Рішення

від 01.07.2024 по справі 490/8646/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 01.07.2024

Справа № 490/8646/23

2/501/423/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідачів:

1 ОСОБА_2

2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс»

предмет тапідстави позову: про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнення моральної шкоди,

учасники справи:

представник позивача адвокат Олексієнко В.В.,

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 05.09.2023 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнення моральної шкоди, згідно якого просить суд стягнути з:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 202 355,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 31 липня 2021 року, приблизно о 16.00 годині ОСОБА_2 , керуючи автокраном «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 у Миколаївській області на автошляху Н-24 «Благовіщенськ Миколаїв» поворот до мкр.Матвіївка в порушення п.п.2.3.б, 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху, був неуважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, виконуючи поворот ліворуч з середньої смуги для руху, враховуючи габарити транспортного засобу, не переконався в безпеці свого руху, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку ліворуч від нього, через що допустив зіткнення з ним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортним засобам завдано механічних пошкоджень, а пасажиру автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 завдано тілесних ушкоджень. Кримінальна справа закрита і складено адміністративний протокол за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 за порушення ПДД під час вказаного ДТП.

Іллічівським міським судом Одеської області 06.04.2023 винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач є власником автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобіль не підлягає відновленню через пошкодження.

Відповідно до звіту №216-21 від 31.08.2021 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновленого ремонту з урахуванням ПДВ в запчастинах складає 547 162,17 грн.; ринкова вартість автомобіля складає 332 080,80 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження під час ДТП складає 332 080,80 грн.

Позивач стверджує в позові, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість КТЗ, відновлювати пошкоджений КТХ вважається економічно недоцільним, тому матеріальний збиток завданий позивачу в результаті його пошкодження при ДТП приймається рівним ринковій вартості автомобіля на момент ДТП та складає 332 080,80 грн.

За складання висновку позивач сплатив 2475 грн., які відносяться до затрат і підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до перевірки чинності полісу ОСЦПВВТЗ автомобіль ««LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований в ТДВ «СК Мотор Гарант» 69068, поліс №ЕР/204552890 строк дії з 00 год. 00 хв. 19.06.2021 по 18.06.2022, тобто є чинним на момент вчинення ДТП.

Страхувальником автомобіля «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс».

Позивач стверджує в позові, що від страхової компанії він отримав виплату в сумі 157 400 грн. у вигляді страхового відшкодування, що покриває лише частину від загальної суми завданого матеріального збитку, тому розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди складає 174 680,80 грн.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» 29.12.2023 надав до суду відзив на позов, просить суд задовольнити вимоги частково (а.с.103-105), посилаючись на те, що розмір шкоди, завданої позивачу громадянином ОСОБА_2 , що на моменту ДТП був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс», згідно даних звіту №216-21 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку склала 332080,80 грн.

Від страхової компанії ТДВ «СК Мотор Гарант», де Товариством з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» було застраховано транспортний засіб, позивачем отримано страхову виплату у розмірі 157400,00 грн., таким чином сума матеріальної шкоди становить 174680,80 грн.

Представник відповідача не погоджується із сумою витраченої на проведення автотоварознавчого дослідження вартості збитків у розмірі 2475,00 грн. та 25000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Також, відповідач у відзиві на позов, посилаючись на те, що жодним чином не наносив позивачу моральної шкоди, тому вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. вважає необґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Інші сторони бути належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились.

Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях відповідачів, їх представників, їх викликів (повідомлень) в судові засідання.

Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

В матеріалах справи містяться докази, в яких відповідачі, представники належним чином повідомлялися про час та місце судового розгляду справи, їх повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства.

Разом з тим, відповідачі в судові засідання не з`явились, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без їх участі на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Крім того, статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження в цій справі відкрито ще 15.11.2023 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950року,учасником якоїє Україната якагарантує кожномуучаснику процесуправо нарозгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 06.11.2023 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.49).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 08.11.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.50-51).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 15.11.2023 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі (а.с.55-56).

Ухвалою суду від 18.12.2023 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів повернуто позивачу (а.с.85).

Ухвалою суду від 18.12.2023 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу (а.с.86).

Ухвалою суду від 08.01.2024 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а.с.122-123).

Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.133).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 31 липня 2021 року, приблизно о 16.00 годині ОСОБА_2 , керуючи автокраном «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 у Миколаївській області на автошляху Н-24 «Благовіщенськ Миколаїв» поворот до мкр. Матвіївка в порушення п.п.2.3.б, 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху, був неуважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, виконуючи поворот ліворуч з середньої смуги для руху, враховуючи габарити транспортного засобу, не переконався в безпеці свого руху, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку ліворуч від нього, через що допустив зіткнення з ним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортним засобам завдано механічних пошкоджень, а пасажиру автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 завдано тілесних ушкоджень. Кримінальна справа закрита і складено адміністративний протокол за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 за порушення ПДД під час вказаного ДТП.

Іллічівським міським судом Одеської області 06.04.2023 винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.35-36).

Позивач є власником автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.26).

Відповідно до звіту №216-21 від 31.08.2021 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновленого ремонту з урахуванням ПДВ в запчастинах складає 547 162,17 грн.; ринкова вартість автомобіля складає 332 080,80 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження під час ДТП складає 332 080,80 грн. (а.с.7-25).

За складання висновку позивач сплатив 2475 грн. (а.с.32).

Відповідно до перевірки чинності полісу ОСЦПВВТЗ автомобіль ««LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований в ТДВ «СК Мотор Гарант» 69068, поліс №ЕР/204552890 строк дії з 00 год. 00 хв. 19.06.2021 по 18.06.2022, тобто є чинним на момент вчинення ДТП.

Страхувальником автомобіля «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс».

Вказані обставини визнані відповідачем по справі.

Позивач стверджує в позові, що від страхової компанії він отримав виплату в сумі 157 400 грн. у вигляді страхового відшкодування, що підтверджується інформацією від ПАТ СК УСГ (а.с.37).

ІV. Оцінка Суду.

Згідно з п.8 ч.2ст.16ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За загальними правилами, визначеними ст.ст.1166,1167,1187,1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових(службових) обов`язків на підставі трудового договору(контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України. При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

Суд вважає, що позивачем доведено факт завдання йому шкоди.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 31 липня 2021 року, приблизно о 16.00 годині ОСОБА_2 , керуючи автокраном «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 у Миколаївській області на автошляху Н-24 «Благовіщенськ Миколаїв» поворот до мкр. Матвіївка в порушення п.п.2.3.б, 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху, був неуважним, не слідкував за зміною дорожньої обстановки, виконуючи поворот ліворуч з середньої смуги для руху, враховуючи габарити транспортного засобу, не переконався в безпеці свого руху, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у попутному напрямку ліворуч від нього, через що допустив зіткнення з ним. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортним засобам завдано механічних пошкоджень, а пасажиру автомобілю «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 завдано тілесних ушкоджень. Кримінальна справа закрита і складено адміністративний протокол за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 за порушення ПДД під час вказаного ДТП.

Іллічівським міським судом Одеської області 06.04.2023 винесено постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.35-36).

Відповідно до перевірки чинності полісу ОСЦПВВТЗ автомобіль ««LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 був застрахований в ТДВ «СК Мотор Гарант» 69068, поліс №ЕР/204552890 строк дії з 00 год. 00 хв. 19.06.2021 по 18.06.2022, тобто є чинним на момент вчинення ДТП.

Страхувальником автомобіля «LIEBHERR LTM 1200», державний номерний знак НОМЕР_1 виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс».

Вказані обставини визнані відповідачем по справі.

Позивач стверджує в позові, що від страхової компанії він отримав виплату в сумі 157 400 грн. у вигляді страхового відшкодування, що підтверджується інформацією від ПАТ СК УСГ (а.с.37).

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.

Відповідно до звіту №216-21 від 31.08.2021 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновленого ремонту з урахуванням ПДВ в запчастинах складає 547 162,17 грн.; ринкова вартість автомобіля складає 332 080,80 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження під час ДТП складає 332 080,80 грн. (а.с.7-25).

Отже, позивачем надано докази про вартість пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , (або його залишків) після ДТП, що є необхідним для визначення розміру відшкодування у порядку ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» 174 680,80 грн. за заподіяння шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовнихвимог простягнення зТовариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інше.

Судом достовірно встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс», про що не заперечував відповідач у письмовому відзиві на позов.

Згідно ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» не довів належними та допустимими доказами відсутність вини відповідача в спричиненні позивачеві моральної шкоди. А отже наявні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу.

В свою чергу факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку із ДТП підтверджується тим, що позивач переносить моральні страждання пов`язані з вимушеними змінами у його житті, тощо.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд вважає, що діями відповідачів були заподіяні моральні страждання позивачу, а саме, у позивача був порушений звичайний спосіб життя, пов`язаний з експлуатацію автомобіля, він був позбавлений можливості використовувати автомобіль за призначенням, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» підлягає стягненню 10000,00 грн. моральної шкоди на користь позивача та з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. .

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення матеріальної шкоди, та частковому задоволенню в частині стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування

V. Розподіл судови витрат у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 та ч.ч.1, 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

У відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсязі наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано:

- договір про надання правничої допомоги №23 від 14.06.2023 (а.с.33);

- квитанцію до прибуткового касового ордеру №29 від 14.06.2023 на суму 25200,00 грн. (а.с.34).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній детальний опис правової допомоги, акт виконаних робіт, тощо.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 25 200,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки в матеріалах справи відсутні документи для встановлення співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, враховуючи заперечення відповідачів щодо суми адвокатських витрат, суд дійшов висновку про часткове відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до квитанції, за складання висновку позивач сплатив 2475 грн. (а.с.32), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одескрансервіс» (ЄДРПОУ 41031695) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 174 680,80 грн., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження у розмірі 2475 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідоме) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко