Ухвала

від 08.01.2024 по справі 136/2404/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2404/21

УХВАЛА

іменем України

08.01.2024 м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шпортун С.В.

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Липовецька державна нотаріальна контора Липовецького району Вінницької області, приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Кобзар Світлана Віталіївна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

У судове засідання учасники цивільного процесу не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, про що до справи долучені відповідні докази.

Представник позивача адвокат Кашпрук О.В. надала до суду заяву, в якій зазначила про неможливість явки в судове засідання через складні погодні умови, не заперечувала щодо вирішення заяви про відвід головуючого судді у справі, що була ініційована відповідачем ОСОБА_2 , у її та позивача відсутність, при її вирішенні просила прийняти до уваги письмові заперечення спрямовані нею раніше в адресу суду.

Представник відповідача адвокат Ладан О.А. надав до суду заяву, в якій при вирішенні питання про відвід головуючому у справі поклався на розсуд суду, заяву просив вирішити за їх із відповідачем відсутності.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому вважає за можливе вирішити у даному судовому засіданні питання щодо заявленого відповідачем відводу судді.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи встановив, що 15.11.2023 через канцелярію суду відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про відвід головуючому у справі судді Шпортун С.В., мотивуючи тим, що 10.10.2023 у судовому засіданні суддею Шпортун С.В. було повідомлено учасників цивільного процесу про те, що представник позивача адвокат Кашпрук Ольга Василівна в минулому була її викладачем у вищому навчальному закладі, а її представник адвокат Ладан О.А., не порадившись з нею, погодився на подальший розгляд справи під головуванням зазначеного судді, утім із його позицією вона не погоджується, вважає, що вказані обставини можуть вплинути на результати розгляду справи суддею та свідчити про необ`єктивність та упереджений розгляд справи, наявність інших обставин, які виключають участь судді при розгляді справи та є підставою для відводу, про які їй повідомлено було представником після судового засідання проведеного 10.10.2023. Вказану заяву відповідач просила суд розглянути у її відсутність.

Представником позивача було надано до суду письмові заперечення стосовно ініційованої вище заяви про відвід головуючого у справі, яка аргументована тим, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення заяви, оскільки відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження упередженості чи небезсторонності судді при розгляді даної справи, тоді як повідомлена суддею інформація про те, що вона із представником позивача більш як двадцять років тому перебували у статусі студент та викладач не містить обмежень, які виключають участь судді при вирішені спору, при цьому кожен із них для отримання відповідного статусу склав присягу, яка зобов`язує дотримуватись високих стандартів та повідомляти про факти, які можуть скомпрометувати суддю. На підтвердження обставин зазначених у заяві представник позивача надала витяг із трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_4 , де зазначено, що остання була прийнята 01.09.2001 на посаду викладача правознавства у Вінницький кооперативний технікум, який у подальшому реорганізовано у Вінницький кооперативний коледж економіки і права, тоді як відповідно до інформації отриманої із Липовецького районного суду Вінницької області, ОСОБА_5 навчалась у Вінницькому кооперативному коледжі економіки і права за спеціальністю «Правознавство» з 01.09.2001 по 14.06.2003 та у 2020 році була призначена на посаду судді Липовецького районного суду Вінницької області.

Вирішуючи заяву про відвід, суд зауважує, що в силу вимог ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом.

Гарантії незалежності та безсторонності передбачені нормами ЦПК України, які гарантують особі право на відвід.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України, а саме повторної його участі в розгляді справи.

Відповідно доч.ч.2-3ст.39ЦПК Україниз підстав,зазначених уст.36,37і 38цього Кодексу,судді можебути заявленовідвід учасникамисправи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставувідводу заявникуне моглобути відомодо спливувказаного строку,але непізніше двохднів іздня,коли заявник дізнався про таку підставу.

Як було встановлено зі змісту заяви про відвід, про повідомлену суддею Шпортун С.В. обставину відповідач дізналась зі слів представника після судового засідання 10.10.2023, тоді як звернулась до суду із даною заявою більш як через місяць після його проведення, отож встановлений ст..39 ЦПК України строк нею пропущено.

Разом з цим, незважаючи на вказані обставини, враховуючи право на справедливий судовий розгляд, суд вважає за необхідне розглянути зазначену заяву.

Питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ст. 40 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що заява про відвід (самовідвід) має бути мотивованою, тобто не формальною і не такою, що містить загальні чи абстрактні припущення про можливу упередженість поведінки та/або рішень судді в майбутньому. Така заява повинна містити посилання на достатні фактичнідані,які викликаютьобґрунтований сумнівв неупередженостісудді при розгляді конкретної судової справи.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо суддіз йоговласних джерелстали відомідокази чифакти,які можутьвплинути нарезультат розглядусправи. Суддя не повинен зловживатиправом насамовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09.04.2013 (заява № 21722/11) зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення). Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення в справі «Білуха проти України», п.п. 49, 50).

Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії», п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді, позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе,але невирішальне значення,вирішальним єте,чи євідповідні побоюваннявиправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44).

Таким чином, особиста безсторонність судді презюмується, доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Вирішуючи питання про відвід в контексті цієї заяви, суд звертає увагу, що надані до суду документи на підтвердження повноважень представника відповідача адвоката Ладана О.А. (а.с.195 Том №1), зокрема ордер містить інформацію, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Таким чином, адвокат Ладан О.А. був наділений повноваженнями, які надані законом позивачу та не був обмежений у праві висловити чи заявити відвід судді.

При цьому, суд зауважує, що зроблена заява головуючим суддею у даній справі є нічим іншим, як доведення до відома факту, який мав місце більш як 20 років з метою виключити будь-яку інформацію, що може навіть побічно вплинути на законність судового рішення, оскільки інших обставин не встановлено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що судові засідання у даній справі не проводились взагалі більш як рік, у зв`язку із неявкою учасників цивільної справи чи з інших об`єктивних причин.

З урахуванням вищевказаних норм права, перевіривши наведені ОСОБА_2 підстави для відводу головуючого судді Шпортун С.В., суд вважає за необхідне зазначити, що сумніви відповідача щодо неупередженості та об`єктивності судді ґрунтуються на фактичних даних не підтверджених належними доказами аби ставили під сумнів такі обставини та є суб`єктивним припущенням відповідача, що не може бути достатньою підставою, в розумінні ст. 36 ЦПК України, для відводу судді. У протилежному випадку, подібні обґрунтування у заявах про відвід судді, всупереч чітко визначеним законним підставам, свідчили б про недосконалість інституту відводу судді в процесуальному праві України та імовірному сприянні сторонам у їх намаганні прямо чи опосередковано дискримінувати носія судової влади з підстав здобуття ним освіти та навчання у продовж життя у навчальних закладах для отримання професії.

Нормами діючого законодавства на суддю також покладено відповідальний обов`язок не усуватися від справи в спірній ситуації, а його відвід повинен супроводжуватися виключно достовірними доказами. Особиста безсторонність суду презюмується державою, поки не надано доказів протилежного. Такий підхід свідчать про те, що рішення у справі, яке ухвалюватиметься суддею, не буде надалі скомпрометовано, а зазначені вимоги покликані забезпечити впевненість сторін у тому, що їхню справу вирішує неупереджений та об`єктивний суддя.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про відвід головуючого не підлягає до задоволення.

Приймаючи до уваги те, що учасники цивільної справи в судове засідання не з`явились з об`єктивних причин, що унеможливлює подальший розгляд даної справи, тому суд вважає за доцільне розгляд справи відкласти.

Керуючись ст.ст. 36-41, 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого у справі судді Шпортун Світлани Василівни у цивільній справі №136/2404/21, - відмовити.

Відкласти розглядсправи на 22.02.2024о 10:00годині, у яке викликати учасників цивільного процесу.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Світлана ШПОРТУН