Ухвала

від 08.01.2024 по справі 490/8646/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 08.01.2024

Справа № 490/8646/23

2-з/501/3/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області заяву про забезпечення позову по цивільній справі за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

предмет та підстави позову: про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Обгрунтування заяви.

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнення моральної шкоди.

Представник позивача 04.01.2024 надала до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд накласти арешт на автокран «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 з метою забезпечення позову.

Заявник мотивує дану заяву тим, що з метою захисту законних прав і інтересів позивача, та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на відчуження майна для ухилення від відшкодування шкоди, що в свою чергу унеможливить виконання можливого рішення суду, є доцільним забезпечити позов.

ІІ. Процедура.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків, і закон, яким керувався Суд.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Відповідно до частини другої статті 149ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК).

Відповідно до ч.1 п.2 та п.4 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання.

Відповідно до п.п.5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмету спору.

При цьому, згідно роз`яснень, які містяться в п.4 вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених положень законодавства та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в контексті вимог даної заяви, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з`ясувати яким чином обраний позивачем захід забезпечення позову буде захищати його трудові права під час розгляду справи та у разі можливого задоволення позову до набрання рішенням законної сили.

Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову на обґрунтування необхідності застосування у даному випадку саме такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту, заявник зазначає, що є ризик реалізації майна відповідачем для ухилення від відшкодування шкоди, бо інше він вже реалізував, тощо.

Разом з тим, заявником не надано жодних доказів на підтвердження імовірності відчуження майна відповідачем по справі (не надано доказів розміщення будь-яких оголошень про продаж рухомого майна в засобах масової інформації, роздруківок із ЗМІ і т.і.), не наведено жодних ризиків.

Також судом враховано, що право приватної власності особи захищається не лише нормами національного законодавства, але і ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою вимог ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Тобто, зважаючи на те, що позивач у заяві про забезпечення позову належним чином не недав доказів на підтвердження імовірності відчуження майна відповідачем по справі та не обґрунтував наявність саме реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб призведе до порушення вимог ч.3 ст.150ЦПК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вид забезпечення позову, обраний позивачем, в даному випадку не буде співмірним із заявленими позовними вимогами, а також не буде дотримано вимог про пропорційність втручання у право на мирне володіння майном визначеним цілям.

Керуючись ст.ст.149-154, 353 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олексієнко В.В. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко