Постанова

від 19.12.2023 по справі 520/22/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5125/23

Справа № 520/22/19

Головуючий у першій інстанції Салтан Л.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання нерухомого майна іпотекою,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання нерухомого майна іпотекою та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.

Визнано іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 6-884, виданого 18 червня 2015 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № НОМЕР_1 , загальною площею 68,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановив на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 6832, виданого 11 грудня 2014 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановив на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1185, виданого 21 грудня 2012 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановив на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Визнав іпотекою нерухоме майно АТ «Райффайзен Банк Аваль» - нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3546, виданий 03 грудня 2014 року.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року у сумі 599 606,51 доларів США, що за курсом НБУ становить 16 654 009,65 грн, звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Початкову ціну продажу встановив на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

В судовому засіданні 29.07.2021 року Одеським апеляційним судом постановлено протокольну ухвалу, якою залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал» в якості правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (т.4 а. с. 191-193).

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 25 листопада 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року змінив в частині мотивування. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 року постанову Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», від частини позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року у сумі 599606 доларів 51 центів США, що за курсом НБУ становить 16654009 грн. 65 коп., а саме: на нежитлові приміщення-апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , на квартиру, загальною площею 77,4 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 , на нежитлові приміщення апартаменти, загальною площею 52,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 , на нежитлові приміщення апартаменти № 4, загальною площею 64,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 - визнано нечинним. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрито.

Продовжено розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року в частині вимог про визнання нерухомого майна іпотекою.

У частині першій статті 130 ЦПК України зазначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (Постанова Верховного Суду від 08.05.2023 року у справі № 201/9898/19).

Як вбачається з матеріалів справи, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Право» повідомлені про судове засідання на 19.12.2023 року о 14:00 год. на електронні адреси, а ОСОБА_6 - за зареєстрованою адресою його проживання.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Право», та ОСОБА_6 в судове засідання, призначене на 19.12.2023 року на 14-00 г. не з`явились, про причини неявки не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Присутні в судовому засіданні сторони та їхні представники: ОСОБА_4 , представник ОСОБА_3 адвокат Василевська К.М., представник ОСОБА_5 адвокат Жученко Р.О., Чеботарьова Г.І., представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвокат Радіонов О.Л., ТОВ «Сегура-Капітал» в якості правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (представник Онощенко В.І.) не заперечували проти розгляду справи за відсутності третіх осіб та за тією явкою, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин відсутності на судовому засіданні 19.12.2023 року о 14:00 годині третіх осіб не встановлена та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.І п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1)неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов про визнання нерухомого майна іпотекою та звертаючи стягнення на зазначені об`єкти нерухомого майна, як на предмет іпотеки в рахунок заборгованості, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог. При цьому суд не застосував позовну давність не зважаючи на відповідні заяви відповідачів, поданих до винесення судом рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

27 квітня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 214 928 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,1 % річних, строком до 27 квітня 2021 року (т. 1 а. с. 14-17).

10 липня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладена додаткова угода № 1, відповідно до умов якої сторони домовились пункт 1.4. кредитного договору викласти в новій редакції, відповідно до якої процентну ставку за користування кредитом встановлено 12,85 % річних (т. 1 а. с. 21).

17 червня 2014 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладена додаткова угода № 014/0076/74/73926/81-1-0-00/7752, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладений у новій редакції в додатках № 1 та № 2 (т. 1 а. с. 22-23).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди строк кредиту збільшено на 36 календарних місяців, у зв`язку з чим пункт 1.2 викладений у новій редакції, датою остаточного погашення кредиту визначено 27 квітня 2024 року. Строк кредиту складає 204 місяці.

Також, на підставі додаткової угоди з 17 червня 2014 року фактичну заборгованість за сумою кредиту збільшено на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Також тимчасово, на період з 15 липня 2014 року до 14 січня 2015 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу зі сплати суми кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до додаткової угоди.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 09 липня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 , укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за номером 5145 (т. 1 а. с. 29-32).

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - будівлю № 1 пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 238,6 кв.м, у тому числі житловою площею 100,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Предмет іпотеки належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18 червня 2009 року, зареєстроване в КП «Одеське МБТІ та РОН», реєстраційний № НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 34).

Відповідно до умов пункту 7.1. договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках: у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов`язань, що забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 цього договору, та в інших випадках, передбачених кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних у статті 3 цього договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов`язків, встановлених цим договором.

За вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений у цьому договорі та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду (пункту 7.3.1 пункту 7.3 договору іпотеки).

17 червня 2014 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладена додаткова угода до договору іпотеки, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди і вирішили викласти пункт 2.1 договору іпотеки в новій редакції (т. 1 а. с. 33).

Також встановлено, що Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням від 17 січня 2019 року у справі № 520/5439/18 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист порушеного права шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прострочену заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946,67 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення становить 2 574 506,76 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовив.

Отже, оскільки позичальник не виконав належним чином умови кредитного договору та не повернув кредитору заборгованість, кредитор отримав право звернути стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання кредитних зобов`язань в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 29 лютого 2012 року, Інспекцією ДАБК в Одеській області прийнято в експлуатацію чотири самостійні приміщення- апартаменти, які утворені після реконструкції будівлі № 1 пансіонату сімейного відпочинку.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 жовтня 2012 року № 783 встановлена адреса та нумерація нежитловим приміщенням - апартаментам: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 1; АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 2; АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 3; АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 4 (т. 2 а. с. 153).

31 жовтня 2012 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації замість свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 18 червня 2019 року, на підтвердження, що об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому дійсно належить ОСОБА_6 на праві приватної власності були видані свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення - апартаменти №№ 1, 2, 3, 4 (т. 1 а. с. 102, 106, 110, 114).

Вказані окремі об`єкти нерухомого майна були відчужені, внаслідок чого, нежитлові приміщення - апартаменти № 1, загальною площею 68,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6-884, укладений 18 червня 2015 року. Вказане нерухоме майно ОСОБА_6 відчужено ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 17 грудня 2012 року. У подальшому ОСОБА_9 продав вказане майно ОСОБА_10 за договором від 18 червня 2015 року (т. 2 а. с. 82, 66).

Квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 6832, укладений 11 грудня 2014 року. Вказане нерухоме майно ОСОБА_6 відчужено ОСОБА_11 за договором купівлі-продажу від 19 грудня 2012 року. У подальшому ОСОБА_12 продала вказане майно ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 11 грудня 2014 року (т. 2 а. с. 39, 43).

Нежитлові приміщення - апартаменти № 3, загальною площею 52,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1185, виданий 21 грудня 2012 року (т. 1 а. с. 209-211).

Нежитлові приміщення - апартаменти № 4, загальною площею 64, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3546, укладений 03 грудня 2014 року. Вказане нерухоме майно ОСОБА_6 відчужено ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу від 25 грудня 2012 року. У подальшому ОСОБА_13 продав вказане майно ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 03 грудня 2014 року (т. 2 а. с. 2, 3-4).

ТОВ «Сегура-Капітал», як правонаступник АТ «Райффайзен Банк Аваль», реалізував своє право стягувача за виконавчим провадженням, відкритим за виконавчими листами № 520/5439/18 виданими Київським районним судом м. Одеси 25.02.2019 року про стягнення солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прострочену заборгованість за кредитним договором 014/0076/74/73926 від 27 квітня 2007 року, яка станом на 12 квітня 2018 року становить 91 946,67 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення становить 2 574 506,76 грн.

Згідно з відповіддю приватного виконавця Парфьонова Г.В. від 12.04.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду, під час виконавчого провадження проведено опис та арешт майна боржника, а саме нежитлового приміщення № 101 за адресою: АДРЕСА_6 , яке передано на реалізацію ДП «СЕТАМ». Після повторної уцінки торги не відбулись, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Приватним виконавцем запропоновано стягувачам (ТОВ «Сегура-Капітал» та ОСОБА_14 , який є стягувачем за виконавчим листом № 520/13393/17 виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_14 боргу 250 000 доларів США) залишити за собою нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу.

Відповідно до акту приватного виконавця від 11.01.2022 року майно боржника: нежитлове приміщення № 101 за адресою: АДРЕСА_6 за ціною третіх електронних торгів 786 781,00 грн. передано стягувачу ТОВ «Сегура-Капітал» (т. 8 а. с. 62).

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.І ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що: - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; - у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; - у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотеко держателя, визнання майна іпотекою) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Суд першої інстанції встановив, що у порушення умов договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_6 без письмової згоди провів реконструкцію об`єкта іпотеки - пансіонату сімейного відпочинку загальною площею 238,6 кв.м. в тому числі площею 100,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , у результаті чого предмет іпотеки було переобладнано в чотири самостійні об`єкти нерухомого майна, які у 2012 році були прийняті в експлуатацію, їм було присвоєно нову адресу та видано чотири свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення - апартаменти №№ НОМЕР_1 , 2, 3, 4.

Після цього у тому ж 2012 році за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу були відчужені ОСОБА_6 іншим особам - ОСОБА_8 (апартаменти № 1), ОСОБА_12 (апартаменти № 2), ОСОБА_1 (апартаменти № 3) та ОСОБА_13 (апартаменти № 4), за якими зареєстровано право власності.

В подальшому у 2014-2015 роках ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за нотаріальними договорами відчужили апартаменти № № 1, 2, 4 відповідно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , за якими зареєстровано право власності. Апартаменти за № 3 залишилися у власності ОСОБА_1 .

З встановлених у справі обставин не вбачається (не надано доказів), що спірні об`єкти нерухомості є новоствореними об`єктами нерухомого майна, тобто такими, що створені без будь-якої прив`язки до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів пансіонату сімейного відпочинку загальною площею 238.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

Тобто реконструкція вже створеного предмету іпотеки внаслідок чого змінюються технічні характеристики об`єкта нерухомості без створення нового об`єкту нерухомості. У таких випадках може змінюватися і адреса предмету іпотеки. Але такі дії іпотекодавців не заважають іпотекодержателям звертати стягнення на іпотечне майно, оскільки іпотека розповсюджується і на поліпшення первісного об`єкта нерухомого майна, а тому можна звернути стягнення на весь змінений об`єкт нерухомого майна.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 року № 915/324/20.

Договір іпотеки від 09 липня 2009 року не припинив свою дію, а основне зобов`язання залишається невиконаним.

У випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишається чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна в тому числі і про визнання нерухомого майна іпотекою.

Після набрання законної сили рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При цьому запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотеко держателя або про визнання нерухомого майна іпотекою.

Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач набувши прав іпотекодержателя виходить із того, що його право іпотекодержателя порушене проведеною реконструкцією переданого в іпотеку об`єкта нерухомості, внаслідок якої присвоєно нову адресу 4 самостійним об`єктам нерухомості (апартаменти) і не визнання новими набувачами, що придбана ними нерухомість є предметом іпотеки, належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя або про визнання нерухомого майна іпотекою.

У разі задоволення таких позовів (про право іпотекодержателя або про визнання майна іпотекою) та внесення відповідного запису до Державного реєстру іпотек, іпотекодержатель відповідно до положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" набуває право пред`являти вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки та яка набула статусу іпотекодавця.

Отже, вимоги про визнання нерухомого майна іпотекою є ефективним способом захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Відповідно до пункту 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про визнання об`єктів нерухомого майна, набутих у власність відповідачами, іпотекою, не врахував, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 придбали апартаменти на підставі нотаріально посвідченихдоговорів купівлі-продажу, укладенню яких передувала процедура перевірки нотаріусом наявності обтяжень на нерухоме майно. При цьому укладені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договори купівлі-продажу не були першими після здійснення ОСОБА_6 реконструкції та отримання свідоцтв на ці об`єкти нерухомості, як на самостійні і з новою адресою.

На момент придбання спірних об`єктів нерухомого майна відомості щодо іпотеки у відповідному реєстрі були відсутні.

Позивач не доводив недобросовісності набуття відповідачами спірного майна, хоча, виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність відповідачів під час набуття ними у власність спірного майна, як визначальну підставу для задоволення вимоги про визнання набутого майна іпотекою, позивача, як слідство, іпотекодержателем спірного нерухомого майна.

За встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу за нотаріально посвідченими договорами, посвідченню яких передує встановлена профільними законом «Про нотаріат» та затвердженою Міністерством юстиції України Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, процедура здійснення перевірки вільності даного майна від обтяжень (арештів), тобто відсутності даного майна у відповідних реєстрах, яка (процедура) має, таким чином, убезпечувати такий спосіб набуття майна і гарантувати «юридичне очищення» майна придбаного з дотриманням вимог законодавства щодо обов`язковості нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, предметом яких є об`єкти нерухомості.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, отже, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункти 6.52, 6.53).

При цьому слід враховувати, що і ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (діючий на той час іпотекодержатель) мав відповідно до іпотечного договору обов`язок здійснювати перевірку наявності предмету іпотеки в натурі та його цілісність тощо.

Між тим, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дізнався про реконструкцію предмету іпотеки і створення 4 самостійних об`єктів нерухомості, як стверджує позивач, вже під час примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2018 році, без зазначеннябудь-якихповажних причин не здійснення дієвого та ефективного контролю за цілісністю і наявністю іпотечного майна в натурі, покладеного на іпотекодержателя іпотечним договором.

Отже, у цій справі презюмується, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є добросовісними набувачами спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача про визнання об`єктів нерухомого майна іпотекою, оскільки наслідком задоволення цієї вимоги є внесення до відповідного державного реєстру запису про ТОВ «Сегура-Капітал», як про іпотекодержателя.

Колегія суддів також констатує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, які за своїм змістом не можуть поєднуватися, оскільки є різними способами захисту порушеного права.

Так, у цій справі метою звернення позивача до суду було звернення стягнення на предмет іпотеки. Цій меті відповідає заявлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас вимогу про визнання нерухомого майна іпотекою у цій справі по суті необхідно розглядати як підставу для задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте позивачем ТОВ «Сегура-Капітал» на стадії апеляційного розгляду подано заяву про відмову від свого позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка прийнята апеляційним судом, рішення суду першої інстанції в цій частині вимог визнано нечинним та провадження у справі в цій частині вимог закрито.

Отже, оскільки спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі закінчений з ініціативи позивача без можливості звернення з цими самими вимогами до цих самих відповідачів, то, зважаючи на вищенаведену суть іншої позовної вимоги (про визнання нерухомого майна іпотекою), така вимога задоволенню не підлягає.

Що стосується заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові і може застосовуватися лише до обґрунтованих вимог.

Оскільки колегією суддів набуто висновку про відмову у позові про визнання нерухомого майна іпотекою по суті, відсутні підстави для застосування позовної давності.

З урахуванням наведеного, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , КП «Право», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання нерухомого майна іпотекою - без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київськогорайонногосудум.Одесивід16липня2020року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегура-Капітал», як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна іпотекою залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 05.01.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова