Ухвала

від 10.01.2024 по справі 2-28/10

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-28/10

Провадження № 6/345/5/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі :

головуючої - судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Манелюк Н.Я. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника боржника фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ :

Старший державний виконавець Манелюк Н.Я. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження фізичну особу боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань посилаючись на те, що на виконанні Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження 25006606 з виконання виконавчого листа № 2-28 від 24.12.2011 про стягнення в солідарному порядку 232292,59 грн. боргу та 1952,00 грн. судових витрат.

На даний час боржником рішення не виконано, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на їх виконання не здійснено. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що згідно інформації, наданої на запити, майна належне боржнику на праві власності відсутнє, згідно відповіді ДФС України боржник не має відкритих у банківських установах рахунків, згідно запитів до ДФС про джерела отримання доходу відповіді не знайдено, згідно відповіді на запит МВС за боржником зареєстрованих на праві власності транспортних засобів не виявлено.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 майно не зареєстроване, однак з метою забезпечення реального виконання рішення суду, а також збереження майна боржника 20.10.2011 зареєстровано обтяження всього нерухомого майна боржника.

Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_1 одержує доходи в Головному управлінні ПФУ України в Івано-Франківській області, і за період з 23.07.20189 року по 21.ю02.2022 року на рахунок Відділу постійно надходили кошти, стягнуті з пенсії боржника. Однак, дане стягнення припинено до припинення або скасування воєнного стану на території України, а самостійно боржниця кошти по рішенню суду не сплачує.

Окрім цього, виконавцем на адресу боржника надсилавсь виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклик не з`явилася, про причини неявки не повідомила, за місцем проживання відсутня, зі слів сусідів боржниця тривалий час перебуває за кордоном.

Згідно відповіді на запит Державною прикордонною службою України від 21.12.2023 року повідомлено про те , що ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України, та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Зважаючи на те, що рішення суду боржником по даний час не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, то ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним поданням.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що дане подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, або рішенням інших органів (посадових осіб) якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладеним на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження 25006606 з виконання виконавчого листа № 2-28 від 24.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку 232292,59 грн. та 1952,00 грн. судових витрат.

На даний час боржником рішення не виконано, декларацію не подано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, а вжитими державним виконавцем заходами, результатів щодо виконання рішення суду не досягнуто.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що особа, що має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

З подання вбачається, що на день звернення до суду боржник борг не сплатив.

Правильне застосування судом процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Оскільки, відповідно до частини 4 статті 441 Цивільного Кодексу України, зазначене подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні, може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання на заборгованість за вищевказаним виконавчим документом, за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, обґрунтування ухилення боржника від повного виконання зобов`язання, натомість наявна інформація про здійснення часткового погашення боргу ОСОБА_1 , однак у зв`язку з веденням на території України воєнного стану стягнення з пенсійних виплат припинено, що не залежить від волі боржника.

Згідно узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, законодавством не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Водночас, дії державного виконавця щодо встановлення місця проживання боржника, розшуку майна боржника не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань. Вказані дії проводяться державним виконавцем незалежно від ухилення чи не ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Виклики та вимоги державного виконавця боржникові не вручені, тому відсутні підстави для визнання боржника таким, що саме ухиляється від виконання судового рішення.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов`язань за рішенням суду. Подання не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження», а також того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, що він за час виконання рішення виїжджав за межі України і саме це призвело до виникнення заборгованості, тому підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , відсутні.

Крім того, слід зауважити, що звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Аналогічної позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема у справі №6-55583ск13 (ухвала від 31.01.2014 року), у справі №6-51650ск13 (ухвала від 24.01.2014 року).

Враховуючи, що положеннямист. 353 ЦПК Українипередбачено виключно можливість оскарження ухвали тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ухвала суду про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскарженню не підлягає.

Керуючисьст.441 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Манелюк Н.Я. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: