Рішення

від 21.12.2023 по справі 911/2008/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2023 р. Справа № 911/2008/23

За позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Тимофія Рудяка, будинок 3

в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Фастівської міської ради, 08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ", 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Козацької Слави, будинок 1А

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління ДПС у Київській області, 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А

про визнання недійсним пункту договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022 та стягнення 128 016,29 грн безпідставно отриманих коштів

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників учасників справи:

прокурор: Яворський С.С.;

від позивача: Шатківський О.К.;

від вiдповiдача: Онищук С.М.; Перегон Ю.О.;

від третьої особи: не з`явився.

суть спору:

Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Фастівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ", в якому з урахуванням заяви від 20.09.2023 № 57-4886вих-23 про зменшення позовних вимог та зміну предмета позову, просить:

- визнати недійсним пункту 3.1 договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022 та специфікацію додатку № 1 до договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022, укладених між Виконавчим комітетом Фастівської міської ради та Приватним підприємство "ФАРТ", в частині включення до договору ставки оподаткування податку на додану вартість у розмірі 20% від договірної вартості бензину автомобільного А-95-ЄВРО5-Е5 та дизельного палива ДП-Л-ЄВРО5-ВО в сумі 156 666,68 грн, замість правильного розміру 54 833,33 грн за ставкою 7%;

- стягнути з ТОВ "ФАРТ-ФАСТІВ" на користь Виконавчого комітету Фастівської міської ради 128 016,29 грн, з яких 101 833,35 грн безпідставно набутих коштів, 22 533,68 грн інфляційних та 3 649,26 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 82 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції на момент укладення договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022) тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, при здійсненні операцій з постачання пального та інших нафтопродуктів (незалежно від того, коли відбулось придбання такого пального та нафтопродуктів - до запровадження ставки ПДВ 7% на такі товари, чи після її запровадження) до складу вартості таких товарів включається ПДВ, визначений за ставкою 7%. А тому договір та специфікація в частині зазначення ставки ПДВ 20% суперечить закону, а заявлені до стягнення 101 833,35 грн отримані відповідачем безпідставно, оскільки позивачем загальна вартість товару була сплачена з розрахунку ставки ПДВ 20%.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (ухвала суду від 18.07.2023).

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву від 29.08.2023.

Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Київській області, яка залучена на підставі ухвали суду від 12.10.2023 за клопотанням від 30.08.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ".

20 вересня 2023 року на електронну адресу суду від прокуратури надійшли відповідь на відзив (вих. № 57-4887вих-23 від 20.09.2023) та заява про зменшення позовних вимог та зміну предмета позову (вих. № 57-4886вих-23 від 20.09.2023), оригінали яких надійшли засобами поштового зв`язку та зареєстровані канцелярією суду 22.09.2023.

Ухвалою від 12.10.2023 суд прийняв до провадження заяву прокурора від 20.09.2023 № 57-4886вих-23 про зменшення позовних вимог та зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2008/23 та призначено розгляд справи по суті на 23.11.2023.

23 листопада 2023 року від третьої особи надійшло клопотання про продовження терміну для надання аргументів та міркувань на підтримку або заперечення проти позову, у зв`язку із тим, що ухвалу, якою залучено управління до справи, останнім отримано лише 22.11.2023, тоді як виклад своїх аргументів потребує більше часу.

В судовому засіданні 23.11.2023 судом задоволено клопотання третьої особи то оголошено перерву до 07.12.2023.

01 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про надання пояснень щодо предмета спору, які судом долучено до матеріалів справи.

За результатами судового засідання 07.12.2023, заслухавши вступне слово учасників справи, судом оголошено перерву до 21.12.2023.

Керуючись статтями 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 21.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

18 березня 2022 року між Виконавчим комітетом Фастівської міської ради (далі - замовник, позивач) та Приватним підприємством "ФАРТ" (далі - постачальник) укладено договорів поставки товару № 08-15/42, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити замовникові: бензин автомобільний А-95-ЄВРО5-Е5 (09132000-3) ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти; дизельне паливо ДП-Л-ЄВРО5-ВО (09134200-9) ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти відповідно до Специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору).

Факт приймання-передачі товару засвідчується замовником та постачальником шляхом підписання видаткової накладної (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, сума визначена у договорі складає 940 000,08 грн, в т. ч. ПДВ 156 666,68 грн.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що в ціну, включаються витрати на транспортування, сплату податків і зборів (обов`язкових платежів), а також інші витрати.

Згідно із пунктом 5.1 Договору оплата проводиться після надання постачальником видаткової накладної на товар, відповідних сертифікатів якості та акту приймання-передачі товару, протягом п`ятнадцяти робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару замовником.

До договору складена та підписана Специфікація (додаток № 1), якою сторони погодили найменування продукції, що поставляється, кількість та ціну за одиницю товару з урахуванням ПДВ, а саме: бензин автомобільний А-95-ЄВРО5-Е5 у кількості 8000 л на загальну суму 313 333,36 грн (39,16667 грн за одиницю) та дизельне паливо ДП-Л-ЄВРО5-ВО у кількості 12000 л на загальну суму 470 000,04 грн (39,16667 грн за одиницю). Разом без ПДВ 783 333,40 грн; ПДВ 156 666,68 грн; всього з ПДВ 940 000,08 грн.

На виконання умов договору Приватне підприємство "ФАРТ" поставило обумовлений товар на зазначену суму, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000084 від 18.03.2022.

Виконавчий комітет Фастівської міської ради на виконання умов договору оплатив поставлений Приватним підприємством "ФАРТ" товар у сумі 940 000,08 грн (у т. ч. 156 666,68 грн ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 19.03.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги при зверненні до суду, прокурор зазначив, що Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 82 такого змісту: тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів та скрапленого газу, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, на які згідно з пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу встановлено ставку акцизного податку у розмірі 0,00 євро за 1000 літрів, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Таким чином, прокурор твердить, що під час дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, при здійсненні операцій з постачання пального та інших нафтопродуктів, до складу вартості таких товарів включається ПДВ визначений за ставкою 7%, проте, договором № 08-15/42 від 18.03.2022 безпідставно встановлено 20% ставку оподаткування ПДВ та позивачем перераховано ПП "ФАРТ" 156 666,68 грн ПДВ (за бензин - 62 666,67 грн, замість 21 933,33 грн; за дизельне паливо - 94 000,01 грн, замість 32 900,00 грн), що перевищує законодавчо встановлену ставку на суму в загальному розмірі 101 833,35 грн.

З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що надмірно сплачена Виконавчим комітетом Фастівської міської ради сума ПДВ на користь ПП "ФАРТ" за договором від 18.03.2022 № 08-15/42 становить 101 833,35 грн.

Також у позовній заяві зазначено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій ПП "ФАРТ" 09.12.2022 припинило свою діяльність шляхом реорганізації та перетворилося 12.12.2022 на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ" (номер запису 1010211450000000070) з тим же ідентифікаційним кодом юридичної особи - 31164459.

Згідно даних зазначеного реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ" є правонаступником Приватного підприємства "ФАРТ".

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, враховуючи процедуру реорганізації, позов пред`явлено прокуратурою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ", як правонаступника Приватного підприємства "ФАРТ".

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ", заперечив проти позовних вимог та у відзиві на позов зазначив:

- заявником не було враховано статтю 58 Конституції України, в якій зазначається про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи;

- заявником не було враховано пункт 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого - датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню,

б) дата відвантаження товарів;

- відпуск партії товару оплаченого за договором поставки товару № 08-15/42 відбувався з 11.03.2022 по 30.04.2022 по відомостям та за талонами, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку - відомістю видачі палива Виконкому з 11.03.2022 по 13.03.2022 та відомості передачі паливних талонів - з 14.03.2022 по 30.03.2022;

- також акт звірки від 14.08.2023 підтверджує той факт, що поставка палива за договором поставки товару № 08-15/42 відбувалася саме з 11.03.2022;

- початок передачі першої частини товару і визначає настання "першої події", що є підставою для виникнення у відповідача обов`язку по сплаті ПДВ саме по ставці 20% на всю вартість такого товару, тобто на загальний об`єм палива, поставка якого передбачена Договором та специфікацією на загальну суму 940 000,08 грн (в тому числі ПДВ - 156 666, 68 грн);

- всі твердження заявника про порушення норм податкового законодавства відповідачем є лише особистим припущенням заявника та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановлювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За приписами частин першої, третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Згідно із підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно із підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно зі статтею 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

У той же час, Законом України N 2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" підрозділ 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України доповнено пунктом 82, згідно якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів та скрапленого газу, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, на які згідно з пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу встановлено ставку акцизного податку у розмірі 0,00 євро за 1000 літрів, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків. Вказані зміни набрали чинності з 17.03.2022.

Отже, під час дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану при здійсненні операцій з постачання пального та інших нафтопродуктів (незалежно від того, коли відбулось придбання таких пального та нафтопродуктів до запровадження ставки ПДВ 7% на такі товари, чи після її запровадження) до складу вартості таких товарів включається ПДВ, визначений за ставкою 7%.

Таким чином, товар - бензин автомобільний А-95-ЄВРО-Е5 у кількості 8000 л та дизельне паливо ДП-Л- ЄВРО5-ВО у кількості 12000 л, що є предметом договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022, відповідно до вимог законодавства, яке чинне на момент укладення цього правочину та здійснення оплати за ним, віднесено до товарів, які на час укладення цього договору оподатковуються за ставкою у розмірі 7%.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що включення до вартості товару - бензин автомобільний А-95-ЄВРО-Е5 у кількості 8000 л та дизельне паливо ДП-Л- ЄВРО5-ВО у кількості 12000 л за договором поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022 податку на додану вартість у розмірі 20%, що загалом становить 156 666,68 грн та подальша його сплата постачальнику, не відповідає вимогам пункту 82 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, згідно з яким поставка вказаного товару повинна оподатковуватися за ставкою 7%.

Дослідивши умови спірного договору, суд встановив, що положення його пункту 3.1 в частині включення до Договору податку на додану вартість у розмірі 156 666,68 грн суперечать вимогам чинного на час укладення цього правочину вимогам законодавства України, зокрема, положенням пункту 82 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

За таких обставин, вимога позовної заяви про визнання спірного пункту Договору недійсним є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню судом.

Згідно із статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 753/20633/15-ц:

-предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

-зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України);

-об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб;

-під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 495/2442/16-ц наведено, що системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У постанові також вказано, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з наведеним прокурором розрахунком, розмір надмірно сплачених відповідачу коштів складає 101 833,35 грн.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, перевіривши розрахунок прокурора, господарський суд дійшов висновку, що позивачем під час здійснення сплати за товар на суму 783 333,40 грн (без суми ПДВ) мало бути сплачено розмір ПДВ за ставкою 7% на загальну суму 54 833,33 грн, проте сплачено за ставкою 20% у розмірі 156 666,68 грн, а тому господарський суд дійшов висновку, що різниця у вказаних сумах, що становить 101 833,35 грн, є такою, що набута відповідачем без достатньої правової підстави та підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заявлених прокуратурою позовних вимог про стягнення з відповідача 101 833,35 грн.

Одночасно, прокурором також нараховано за період з 22.03.2022 по 31.05.2023 та заявлено до стягнення 22 533,68 грн інфляційних та 3 649,26 грн 3% річних за користування грошовими коштами.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість суд вважає недоцільним покладати на постачальника додаткові обтяження у вигляді нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у виникненні цього спору наявна вина, як замовника так і постачальника за договором № 08-15/42 від 18.03.2022. Як вбачається із правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, однією стороною були запропоновані умови викладені в договорі № 08-15/42 від 18.03.2022, іншою стороною прийняті такі умови до виконання, натомість зміни у податковому законодавстві набрали чинності 17.03.2022, про існування яких повинно було бути відомо обом учасникам правочину.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що стягувана сума не знаходилася у його користуванні або володінні, оскільки була сплачена до бюджету, чим спростовуються аргументи прокурора щодо необхідності сплати інфляційних та 3% річних за користування грошовими коштами.

Таким чином, у стягненні 22 533,68 грн інфляційних та 3 649,26 грн 3% річних суд відмовляє.

Суд відхиляє доводи відповідача, що поставка товару відбулась починаючи з 11.03.2022, що підтверджується відомостями видачі резервного пального АЗС ПП "ФАРТ", а тому відповідно до положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, виникнення у відповідача обов`язку сплати ПДВ саме по ставці 20% на всю вартість продукції з дати початку відвантаження товару, з огляду на наступне.

Факт приймання-передачі товару засвідчується замовником та постачальником шляхом підписання видаткової накладної (пункт 2.4 Договору); в момент підписання накладної до замовника переходить право власності на товар (пункт 2.5 Договору); матеріали справи містять підписану сторонами договору видаткову накладну від 18.03.2022 № РН-0000084, якою підтверджено факт передачі товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі товару після набрання чинності відповідних змін Податкового кодексу України.

Інші доводи і твердження відповідача судом не приймаються до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду в частині задоволення позову із зазначених підстав.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді Фастівською окружною прокуратурою Київської області.

Приписами частини третьої статті 4, частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (пункт 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (пункту 2 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Слід зазначити, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах єдності бюджетної системи, збалансованості, повноти, обґрунтованості, справедливості та неупередженості.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Частиною першою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради (частина друга статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Виконавчий орган Фастівської міської ради є уповноваженим органом - розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи, що Виконавчий комітет Фастівської міської ради є розпорядником бюджетних коштів та уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, останній є належним позивачем у справі.

Порушення інтересів держави обґрунтовано недодержанням сторонами правочину норм Податкового кодексу України під час укладення договору від 18.03.2022 № 08-15/42 на закупівлю палива, що призвело до застосування невірної ставки для оподаткування ПДВ та безпідставного утримання коштів місцевого бюджету у розмірі 101 833,35 грн.

У зв`язку з чим, прокуратурою 18.05.2022 направлено до Виконавчого комітету лист № 15/2-162вих-22 у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою отримання документів щодо спірного правочину та забезпечення уповноваженим органом місцевого самоврядування вжиття самостійних заходів з приводу усунення порушень та повернення безпідставно отриманих коштів.

Листом від 26.05.2022 № 06-16/1390 Виконавчий комітет Фастівської міської ради проінформував прокуратуру, що ним було надіслано ПП "ФАРТ" лист від 20.05.2022 № 06-33/1312 щодо повернення безпідставно перерахованих коштів.

В матеріалах позову наявний лист-відповіді від ПП "ФАРТ" від 25.05.2022 № 12 на лист Виконавчого комітету від 20.05.2022 № 06-33/1312, з якого вбачається, що підприємство з метою повернення коштів, просило надати реквізити для їх повернення та проінформувало про здійснення коригування податкового зобов`язання за березень 2022 року та повернення коштів після реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної № 25 від 18.03.2022 в системі електронного обліку ПДВ.

У зв`язку із відсутністю остаточної інформації щодо захисту інтересів територіальної громади, прокуратурою повторно спрямовано лист від 07.07.2022 № 15/2-210вих-22 до Виконавчого комітету щодо надання інформації про повернення коштів чи вжиття органом місцевого самоврядування заходів у судовому порядку.

У відповідь позивач листом від 27.07.2022 № 06-23/2067 повідомив прокуратуру, що станом на 26.07.2022 ПП "ФАРТ" кошти у розмірі 101 833,35 грн, сплачені як ПДВ, не повернув, натомість 25.07.2022 директору ПП "ФАРТ" вручено претензію (від 25.07.2022 № 06-23/2005) з вимогою повернути надмірно сплачені кошти.

Повторно 11.08.2022 Київська обласна прокуратура звернулася до Виконавчого комітету з листом № 15/2-263вих-22 щодо витребування інформації про вжиття Виконавчим комітетом міської ради заходів усунення порушень інтересів держави (територіальної громади).

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету від 19.08.2022 № 06-33/2521, запитувану інформацію щодо самостійного захисту майнових інтересів в суді проігноровано та надано копію листа ПП "ФАРТ" від 16.08.2022, з якого вбачається, що постачальник не погоджується з вимогами про повернення коштів, не вбачає підстав для їх повернення та не вважає їх безпідставно отриманими.

Оскільки, кошти у розмірі 101 833,35 грн так і не повернуто, Фастівською окружною прокуратурою було спрямовано лист від 26.04.2023 № 57/1-1822-23 Фастівській міській раді щодо вжитих заходів стосовно стягнення коштів з відповідача.

З отриманої відповіді Виконавчого комітету Фастівської міської ради від 28.04.2023 № 06-16/2018 прокуратурою установлено, що Виконавчий комітет не має фінансової можливості для того, щоб звернутися з позовною заявою до суду та сплатити судовий збір, у зв`язку із чим не заперечує проти представництва інтересів ради у суді.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Фастівської міської ради, з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені прокурором вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Київською обласною прокуратурою сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Суд вважає за доцільне покласти судовий збір порівно на сторін договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022, з урахуванням вини як замовника так і постачальника у виникненні цього спору.

Керуючись статтями 124, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 1.3 договору поставки товару № 08-15/42 від 18.03.2022, укладеного Виконавчим комітетом Фастівської міської ради та Приватним підприємством "ФАРТ", в частині включення податку на додану вартість у сумі, що перевищує ставку у розмірі 7%.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ" (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, 31, код ЄДРПОУ 31164459) на користь Виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, 1, код ЄДРПОУ 04054926) 101 833 (сто одна тисяча вісімсот тридцять три) грн 35 коп. грошових коштів.

4. В іншій частині вимог у позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРТ-ФАСТІВ" (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, 31, код ЄДРПОУ 31164459) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02809996) судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, 1, код ЄДРПОУ 04054926) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02809996) судовий збір у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 08.01.2024