Рішення

від 28.11.2023 по справі 758/11792/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11792/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,

учасників справи:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гаврилюк М.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Леомед» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась в суд із позовом до відповідача у якому просить відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 53992,81 грн та моральну шкоду у розмірі 300000,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 02 квітня 2021 року між сторонами укладено договір про надання медичних послуг. 04.04.2021 позивачу у клініці праведно операцію. 06.04.2021 лікарем призначено позивачу продовжити лікування. 08.04.2021 у позивача почала кровотеча післяопераційної рани та сильний біль, про що позивач повідомив лікаря. 10.04.2021 об 00.48 год. кровотеча збільшувалась, про що позивач хотів повідомити лікуючого лікаря, однак останній не відповідав на повідомлення позивача. Цього ж дня, об 03.25 год позивач звернувся до МЦ «Добробут», де поставлено діагноз ректальну кровотечу з післяопераційної рани та направлено на госпіталізацію в хірургічне відділення КМКЛ № 18, де виконано екстрене оперативне втручання. 23.04.2021 позивач був виписаний із хірургічного відділення КМКЛ №18 у задовільному стані. Позивачем було з`ясовано, що призначене лікування (вибір методики операції) не відповідало встановленому діагнозу (хронічний комбінований геморой 37-4, стадія ремісії, хронічна задня анальна тріщина). У зв`язку із наведеним, наявністю причинного зв`язку із винною поведінкою лікаря відповідача на негативними наслідками, позивачем понесено матеріальні витрати на лікування та на усунення недоліків такого лікування, а тому у відповідності до Основ законодавства України про охорону здоров`я, ст. ст. 22, 1166 ЦК України просить стягнути матеріальну шкоду. Разом із тим, позивачу завдану моральну шкоду, яка полягає у: завданні фізичного болю, відчутті постійного дискомфорту, що зумовлено специфікою лікування, понесення додаткових зусиль на організацію свого життя, адже не міг повноцінно працювати; глибокому психологічному потрясінні, побоюванні за життя; пережиття значних психологічних страждань. Всі ці обставини свідчать про завдання позивачу моральних страждань, які оцінені у грошовому розмірі та такі просить згідно з ст. 23 ЦК України стягнути з відповідача.

Відповідачем подано до суду відзив на позов. Наводить аргументи про те, що між сторонами було укладено договір про надання медичних послуг. Позивач ознайомлений із поставленим йому діагнозом та позивачем надано згоду на проведення лікування відповідно до уніфікованих клінічних протоколів, що підтверджено підписаною позивачем 04.04.2021 Інформаційною угодою пацієнта. Наводить дані про те, що позивачем не було дотримано рекомендованого лікування, що призвело до несприятливих наслідків, за які відповідач не несе відповідальності, про що вказано у договорі. Несприятливі наслідки у виді кровотечі виникали не лише 10.04.2021, після оперативного втручання лікаря відповідача, але й 17.04.2021 після оперативного втручання лікаря КМКЛ № 18, що свідчить про те, що лікарем відповідача було поставлено правильний діагноз та обрано правильне лікування. У відповідності до ст. 1166 ЦК України та ст. ст. 76-80 ЦПК України не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними винними діями лікаря відповідача та наслідками, яких зазнав позивач, а тому у позовній вимогі про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити. Факт заподіяння моральної шкоди не підтверджено доказами, а тому у такій необхідно відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Навидить пояснення про те, що першопричиною усіх проблем із здоров`ям, що виникли у позивача після первинної операції проведеної лікарем відповідачем, стало те, що призначене позивачу лікування (вибір методики операції) не відповідало встановленому діагнозу, було неправильним. Інформаційна згода, яку підписано позивачем, не свідчить про правильність лікування позивача лікарем відповідача. У відповідності до ст. 34 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язком лікуючого лікаря є своєчасне та кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта, а відсутність цього свідчить про протиправність поведінки медичного працівника. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив. Наводить заперечення про те, що не надано жодних доказів про те, що дії лікаря відповідача призвели до проблем із здоров`ям, які наведені у позовній заяві. Зазначає, що відсутній склад цивільного правопорушення (неправомірна поведінка, наявність матеріальних втрат та їх розмір, причинний зв`язком між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками). Проведення лікування позивача ґрунтувалось виключно на медичних дослідженнях, які були проведені з пацієнтом та останній надав добровільну згоду на лікування, роз`яснено порядок проведення операції, методика, яка буде застосована при проведенні операції, та можливі негативні наслідки, про що позивачем було підписано Інформаційну згоду. Просить у позові відмовити.

31 серпня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16 листопада 2021 року ухвалою суду у справі призначено комплексну судово-медичну експертизу. Провадження у справі зупинено.

03 липня 2023 року ухвалою суду поновлено провадження у справі. Призначено підготовче засідання.

25 жовтня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просить такий задовольнити з підстав викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у заявах по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Суд установив, 02 квітня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр Леомед» (медичний центр) та ОСОБА_2 (пацієнт) укладено договір щодо надання медичних послуг (далі - договір).

Предметом договору є надання медичним центром пацієнту наступні медичні послуги: лікування анальної тріщини лазером, LHP лазерна абляція гемораїдальних вузлів 3 категорія, спінальня анестезія з седацією (п. 1 договору).

Медичний центр зобов`язується до надання послуги надати пацієнту всю необхідну інформацію, пов`язану з відомостями, які включають в себе інформацію про неминучі або можливі ускладнення (побічні ефекти) та перелік рекомендацій, дотримання яких необхідно для завершення процедури лікування та для як найшвидшої реабілітації, про що складається «Інформаційна згода пацієнта» (додаток № 1 до договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до Інформаційної згоди пацієнта від 04.04.2021, останній ознайомлений з планом обстеження і лікування, отримав роз`яснення про мету, характер лікування, орієнтовну тривалість лікування та про можливі несприятливі наслідки під час його проведення /а.с. 59/.

Відповідно до консультативного висновку від 04.04.2021 ОСОБА_2 виконано - LHP+Help, мукопексія, видалення анальної тріщини та інших гемороїдальни вузлів під СА. Надано рекомендації. Повторний огляд 06.04.2021 /а.с. 27/.

06 квітня 2021 року позивачу призначено продовжити призначене лікування. Контрольний візит через 14 днів, що підтверджено консультативним висновком лікаря ТОВ «МЦ Леомед» від 06.04.2021 /а.с.30/.

09 квітня 2021 року внаслідок виникнення сильного болю, наявність кровотечі, яка не припиняється, позивач звернувся до медичного центр з проханням надати йому план лікування у зв`язку із виникнення у післяопераційному періоді ускладнень. Однак, не отримавши рекомендацій лікуючого лікаря та посилення кровотечі, позивач звернувся до медичного центру «Добробут» за отримання медичної допомоги / а.с. 32/. Такі обставини установлено із електронного доказу, з якого можна ідентифікувати здійснену 09-10.04.2021 переписку між позивачем та ТОВ «Медичним центром «Леомед», відсутністю заперечень із сторони відповідача щодо такої переписки, а тому такий доказ приймається судом до уваги.

Відповідно до ст. 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з правової позиції викладеної у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) зазначено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до правової позиція викладеної у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 (справа № 755/2545/15-ц) аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за неналежне виконання умов договору надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Суд установив, 10 квітня 2021 року об 01.40 год ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» проведено огляд хірурга пацієнта ОСОБА_2 . Діагноз - кровотеча із заднього проходу і прямої кишки. Діагноз клінічний: ректальна кровотеча з післяопераційної рани /а.с. 34/.

10 квітня 2021 року лікарем ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» здійснено направлення пацієнта ОСОБА_2 на госпіталізацію. Діагноз - ректальна кровотеча з післяопераційної рани. Стан після оперативного лікування. Доставлено пацієнта ОСОБА_2 бригадою швидкої допомоги № 128 10.04.2021 об 02.34 год. за викликом в 7827 /а.с. 34/.

Відповідно до виписки Київської міської клінічної лікарні № 18 від 23.04.2021 із медичної картки стаціонарного хворого № 2199 ОСОБА_2 , 40 років. Виписаний з проктологічного відділення. Основний діагноз: хронічний геморой ІІІ-IV ст. наслідки хірургічного лікування (04.04.2021): післяопераційна кровотеча з ран анального каналу. Ускладнення: постгеморагічна анемія середнього ступеню. 10.04.2021 об 03.25-03.50 год. виконано екстренне оперативне втручання - ревізія прямої кишки та анального каналу, зупинка кровотечі шляхом прошивання судин в ранах анального каналу, тампонада.

Відповідно до висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України2 від 01.12.2022 № 53/22 комісія прийшла до наступних висновків: «Уніфікованого клінічного протоколу МОЗ з лікування геморою не існує, в той же час «локальним протоколом медичної допомоги з діагностики та лікування хворим з захворюванням на геморой», затвердженим наказом директора ТОВ «МЦ ЛЕОМЕД» №31/15-п від 22.06.2021, для геморою 3 стадії пропонується таке лікування «...літування латексними кільцями, трансанальна резекція слизової по методу Лонго, комбіновані методи, хірургічне лікування (гемороїдектомія), LHP, HELP, HalRar, операції направлені на дезартеризацію та мукопексію вузлів ...», а при геморої 4 стадії -'«...хірургічне лікування (гемороїдектомія), LHP, HELP, HalRar, операції направлені на дезартеризацію та мукопексію вузлів ...».

Слід зазначити, що в даному випадку, при запущеному геморої (3-4 ст.), що розвивався протягом тривалого часу (близько 19 років), з урахуванням наявного супутнього захворювання прямої кишки - анальної тріщини, а також того, що консервативне та виконане в минулому оперативне лікування геморою шляхом кріодеструкції не мало належного результату, доцільно було обрати радикальну хірургічну операцію (гемороїдектомію), як більш ефективну, серед запропонованих методів лікування. Виконаний гр. ОСОБА_2 малоінвазивний метод оперативного лікування, відповідно до даних спеціальної медичної літератури, застосовується при геморої на 1-2 і в деяких випадках при 3 стадії і у даному випадку вибір саме цього методу (LHP, HELP ) не можна вважати обґрунтованим.

Отже, виходячи з вищевикладеного, виникнення кровотеч у гр. ОСОБА_2 10.04.2021 та необхідність виконання в подальшому повторних оперативних втручань обумовлене комплексом недоліків, допущених лікарем-хірургом МЦ «ЛеоМед» під час надання медичної допомоги - необґрунтованим вибором тактики та методу хірургічного лікування, ненаданням медичної допомоги в післяопераційному періоді після телефонного звернення (не проведений огляд метою визначення характеру, інтенсивності кровотечі, джерела для надання відповідної медичної допомоги). Уникнення даних недоліків могло попередити виникнення означених ускладнень, які * потребували госпіталізації та екстреного оперативного втручання з метою гемостазу. Тобто між «...лікуванням здійсненим лікарем відповідача...» та «...ускладненнями, які виникли у позивача у вигляді ректальної кровотечі з після операційної рани, що потребувало направлення на госпіталізацію в хірургічне відділення для оперативного лікування з ціллю гемостазу... та проведеним позивачу 10.04.2021 в КМКЛ№18 екстреним оперативним втручанням з подальшим лікуванням...» вбачається причинно-наслідковий зв`язок».

Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 настало після надання йому медичної допомоги 04 квітня 2021 року ТОВ «МЦ «Леомед», адже дії медичного працівника ТОВ «МЦ «Леомед» не відповідали законодавству у сфері охорони здоров`я; настання негативних наслідків (виникнення кровотечі та необхідність повторних оперативних втручань) не могли бути зумовлені невиконанням чи неналежним виконанням позивачем призначеного 04.04.2021 лікування, а навпаки, виникнення таких наслідків у ОСОБА_2 10.04.2021 обумовлено комплексом недоліків, допущених лікарем-хірургом МЦ «Леомед» під час надання медичної допомоги - необґрунтованим вибором тактики та методу хірургічного лікування, ненаданням медичної допомоги в післяопераційному періоді після телефонного звернення, а відтак між обраним лікування лікарем ТОВ «МЦ «Леомед» та ускладненнями, які виникли у позивача убачається причинно-наслідковий зв`язок, а тому судом установлено склад цивільного правопорушення у цій справі.

Наявність та розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок допущення лікарем-хірургом ТОВ «МЦ «Леомед» під час надання медичної допомоги, встановлено на підставі письмових доказів у справі, а саме актами про надані медичні послуги для пацієнта: від 02.04.2021 № Лео-210402-0006 на сума 750,00 грн, від 02.04.2021 № Лео-210402-0017 на суму 4830,00 грн, від 02.04.2021 № Лео-210402-0020 на суму 650,00 грн, від 04.04.2021 № Лео-210402-0018 на сума 38595,00 грн, від 04.04.2021 № Лео-210402-0018 на сума 1800,00 грн, від 06.04.2021 № Лео-210402-0018 на сума 700,00 грн, платіжним документом про придбання медикаментів від 03.04.2021 на суму 2285,75 грн, рахунком-актом від 10.04.2021 у розмірі 880,00 грн, 3501,35 грн (загальна вартість медикаментів та матеріалів придбаних під час лікування, що підтверджено платіжними документами), а всього на загальну суму 53992,81 грн /а.с. 15-17, 26, 28-29, 31, 35-37/.

Суд приймає подані позивачем документи, як такі, що підтверджують розмір заподіяної матеріальної шкоди, адже жодних заперечень із сторони відповідача щодо такого розміру суду не подано.

Суд не бере до уваги покликання сторони відповідача на Інформаційну угоду пацієнта, підписавши яку позивач був обізнаний про можливі несприятливі наслідки діагностично-лікувального процесу, адже від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями; вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року (справа № 344/3764/21).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути майнову шкоду у розмірі 53992,81 грн, а позов в цій частині задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд прийшов до наступного.

Позивач навить доводи про те, що йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у: завданні фізичного болю, відчутті постійного дискомфорту, що зумовлено специфікою лікування, понесення додаткових зусиль на організацію свого життя, адже не міг повноцінно працювати; глибокому психологічному потрясінні, побоюванні за життя; пережиття значних психологічних страждань, що у грошовому еквіваленті становить 300000,00 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року (справа № 214/7462/20).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд прийшов до переконання про те, що позивачем не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру завданої йому моральної шкоди та на обґрунтування розміру такої шкоди, в тому числі будь-якої калькуляції чи порядку, яким чином позивач робив розрахунок заявленої до стягнення суми.

Оцінивши зміст наданих позивачем доводів в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідачів моральної (немайнової) шкоди, суд зазначає, що саме лише посилання позивача на те, що йому було завдано таку шкоду, за відсутності при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження її розміру, не може бути достатньою підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди у визначеному ним розмірі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про те, що оскільки позивачем у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України не підтверджено понесення моральної шкоди, а відтак відсутні підстави для задоволення вимоги про її відшкодування.

Будь-яких інших фактичних даних, які б мали значення для правильного вирішення справи суд не встановив.

Відтак, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3539,93 грн, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 539,93 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Леомед» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Леомед» на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду у розмірі 53 992 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 81 копійок.

В позовній вимозі ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Леомед» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Леомед» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 93 копійки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Леомед» (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Сирецька, будинок № 32, офіс 109, код ЄДРПОУ 39161717).

Повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року.

Суддя О. І. Якимець