Рішення

від 28.07.2010 по справі 2-28/10

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-28/10

Р І Ш ЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї II И

28 липня 2010 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Науменка М.А.

при секретарі Момот Л.С..

з участю адвоката Гончаренко С.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів цивільну справу та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 / ОСОБА_3 /. Фастівського міськвиконкому про визнання права власності на частину будинку та за зустрічними позовами; ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання будівництва самовільним і зобов`язання знести самовільно побудовану будівлю та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 . Фастівського міськвиконкому про визнання права власності на жилу кімнату та сходи0.-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 .. Фастівського міськвиконкому про визнання права власності на частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . посилаючись на те. що після розірвання шлюбу в його власність було виділено 12/25 частин цього будинку у вигляді кімнат площею 19.8 кв.м та 12.8 кв.м., які складають квартиру АДРЕСА_2 . Після розлучення він на першому поверсі до своєї частин будинку добудував приміщення площею 11.9 кв.м. та 2.4 кв.м. і на другому поверсі обладнав кімнати площею 27.7 кв.м. 4.6 кв.м. 2.9 кв.м та 11.2 кв.м.. в реєстрації яких йому було відмовлено, що змусило його звернутись до суду. Під час слухання справи позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати за ним право власності також на приміщення 1-4. розташоване на другому поверсі над квартирою відповідачки.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання побудованих відповідачем кімнат площею 27.7 кв.м., 4.6 кв.м. та 2.9 кв.м., які знаходяться на 2-му поверсі будинку по АДРЕСА_1 та двоповерхову прибудову до будинку у вигляді приміщень площею 11.9 кв.м. 2.7 кв.м.. 2.4. кв.м.. 11.2 кв.м. та сходів самочинним будівництвом та зобов`язання відповідача знести прибудову. Після смерті ОСОБА_2 в справу вступила її спадкоємець ОСОБА_4 , яка від позовних вимог ОСОБА_5 відмовилась і ухвалою суду від 17.03.10. провадження в справі в цій частині закрито, та в свою чергу звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на обладнане нею на другому поверсі будинку приміщення 1-4 площею 22.7 кв.м. та на сходи площею 3.2 кв.м., посилаючись на те. що вказане приміщення та сходи вона обладнала за власні кошти. ці приміщення відокремлені від належних ОСОБА_1 приміщень капітальною цегляною стіною і згідно технічної документації віднесені до другого поверху квартири АДРЕСА_3 . яка належить їй. а не позивачу.

Представник міськвиконкому проти позову ОСОБА_1 не заперечує, вважаючи його обґрунтованим, позов ОСОБА_3 вважає безпідставним.

Представник 3-ї особи Фастівського МБТІ суду пояснила, що забудова другого поверху співвласниками здійснювалась самовільно, другий поверх розділений по лінії поділу будинку цегляною стіною.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду. дослідивши докази в справі, суд вважає. що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. а позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення Фастівського міськсуду від 23.05.89. у власність ОСОБА_1 виділено 12/25 частин незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_4 , які складаються з приміщень 1-3 площею 19.8 кв.м. та 1-4 площею 12.8 кв.м. а ОСОБА_6 - 13/25 частин цього ж будинку. які складаються з приміщень 1-1 площею 13.6 кв.м. 1-2 площею 11.9 кв.м та 1-5

площею 6.3 кв.м /а.с.11.12/. Територія горища між співвласниками не ділилась. Протягом 1989-1996 р.р. ОСОБА_1 до належної йому частини будинку прибудував ганок, приміщення 2-1. 2-2. 2-3. сходи на другий поверх та на другому поверсі обладнав приміщення 2-6. 2-7. 2-8. 2-9. які були відмежовані від частини будинку, що належить ОСОБА_6 капітальною суцільною цегляною стіною, ці зміни 04.04.96. внесені в технічний паспорт на будинок, згідно з яким площа належної ОСОБА_1 квартири збільшилась до 128.5 кв.м.. а площа квартири ОСОБА_6 залишилась без змін/а.с.7-9/.

Рішенням Фастівського міськвиконкому № 223-17 від 17.12.96. належна ОСОБА_1 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 128.5 кв.м. та житловою площею 72.6 кв.м. були прийняті в експлуатацію, ця площа включала в себе виділені судом приміщення. двохповерхова прибудова до

будинку та обладнана під житло частина горища.

яка відмежовувалась від частини горища ОСОБА_6 капітальною цегляною стіною /а.с 7-8.161/. Пізніше рішенням Фастівського міськвиконкому № 70/27 від 22.03.05. також була прийнята в експлуатацію належна ОСОБА_6 частина цього ж жилого будинку загальною площею 32.4 кв .м та житловою площею 12.2 кв.м /а.с.159/

Згідно договору купівлі-продажу від 13.10.07. ОСОБА_6 належні їй 13/25 частин жилого будинку АДРЕСА_1 продала ОСОБА_2 /а.с.122/. яка 16.09.08.померла /а.с.111/ . Після смерті ОСОБА_2 одна з її дочок ОСОБА_5 відмовилась від спадщини на користь своєї сестри ОСОБА_3 яка спадщину прийняла в повному обсязі / а.с.І09, 110/ і над своєю частиною будинку обладнала під житло частину горища. яка розташована над її квартирою, та побудувала сходи на другий поверх, що засвідчено техпаспортом на будинок від 16.04.09, /а.с. 135-137. 179-183/.

Свідок ОСОБА_6 , суду пояснила. що в 1989 році після рішення суду про поділ будинку вона разом з позивачем перегородили горище суцільною цегляною стіною, яка не давала можливості проникати на іншу половину горища. ОСОБА_1 не давав їй та дітям можливості проводити на горищі будівництво, хотів заволодіти і її частиною горища. Тому вона змушена була продати свою частину будинку.

Як вбачається з досліджених судом доказів, рішенням суду від 23.05.89. між колишнім подружжям ОСОБА_7 був поділений жилий будинок по АДРЕСА_1 , жилу частину якого вони побудували в період подружнього життя, поділ горища рішенням суду не проводився. Після поділу будинку його співвласники добровільно поділили горище та в 1989 році спорудили суцільну цегельну стіну по лінії поділу їх квартир. За період з 1989 року по 1996 рік ОСОБА_1 на виділеній в його користування частині горища самовільно, без належних дозволів облаштував коридор, кладову. кухню та жилу кімнату і в червні 2008 року заявив до суду позов про узаконення цих пимішень, однак в грудні 2009 року розширив позовні вимоги, вважаючи, що за ним необхідно також визнати право власності на частину горища, яка знаходиться над квартирою співвласниці.

Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, яка призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як безспірно вбачається з матеріалів справи, при поділі належного їм будинку подружжя ОСОБА_7

поділили не тільки житлову зону, а й горище над своїми квартирами,влаштувавши між цими частинами ще в 1989 році капітальну роздільну цегляну стіну, яка існує до цього часу без будь-яких змін. Відповідно до будівельних норм горище над квартирою є допоміжною, технічною територією, на якій при потребі встановлюються елемент пічної або водяної опалювальної системи, обладнуються кладовки, тощо, горище забезпечує також захист житла від атмосферних опадів та від можливого руйнування житла і в цьому розумінні горище є приналежністю розташованої піл ним квартири і згідно з вимогами закону має слідувати за головною річчю. В іншому випадку квартира стає вразливим предметом і може втратити своє цільове призначення, в зв`язку з чим закон встановлює єдиний правовий режим і для квартири як для головної речі, і для горища як для її приналежності. Суд враховує, що між співвласниками будинку ОСОБА_7 письмовий договір про використання горища не укладався. з іншого боку вони своїми реальними діями в формі спорудження на горищі роздільної цегляної стіни поділили між собою територію горища, цей поділ через 20 років не може бути в односторонньому порядку змінений одним з співвласників на власний розсуд в своїх інтересах.

Суд, вважає бездоказовими доводи позивача щодо впорядкування ним особисто належної ОСОБА_6 частини горища, оскільки, по-перше, ОСОБА_6 це категорично заперечила в своїх поясненнях суду, по-друге, ОСОБА_1 не мав і не має вільного доступу на цю частину горища, що виключає реальну можливість здійснення ним на цій частині горища будь-яких будівельних робіт, по-третє, ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу проведення ним будівельних робіт над квартирою ОСОБА_6 . На підставі наведеного суд вважає доведеним, що облаштування сходів з квартири відповідачки на горище, облаштування на гориці жилої кімнати та проведення інших робіт здійснено саме власницею квартири ОСОБА_3 а не ОСОБА_1 .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 то суд на підставі наведених доводів вважає їх доведеними, оскільки відповідно до ст.331 ч.1.2 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена /створена/ особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно /житлові будинки, будівлі, споруди тощо/ виникає з моменту завершення будівництва /створення майна/.

Керуючись ст..ст.10,60.212.209 ЦПК України, ст..ст.186.328.331.376.392 ЦК України,суд. -

В И Р І Ш И В;

Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення 2-1 площею 2.4 кв.м. 2-2 площею 11.9 кв.м.. 2-3 площею 2.7 кв.м.. 2-6 площею 4.6 кв.м.. 2-7 площею 27.7 кв.м., 2-8 площею 2.9 кв.м.. 2.9 площею 11.2 кв.м.. сходи 1 площею 3.2 кв..м. ганок, гараж, вигрібну яму. сарай та туалет.

В іншій частині позову відмовити.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення 1-4 площею 22.7 кв.м та сходи II площею 3.2 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайсуд шляхом подачі: протягом 10-ти днів і дня виготовлення повного рішення - заяви про його апеляційне оскарження та протягом наступних 20-ти днів - апеляційної скарги.

Суддя