Рішення

від 12.12.2023 по справі 640/9782/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року Київ № 640/9782/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Касаткіної Ю.О.,

представника позивача:Любича С.О.,

представника відповідача:Доброва О.І.,

прокурора:Єреп В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» до Київської митниці, за участі Заступника Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» (далі - позивач, ТОВ «Інтерпроінвест») з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Митниці від 30 березня 2021 року: № 0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності»: за податковими зобов`язаннями у сумі 2373655,59 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 237365,56 грн, та № 0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» (далі - ПДВ): за податковими зобов`язаннями у сумі 5222042,30 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 522204,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю призначення митним органом документальної невиїзної перевірки, а також незабезпечення прав ТОВ «Інтерпроінвест» при її проведенні. Крім того, позивач посилався на неналежне оформлення результатів перевірки (акта перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме на те, що акт перевірки не підписаний усіма посадовими особами, які проводили відповідну перевірку. Окрім цього, ТОВ «Інтерпроінвест» вказує на невідповідність висновків акта перевірки від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 фактичним обставинам справи та наголошує, що ним правильно класифіковано товар «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, у відзиві на позовну заяву митний орган цитує акт перевірки від 14.12.2020 №113/20/7.8-19-02/31520157 та посилається на рішення Державної митної служби України про результати розгляду скарги від 06.11.2020 №08-1/10-06/13/14729, яким, на переконання відповідача, надано вичерпні роз`яснення щодо правильності класифікації відповідних товарів.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де ним, серед іншого зазначено про те, що прилад освітлення для встановлення на зброю Inforce достатньо описаний та може бути включений до товарної позиції 9305 УКТ ЗЕД, частини та приладдя для виробів товарних позицій 9301-9304. ТОВ «Інтерпроінвест» вказує, що прилад освітлення для встановлення на зброю Inforce призначений для перенесення на бойовій зброї, для чого має невід`ємне від корпусу кріплення військового стандарту MIL STD 1913 «планка Пікатіні» або NAR допоміжна планка НАТО і не має ручки або трипільного пристрою для перенесення в руках чи на собі. Також представник позивача наполягає на тому, що документальна невиїзна перевірка призначена митним органом безпідставно.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, де ним вказано, що Митним кодексом України надано право митним органом проводити перевірки після здійснення митного оформлення товарів з метою визначення, зокрема, правильності класифікації товару та обґрунтованості, законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування. Окрім цього, представник митного органу посилається також на те, що позивачем у 2017 році декларувався аналогічний товар самостійно за кодом визначеним митним органом 851310000.

Представником ТОВ «Інтерпроінвест» подано заперечення, де вказано, що посилання митного органу на митні декларації, які не були предметом перевірки є безпідставними. Одночасно, ТОВ «Інтерпроінвест» вказало, що за наведеними відповідачем митними деклараціями оформленими з кодом УКТ ЗЕД 8513 останнім підтверджено пільгу, яка надається для товарів військового призначення та частин зброї, а тому подальше декларування приладу освітлення для встановлення на зброю Inforce за кодом 9305 УКТ ЗЕД і висновок митного органу щодо такого декларування позивачем з метою уникнення сплати платежів є безпідставними. При цьому, ТОВ «Інтерпроінвест» наполягає на тому, що документальна невиїзна перевірка призначена митним органом безпідставно.

Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач та заступник Генерального прокурора подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Згідно з постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скасовано рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 12 вересня 2023 року.

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 12 вересня 2023 року було відкладено на 10 жовтня 2023 року.

Відповідно до ухвали від 10 жовтня 2023 року строк проведення підготовчого провадження у справі продовжено до на 30 календарних днів, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 01 листопада 2023 року.

01 листопада 2023 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16 листопада 2023 року.

16 листопада 2023 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 грудня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечив проти позову, вказав на безпідставність заявлених позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позову.

Прокурор заперечив проти позову, вказав на безпідставність завявлених позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» зареєстровано як юридична особа за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 17, кв. 263, код ЄДРПОУ: 31520157, основний вид КВЕД 25.40. Виробництво зброї та боєприпасів.

За наслідками розгляду скарги ТОВ «Інтерпроінвест» на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці №243 від 10 липня 2020 року (далі - Наказ № 243), Державна митна служба України (далі - ДМС України) прийняла рішення №08-1/10-06/13/14729 від 06 листопада 2020 року (далі - рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року).

За змістом цього рішення ДМС України дійшла таких висновків:

1) безпідставність проведення Митницею перевірки з питань правильності класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію Наказу № 243 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД), що мало були предметом цієї перевірки;

2) допущення порушень при оформленні результатів перевірки;

3) обґрунтованість висновків робочої групи про неправильну класифікацію позивачем товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття заходів з перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД.

На підставі таких висновків ДМС України задовольнила скаргу ТОВ «Інтерпроінвест» та скасувала податкові повідомлення-рішення Митниці від 19 серпня 2020 року №№ 0000060/7.8-19-02, 0000061/7.8-19- 02. Водночас ДМС України доручила Київській митниці Держмитслужби проведення відповідно до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару «тактичний ліхтарик 800 люменів», оформленого ТОВ «Інтерпроінвест» за МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.

Наказом Київської митниці Держмитслужби від 23 листопада 2020 року № 484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи» (далі - Наказ №484) на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06 листопада 2020 року № 08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями, а саме: від 10 серпня 2018 року № UA125100/2018/322302, від 24 жовтня 2018 року № UA125100/2018/330664, від 18 грудня 2018 року № UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року № UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року № UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року № UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року № UA125100/2019/335218, від 03 березня 2020 року № UA125100/2020/307208, від 03 березня 2020 року № UA125100/2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року митний орган супровідним листом №7.8-4/19/11/23117 повідомив позивача про проведення документальної невиїзної перевірки із долученням до вказаного листа повідомлення від 23 листопада 2020 року №7.8-19-01/112.

За наслідком проведення перевірки складено акт від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтерпроінвест»:

- вимог Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VІІ «Про Митний тариф України», частини першої та підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита з товарів на загальну суму 2373655,59 грн;

- вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу XX, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на загальну суму 5222042,30 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 05 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.

11 січня 2021 року Київська митниця прийняла податкові повідомлення-рішення:

№ 0000001/7.8-19-02, яким ТОВ «Інтерпроінвест» за порушення вимог Закону України «Про митний тариф», частини першої та підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошові зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 2967069,49 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 593413,90 грн;

№ 0000002/7.8-19-02, яким ТОВ «Інтерпроінвест» за порушення вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу XX, пункту 190.1 статті 190 ПК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошові зобов`язання за платежем «ПДВ» на загальну суму 6527552,88 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042, 30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1305510, 58 грн.

Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

ДМС України рішенням від 25 березня 2021 року № 08-1/10-06/13/3325 скаргу ТОВ «Інтерпроінвест» задовольнила частково - зменшила суму штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а в частині основного платежу (податкових зобов`язань) залишила без змін.

На підставі вказаного рішення ДМС України Митниця прийняла податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року:

№ 0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 2611021,15 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн;

№ 0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем «ПДВ» на загальну суму 5744246,53 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042, 30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 522204,23 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті1 МК України).

Згідно з приписами частини першої статті 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частин першої третьої статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, АЕО, іншими особами, діяльність яких пов`язана із здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об`єднаннями (асоціаціями) (частина шоста статті 318 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 345 МК України).

У розрізі приписів частини третьої статті 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За правилами частин четвертої, шостої статті 345 МК України під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно із частиною другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частин третьої-дев`ятої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Статтею 354 МК України врегульовано питання оформлення результатів перевірок.

Так, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом.

Керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання акта або довідки про результати документальної перевірки посадовими особами митного органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки у день їх складення вручається або надсилається керівникові підприємства, що перевірялося.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки чи неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається зазначеному підприємству в порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках митним органом складається відповідний акт.

Відмова керівника підприємства, що перевірялося, або уповноваженої ним особи від підписання акта про результати перевірки або від отримання його примірника не звільняє підприємство від обов`язку сплатити суми коштів відповідно до грошових зобов`язань, визначених митним органом за результатами перевірки.

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов`язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника митного органу або його заступника у розгляді заперечень підприємства до акта або довідки про результати перевірки є обов`язковою.

Рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

У разі якщо грошове зобов`язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінальним процесуальним законом.

В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач мотивуючи позовні вимоги, окрім іншого вказує на незаконність призначення документальної невиїзної перевірки.

Надаючи оцінку доводам ТОВ «Інтерпроінвест» в цій частині суд вважає за доцільне вказати про таке.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що наказом Київської митниці Держмитслужби від 23.11.2020 № 484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи» на підставі пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06.11.2020 №08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 10.08.2018 № UA125100/2018/322302, від 24.08.2018 № UA125100/2018/330664, від 18.12.2018 № UA125100/2018/337425, від 10.04.2019 № UA125100/2019/310750, від 21.06.2019 № UA125100/2019/366390, від 15.07.2019 № UA125100/2019/367357, від 29.10.2019 № UA125100/2019/335218, від 03.03.2020 № UA125100/2020/307208, від 03.03.2020 № UA125100/2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26.11.2020 по 30.11.2020.

У той же час, судом встановлено, що рішення про результати розгляду скарги від 06.11.2020 № 08-1/10-06/13/14729 було прийнято Державною митною службою України в результаті розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці Держмитслужби від 10.07.2020 № 243.

На аркуші 5 рішення про результати розгляду скарги від 06.11.2020 № 08-1/10-06/13/14729 зазначено про безпідставність проведення Київською митницею Держмитслужби перевірки з питань правильності класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію наказу Київської митниці Держмитслужби від 10.07.2020 № 243 про проведення перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД, що були предметом цієї перевірки.

У наведеному рішенні Державною митною службою України вказано про те, що правові підстави для винесення Київською митницею Держмислужби податкових повідомлень-рішень за МД, що були предметом перевірки, на підставі акта перевірки від 30.07.2020 №49/20/7.8-19-02/31520157.

У зв`язку із наведеним скаргу позивача задоволено та скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення.

Одночасно у рішенні про результати розгляду скарги від 06.11.2020 № 08-1/10-06/13/14729 Державна митна служба України керуючись положеннями статті 55 глави 4 Податкового кодексу України, у зв`язку з встановленням робочою групою порушення правильності класифікації товару в ході перевірки, проведеної з порушенням вимог частини четвертої статті 345, частини третьої та пункту 1 частини 8 статті 351 МК України, які регламентують процедуру проведення перевірки, і без належних підстав Держмитслужба задовольнила скаргу ТОВ «Інтерпроінвест» від 07.09.2020 №01-28/286/09 (дата отримання скарги 09.09.2020, вх. Держмитслужби № 23453/13) та скасувала ППР Київської митниці Держмитслужби від 19.08.2020 №№ 0000060/7.8-19-02, 0000061/7.8-19- 02.

Одночасно з цим, Державна митна служба України беручи до уваги факти неправильної класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття робочою групою заходів з перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД від 10.08.2018 №UА125100/2018/322302, від 24.10.2018 №UА 125100/2018/330664, від 18.12.2018 №UА125100/2018/337425, від 10.04.2019 №UА 125100/2019/310750, від 21.06.2019 № UА125100/2019/366390, від 15.07.2019 №UА125100/2019/367357, від 29.10.2019 №UА125100/201.9/335218, від 03.03.2020 №UА 100290/2020/307208, від 03.03.2020 № UА100290/2020/307212 доручила Київській митниці Держмитслужби вжити заходів щодо проведення у відповідності до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару «тактичний ліхтарик 800 люменів», оформленого ТОВ «Інтерпроінвест» за вказаними вище МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.

Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23.12.2015 за №1617/28062 затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, який розроблено на підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, статті 24 глави 4 розділу I Митного кодексу України, з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян» (далі Порядок № 916).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 916 визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

За правилами пунктів 1-3 розділу VIII Порядку №916 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення, зобов`язаний надіслати до контролюючого органу вищого рівня, який розглядає скаргу, в електронній та/або письмовій формі всі документи, передбачені статтями 83 та 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від платника податків про оскарження такого рішення та/або від контролюючого органу, який розглядає скаргу.

Під час розгляду матеріалів скарги платника податків в ході адміністративного оскарження враховуються податкові консультації, а також узагальнюючі податкові консультації, надані такому платнику податків контролюючим органом, з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 розділу IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно із частиною 2 розділу IX Порядку №916 за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;

4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов`язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до пункту 3 розділу IX Порядку №916 рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:

1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Аналізуючи вказані обставини суд зазначає, що за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення, зокрема, про повне задоволення скарги платника податків та скасування рішення контролюючого органу, яке оскаржується.

Як вже було неодноразово вказано судом вище, Державною митною службою України скасовано податкові повідомлення, прийняті Київською митницею Держмитслужби на підставі акту перевірки від 30.07.2020 №49/20/7.8-19-02/31520157.

Одночасно, відповідним рішенням Державна митна служба України зобов`язала митний орган вжити заходів щодо проведення у відповідності до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів, у зв`язку із неправильністю класифікації товару у ході перевірки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 МК України підставою для проведення документальної невиїзної перевірки є виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Зі змісту Наказу № 484 вбачається, що його видано на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06 листопада 2020 року. Тобто, у межах спірних правовідносин з`ясуванню підлягає питання наявності/відсутності підстав для призначення перевірки, передбачених саме пунктом 1 частини другої статті 351 МК України.

Судом встановлено, що підставою для проведення первісної документальної невиїзної перевірки дотримання Позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг зі звільнення від оподаткування за Митними деклараціями, призначеної наказом Митниці від 10.07.2020 № 243, виданим на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та доповідної записки управління митного аудиту Митниці від 08.07.2020 № 7.8-19/354.

У подальшому, згідно з актом Митного органу від 30.07.2020 № 49/20/7.8-19-02/31520157 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «... тактичний ліхтарик Inforce ...» за кодом 93 05 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД за Митними деклараціями» установлено порушення законодавства з питань митної справи.

На підставі цього акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.08.2020 №№ 0000060/7.8-19-02 і 0000061/7.8-19-02, законність прийняття яких була предметом рішення Державної митної служби України від 06.11.2020 № 08-1/10-06/13/14729 за скаргою позивача.

Однак, фактично доповідною запискою управління митного аудиту відповідача від 08.07.2020 № 7.8-19/354 у зв`язку із виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, виконувачу обов`язків керівника Митниці запропоновано прийняти рішення щодо проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за Митними деклараціями.

Тобто, підставою для призначення перевірки позивача стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 351 МК України.

Суд також зазначає, що зі змісту рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року вбачається, що порушення процедури проведення перевірки пов`язано з таким:

- наказом № 243 призначено перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями, однак, згідно з актом перевірки від 30 липня 2020 року її проведено з питання правильності класифікації товару. Тобто, порушення полягає в невідповідності предмета перевірки, призначеної Наказом № 243, з предметом перевірки, який зазначено в акті перевірки від 30 липня 2020 року;

- при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірки посадовими особами Митниці допущено порушення вимог нормативно-правових актів, які регламентують відповідну процедуру, зокрема: в частині необхідності зазначення в акті перевірки підстави для її проведення відповідно до закону; в частині необхідності чіткого викладення в акті перевірки змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, у разі виявлення таких порушень; в частині необхідності зазначення у висновку акта перевірки посилань на підпункти, пункти, статті законодавчих актів, вимоги яких порушено;

- нормативно-правовими актами з питань митної справи не передбачено внесення змін до акта перевірки. Разом з тим, згідно з листом Київської митниці від 14 серпня 2020 року №7.8-1/19/11/16152 за результатами розгляду заперечень скаржника до акта перевірки Митницею висновки цього акта було викладено у новій редакції.

Отже, суд вважає посилання позивача на те, що за висновками ДМС України відповідач провів перевірку за відсутності на те правових підстав, є необґрунтованими. Позивачем не наведено норму права, яка це забороняє у подібних до цієї справи випадках використовувати інформацію, яка була також використана під час проведення попередньої перевірки.

Стосовно доводів позивача про незабезпечення митним органом його прав, встановлених статтею 350 МК України суд зазначає таке.

У цьому контексті, як зазначив суд касаційної інстанції, в цих правовідносинах застосовними є висновки Верховного Суду, які викладені у справах з податкових спорів, щодо порядку проведення невиїзних перевірок, оскільки частина п`ята статті 351 МК України, аналогічно пункту 79.3 статті 79 ПК України, встановлює, що присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Це означає, що незважаючи на необов`язковість присутності уповноважених посадових осіб підприємства під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.

Відповідно, у питаннях дотримання митними органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення декларантам (уповноваженим посадовим особам підприємства або громадянину, що перевіряється) можливості реалізувати їх права, передбачені статтею 350 МК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Суд також зазначає, що практика Верховного Суду у питанні обрання наслідків допущених контролюючими органами порушень процедури призначення і проведення перевірки є сформованою і усталеною (зокрема, постанова Верховного Суду, ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18). Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Тобто порушення процедури призначення і проведення перевірки можуть бути самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками проведеної перевірки, якщо суд оцінить їх такими, що тягнуть за собою протиправність останніх.

За змістом статті 19 Конституції України діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу істотно обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 Податкового кодексу України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд в постанові від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 вже зазначав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Згідно із матеріалами справи позивач в усіх письмових заявах по суті справи неодноразово наголошував, що його представники з`явилися 30 листопада 2020 року до приміщення відповідача з метою участі у проведенні перевірки та реалізації прав, передбачених статтею 350 МК України, однак, до приміщення Митниці їх не пустили, а посадова особа Митниці відмовилася пред`явити службове посвідчення та повідомила, що цього дня перевірка не здійснюється. Також позивач доводив, що і на його письмовий запит митний орган не надав предметної відповіді, крім загальної інформації.

Суд зазначає, що із матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що позивачем було реалізовано його право на надання заперечення щодо проведеної перевірки, які розглянуті митним органом та надано відповідь на заперечення від 05.01.2021 № 7.8-6/19/11/156.

Також судом встановлено, що акт перевірки не підписаний всіма посадовими особами митного органу, а саме - головним державним інспектором відділу кодування та класифікації товарів (у м. Київ та Київської області) управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Київської митниці Держмитслужби Блінковим В.Ю.

На думку суду, що сам по собі акт перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

При цьому, саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи. У цьому контексті суд зазначає таке.

Згідно з частин першої, другої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини четвертої статті 67 МК України структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Законом України «Про Митний тариф України» встановлюється Митний тариф України, який є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (статті 1 указаного Закону).

Розділом XIX Митного тарифу України передбачено, що за товарною групою 93 згідно з УКТ ЗЕД класифікується зброя, боєприпаси, їх частини та приладдя.

У товарній позиції 9305 класифікуються частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304 згідно з УКТ ЗЕД (до бойової зброї, крім пістолетів, револьверів та мечів, шпаг, шабель, палашів, рапір, багнетів, списів, іншої холодної зброї, їх частин і футлярів, піхов до неї, а також до іншої вогнепальної зброї та аналогічних засобів, що використовують заряд вибуховоїречовини).

У товарній категорії 9305 91 00 товарної підпозиції 9305 91 класифікуються частини та приладдя для бойової зброї товарної позиції 9301 (до бойової зброї, крім пістолетів, револьверів та мечів, шпаг, шабель, палашів, рапір, багнетів, списів, іншої холодної зброї, їх частин і футлярів, піхв до неї), а також для кулеметів, автоматів, гладкоствольної та нарізної зброї.

У товарній підкатегорії 9305 91 00 90 класифікуються інші частини та приладдя для вказаної зброї.

Приміток до цих розділу чи товарних позиції, підпозиції, категорії та підкатегорії Митний тариф України не містить.

У свою чергу Розділом XVI Митного тарифу України передбачена класифікація машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання, їх частини, звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та

приладдя.

Примітками, додатковими примітками та додатковою приміткою України до цього розділу Митного тарифу не передбачається неврахування до нього товарів групи 93.

За товарною групою 85 класифікуються електричні машини, обладнання та їх частини, апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя.

Примітки та додаткові примітки до цієї товарної групи також передбачають неврахування до нього товарів групи 93.

За товарною позицією 8513 класифікуються ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512 (крім обладнання електроосвітлювальне або сигналізаційне, склоочисники, пристрої, що запобігають обмерзанню та запотіванню, які використовуються на велосипедах або моторних транспортних засобах).

Ця товарна позиція містить дві товарні підкатегорії, а саме: 8513 10 00 00, за якою класифікують ліхтарі, та 8513 90 00 00, за якою класифікуються частини товарів, указаних у товарній позиції 8513.

Указана товарна позиція та її підкатегорії не містять приміток щодо їх застосування.

Позивачем під час митного оформлення товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen» класифіковано його за кодом 9305 91 00 90, згідно з УКТ ЗЕД за Митними деклараціями.

Натомість митним органом констатовано, що розмитнення такого товару повинно здійснюватися в межах товарної позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, спірним у цій справі є питання класифікації указаного товару згідно з УКТ ЗЕД, оскільки ТОВ «Інтерпроінвест», будучи зацікавленою особою, стверджує, що розмитнені тактичні ліхтарі з урахуванням їх характеристик і призначення є частиною зброї, а контролюючий орган - що цей товар конкретніше описується у товарній позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини першої статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає, зокрема, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках (пункту 5 частини другої статті 68 МК України).

За частиною п`ятою статті 69 МК України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

При цьому, в силу положень частини сьомої статті 69 МК України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими.

У листі Державної митної служби України від 15.05.2020 №16-4/16-02/7/1210 указується, що класифікацію товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WMIL White Weapon Mounted Light 800 lumen» слід здійснювати у межах товарної позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Митним тарифом України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України», встановлено, що якщо в УКТ ЗЕД, складеній на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, то за основу приймаються тексти офіційних видань Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Крім того, цим Тарифом установлені Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ УКТ ЗЕД).

Так, згідно з правилом 1 ОПІ УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

При цьому, відповідно до правила 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД, у разі коли товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, під час його класифікації перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Правилом 6 ОПІ УКТ ЗЕД установлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень ОПІ УКТ ЗЕД. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп.

3 урахуванням правила 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД розмитнений товар конкретніше описано в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»).

Натомість з опису товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів варних позицій 9301-9304» взагалі неможливо встановити, якою ж частиною вогнепальної зброї може бути розмитнений товар.

Це неможливо встановити також і з опису товарної під категорії 05 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї», за якою Товариством класифіковано товар під час його розмитнення.

Наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401 затверджено Пояснення до УКТ ЗЕД (далі - Пояснення) (уточ. - чинні на момент розмитнення позивачем товару). У Поясненнях щодо застосування правила 3 ОПІ УКТ ЗЕД вказується, що воно передбачає три методи класифікації товарів, які можуть бути віднесені до двох чи більше товарних позицій. Ці товарні класифікації застосовуються у такій черговості: а) точний опис товару; б) розпізнавальна ознака; в) товарна позиція, що йде останньою в рядку зростання кодів.

Згідно з Поясненнями перший метод класифікації наведено в авилі 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД, відповідно до якого товарній позиції, що забезпечує найбільш конкретний опис товарів, надається перевага перед товарною позицією, що дає більш загальний опис.

Поясненнями роз`яснюється, що товар більш конкретно характеризується за його назвою, та якщо товари відповідають опису, що чітко ідентифікує їх, то цей опис є конкретнішим, ніж той, за яким класифікація менш повна.

У Поясненнях щодо застосування правила 3 (а) ОПІ УКТЗЕД також наводяться приклади такої категорії товарів.

Крім того, у Поясненнях до товарної позиції 9305, за якою Товариством розмитнено товар, указується, що частини і приладдя цієї товарної позиції включають: частини військової зброї (наприклад, лейнери (внутрішні труби стволів), противідкатні механізми та казенні частини гармат усіх видів; вежі, лафети, триноги та інші спеціальні верстати для гармат, кулеметів, автоматичних гвитівок тощо, з припільними і заряджувальними механізмами або без них); металеві виливки, штамповки і поковки для виготовлення військової стрілецької зброї, спортивних рушниць і рушнишь для стрільби по мішенях тощо, револьверів і пістолетів (наприклад, стволи, казенні частини, затвори, спускові гачки, тумблери, важелі, ударники, елементи курка, спускові накладки, шептали, екстрактори, викидачі, рамки (пістолетів), накладки, стикові накладки, запобіжники, барабани (для револьверів), мушки та приціли, магазини); захисні кришки і захисні кожухи для прикладів, прицілів, стволів або казенних частин; трубки системи Моріса тощо (трубки малого діаметру, які вставляються в рушниці і гвинтівки більшого калібру для навчальної стрілянини на мініатюрних стрільбищах); ложі прикладів та інші дерев?яні частини для рушниць, гвинтівок або карабінів та приклади та накладки (з дерева, металу, ебоніту тощо) для револьверів і пістолетів; ремені, хомути, ряди або пристрої для штабелювання і вертлюоги для прикладів і вертлюжні хомути для рушниць, гвинтівок або карабінів, глушники (регулятори шуму); знімні накладки приладу для зменшення віддачі для гладкоствольної спортивної зброї або для стрільби по мішенях.

До цієї товарної позиції згідно з Поясненнями не включаються: частини загального призначення, зазначені в примітці 2 до розділу XV (наприклад, гвинти, клепки і пружини), з недорогоцінного металу та аналогічні вироби з пластмас (товарна група 39); чохли для вогнепальної зброї (товарна позиція 4202); «кінокулемети» (кінокамери) для літальних апаратів (товарна позиція 9007); телескопічні приціли та аналогічні приціли для зброї (товарна позиція 9013); приладдя, які конкретніше включаються до інших товарних позицій УКТ ЗЕД.

Точний опис товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WMLWhite Weapon Mounted Light 800 lumen», який розмитнено позивачем, безумовно дозволяє класифікувати його в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»), проте не дозволяє здійснити таку чітку класифікацію за товарною підкатегорією 9305 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї» в межах товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304».

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 № 2479-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1992 № 298 Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради митного співробітництва (РМС, у 1994 році РМС змінила назву на Всесвітня митна організація - далі ВМО), підписаної у 1950 році (далі - Конвенція 1950 року), і з 10.11.1992 є повноправним членом ВМО. Відповідно до Конвенції 1950 року однією з функцій ВМО є, зокрема, розробка рекомендацій, що забезпечують однакове застосування та тлумачення Конвенції.

На 38-й сесії ВМО у жовтні 2006 року відповідно до правил 1 та 6 ОПІ прийнято рішення про класифікацію портативних ліхтарів, які призначені для установки на телескопічному прицілі мисливської рушниці, у товарній підпозиції 8513 10.

Отже, що суд погоджується із висновками Державної митної служби України щодо класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» у межах товарної позиції 8513, і позиція митного органу відповідають позиції ВМО. Прийняте на 38-й сесії ВМО рішення не змінило підхід до класифікації зазначеного товару в товарній підпозиції 8513 10 УКТ ЗЕД, а лише роз?яснило існуючі норми Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Відповідно до рішення Європейської комісії № 4 (2017) 444360, відповідно до якого виключено класифікацію «тактичних ліхтарів» як частин та приналежності зброї у товарній позиції 9305.

Згідно з матеріали справи на підтвердження доводів, позивачем надано висновок трасологічного дослідження від 22.02.2021 № 5539/21-31. Проте згідно із матеріалами справи у межах досудового розслідування кримінального провадження № 62020000000000660 від 18.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 367, частинами третьою статті 212 Кримінального кодексу України, судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ проведено судову товарознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок експертів від 12.04.2021 № CE-19-20/38394-ТВ.

Об?єктом цього дослідження був тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light. Зокрема, на вирішення експертизи було поставлене питання, чи відповідають характеристики тактичного ліхтаря «Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen» характеристикам коду УКТ ЗЕД 9305 91 00 90.

Проведеним дослідженням установлено, що характеристики тактичного ліхтаря «Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen» не відповідають визначальним товарним характеристикам УКТ ЗЕД: Розділу XIX - «Зброя, боєприпаси; їх частини та приладдя», групи - «Зброя, боєприпаси; їх частини та приладдя», товарної позиції - «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304: - інші», товарної підпозиції / товарної категорії - «Для бойової зброї товарної позиції 9301», товарної підкатегорії - «Інші». Таким чином, розмитнений позивачем за Митними деклараціями товар не відповідає визначальним товарним характеристикам товарів за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Також під час згаданого досудового розслідування у межах кримінального провадження судовим експертом експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ проведено судово-економічну експертизу, на вирішення якої, зокрема, поставлено питання, чи підтверджуються документально висновки акта митного органу від 14.12.2020 № 113/20/7.8-19-02/31520157 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтерпроінвест» в частині заниження податкових зобов`язань на загальну суму 7 595 697,89 грн (у тому числі, ввізне мито 2 373 655,59 грн і податок на додану вартість 5 222 042,30 грн) з урахуванням висновку експерта від 12.04.2021 № CE-19-20/38394-ТВ, у тому числі, по кожній Митній декларації окремо.

За результатами дослідження складено висновок експерта від 01.06.2021 № CE-19-21/12840-ЕК, яким установлено, що висновки акта Митниці від 14.12.2020 № 113/20/7.8-19-02/31520157 документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтерпроінвест» у частині заниження податкових зобов`язань на загальну суму 7 595 697,89 грн (у тому числі ввізне мито 2373 655,59 грн і податок на додану вартість 5 222 042,30 грн) з урахуванням висновку експерта від 12.04.2021 № СЕ-19-20/38394-ТВ документально підтверджуються, зокрема по кожній Митній декларації окремо.

Одночасно суд не бере до уваги ту обставину, що відповідно до відносно посадових осіб митниці, які здійснювали митне оформлення товарів за митними деклараціями, що були предметом розгляду документальної невиїзної перевірки, були винесені обвинувальні вироки справах № 359/10612/21, № 359/11640/21 та № 359/11646/21, оскільки обставини, встановлені цими судовими рішеннями, не належать до предмету дослідження у даній справі і на момент проведення перевірки були відсутні.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що прийняття оскаржуваних рішень відбулось на підставі діючого законодавства, у межах наданих повноважень, та у визначений законами України та іншими нормативно-правовими актами спосіб, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а твердження позивача не підтвердились наданими доказами.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочиства України, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 січня 2024 р.