Постанова

від 25.09.2023 по справі 904/3886/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3886/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

за участю сторін:

від позивача: Тарарук Л.Р., представник

від відповідача: Овдієнко В.С., представник

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 року (повний текст складено 20.03.2023 року, суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/3886/22

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Львів

до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО", м.Дніпро

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" про стягнення 1 996 308,36 грн. плати за користування вагонами, 380 255,64 грн. збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн. плати за накопичення та 37 208,16 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на несвоєчасне забирання відповідачем вагонів на свою під`їзну колію, у зв`язку з чим виникли підстави для нарахування додаткових зборів і плат, заявлених до стягнення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 року у даній справі позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 996 308,36 грн. - плати за користування вагонами, 380 255, 64 грн. - збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн. - плати за накопичення, 37 208,16 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач довів наявність підстав для нарахування відповідачу плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та плати за накопичення вагонів за спірний період. В свою чергу, відповідач не довів наявність визначених чинним законодавством обставин, які звільняють його від сплати спірних платежів.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "АТЛАНТА-АГРО" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що:

- АТ "Укрзалізниця" не є суб`єктом владних повноважень, дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої позивач не наділений самостійно встановлювати обмеження щодо перевезень, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії, тобто, не можуть встановлювати права та обов`язки для відповідача;

- АТ "Українська залізниця" було одноособово введено тимчасове обмеження перевезень згідно з розпорядженням №ЦЦО/99 від 24.02.2022 року, що перекладає таким чином на замовника (відповідача) відповідальність для нарахуванням плати за користування вагонами та зберігання вантажу в період, коли послуги щодо перевезення вантажів не могли бути надані;

- посилання позивача на війну в Україні, як загальновідомий факт, не може бути підставою для запровадження в одноособовому порядку тимчасових обмежень перевезень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням №ЦЦО/99 від 24.02.2022 року та не знаходить таке відображення у нормах чинного законодавства;

- оскільки перевезення вантажів до станції Черноморськ-Порт-Е регіональної філія "Одеська залізниця" були обмежені (заборонені) згідно з розпорядженням АТ "Укрзалізниця" №ЦЦО/99 від 24.02.2022 року, відповідач не може нести будь-яких негативних наслідків у зв`язку з такою забороною перевезень, в тому числі оплачувати послуги, надання яких було тимчасово обмежене АТ "Укрзалізниця" за відсутності у нього відповідних повноважень;

- Правилами користування вагонами і контейнерами передбачено, що плата за користування вагонами і контейнерами не підлягає нарахуванню у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення, настання якої залежало від залізниці;

- відповідач вчасно не отримував повідомлення про запровадження конвенційної заборони №ЦЦО/99 на станції Чорноморськ-Порт-Е, таким чином він не мав змоги виконати вимогу АТ "Українська залізниця", а саме: відповідно до п.31 Правил приймання вантажів до перевезення, відправник протягом 12 годин повинен припинити або обмежити до встановлених залізницею розмірів відвантаження продукції.

На думку апелянта позивач сам позбавив відповідача можливості виконати зазначену вимогу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що:

- наявність об`єктивних підстав для введення заборони є загальновідомим фактом - введення обмежень на перевезення було зумовлено військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням Указом Президента України "Про введення воєнного стану в України" від 24.02.2022 року №64/22 на всій території України воєнного стану, починаючи з 05:30 год. 24.02.2022 року, і як наслідок, морською блокадою, внаслідок чого відправлення вантажу на станцію Черноморськ-Порт-Е стало неможливим;

- введені залізницею обмеження перевезень на певні напрямки були вимушеною необхідністю і стались з причин, не залежних від залізниці;

- плата за користування вагонами та збір за зберігання не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов`язанні, тому безпідставними є посилання відповідача на ст.921 Цивільного кодексу України;

- відповідач був належним чином повідомлений про запровадження залізницею конвенційної заборони №ЦЦО/99.

25.09.2023 року у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, заслухавши доводи сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "АТЛАНТА-АГРО" приєдналося до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом АТ "Українська залізниця" (том 1 а.с.9-43).

Факт укладення договору засвідчується електронними документами, зокрема: заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32150080/2020-001 від 16.03.2020 року, підписаною електронним цифровим підписом представника замовника; повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-32150080/2020-001 від 16.03.2020 року, в якому повідомляється про укладення договору та присвоєні коди замовника, а саме як відправника/одержувача: 8678, як платника: 8203375 (том 1 а.с.44).

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1. договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховується відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник зобов`язаний:

- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно та регулярно ознайомлюватися зі змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника (підп. 2.1.4. договору);

- самостійно та регулярно ознайомлюватися зі змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника (підп. 2.1.14. договору).

Відповідно до п.3.4 договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2 договору (п. 3.4.1. договору).

Відповідно до п. 3.4.2. договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:

Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де

Пвик - плата за користування власними вагонами Перевізника відповідного типу вагонів;

Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника відповідного типу власних вагонів Перевізника, грн.. / вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору ( у спірному періоді для зерновозів - 2100грн.);

24 - кількість годин у добі;

tгод - кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів:

kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.

Згідно з п.3.4.3. договору моментом відліку часу для нарахування плати за користування є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та за час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №RСЕ001-UА-20220209-46254, проведеного 11.02.2022 року, відповідач став переможцем аукціону з продажу послуг з використання вагонів власності АТ "Українська залізниця" у кількості 50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда на станціях регіональної філії "Львівська залізниця" (том 1 а.с.50-51).

На підставі електронної заявки відправника, погодженої із залізницею, подача порожніх вагонів під навантаження у кількості 50 штук відповідачем запланована на 21.02.2022 року, станція відправлення Тернопіль регіональної філії "Львівська залізниця", станція призначення Чорноморськ-Порт-Е.

Оскільки по станції Тернопіль, де планувалось проводити формування маршруту, ПП "АТЛАНТА-АГРО" не має власної під`їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під`їзну колію ТОВ "Західний контейнерний термінал" згідно з поданою письмовою угодою від 03.02.2022 року №39690/03/02, погодженою з власником під`їзної колії та залізницею (том 1 а.с.53).

За умовами договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії №Л/ДН-2/19/521/М/п від 31.12.2019 року та вказаної письмової угоди подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під`їзної колії, максимальна одночасна подача складає 10 вагонів.

23.02.2022 року відповідач подав начальнику станції Тернопіль лист-клопотання вих.№23/04 про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під`їзної колії ТОВ "Західний контейнерний термінал" на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда, оплату платежів (зберігання, накопичення) гарантував (том 1 а.с.58).

Відповідно до акту загальної форми від 22.02.2022 року №1402, починаючи з 14 год. 00 хв. 22.02.2022 року усі 47 порожніх вагонів простоювали на станції Тернопіль в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта (том 1 а.с.62). Перша група з 10 вагонів подана на під`їзну колію під навантаження 23.02.2022 року о 04:00 год. (акт загальної форми №1413 від 23.02.2022 року), передана після завантаження на станцію для накопичення маршруту 24.02.2022 року о 00 год. 10 хв. (акт загальної форми від 24.02.2022 року №1439).

Як зазначав позивач у позові, у зв`язку із запровадженням в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, на підставі п.2.4.1 договору та ст.29 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 зі змінами на час розгляду справи (далі-Статут), АТ "Українська залізниця" розпорядженням №ЦЦО/99 від 24.02.2022 року введено тимчасове обмеження перевезень, у тому числі заборонено перевезення до станції Чорноморськ-Порт-Е регіональної філії "Одеська залізниця" для всіх одержувачів.

Відповідно до п.2.4.1 договору перевізник у такому випадку не несе відповідальності за ненадання послуг.

Після надходження розпорядження об 11:10 год. 24.02.2022 року станцією Тернопіль повідомлено представника відповідача про введення обмеження, про що зроблено відповідний запис у Книзі повідомлень ф. ГУ-2. Така форма повідомлення передбачена пунктом 5 договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії.

25.02.2022 року о 08 год. 10 хв. усі 50 завантажених вагонів пред`явлені вантажовідправником до перевезення. З огляду на діючу заборону, у відповідності до п.2.4.1 договору, залізниця не прийняла до перевезення зазначені вагони, про що складено акт загальної форми від 25.02.2022 року №1486. При цьому, на момент пред`явлення до перевезення на місця загального користування забрані лише 20 вагонів (пам`ятка про збирання вагонів №205, 206), інші 30 завантажених вагонів знаходилися на під`їзній колії ТОВ "Західний контейнерний термінал".

Відтак, завантажені власні вагони перевізника в кількості 50-ти штук, за які відповідач не сплатив залізниці плату за користування вагонами, перебували в користуванні замовника з причин, які не залежали від перевізника, починаючи з часу їх затримки на станції Тернопіль - 14:00 год. 22.02.2022 року до їх передачі залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення Hrubieszow LHS Польська залізниця для вантажоодержувача De Heus Sp.o.o. об 11:20 год. 18.03.2022 року. Наведені обставини підтверджуються пам`яткою про забирання вагонів, актами загальної форми №1897, 1898, 1899, 1900, 1901, 1902, книгою приймання вантажів до перевезення та накладними СМГС на відправлення вагонів, наданими до матеріалів справи.

З посиланням на договір позивач нарахував відповідачу плату за користування спірними вагонами в розмірі 1 996 308,36 грн. з ПДВ.

Станцією Тернопіль на підставі Акта загальної форми № 1484 на затримку вагонів, які були завантажені та забрані з під`їзної колії на місця загального користування, нараховано також збір за зберігання вантажу в сумі 380 255,64 грн. з ПДВ.

За твердженнями позивача, відповідно до п. 1 додатку 1-4 до договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станції накопичення для їх відправлення групами, маршрутними поїздами. Пунктами 6,7 додатку 1-4 до договору передбачено, що початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, часом закінчення накопичення вагонів на станції відправлення є приймання останнього вагону до перевезення. Пунктом 9 вказаного додатку передбачено, що замовник за послугу з накопичення вагонів сплачує плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору в сумі 206,31 грн за один вагон за добу. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної ( 24 години до закінчення накопичення).

За розрахунком позивача, загальна сума нарахованої плати за накопичення 20 вагонів за 21 добу становить 103 980,24 грн. з ПДВ.

Вказані суми включені до розрахункового документа накопичувальної картки №13050392, представник відповідача від підпису накопичувальної картки відмовився, на звороті виклав свої заперечення, зокрема: "У зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 військового стану (ЦЦО/99 від 24.02.2022). У цьому разі на підставі розпорядження УЗ № ЦМ-13/693 від 05.04.2022 оплата за користування вагонами та зберігання вантажів не нараховується. Оскільки вказана конвенційна заборона може бути необмеженою, а розпорядження з боку залізниці щодо доцільності подальшого формування маршрутного поїзда за призначенням не надходило, було прийнято рішення про відправлення вантажу за певним призначенням згідно вимогами чинного законодавства. Відповідні платежі за таке перевезення були сплачені у повному обсязі".

25.05.2022 року позивач направив відповідачу претензію №7-П/2022 від 23.05.2022 року про стягнення плати за користування вагонами, плати за накопичення вагонів та збору за зберігання вантажів у вагонів.

На зазначену претензію відповідач надав відповідь №25/07-5 від 25.07.2022 року, у якій зазначив, що претензія №7-П/2022 від 23.05.2022 року є безпідставною та незаконною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з даним позовом та є предметом спору у даній справі.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з п. 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Згідно з ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 119 Статуту передбачено, що, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

За умовами ст.121 Статуту, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата. До періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі існування, передбачених Статутом випадків та настання затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

Згідно зі ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.02.1999 року № 113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п.9, 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

У п.12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.

Пунктом 16 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Згідно з під.2.1. п.2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317) збір за зберігання вантажів у вагонах 4,00 грн. за одну тонну, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Приписами п. 9 Правил №644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644 нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

На підтвердження обставин затримки відповідачем вагонів на станції призначення позивачем долучено до матеріалів справи копії актів загальної форми ГУ-23, пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 та 2 ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зміст конвенційної заборони ЦЦО/99 від 24.02.2022 року свідчить про те, що всім станціям УЗ забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп`янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів; тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.

У даному випадку станцією призначення є Чорноморськ-Порт-Е, яка входить до переліку станцій, яка входить до складу Одеської дирекції залізничних перевезень та на яку розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.

Оскільки перевезення вантажів до станції Чорноморськ-Порт-Е були обмежені (заборонені) згідно з розпорядженням № ЦЦО/99 від 24.02.2022 року, відповідач не може нести будь-які негативні наслідки у зв`язку з такою забороною.

У даному випадку саме АТ "Укрзалізниця" є відповідальним за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів.

Таким чином, відповідачем підтверджено відсутність його вини стосовно затримки вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з товариства 1 996 308,36 грн. плати за користування вагонами, 380255,64 грн. збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн. плати за накопичення.

Окремо заслуговують на увагу доводи апелянта щодо відсутності у АТ "Укрзалізниця" повноважень на прийняття конвенційної заборони ЦЦО/99 від 24.02.2022 року. Щодо цих доводів колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про залізничний транспорт", AT "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Підпунктом 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року № 460 передбачено, що Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування.

Відповідно до ст. 29 Статуту, AT "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).

Тобто, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження).

Водночас, всупереч положенням ст. 13 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 29 Статуту, матеріали справи не містять погодження з Міністерством інфраструктури України тимчасових обмежень щодо перевезень, яким заборонено навантаження на станцію Чорноморськ-Порт-Е.

Підприємство скаржника також посилалось на те, що оскільки в Статуті встановлений окремий порядок запровадження "Укрзалізницею" тимчасових обмежень щодо перевезень, а саме - за погодженням з Мінтрансом (Мінінфраструктури України), та, водночас, не передбачено, що "Укрзалізниця" може запроваджувати такі тимчасові обмеження одноособово, - тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час виникнення надзвичайних обставин можуть запроваджуватися виключно за погодженням з Мінінфраструктури України, тому Підприємство вважає, що у AT "Укрзалізниця" не було повноважень на впровадження тимчасових обмежень перевезень, у тому числі заборону перевезень, встановлених розпорядженням від 24.02.2022 року № ЦЦО/99.

Відхиляючи вказані доводи відповідача, суд першої інстанції послався на те, що оскільки на сьогоднішній день така процедура Мінінфраструктури не встановлена, AT "Укрзалізниця" при введенні обмежень на перевезення діяло відповідно до повноважень, встановлених Міністерством транспорту України, передбачених у наказі від 30.05.2002року № 344. Однак, суд не надав належної правової оцінки між співвідношенням Закону України "Про залізничний транспорт" і наказом Міністерства транспорту України від 30.05.2002 року № 344, а також не врахував, що сам факт відсутності процедури погодження не є підставою для звільнення органу виконавчої влади від виконання покладених на нього обов`язків.

Суд звертає увагу на правові висновки, викладені у розділі 5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 року у справі № 904/1448/20, де вказано наступне:

" … п.5.17. Здійснюючи нормативне регулювання господарської діяльності відповідно до статті 7 ГК України, Міністерство інфраструктури України відповідно до покладених на нього завдань установлює процедуру та строки припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу, що зумовлено обставинами непереборної сили, воєнними діями, блокадою, епідемією або іншими обставинами, які не залежать від перевізників і власників інфраструктури залізничного транспорту загального користування і перешкоджають здійсненню перевезень, та оповіщення про це перевізників і власників інфраструктури загального транспорту загального користування (підпункт 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460).

5.18. Тож Міністерство інфраструктури України як орган виконавчої влади та суб`єкт владних повноважень має власну компетенцію щодо установлення процедури та строків припинення або обмеження навантаження і перевезення вантажів та вантажобагажу.

5.19. Натомість за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт "АТ "Укрзалізниця" є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях; за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, АТ "Укрзалізниця" вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

5.20. Тобто, АТ "Укрзалізниця" як суб`єкт господарювання , здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів.

5.21. При цьому, враховуючи наведені норми права та нормативні акти, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак ототожнення у зв`язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб`єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб`єкта владних повноважень є помилковими.

5.22. Доводи АТ "Укрзалізниця" про здійснення спірних дій в межах делегованих йому повноважень є помилковими та не ґрунтуються на положеннях законодавства. Так, дійсно, за пунктом 29 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення (відповідний пункт розташований у розділі, який охоплює регулювання організації та планування перевезення вантажів).

5.23. Стаття 4 Закону України "Про залізничний транспорт" в редакції, чинній до 28.06.2015, визначала, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.

5.24. За змістом Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1992 № 262, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) визначається як орган управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерства інфраструктури, що зумовлювало наділення її певними владними повноваженнями у цій сфері, зокрема щодо видання наказів, обов`язкових для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери її управління, організації та контролю їх виконання.

5.25. Також наказом Міністерства транспорту України від 30.05.2002 № 344 було делеговано Державній адміністрації залізничного транспорту функції, визначені у статтях 29 та 63 Статуту залізниць України, щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремі райони та встановлення порядку перевезення вантажів на особливих умовах.

5.26. Аналізуючи наведені вище законодавчі акти, слід погодитися з доводами касаційної скарги про те, що створення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (державної організації з основним видом діяльності - державне управління загального характеру) юридичної особи приватного права - АТ "Укрзалізниця" (товариства, суб`єкта господарювання) має наслідком правонаступництво майнових прав та обов`язків, як це передбачено частиною шостою статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", однак не передбачає перехід до новоствореного товариства в порядку правонаступництва також і відповідних владних власних чи делегованих повноважень органу управління.

5.27. Тож у справі, яка переглядається, ні позивач, ні АТ "Укрзалізниця" не є суб`єктами владних повноважень, спірні дії АТ "Укрзалізниця" стосуються питань організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів, у межах якої сторони не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, а рішення АТ "Укрзалізниця", які запроваджують обмеження перевезень у власній господарській діяльності, не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії в розумінні КАС України.

5.28. За змістом частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб….

5.42. Протиправність дій АТ "Укрзалізниця" в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (зокрема, внаслідок прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 (приватних вагонів) в порожньому стані через лінію зіткнення у спорі господарюючих суб`єктів є обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та яким під час судового розгляду слід надати відповідну правову кваліфікацію…".

Колегія суддів у зв`язку з викладеним дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не було досліджено у повному обсязі подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, на підставі яких можливо було б встановити наявність/відсутність вини однієї чи іншої сторони у справі в затримці вагонів, у зв`язку з чим у Залізниці виникає право на нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу та наявність/відсутність підстав для звільнення відповідача від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу відповідно до вимог Статуту, що, у свою чергу, є ключовим питання для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 року у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

За приписами п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд позову та апеляційної скарги згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 року у справі №904/3886/22 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул.Гоголя, 1, код 40081195) на користь Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 36, код 32150080) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 55 812,24 грн. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 08.01.2024 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Суддя: А.Є.Чередко