Рішення

від 02.11.2007 по справі 22/336-07-7948

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа 

За позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з

обмеженою відповідальністю "Кім"; 

про

стягнення 116982,81 грн.; 

Суддя

Торчинська Л.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 за

довіреністю від 01.08.2007 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:  Позивач фізична особа

-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області до

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кім» з позовною

заявою  про стягнення суми основної

заборгованості у розмірі 115 710,00 грн. та нарахувань індексу інфляції у

розмірі 694, 26 грн. і три проценти річних 578,55 грн. відповідно до статті 625

ЦК України, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем господарських

зобов'язань.

          Представник Позивача позов підтримує,

наполягає на задоволені позовних вимог.

          Відповідач на засідання

господарського суду не з'явився, відзив на позов до господарського суду не

надав, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про

поважність причин нез'явлення представника відповідач суд не повідомив.

          За таких обставин справа, відповідно

до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за

наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у

відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення

представника позивача, суд встановив наступне:

          В червні 2007 року між фізичною

особою -підприємцем ОСОБА_1та ТОВ «Кім», в особі директора Іванова Леоніда

Сергійовича в усній формі була укладена угода на виконання частини підрядних

робіт по будівництву оздоровчого закладу «Вероніка»в районі смт. Затока,

Білгород-Дністровського району, Одеської області, що розташоване на земельній

ділянці площею 1,495 га, яка знаходиться у постійному користуванні ТОВ «Кім»на

підставі державного акту від 27.12.2001 р. серія I-ОД № 004532.

Сторонами було узгоджено ціну та

об'єми будівельних робіт, що підтверджується актом об'єму робіт № 1 від

10.07.2007 р..

Позивачем за період з липня по

серпень 2007 року було виконано частину робіт по будівництву оздоровчого

закладу «Вероніка»на загальну суму 177 210,00 грн.. Відповідно до акту

виконаних робіт  №2 від 10.07.2007 р.,

відповідачем виконані роботи на суму 133 275,00 грн. були прийняті та сплачено

аванс у сумі 61500 грн. для подальшого виконання робіт. Наряду з цим, позивач

відповідно до акту виконаних робіт №3 від 30.07.2007 р., здійснив роботи на

суму 43 935 грн..

Таким чином, заборгованість по

господарському зобов'язанню відповідача склала 

115 710,00 грн., яку відповідач відмовився сплатити та відмовився

підписати акт  виконаних робіт №3 від

30.07.2007 р., не аргументуючи підстави такої відмови, в зв'язку з чим роботи

позивачем були призупинені.

          З метою  урегулювання спору в досудовому порядку

згідно вимогам ст. 6 Господарського процесуального кодексу України 21 серпня 2007

р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (квитанція

№21.08.2007 р.) з проханням прийняти виконані роботи, підписати акт виконаних

робіт № 3 від 30.07.2007 р. та сплатити заборгованість у сумі 115 710,00 грн.

          Однак, відповідач на претензію

відповіді не надав, акт виконаних робіт № 3 від 30.07.2007 р. не підписав

заборгованість станом на 1 листопада 2007 р. не погасив.

          Представником позивача було надано до

суду клопотання від 18 жовтня 2007 р. про залучення до матеріалів справи в

якості письмових доказів,  DVD-диску з

відео матеріалом, договори підряду від 12 червня 2007 року, оригінал акту

виконаних робіт, оригінали пояснювальних записок бригадирів, які засвідчують

про наявність фактичних договірних правовідносин з відповідачем та факт

виконаних позивачем підрядних робіт оздоровчого закладу «Вероніка»в смт. Затоці

Білгород-Дністровського району Одеської області.

          За таких обставин позивач вважає що

його прав та інтересів порушені, та просить суд стягнути в судовому порядку

суму заборгованості з нарахуванням збитків у розмірі 116 982,81 грн., яка

виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем господарських зобов'язань.

          Розглянувши матеріали справи суд

доходить до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав:

          Відповідно до ст. 13 Цивільного

кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором

або актами цивільного законодавства.

          Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного

кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11

Цивільного кодексу України, згідно якої 

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 ГПК

України, господарським  визнається  зобов'язання, 

що  виникає між суб'єктом

господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання

з підстав,  передбачених  цим 

Кодексом,  в силу  якого 

один  суб'єкт  (зобов'язана 

сторона, у  тому  числі боржник)  зобов'язаний 

вчинити  певну   дію  

господарського чи управлінсько-господарського  характеру 

на користь іншого суб'єкта (виконати 

роботу, передати майно, сплатити  

гроші,   надати інформацію

тощо),  або утриматися від певних

дій,  а інший суб'єкт (управнена

сторона,  у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно акту №1 від 140.07.2007 р.

підписаного уповноваженими представниками сторін було узгоджено об'єм та

вартість робіт по будівництву 

оздоровчого закладу «Вероніка». Актом №2 від 10.07.2007 р.

підтверджується факт прийняття відповідачем виконаних робіт по будівництву  оздоровчого закладу «Вероніка»та оплати

позивачеві авансу. Зазначені документи, дають підстави зробити висновок

стосовно зобов'язання відповідача вчинити певну дію господарського

характеру  (сплатити гроші) на користь

позивача, який в свою чергу має право вимагати від зобов'язаної сторони

виконати її обов'язок.

Суд погоджується з точкою зору

позивача, що між сторонами виникли фактично господарські зобов'язання, які

регулюються положеннями Господарського та Цивільного кодексами України.

          Зобов'язання, в свою чергу, згідно

вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526 Цивільного кодексу

України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог

цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких

вимог та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається.

          Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського

кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або

неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення

господарської діяльності , якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього

заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не

передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення

господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не

доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії

непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов

здійснення господарської діяльності.

          Як вбачається з матеріалів справи

наданих до суду, відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, оскільки

не розрахувався повністю за прийняті роботи по будівництву оздоровчого закладу

«Вероніка»на суму 115 710,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 2

від 10.07.2007 р. та актом виконаних робіт № 3 від 30.07.2007 р.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного

кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          У відповідності до ст. 625 Цивільного

кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, у зв'язку з чим позивачем були нараховані індекс інфляції у сумі  694,26 грн. та три проценти річних у

розмірі  578,55 грн.

          Згідно вимог ст.ст. 32,33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При

цьому докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою

чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський  суд у визначеному законом

порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується

вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для

правильного вирішення господарського спору.

          Як вбачається з матеріалів справи,

позивач по справі виконав роботи за допомогою залучення фахівців, за свій

рахунок та в короткий термін, в результаті чого, в нього виникло право вимоги

прийняти виконані роботи та сплатити грошові кошти за виконані роботи.

          Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного

кодексу України особа, не звільняється від відповідальності за порушення

зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.           Крім того, згідно ч. 1 ст. 625

Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання.

          Виходячи з викладеного, аналізуючи

положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні

вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи і підлягають

задоволення в повному обсязі.

          Судові витрати сплаті державного

мита, послуг з забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 44,49, 68,

82-85,  Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кім»задовольнити в повному

обсязі.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Кім»(Одеська область, м. Білгород -Дністровський, вул..

Енгельса, 16 -А, р/р 2600473100250, МФО 388034 Білгород-Дн. від. ВАТ «Держ. Ощ.

Банк УКР», код ЄДРПОУ 19059540) на користь Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості у розмірі 116 982,81 (сто

шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві грн., з неї: 115 710 грн. 00 коп.

(сто п'ятнадцять тисяч сімсот десять грн..) -основного боргу; 694 грн. 26 коп.

(шістсот дев'яносто чотири грн. 26 коп.) -індексу інфляції; 578 грн. 55 коп.

(п'ятсот сімдесят вісім грн. 55 коп.) -три проценти річних; 1 169,83 (одну

тисячу сто шістдесят дев'ять грн. 83 коп.) -державного мита; 118 грн. 00 коп.

(сто вісімдесят грн.. 00 коп.) -витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду

набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати

в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя                                                                                      

Торчинська Л.О.