України сталося повномасштабне вторгнення рф, всі порти були закриті, а вагони були повернуті в Грузію, де і перебували весь час.

Восени сторони повернулись до комунікації, і з боку відповідача вчинялись усі можливі доступні йому дії щоб повернути вагони позивачу.

Разом з тим, позивачем були виставлені транспортні інструкції про повернення вагонів на територію Казахстану, що, за твердженням відповідача, суперечить змісту договору, діловим звичаям та було економічно надмірним для відповідача.

ТОВ "Амадеус Марин" зазначає, що у вересні 2022 року вийшов термін планового ремонту вагонів, проте орендар не надав жодних інструкцій для повернення вагонів під плановий ремонт всупереч п.2.2.5 договору, вагони стояли в простої, а відповідач очікував інструкції для їх повернення.

16.09.2022 позивач направив транспортні інструкції на повернення вагонів до станцій Павлодар КЗХ та Шарбакти КЗХ (Казахстан).

1-3 листопада 2022 року сторонами в електронному листуванні узгоджувалось питання повернення вагонів з суборенди за реквізитами згідно з інструкціями позивача та вартість їх доставки до станції Курик-Порт експ. Паром Казахстан у розмірі 7000,00 доларів США. Подальше повернення вагонів на території Казахстану мав оплатити позивач самостійно. Згідно п.2 проекту додаткової угоди, 50% вартості доставки сплачує орендар.

Відповідач дотримався домовленостей і виставив рахунок на суму 129255,00 грн.

04.11.2022 позивач погодився оплатити рахунок, що підтверджено Гарантійним листом №04112022 від 04.11.2022, проте в подальшому таких дій не вчинив.

Натомість, 07.11.2022 позивачем було скеровано відповідачу лист-вимогу №07112022 з транспортними інструкціями направити вагони повністю за рахунок відповідача до станцій на території Казахстану, а 17.11.2022 - лист №1711/1, в якому, крім іншого, повідомлено про нарахування з 01.11.2022 суборендної плати без зазначення причин і підстав для нарахування.

29.11.2022 орендар листом №2911/1 змінив станції для повернення вагонів до станції Уральськ КЗХ (Казахстан) та станції Актобе КЗХ (Казахстан).

05.12.2022 позивачем на електронну пошту відповідача було направлено рахунок №1116 від 30.11.2022 разом з Актом №1171 від 30.11.2022 на суму 514508, грн. суборендної плати.

Відповідач не погоджується з вимогами щодо стягнення з нього суборендної плати у розмірі 514508,00 грн., оскільки фактично вагони ним не використовувались, та не могли використовуватись у зв`язку зі спливом терміну планового ремонту у вересні 2022 року. Крім того, 09.12.2022 ТОВ "Амадеус Марин" відхилив податкову накладну №100 від 30.11.2022, тим самим не погодивши рахунок на оплату та Акт №1171; 10.01.2023 направив лист №10/01/23-1 щодо непогодження всіх актів та рахунків ТОВ "Агрологістика Україна", а також неможливість нарахування суборендної плати через відсутність послуг суборенди вагонів, що не перебувають у володінні та користуванні відповідача, та наявність форс-мажорних обставин.

У сукупності наведених у відзиві обставин, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором суборенди вагонів №140122/ЗРВ від 14.01.2022 у загальному розмірі 1 904 680,16 грн., яка складається із заборгованості з суборендної плати у розмірі 514 508,40 грн., неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення вагонів-зерновозів з суборенди у розмірі 1 332 821,76 грн., відшкодування витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди у розмірі 57 350,00 грн.

Скаржником за вимогами апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині стягнення заборгованості з суборендної плати у розмірі 514 508,40 грн. та відшкодування витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди у розмірі 57 350,00 грн. з огляду на що, рішення суду переглядається в апеляційному порядку лише в межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відтак обставини правомірності відмови у задоволенні Господарським судом Одеської області позовних вимог позивача в іншій частині, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не перевіряються.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором піднайму, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частин 1, 2 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

За умовами ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначалось вище та встановлено під час апеляційного перегляду, 14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрологістика Україна" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" (Суборендар) було укладено Договір суборенди вагонів №140122/ЗРВ, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-зерновози (зерновози) для здійснення перевезень зернових, олійних культур та продуктів їх переробки.

За відповідними актами прийому-передачі вагони-зерновози були передані відповідачу в суборенду.

23.02.2022 позивачем на адресу відповідача, відповідно до Договору від 14.01.2022 №140122/ЗРВ, було скеровано транспортну інструкцію на вивід вагонів №№95364857, 95382404, 9549522 з суборендного користування, після вивантаження по станції Горі до станції призначення Пришиб, Придніпровської залізниці, Україна.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгнення рф в Україну та закриттям всіх морських портів, означена інструкція суборендарем виконана не була, вагони були повернуті на станцію Горі, Грузія, де знаходились з іншими вагонами, що були передані в суборенду за договором.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.

Як зазначено вище, умовами п.3.2 договору сторони узгодили, що вартість суборенди одного зерновоза (суборендна плата) становить 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу (неповна доба округляється до повної).

Разом з тим, за взаємною згодою сторонами було укладено додаткові угоди до Договору суборенди вагонів від 14.01.2022, якими встановлено інший розмір суборендої плати на певні періоди.

Так, за умовами додаткової угоди №3 від 24.02.2022 (т.1 а.с.119), у зв`язку з настанням обставин форс-мажору по договору (неможливості користування вагонами в період з 24 по 28 лютого 2022 року) сторони домовились затвердити з 24.02.2022 по 28.02.2022 вартість суборенди одного зерновоза в розмірі 1,20 грн. на добу. Додаткову угоду про погодження суборендної плати на наступний місяць сторони домовились підписати до 28 числа поточного місяця.

Додатковою угодою №3 від 28.02.2022 (т.1 а.с.120), у зв`язку з настанням обставин форс-мажору по договору сторони домовились затвердити з 01.03.2022 по 31.03.2022 вартість суборенди одного зерновоза в розмірі 1,20 грн. на добу. Додаткову угоду про погодження суборендної плати на наступний місяць сторони домовились підписати до 28 числа поточного місяця.

Додатковою угодою №4 від 25.03.2022 (т.1 а.с.121), у зв`язку з настанням обставин форс-мажору по договору сторони домовились затвердити з 01.04.2022 по 30.04.2022 вартість суборенди одного зерновоза в розмірі 1,20 грн. на добу. Додаткову угоду про погодження суборендної плати на наступний місяць сторони домовились підписати до 28 числа поточного місяця.

В подальшому аналогічні додаткові угоди сторонами не укладались, отже пільгова вартість суборенди була встановлена сторонами до 30.04.2022.

16.09.2022 позивач за вихідними №№16092022-3, 16092022-4 (т.1 а.с.36, 36-зворот) направив відповідачу транспортні інструкції, відповідно до яких просив вагони №№95364857, 95382404, 95382339 зі станції Горі направити до станції Шарбакти КЗХ під навантаження; вагони №№95495222, 95465175, 95471702, 95501763 за станції Горі направити до станції Павлодар КЗХ в ремонт.

Заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача щодо скерування вагонів до станцій Шарбакти КЗХ та Павлодар КЗХ, Казахстан, апелянт посилається на пункт 1.3 договору та зауважує, що передача вагонів може відбуватись лише на території України, в той час як випадки можливої передачі зерновозів за межами України мають узгоджуватися сторонами додатково шляхом підписання Додаткових угод до договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними вказані твердження відпповідача та зауважує, що пункт 1.3 договору, на який посилається останній, регулює взаємовідносини сторін що стосуються передачі зерновозів орендарем в суборенду суборендарю, а не навпаки.

Водночас, питання щодо повернення вагонів з суборенди врегульовано пунктами 2.1.10 та 2.2.14 договору.

Так, за умовами п.2.1.10 договору, до закінчення строку дії договору суборенди вагонів, суборендар зобов`язаний повернути суборендовані зерновози орендарю на узгоджену станцію, згідно транспортної інструкції, наданої орендарем. У разі затримки повернення зерновозів, орендар направляє суборендарю рахунок на суму усіх понесених збитків, штрафних санкцій, а також можливими штрафними санкціями зі сторони сторонніх організацій за зобов`язаннями орендаря.

Також, умовами п.2.2.14 договору визначено, що орендар має право достроково відкликати або повернути зерновози (всі або частину) з суборенди, попередивши про це суборендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати відправки зерновозів за транспортною інструкцією орендаря, крім випадків порушення суборендарем умов даного договору.

При цьому, наведені пункти не передбачають укладення між сторонами додаткових угод щодо місця повернення вагонів.

З матеріалів справи вбачається, що на початку листопада, тобто через півтора місяця після направлення орендарем транспортних інструкцій щодо виведення вагонів, сторонами узгоджувалось питання підписання додаткової угоди до договору суборенди що стосується припинення договору суборенди, направлення вагонів за транспортними інструкціями позивача та розподілу витрат на доставку вагонів до станцій призначення із покладенням 50% витрат на кожну сторону, виходячи із вартості таких послуг в розмірі 7000,00 доларів США (т.1 а.с.126).

Водночас, як слідує з матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди щодо укладення додаткової угоди. В свою чергу, транспортні інструкції позивача відповідачем виконані не були.

З огляду на те, що спірні вагони-зерновози не були повернуті та продовжували знаходитись в суборенді, керуючись п. 2.2.14. договору, 07.11.2022 року ТОВ "Агрологістика Україна" направило на електронну пошту ТОВ "Амадеус Марин" лист-вимогу № 0711/22 (т.1 а.с.38) з проханням повернути з суборенди вищезазначені вагони-зерновози протягом 30 календарних днів за доданими до вимоги реквізитами на повернення вагонів до станцій Павлодар КЗХ та Шарбакти КЗХ (т.1.а.с.38-зворот, 39).

Листом від 08.11.2022 року №08/11/22-1 (т.1 а.с.139) ТОВ "Амадеус Марин", з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, повідомило про неможливість виконання умов договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, та зауважило про необхідність узгодження умов додаткової угоди щодо розподілу витрат на повернення вагонів.

17.11.2022 позивач направив відповідачу відповідь №1711/11 (т.1 а.с.41) на лист вих. №08/11/22-1 від 08.11.2022, в якій зазначив, що в договорі передбачено обов`язок суборендаря повернути зерновози на станцію, згідно транспортної інструкції, наданої орендарем; ситуація, яка склалася на території України, не перешкоджає виконанню обов`язку суборендаря щодо повернення зерновозів з суборенди за межами території України, згідно транспортних інструкцій, наданих орендарем; а також повідомив, що орендна плата за користування вагонами-зерновозами № 95364857, № 95382404, №95495222, № 95382339, № 95465175, № 95471702, № 95501763 буде нараховуватися з 01.11.2022 відповідно до п. 3.2. Договору суборенди вагонів № 140122/ЗРВ від 14.01.2022 року у розмірі 2450,04 грн. з ПДВ за кожен зерновоз за добу. Додатково було попереджено, що у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, враховуючи п. 3.2. Договору, у разі неповернення зерновозів після закінчення строків на повернення зерновозів з суборенди ТОВ "Агрологістика Україна" буде вимушено вимагати сплати неустойки.

29.11.2022 листом № 2911/1 (т.1 а.с.140) позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути вагони в строк до 08.12.2022, зазначивши нові реквізити на повернення вагонів до станцій Актобе і Уральськ, Казахстан.

При цьому, вказані реквізити є ідентичними реквізитам, що були надані позивачу власниками вагонів (т.1 а.с.216-217).

05.12.2022 року на електронну пошту та 09.12.2023 року засобами поштового зв`язку орендарем було направлено суборендарю Акт надання послуг № 1171 від 30.11.2022 року з додатком (т.1 а.с.42, 42-зворот), та рахунок на оплату № 1116 від 30.11.2022 року (т.1 а.с.55), відповідно до якого вартість суборенди вагонів-зерновозів складає 514508,40 грн., в тому числі ПДВ 85751,40 грн.

Як стверджує позивач, протягом строку, визначеного п. 3.3. договору, від відповідача не надійшло ані підписаного акту, ані відмови від підписання.

09.12.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" листом №0912 повідомило ТОВ "Амадеус Марин", що 08.12.2022 року був останнім днем строку для повернення вагонів відповідно до вимоги від 07.11.2022, та оскільки зерновози не були повернуті суборендарем, позивач самостійно або за допомогою залучення третіх осіб буде здійснювати повернення / вилучення зерновозів з подальшим перевиставлянням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням / вилученням на ТОВ "Амадеус Марин".

У зв`язку з неможливістю самостійно вилучити з суборенди вагони-зерновози №95465175, № 95471702, № 95501763, № 95495222, керуючись п. 4.7. договору, ТОВ "Агрологістика Україна" було укладено з ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" договір транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року.

ТОВ "Агрологістика Україна" були вилучені з суборенди вагони-зерновози №95364857, № 95382339, № 95382404 - 16 грудня 2022 року; вагони-зерновози № 95465175, № 95471702, № 95501763 - 03 лютого 2023 року; вагон-зерновоз № 95495222 - 16 лютого 2023 року, що підтверджено актом прийому-передачі №34 від 16.12.2022 та відомостями-накладними перевезення вантажу.

Щодо вимог в частині стягнення 514508,40 грн. заборгованості з суборендної плати

Відповідно до п.3.3 договору суборенди, Акт приймання-передачі наданих послуг надається орендарем суборендареві до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним місяцем суборенди. Суборендар протягом 3 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту або його email-копії повинен підписати, завірити його печаткою зі свого боку і направити орендарю на email підписану і скріплену печаткою копію, а потім - не пізніше 6 робочих днів надіслати поштою оригінал документа. Якщо протягом 3 робочих днів з моменту отримання суборендарем скан-копії Акту не надійшло скарги або відмови, Акт вважається узгодженим обома сторонами цього договору і таким, що має юридичну та доказову силу у суді.

Як слідує з квитанції про відхилення податкової накладної від 09.12.2022 (т.1 а.с.143), відповідачем була відхилена податкова накладна орендаря (т.1 а.с.141-142) у зв`язку з не узгодженням акту виконаних робіт за листопад 2022 року.

Разом з тим, умовами п.3.6 договору передбачено, що при передачі вагонів в суборенду, початком нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі в суборенду, а закінченням нарахування суборендної плати є дата, вказана в акті прийому-передачі з суборенди. День підписання Акту прийому-передачі вважається останнім днем суборенди та підлягає 100% оплаті

Також, згідно п.4.7 договору передбачено, що у разі відмови суборендаря від відправки зерновозів відповідно до транспортної інструкції орендаря та/або відмови від оплати залізничного тарифу за їх повернення, орендар самостійно або за допомогою залучення третіх осіб здійснює повернення/вилучення зерновозів з подальшим перевиставленням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/ вилученням суборендарю, в тому числі нарахування суборендних платежів триває до дати прибуття вагонів на станцію виводу із суборенди.

Враховуючи викладене, а також те, що фактично вагони з суборенди були вилучені після 16.12.2022, колегія судддів вважає правомірним нарахування суборендих платежів за листопад 2022 року, що цілком узгоджується з умовами договору.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання відповідача на п.3.7.1 договору, відповідно до якого при проведенні планових ремонтів зобов`язання суборендаря по оплаті суборендних платежів припиняються з дати прибуття зерновозу на станцію ремонту, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування вагонів в ремонті у спірний період.

Крім того колегія суддів вважає безпідставними твердження віповідача про те, що він не мав можливості виконати умови договору щодо повернення вагонів з суборенди у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Так, умовами розділу 6 договору "Обставини непереборної сили" визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором через обставини непереборної сили, протягом 5 днів інформує іншу сторону про її початок, тривалість і припинення. Доказом існування таких обставин та їх тривалості буде документ, виданий відповідним ТПП або іншим компетентним органом.

Щодо посилань апелянта на те, що наявність сертифікату не є обов`язковим відповідно до п.6.1 Договору і на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги інші надані докази, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статті 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Отже, для того, щоб застосувати форс-мажорні обставини такі обставини, зокрема, повинні унеможливлювати виконання конкретного господарського зобовязання, а не договору в цілому.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно вказано, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

Відповідачем не подано до суду відповідного сертифікату ТПП про настання форс-мажорних обставин безпосередньо для ТОВ "Амадеус Марин", як то передбачено умовами розділу 6 договору.

В той же час жодний документ на який посилається апелянт в апеляційній скарзі, як на підтвердження існування форс-мажорних обставин, не доводить настання обставин непереборної сили для апелянта у конкретному зобовязанні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неможливості виконання відповідачем умов договору в частині повернення вагонів з суборенди поза межами України.

Колегія суддів також вважає безпідставними твердження скаржника відносно того, що позивачем були визнані форс-мажорні обставини, що знайшло своє відображення в укладених сторонами додаткових угодах до договору що стосується встановлення пільгової вартості суборендної плати, та безпідставне нарахування в листопаді такої плати у повному обсязі.

Як зазначалось раніше, додатковими угодами до договору було встановлено пільгову вартість суборендної плати по 30.04.2022 включно, в подальшому аналогічні угоди між сторонами не укладались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 514508,40 грн. суборендних платежів є обґрунтованими, відповідають положенням договору, а тому підставно задволенні судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 57350,00 грн. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди

Відповідно до п.4.7 договору, у разі порушення суборендарем умов договору, повернення/вилучення зерновозів з суборенди проводиться за рахунок суборендаря згідно п.3.12. У разі відмови суборендаря від відправки зерновозів відповідно до транспортної інструкції орендаря та/або відмови від оплати залізничного тарифу за їх повернення, орендар самостійно або за допомогою залучення третіх осіб здійснює повернення/вилучення зерновозів з подальшим перевиставленням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/вилученням суборендарю, в тому числі нарахування суборендних платежів триває до дати прибуття вагонів на станцію виводу із суборенди. Сума всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з поверненням зерновозів, компенсується орендареві протягом 5 банківських днів на підставі виставленого рахунку або може бути утримана орендарем за рахунок передоплатних коштів суборендаря, у разі їх наявності на рахунку орендаря.

09.12.2023 року ТОВ "Агрологістика Україна" листом №0912 повідомило ТОВ "Амадеус Марин", що 08.12.2022 року був останнім днем строку для повернення вагонів відповідно до вимоги від 07.11.2022, та оскільки зерновози не були повернуті суборендарем, позивач самостійно або за допомогою залучення третіх осіб буде здійснювати повернення/ вилучення зерновозів з подальшим перевиставлянням всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з їх поверненням/вилученням, на ТОВ "Амадеус Марин".

Позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку вагони-зерновози не повертав, а для організації вилучення вагонів необхідний був час, на момент повернення вагонів-зерновозів з оренди, що також в даному випадку є моментом вилучення вагонів-зерновозів з суборенди, місце призначення для повернення вагонів було відкориговане власниками вагонів-зерновозів.

Так, ПАТ "ТРАНСФОРВАРДІНГ ЛІМІТЕД АГ" виявило готовність 16.12.2022 року прийняти з оренди власні вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 по станції Горі, Грузинської залізниці (т.1 а.с.218), тобто станції фактичного знаходження зазначених вагонів. 16.12.2022 року вагони-зерновози № 95364857, № 95382404, № 95382339 були вилучені позивачем із суборенди відповідача та повернуті відповідно до Акту прийому-передачі № 34 від 16.12.2022 року власнику зазначених вагонів.

В свою чергу, ТОВ "ІНДУСТРІАЛЬНІ РІШЕННЯ" повідомило про необхідність скерування орендованих вагонів до станції Хашури (т.1 а.с.219).

У зв`язку з неможливістю самостійно вилучити з суборенди вагони-зерновози №95465175, № 95471702, № 95501763, № 95495222, керуючись п. 4.7. договору, ТОВ "Агрологістика Україна" (замовник) було укладено з ТОВ "ТЕК КСТ ГРУП УКРАЇНА" (експедитор) договір транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року (т.1 а.с.45-51), за умовами якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені за плату та за рахунок замовника здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України (окрім територій України, де проходять бойові дії та самопроголошених ДНР, ЛНР), країнах СНД та інших держав (окрім території російської федерації, республіки білорусь, та придніпровської молдавської республіки), та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених сторонами супутніх послуг, зокрема, транспортно-експедиторське обслуговування залізничних вагонів (у т.ч. порожніх), що знаходяться у користуванні замовника.

На підставі рахунку №6 від 04.01.2023 року (т.1 а.с.51-зворот), відповідно до платіжної інструкції №7868 від 06.01.2023 року (т.1 а.с.52) ТОВ "Агрологістика Україна" було попередньо сплачено 395900,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги щодо вилучення вагонів-зерновозів № 95495222, № 95465175, №95471702, № 95501763.

За фактом надання послуг щодо вилучення вагонів-зерновозів № 95495222, №95465175, №95471702, № 95501763 був підписаний акт № 84 виконаних робіт (надання послуг) за лютий 2023 від 28.02.2023 року, за яким вартість послуг скала 57350,00 грн. (т.1 а.с.54).

Грошові кошти в розмірі 338550,00 грн., що були надмірно перераховані за договором транспортного експедирування № 131/22 від 29.12.2022 року, були повернуті на рахунок позивача (т.1 а.с.54-зворот).

Таким чином, враховуючи, що пунктом 4.7 договору суборенди передбачено можливість перевиставлення всіх документально підтверджених витрат, пов`язаних з поверненням/вилученням вагонів суборендарю, з огляду на підтвердження означених витрат належними доказами, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 57350,00 грн. витрат, які були здійсненні при поверненні (вилученні) вагонів з суборенди - є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕУС МАРИН» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем та задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду в оскаржуваній частині у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Марин" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023р. у справі №916/2904/23 без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „17" червня 2024 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Я.Ф. Савицький