Постанова

від 02.04.2024 по справі 904/3886/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3886/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Залізниці (далі - Філія, позивач, скаржник) - Тататрчук Л.Р. (адвокат),

відповідача - приватного підприємства «Атланта-Агро» (далі - Підприємство, відповідач) - Подольський В.О. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Філії

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 (головуючий - суддя Верхогляд Т.А., судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)

та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 (головуючий - суддя Верхогляд Т.А., судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)

у справі №904/3886/22

за позовом Філії

до Товариства

про стягнення заборгованості.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, плати за накопичення.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Філія звернулася до суду з позовною заявою до Підприємства про стягнення 1 996 308,36 грн плати за користування вагонами, 380 255,64 грн збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн плати за накопичення та 37 208,16 грн судового збору.

1.2. Позовні вимоги мотивовано несвоєчасним забиранням відповідачем вагонів на свою під`їзну колію, у зв`язку з чим виникли підстави для нарахування додаткових зборів і плат, заявлених до стягнення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 у справі №904/3886/22 (головуючий - суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено та стягнуто з Підприємства на користь Філії 1 996 308,36 грн плати за користування вагонами, 380 255,64 грн збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн плати за накопичення, 37 208,16 грн судового збору.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №904/3886/22 апеляційну скаргу Підприємства задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 у справі №904/3886/22 скасовано, в задоволенні позову відмовлено та стягнуто з Філії на користь Підприємства судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 55 812,24 грн.

2.3. Додатковою Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №904/3886/22 заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову (професійну правничу) допомогу у справі №904/3886/22 задоволено частково та стягнуто з Філії на користь Підприємства витрати на правову (професійну правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Філія, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову та додаткову постанову, залишити в силі рішення суду першої інстанції та судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі в новій редакції скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 11, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 13 Закону України «Про залізничний транспорт», статей 119, 120, 121 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), пунктів 12, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, підпункту 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України.

4.2. Також, скаржник зазначає на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що судом не досліджено усі докази, які мають значення для справи, зокрема не досліджені положення публічного договору Залізниці про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, до якого відповідач приєднався шляхом подання відповідної заяви за від 16.03.2020 №32150080/2020/001.

4.3. Щодо додаткової постанови скаржник з посиланням на частини першу - шосту статті 126 ГПК України зазначає, що послуга, як правовий аналіз рішення суду першої інстанції не відповідає критерію реальності понесення адвокатських витрат, адже вона охоплюється наданням послуги з підготовки адвокатом апеляційної скарги. Цьому критерію не відповідає також кількість часу, затраченого адвокатом на підготовку апеляційної скарги - 12 год. Підготовка апеляційної скарги не потребувала додаткового опрацювання доказів та нормативної бази, крім тих, які були опрацьовані при підготовці адвокатом відзиву на позовну заяву. Практично повністю текст апеляційної скарги повторює текст відзиву на позовну заяву. До апеляційної скарги не долучались будь-які інші докази, крім доказів на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката. Також при розподілі судових витрат не може прийматись до уваги така послуга, як аналіз відзиву на апеляційну скаргу, оскільки ця послуга повністю охоплюється послугою з підготовки та участі представника відповідача у судових засіданнях 11.09.2023 та 25.09.2023. Це ж саме стосується наданих послуг з: підготовки та подачі клопотання про проведення засідання суду апеляційної інстанції в режимі відео конференції та підготовки та подачі клопотання про доручення доказів у справі. Крім того скаржник вважає, що вартість юридичної послуги - представництво інтересів відповідача в судовому засіданні протягом однієї години - 5 000 грн явно не відповідає ринковим цінам в умовах воєнного стану.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Підприємство приєдналося до публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом Залізниці.

6.1.1. Факт укладення договору засвідчується електронними документами, зокрема:

- заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 16.03.2020 №32150080/2020-001 (далі - Договір), підписаною електронним цифровим підписом представника замовника;

- повідомленням про укладення Договору, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди замовника, а саме як відправника/одержувача: 8678, як платника: 8203375.

6.1.2. Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору).

6.1.3. Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховується відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 Договору та законодавства (пункт 1.5 Договору).

6.1.4. Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобов`язаний:

- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; самостійно та регулярно ознайомлюватися зі змінами до Договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника (підпункт 2.1.4 Договору);

- самостійно та регулярно ознайомлюватися зі змінами до Договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника (підпункт 2.1.14 Договору).

6.1.5. Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

6.1.6. Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно підпункту 3.4.2 Договору (підпункт 3.4.1 Договору).

6.1.7. Відповідно до підпункту 3.4.2 Договору плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:

Пвик=(Спл/24) х tгод х kм, де

Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника відповідного типу вагонів;

Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору (у спірному періоді для зерновозів - 2 100 грн);

24 - кількість годин у добі;

tгод - кількість годин користування вагонам перевізника для відповідного типу вагонів:

kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного, контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається в додатку 1-2 Договору.

6.1.8. Згідно з підпунктом 3.4.3 Договору моментом відліку часу для нарахування плати за користування є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початок затримки відповідно до Правил користування. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та за час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

6.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу електронного аукціону №RСЕ001-UА-20220209-46254, проведеного 11.02.2022, відповідач став переможцем аукціону з продажу послуг з використання вагонів власності Залізниці у кількості 50 вагонів-зерновозів у складі одного маршрутного поїзда на станціях Філії.

6.3. На підставі електронної заявки відправника, погодженої із залізницею, подача порожніх вагонів під навантаження у кількості 50 штук відповідачем запланована на 21.02.2022, станція відправлення Тернопіль Філії, станція призначення Чорноморськ-Порт-Е.

6.4. Оскільки, по станції Тернопіль, де планувалось проводити формування маршруту, Підприємство не має власної під`їзної колії, подача вагонів для навантаження здійснювалася на під`їзну колію ТОВ "Західний контейнерний термінал" згідно з поданою письмовою угодою від 03.02.2022 №39690/03/02, погодженою з власником під`їзної колії та залізницею.

6.5. За умовами договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 31.12.2019 №Л/ДН-2/19/521/М/п та вказаної письмової угоди подача/забирання вагонів здійснюється локомотивом власника під`їзної колії, максимальна одночасна подача складає 10 вагонів.

6.6. Судами попередніх інстанцій зазначено, що 23.02.2022 відповідач подав начальнику станції Тернопіль лист-клопотання вих.№23/04 про забирання вагонів-зерновозів у навантаженому стані з під`їзної колії ТОВ "Західний контейнерний термінал" на місця загального користування в очікуванні оформлення маршрутного поїзда, оплату платежів (зберігання, накопичення) гарантував.

6.7. Відповідно до акта загальної форми від 22.02.2022 №1402, починаючи з 14 год. 00 хв. 22.02.2022 усі 47 порожніх вагонів простоювали на станції Тернопіль в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. Перша група з 10 вагонів подана на під`їзну колію під навантаження 23.02.2022 о 04:00 год. (акт загальної форми від 23.02.2022 №1413), передана після завантаження на станцію для накопичення маршруту 24.02.2022 о 00 год. 10 хв. (акт загальної форми від 24.02.2022 №1439).

6.8. Як зазначав позивач у позові, у зв`язку із запровадженням в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/22 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, на підставі підпункту 2.4.1 Договору та статті 29 Статуту, Залізниця розпорядженням від 24.02.2022 №ЦЦО/99 введено тимчасове обмеження перевезень, у тому числі заборонено перевезення до станції Чорноморськ-Порт-Е регіональної філії "Одеська залізниця" для всіх одержувачів.

6.9. Відповідно до підпункту 2.4.1 Договору перевізник у такому випадку не несе відповідальності за ненадання послуг.

6.10. Після надходження розпорядження об 11:10 год. 24.02.2022 станцією Тернопіль повідомлено представника відповідача про введення обмеження, про що зроблено відповідний запис у Книзі повідомлень ф. ГУ-2. Така форма повідомлення передбачена пунктом 5 договору на експлуатацію залізничної під`їзної колії.

6.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.02.2022 о 08 год. 10 хв. усі 50 завантажених вагонів пред`явлені вантажовідправником до перевезення. З огляду на діючу заборону, у відповідності до підпункту 2.4.1 Договору, залізниця не прийняла до перевезення зазначені вагони, про що складено акт загальної форми від 25.02.2022 №1486. При цьому, на момент пред`явлення до перевезення на місця загального користування забрані лише 20 вагонів (пам`ятка про збирання вагонів №205, №206), інші 30 завантажених вагонів знаходилися на під`їзній колії ТОВ "Західний контейнерний термінал".

6.12. Відтак, завантажені власні вагони перевізника в кількості 50-ти штук, за які відповідач не сплатив залізниці плату за користування вагонами, перебували в користуванні замовника з причин, які не залежали від перевізника, починаючи з часу їх затримки на станції Тернопіль - 14:00 год. 22.02.2022 до їх передачі залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення Hrubieszow LHS Польська залізниця для вантажоодержувача De Heus Sp.o.o. об 11:20 год. 18.03.2022. Наведені обставини підтверджуються пам`яткою про забирання вагонів, актами загальної форми №1897, №1898, №1899, №1900, №1901, №1902, книгою приймання вантажів до перевезення та накладними СМГС на відправлення вагонів, наданими до матеріалів справи.

6.13. З посиланням на Договір позивач нарахував відповідачу плату за користування спірними вагонами в розмірі 1 996 308,36 грн з ПДВ.

6.14. Станцією Тернопіль на підставі акта загальної форми № 1484 на затримку вагонів, які були завантажені та забрані з під`їзної колії на місця загального користування, нараховано також збір за зберігання вантажу в сумі 380 255,64 грн з ПДВ.

6.15. За твердженнями позивача, відповідно до пункту 1 додатку 1-4 до Договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станції накопичення для їх відправлення групами, маршрутними поїздами. Пунктами 6,7 додатку 1-4 до Договору передбачено, що початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, часом закінчення накопичення вагонів на станції відправлення є приймання останнього вагону до перевезення. Пунктом 9 вказаного додатку передбачено, що замовник за послугу з накопичення вагонів сплачує плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до Договору в сумі 206,31 грн за один вагон за добу. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення).

6.16. За розрахунком позивача, загальна сума нарахованої плати за накопичення 20 вагонів за 21 добу становить 103 980,24 грн з ПДВ.

6.17. Вказані суми включені до розрахункового документа - накопичувальної картки №13050392, представник відповідача від підпису накопичувальної картки відмовився, на звороті виклав свої заперечення, зокрема: "У зв`язку з введенням на території України з 24.02.2022 військового стану (ЦЦО/99 від 24.02.2022). У цьому разі на підставі розпорядження УЗ №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 оплата за користування вагонами та зберігання вантажів не нараховується. Оскільки вказана конвенційна заборона може бути необмеженою, а розпорядження з боку залізниці щодо доцільності подальшого формування маршрутного поїзда за призначенням не надходило, було прийнято рішення про відправлення вантажу за певним призначенням згідно вимогами чинного законодавства. Відповідні платежі за таке перевезення були сплачені у повному обсязі".

6.18. Судами попередніх інстанцій вказано, що 25.05.2022 позивач направив відповідачу претензію від 23.05.2022 №7-П/2022 про стягнення плати за користування вагонами, плати за накопичення вагонів та збору за зберігання вантажів у вагонів.

6.19. На зазначену претензію відповідач надав відповідь від 25.07.2022 №25/07-5, у якій зазначив, що претензія від 23.05.2022 №7-П/2022 є безпідставною та незаконною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

6.20. Суд апеляційної інстанції виснував, що за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата. До періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі існування, передбачених Статутом випадків та настання затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

6.21. Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції), в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

6.22. Судом апеляційної інстанції вказано, що зміст конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99 свідчить про те, що всім станціям Залізниці забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп`янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів; тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції.

6.23. У даному випадку станцією призначення є Чорноморськ-Порт-Е, яка входить до переліку станцій, яка входить до складу Одеської дирекції залізничних перевезень та на яку розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів.

6.24. Оскільки, перевезення вантажів до станції Чорноморськ-Порт-Е були обмежені (заборонені) згідно з розпорядженням від 24.02.2022 №ЦЦО/99, то суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не може нести будь-які негативні наслідки у зв`язку з такою забороною.

6.25. У даному випадку саме Залізниця є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів.

6.26. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем підтверджено відсутність його вини стосовно затримки вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з Підприємства 1 996 308,36 грн плати за користування вагонами, 380 255,64 грн збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн плати за накопичення.

6.27. Ухвалюючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого.

6.27.1. Від апелянта 03.10.2023 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3886/22, в якій представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу за супровід справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 40 000 грн.

6.27.2. Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з участю у справі №904/3886/22 відповідачем здійснені судові витрати на правничу допомогу на суму 40 000 грн, які він просить стягнути з підстав повного задоволення апеляційної скарги.

6.27.3. Фактично понесені Підприємством судові витрати у розмірі 40 000 грн підтверджується такими документами:

- детальним описом робіт (наданих послуг) по договору від 28.10.2020 №28/10 про надання юридичних послуг;

- копією акта №31/07 прийому-передачі наданих юридичних послуг до договору від 28.10.2020 №28/10 про надання юридичних послуг;

- платіжною інструкцією від 31.07.2023 №7429.

6.27.4. Заявник зазначив, що за платіжною інструкцією від 31.07.2023 №7429 оплачувалися послуги адвоката на загальну суму 54 520 грн, з яких 40 000 грн сплачено на супровід справи №904/3886/22 в апеляційній інстанції.

6.27.5. Представник заявника зазначав, що в апеляційній скарзі та у судових засіданнях, представником відповідача наголошувалося щодо стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.

6.27.6. Відповідачем вказано у апеляційній скарзі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У даному попередньому розрахунку відповідач вказав орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу - 40 000 грн.

6.27.7. Представник позивача надав суду заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому відповідачем розмірі, вважає такі витрати неспівмірними з наданими адвокатом відповідача послугами та просив подану Підприємством заяву задовольнити в розмірі 5 000 грн.

6.27.8. У даній справі в апеляційній скарзі та у судових засіданнях представник відповідача наголошував щодо стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у разі задоволення апеляційної скарги. Відповідні докази розміру та підстав понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надані ним у передбачений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк.

6.27.9. З матеріалів даної справи вбачається, що 28.10.2020 адвокатським об`єднанням "МІТРАКС" (виконавець) та Підприємством (замовник) укладено договір №28/10 про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець приймає зобов`язання надавати замовнику за його замовленнями комплекс послуг, вказаний в пункті 2.1.2 Договору, а замовник зобов`язується здійснювати плату за надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.

6.27.10. У відповідності до пункту 5.2 договору про надання юридичних послуг оплата послуг, наданих виконавцем, здійснюється замовником відповідно до обсягу виконаних робіт та наданих послуг, визначених виконавцем у відповідних актах прийому-передачі.

6.27.11. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції інтереси Підприємства представляла адвокат адвокатського об`єднання "МІТРАКС" Овдієнко Вікторія Сергіївна відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1290391 серія АА від 06.03.2023 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №001316.

6.27.12. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідачем вказувався у апеляційній скарзі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У даному попередньому розрахунку відповідач вказав орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу - 40 000 грн.

6.27.13. Відповідно до акта від 31.07.2023 №31/07 прийому-передачі наданих юридичних послуг до договору від 28.10.2020 №28/10 про надання юридичних послуг виконавець надав замовнику комплекс юридичних послуг, що передбачені договором, а саме:

- юридичний супровід справи №904/3886/22 в апеляційній інстанції 40 000 грн;

- розробка проєкту договорів про надання послуг - 14 520 грн.

6.27.14. Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) по договору від 28.10.2020 №28/10 про надання юридичних послуг, замовнику надані такі роботи:

- аналіз рішення суду першої інстанції, підготовка та подача апеляційної скарги у справі №904/3886/22, витрачений час 12 годин, вартість 18 000 грн;

- підготовка та подача клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції у справі від 30.05.2023 №904/3886/22, витрачений час 1 година, вартість 1 500 грн;

- підготовка та участь представника у судовому засіданні у справі №904/3886/22 11.09.2023, фіксована сума - 5 000 грн;

- аналіз відзиву на апеляційну скаргу у справі №904/3886/22, витрачений час 2 години, вартість 3 000 грн;

- підготовка та подача клопотання про долучення доказів у справі №904/3886/22 від 06.09.2023, витрачений час 2 години, вартість 3 000 грн;

- підготовка та участь представника у судовому засіданні у справі №904/3886/22 25.09.2023, фіксована сума 5 000 грн, вартість 5 000 грн.;

- підготовка та подача заяви про розподіл судових витрат у справі №904/3886/22 від 27.09.2023, витрачений час 3 години, вартість 4 500 грн.

6.27.15. Вартість вищенаведених послуг, які вже були фактично надані Підприємству у зв`язку з участю представника у справі №904/3886/22 в апеляційній інстанції, становить 40 000 грн.

6.27.16. Зі змісту додаткової постанови вбачається, що, аналізуючи надані відповідачем докази, враховуючи заперечення позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат Підприємства на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

6.27.17. Так, доводи апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 у справі №904/3886/22 фактично за змістом дублюють поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

6.27.18. Між тим, вартість робіт за аналіз рішення суду та підготовку апеляційної скарги відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги складає 18 000 грн.

6.27.19. На думку колегії суддів вартість цих робіт слід компенсувати відповідачу частково.

6.27.20. Також, не є видом правової допомоги вказаний сторонами договору про надання юридичних послуг підготовка та подача клопотання про проведення відеоконференції у справі, вартість яких зазначена 1 500 грн.

6.27.21. Також, позивач зазначав про відшкодування йому вартості робіт адвоката щодо підготовки клопотання про долучення доказів у справі - 3 000 грн.

6.27.22. З аналізу вказаного клопотання вбачається, що представник відповідача просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи сертифікат №1200-23-3661 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

6.27.23. Колегія суддів вважає, що сторонами договору про надання юридичних послуг завищено вартість вказаних робіт - 3 000 грн і безпідставно зазначено час, який адвокат витратив на підготовку клопотання - 2 години. Цей час та вартість послуг є явно завищеними та неспівмірними з складністю підготовки зазначеного клопотання, який витратив кваліфікований адвокат, оскільки, вказаний документ об`єктивно не потребує такого часу для його складення.

6.27.24. Витрати на правову допомогу у сумі 40 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 ГПК України.

6.27.25. Отже, з урахуванням положень наведених норм права, наявних у матеріалах справи доказів, обставин, викладених у заяві відповідача про ухвалення додаткового рішення, заперечень позивача щодо вказаного розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу, з урахуванням наданих заявником документів в їх сукупності, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості та добросовісності, принципу співмірності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Підприємства та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/3886/22 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.4. Так, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

- статті 11 «Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків» ЦК України;

- статті 526 «Загальні умови виконання зобов`язання» ЦК України;

- частини другої статті 13 «Організація роботи залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин» Закону України «Про залізничний транспорт»;

- статей 119, 120, 121 Статуту;

- пунктів 12, 16 Правил користування вагонами і контейнерами;

- підпункту 40 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права (дивись пункт 8.4 цієї постанови), ураховуючи контекст даних у цій справі спірних правовідносин відсутні.

8.8. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.9. Також, слід зазначити, що касаційне провадження відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України і скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не дослідили докази, зокрема не досліджені положення публічного договору Залізниці про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, до якого відповідач приєднався шляхом подання відповідної заяви за від 16.03.2020 №32150080/2020/001 (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

8.10. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.11. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове (про відмову у задоволенні позову), виходив, зокрема, з такого:

- зміст конвенційної заборони від 24.02.2022 №ЦЦО/99 свідчить про те, що всім станціям Залізниці забороняється приймати до перевезення всі вантажі і порожні вагони областю призначення: Донецька ДОН (48), Куп`янська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Сумська дирекція залізничних перевезень ДН-3 (3), Харківська дирекція залізничних перевезень ДН-2 (2), Київська дирекція залізничних перевезень ДН-1 (1), Конотопська дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5), Коростенська дирекція залізничних перевезень ДН-4 (4) Одеська дирекція залізничних перевезень ДН-1, Порт. Припорт. дирекція залізничних перевезень ДН-5 (5) забороняється приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів; тобто, зазначена конвенція стосується окремих напрямків відвантаження готової продукції;

- у даному випадку станцією призначення є Чорноморськ-Порт-Е, яка входить до переліку станцій, яка входить до складу Одеської дирекції залізничних перевезень та на яку розповсюджується заборона приймання до перевезення вантажів;

- оскільки, перевезення вантажів до станції Чорноморськ-Порт-Е були обмежені (заборонені) згідно з розпорядженням від 24.02.2022 №ЦЦО/99, то відповідач не може нести будь-які негативні наслідки у зв`язку з такою забороною;

- у даному випадку саме Залізниця є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів;

- таким чином, відповідачем підтверджено відсутність його вини стосовно затримки вагонів, а тому відсутні підстави для стягнення з Підприємства 1 996 308,36 грн плати за користування вагонами, 380 255,64 грн збору за зберігання вантажу, 103 980,24 грн плати за накопичення.

8.12. Крім того, судом апеляційної інстанції вказано, що завантажені власні вагони перевізника в кількості 50-ти штук, за які відповідач не сплатив залізниці плату за користування вагонами, перебували в користуванні замовника з причин, які не залежали від перевізника, починаючи з часу їх затримки на станції Тернопіль - 14:00 год. 22.02.2022 до їх передачі залізниці та відправлення за накладною СМГС на станцію призначення Hrubieszow LHS Польська залізниця для вантажоодержувача De Heus Sp.o.o. об 11:20 год. 18.03.2022.

8.13. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

8.14. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

8.15. Статтею 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

8.16. У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.16.1. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

8.16.2. Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

8.17. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем і відповідачем на підставі Договору, відповідно до умов якого його сторони повинні виконувати свої зобов`язання належним чином (стаття 525 ЦК України).

8.18. Втім, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, з чого саме виходив суд апеляційної інстанції, виснуваючи те, що у даному випадку саме Залізниця є відповідальною за затримку в наданні послуг щодо перевезення вантажів у період з 22.02.2022 до 18.03.2022, ураховуючи те, що конвенційна заборона №ЦЦО/99 датована 24.02.2022, подача порожніх вагонів запланована відповідачем на 21.02.2022, відповідно до електронної заявки, а лист-клопотання про забирання вагонів подано Підприємством 23.02.2022.

8.19. Статтею 13 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що організація роботи залізничного транспорту загального користування в умовах надзвичайних обставин здійснюється згідно з чинним законодавством України.

АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

8.20. Відповідно до приписів Статуту:

- за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Якщо вантажовідправник заявить про відмову від цих вагонів, плата нараховується до моменту одержання відмови.

У разі відмови від раніше замовлених спеціальних вагонів, з вантажовідправника стягується плата за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження, але не більш як за 300 кілометрів. Зазначена плата не стягується, якщо ці вагони були використані на станції навантаження іншим

вантажовідправником протягом доби з моменту їх прибуття.

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година (стаття 119);

- за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів (стаття 120);

- вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами (стаття 121).

8.21. Зі змісту вказаних у пункті 8.20 цієї постанови норм Статуту вбачається, що приписи статті 120 Статуту не релевантні для регулювання спірних правовідносин, які виникли між Філією і Підприємством, і не вирішують спір, який виник, оскільки, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції не було встановлено обставину, яка б свідчила про те, що затримка вагонів і контейнерів виникла через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення.

8.22. Верховний Суд виходить з того, що за приписами статті 4 Закону України «Про залізничний транспорт» Залізниця є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, у свою чергу, за статтею 13 цього Закону, організовуючи роботу залізничного транспорту в умовах надзвичайних обставин, Залізниця вправі запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

8.23. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.01.2022 у справі №904/1448/20, такого змісту:

- Залізниця як суб`єкт господарювання здійснює дії з обмеження перевезень у межах своєї власної господарської компетенції щодо організації та планування господарської діяльності з перевезення вантажів;

- втім, реалізація такої складової господарського повноваження, як тимчасові обмеження щодо перевезень, здійснюється за погодженням із центральним органом виконавчої влади (тобто особою, яка здійснює владні повноваження). Однак ототожнення у зв`язку із цим організаційно-господарської функції, яка здійснюється в межах своєї компетенції суб`єктом господарювання, з владно-управлінськими функціями органу виконавчої влади - суб`єкта владних повноважень є помилковими.

8.24. Отже, враховуючи наведене, без дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції залишилось розпорядження Залізниці від 05.04.2022 №ЦМ-13/693 у контексті розповсюдження/нерозповсюдження його дії на спірні правовідносини, та означене у пункті 8.18 цієї постанови, зокрема, щодо вини Залізниці у період затримки з 22.02.2022 до 18.03.2022, ураховуючи те, що конвенційна заборона №ЦЦО/99 датована 24.02.2022, подача порожніх вагонів запланована відповідачем на 21.02.2022, відповідно до електронної заявки, а лист-клопотання про забирання вагонів подано Підприємством 23.02.2022, та умов публічного договору.

8.25. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Олюджіч проти Хорватії»).

8.26. Крім того, у пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

8.27. Суд виходить з того, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

8.28. В силу пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

8.29. Статтями 7, 13 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

8.30. Означені принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

8.31. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.32. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.33. Постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції (пункт 3 частини першої статті 282 ГПК України).

8.34. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.35. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.36. За таких обставин і міркувань частково знайшли своє підтвердження підстави касаційного оскарження, означені у пунктах 4.1 і 4.2 цієї постанови.

8.37. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.38. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.39. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на міркування Верховного Суду, які наведені у цій постанові.

8.40. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними та істотними у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.41. У зв`язку з викладеним вище Верховний Суд не формулює остаточного правового висновку з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, адже, під час касаційного розгляду встановлено порушення норм процесуального права, які у контексті обставин даної справи мають своїм наслідком скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачу справи на новий розгляд.

8.42. Щодо оскарження додаткової постанови, то слід зазначити таке.

8.43. Судом апеляційної інстанції 18.10.2023 прийнято додаткову постанову, відповідно до якої задоволено заяву Підприємства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову (професійну правничу) допомогу у справі №904/3886/22 частково та стягнуто з Філії на користь Підприємства витрати на правову (професійну правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн.

8.44. Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.45. Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

8.46. Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункти б і в пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України).

8.47. Приймаючи 25.09.2023 постанову у справі №904/3886/22, суд апеляційної інстанції лише вирішив питання стосовно розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (тобто судового збору).

8.48. Разом з тим, питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу вирішено відповідно судом апеляційної інстанції шляхом прийняття додаткової постанови від 18.10.2023.

8.49. Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

8.50. Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

8.51. Вказана вище правова позиція узгоджується із висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 (пункт 9), Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19 та ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №910/9714/22.

8.52. Оскільки, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 підлягає скасуванню, а справа №904/3886/22 - передачі на новий розгляд, з урахуванням мотивів, викладених вище, то додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 18.10.2023 як похідне судове рішення від первісного судового акта також підлягає скасуванню.

8.53. Доводи касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови не вимагають від Верховного Суду надання мотивів їх відхилення/прийняття, оскільки, вони не впливають на: (1) висновок про скасування додаткового судового рішення (додаткової постанови) як похідного від постанови, щодо якої Суд за результатами касаційного оскарження дійшов висновку про її скасування та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; (2) кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.54. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.55. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.56. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Філії задовольнити частково, оскаржувані постанову та додаткову постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023 у справі №904/3886/22 скасувати.

3. Справу №904/3886/22 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець