Рішення

від 27.12.2023 по справі 340/6411/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/6411/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Первозванівської сільської ради (27652, с.Первозванівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., вул. Гагаріна, 1, ЄДРПОУ 04365098)

про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Бережинської сільської ради №737 від 15.12.1997 року та №567 від 20.02.2001 року.

Позивач вказав, що оскаржуваними рішеннями радою передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,24 га на якій розташоване домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 . Позивач стверджує, що він є співвласником вищевказаного домоволодіння в порядку спадкування майна своєї матері ОСОБА_3 , а тому вищевказані рішення № 737 від 15.12.1997 року та №567 від 20.02.2001 року Бережинської сільської ради, про які він довідався 28.04.2023 року при ознайомленні з матеріалами справи № 390/167/23 в Кіровоградському районному суді, грубо порушують його права як власника вищевказаного домоволодіння та прав постійного користувача присадибною земельною ділянкою на якій воно розташоване.

З огляду на те, що оскаржувані рішення є протиправними, через те, що на їх підставі у власність ОСОБА_2 передано всю присадибну земельну ділянку, а не її частину, наявні підстави для їх скасування.

Ухвалою від 29.08.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.39).

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до договору дарування від 11 травня 1993 року, ОСОБА_4 подарувала своїй дочці ОСОБА_3 та своєму сину ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Договір посвідчено секретарем виконавчого комітету Бережинської сільської Ради та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №21. Зареєстровано в Кіровоградському бюро технічної інвентаризації за номером 178/1 10.08.1993 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину за законом видано 25.03.2021 року на частину житлового будинку видано ОСОБА_1 (позивачу по даній справі) (а.с.13).

Документальних доказів реєстрації права власності на частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.

Бережинська сільська рада рішенням №737 від 15.12.1997 року задовольнила заяву ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки та вирішила передати йому безкоштовно у приватну власність таку земельну ділянку площею 0,24 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 . Рішення реалізоване не було, земельна ділянка у власність ОСОБА_2 не передана.

Бережинська сільська рада 20.02.2001 року прийняла рішенням №567, яким задовольнила заяву ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки та вирішила передати йому безкоштовно у приватну власність земельну таку ділянку площею 0,24 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 . Рішення реалізоване не було, земельна ділянка у власність ОСОБА_2 не передана, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 14.02.2023 року №112.

Позивач стверджує, що такі рішення порушують його право співвласника вищевказаного домоволодіння, частину якого він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , а тому вищевказані рішення № 737 від 15.12.1997 року та №567 від 20.02.2001 року Бережинської сільської ради, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо строків звернення до суду

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач дізнався про наявність оскаржуваних рішень в ході ознайомлення з матеріалами справи №390/167/23, яка перебуває на розгляді у Кіровоградському районному суді Кіровоградської області. В даній справі ухвалою від 19.04.2023 року позивача залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Позов у даній справі подано ОСОБА_5 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування земельної ділянки та нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

З огляду на дані обставини, суд доходить до висновку, що позивач не пропустив строків звернення до суду подавши позов 04.08.2023 року, оскільки дізнався про наявність оскаржуваних у даному провадженні рішень після залучення до участі у справі в якості третьої особи та ознайомлення з матеріалами справи №390/167/23 28.04.2023 року.

Щодо належного відповідача

Рішенням ІІ сесії VІІ скликання Первозванівської сільської ради №72 від 21.12.2020 року розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Бережинської сільської ради. Як юридичну особу її припинено 25.03.2021 року. Відповідно до п.4 рішення Первозванівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Бережинської сільської ради (а.с.37).

Щодо суті спору

Позивач посилається на порушення суб`єктом владних повноважень його прав, як співвласника домоволодіння.

Суд звертає увагу на те, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Питання земельних відносин в період прийняття рішень були врегульовані Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі - Земельний кодекс №561).

Згідно ст.6 Земельного кодексу №561 громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу №561 передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

У відповідності до ч.1 ст.22 Земельного кодексу №561 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1 ст.23 Земельного кодексу №561 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі оскаржувані рішення суб`єктом владних повноважень прийняті від 15.12.1997 року та від 20.02.2001 року. Натомість позивач доводить порушення права та обґрунтовує його наявність свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.03.2021 року, що унеможливлює як наявність у позивача права власності на день прийняття оскаржуваних рішень, так і можливість факту його порушення.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_2 правовстановлюючого документу, що засвідчував би його право власності на земельну ділянку площею 0,24 га на якій розташоване домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , отримане ним на підставі оскаржуваних рішень.

Навпаки, матеріали справи містять довідку Первозванівської сільської ради №112 від 14.02.2023 року, в якій вказано, що на території Бережинського старостинського округу знаходиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки складає 0,24 га, не приватизована (а.с.12).

Суд також звертає увагу сторін на те, що оскаржувані рішення, хоча і були прийняті в 1997 та 2001 році відповідно, однак реалізованими в подальшому не були, ніяких наслідків щодо виникнення права власності на земельну ділянку 0,24 га за адресою АДРЕСА_2 у ОСОБА_2 не спричинили, що виключає наявність у нього такого права. Більш того, самі по собі такі рішення вичерпують свою дію як за умови їх реалізації, так і за умови її відсутності, чим в даному випадку є припинення процедури оформлення права власності на таку земельну ділянку.

На разі, чинне законодавство, зокрема, Земельний кодекс України нової редакції, не дає можливості на підставі оскаржуваних рішень оформити за ОСОБА_2 право власності на таку земельну ділянку, а тому є не актуальними.

Позивач же, будучи особою, яка на загальних підставах може мати бажання отримати таку земельну ділянку у власність або користування, не позбавлений права звернутися до відповідача із відповідною заявою.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами порушення будь-яких його прав, свобод та інтересів, прийнятими рішеннями Бережинської сільської ради №737 від 15.12.1997 року та №567 від 20.02.2001 року, оскільки ніякого відношення у 1997 та у 2001 році до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , а також до земельної ділянки площею 0,24 га він не мав.

Опис обставин первинного отримання домоволодіння у 1968 році ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_7 , а також подальшої забудови земельної ділянки предмету даного спору не стосується.

Зважаючи на викладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА