Постанова

від 10.01.2024 по справі 813/2405/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 813/2405/18

адміністративне провадження № К/9901/16253/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства культури України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 (колегія суддів: Сеник Р.П., Обрізко І.М., Попко Я.С.) у справі № 813/2405/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерня будинків "Квітка" до Міністерства культури України про скасування припису,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстерня будинків "Квітка" звернулося до суду із адміністративним позовом до Міністерства культури України з вимогою скасувати припис за вих. №15/10/74-18 від 13.03.2018.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проектна документація не підлягає погодженню з будь-якими державними органами, в тому числі, із органами охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерством культури України. У зв`язку з вказаним, позивач стверджує, що відповідач виніс оскаржуваний припис з порушенням п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Зазначає, що відсутня затверджена відповідачем у встановленому порядку науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як того вимагає ч. 2 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та п. 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318. Отже, у зв`язку із відсутністю належним чином затверджених меж та режимів використання історичного ареалу м. Львова, позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок отримувати дозвіл відповідача на проведення будівельних та земляних робіт.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2019 відкрито касаційне провадження.

7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

8. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

9. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами встановлено, що місто Львів входить до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.

Межі історичного ареалу м. Львова, що є також буферною зоною об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, визначені та затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова".

11. Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2016 № 818 затверджені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Майстерня будинків "Квітка" багатоквартирного будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом на вул. Личаківській, 79.

В пункті 2.5 Містобудівних умов та обмежень визначено: при проектуванні враховувати місце розміщення проектованого багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці на вул. Личаківській, 79, розміщений у межах історичного ареалу міста та вимоги погодженого у встановленому порядку історико-містобудівного обгрунтування.

Пунктами 2.5, 2.12 Містобудівних умов та обмежень встановлено, що земельна ділянка та об`єкт будівництва на вул. Личаківській, 79 розміщена у межах історичного ареалу міста Львова.

Відповідно до пункту 2.5 Містобудівних умов та обмежень позивач повинен враховувати вимоги погодженого у встановленому порядку історико - містобудівного обґрунтування.

Відповідно до пункту 4 історико-містобудівного обґрунтування будівництва об`єкту за адресою на вул. Личаківській, 79, об`єкт будівництва знаходиться в історичному ареалі м. Львова.

12. Завідувач сектору контролю та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України Богдан Є.А. на підставі листа ГО "Вектор Європейського розвитку "Варто" здійснив візуальне обстеження та фотофіксацію містобудівної ситуації за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 79, про що склав Акт обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Львова (без дати та без номера).

Згідно із вказаним Актом обстеження, земельна ділянка за адресою: вул. Личаківська, 79 розташована в історичному ареалі міста Львова та в межах охоронної (буферної) зони об`єкта "Архітектурний ансамбль історичного центра Львова", включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На земельній ділянці по вул. Личаківська, 79 у м. Львові зафіксовано облаштування будівельного майданчика та виконання масштабних будівельних робіт: територію огороджено парканом, за яким розташовується об`єкт незавершеного будівництва висотою в 1 наземний поверх (продовжує будуватися), розміщені побутові та технологічні приміщення будівельників і охорони, наявні ознаки об`ємних земляних робіт. Під час обстеження будівельні роботи не проводились, проте на території майданчика перебували люди, розміщувались різноманітні металеві та бетонні конструкції та будівельні матеріали. На паркані будівельного майданчика розміщено паспорт об`єкта будівництва "Багатоквартирний житловий будинок" по вул. Личаківській, 79 у м. Львові (замовник будівництва - ТзОВ "Майстерня будинків "Квітка", генеральний підрядник - ТзОВ "Галицький будівельний гарант", декларація про початок виконання будівельних робіт від 16.02.2017 №ЛВ 083170470603").

Нормами законодавства у сфері охоронної культурної спадщини встановлено, що дозвіл на проведення земляних робіт для потреб будівництва на території вказаної земельної ділянки необхідно отримати у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерстві культури України) на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі, в Мінкультури.

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства культури України встановлено, що погоджень проектів будівництв, дозволів на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою Міністерство не надавало.

Здійснення робіт з будівництва на території історичного ареалу міста Львова, за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, на думку відповідача, містить ознаки порушень ч.3 ст. 6-1, ч.3 ст. 32, ч.1 ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

13. За результатами візуального обстеження містобудівної ситуації по вул. Личаківській, 79 у місті Львові, 13.03.2018 відповідачем винесено припис №15/10/74-18, відповідно до якого на виконання вимог ч. 1 ст. 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини", діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" і Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, відповідач вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті будівництва "Багатоквартирний житловий будок по вул. Личаківській, 79 у м. Львові", які виконуються в межах історичного ареалу міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311), в межах охоронної (буферної) зони об`єкту "Архітектурний ансамбль історичного центра Львова", включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як таких, що ведуться з порушенням вимог ч. 3 ст. 32, ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України); вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини; надати до Міністерства культури пояснення по суті викладених в акті обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу фактів.

14. Не погоджуючись з вказаним приписом позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем проводяться будівельні роботи в історичному ареалі м. Львова без погодження будівництва з Міністерством культури України, що є обов`язковим, тобто позивачем порушено законодавство про охорону культурної спадщини, у зв`язку з чим, відповідачем правомірно видано оскаржуваний припис про припинення проведення робіт за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 79.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку отримувати дозвіл на проведення земляних робіт на території міста Львова на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 щодо спірної земельної ділянки, яка перебуває в межах історичного ареалу м. Львова, оскільки межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому законодавством порядку. Вказує, що відсутній підзаконний акт, який регулює порядок видачі дозволу на здійснення робіт в історичних ареалах населених пунктів, відтак неотримання відповідного дозволу відбулося не з вини позивача.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова" затверджено межі історичного ареалу м. Львова. Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у межах історичного ареалу, зокрема міста Львова, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом № 1805-III. Вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Невірним вважає висновок щодо відсутності підзаконного акту, який регулює порядок видачі дозволів на роботи в межах об`єктів культурної спадщини, який спростовує наявністю постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 316, якою затверджено Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території країни.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

19. Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення № 495) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

До повноважень Міністерства культури України згідно із пунктами 57-58 пункту 4 Положення № 495 відносяться, зокрема: видача розпоряджень і приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визнання необхідності проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт; здійснення відповідно до закону нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам`яток та інших робіт на пам`ятках, об`єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Зі змісту наведених правових норм убачається, що Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них.

20. Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" № 1805-III визначено, що охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку (ст. 1 Закону № 1805-III).

21. Статтею 5 Закону № 1805-III передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них; а також надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

22. Згідно із частинами другою, третьою статті 32 Закону № 1805-III межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 316 затверджено Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України.

Пунктом 1 Порядку видачі дозволів визначено, що цей Порядок установлює процедуру видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток і життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України.

Пунктом 4 Порядку видачі дозволів встановлено, що археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на об`єктах культурної спадщини проводяться лише за наявності дозволів, які видаються Мінкультури. Форми дозволів затверджуються Мінкультури.

24. Отже, Мінкультури є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, належить надання дозволів проведення робіт на пам`ятках національного значення; проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території пам`яток та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць.Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 823/1154/18, від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 14.02.2023 у справі № 640/22377/18 та від 23.05.2023 у справі № 380/9773/21.

25. Щодо неналежного затвердження історичного ареалу м. Львова, що стало також підставою для скасування оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає таке.

26. Відповідно до статті 32 Закону № 1805-III постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 "Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" затверджено Порядок № 318.

Пунктом 12 Порядку № 318 установлено, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

27. Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 № 6673-ХІ "Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини", кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї.

28. Статтею 5 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини передбачено, що Держави - сторони цієї Конвенції з тим, щоб забезпечити якомога ефективнішу охорону і збереження та якомога активнішу популяризацію культурної і природної спадщини, розміщеної на її території, прагнуть в умовах, властивих кожній країні, зокрема, вживати відповідних правових, адміністративних і фінансових заходів щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й відновлення цієї спадщини.

29. Згідно із статтею 172 Провідних настанов ЮНЕСКО щодо втілення у життя Конвенції про всесвітню спадщину передбачено, що обов`язком країни-учасниці Конвенції є інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, яка охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

30. У справі, яка розглядається суди встановили, що межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311, згідно з яким ділянка за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 79 розташована в межах історичного ареалу міста Львова та в межах охоронної (буферної) зони об`єкта "Архітектурний ансамбль історичного центру Львова", включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

31. Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

32. Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 "Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова", яким затверджені межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, у встановленому законом порядку не було скасоване, отже є чинним.

33. Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у межах історичного ареалу міста Львова, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом № 1805-III.

34. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2023 у справі № 380/13557/21 вказав, що положення статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сукупності з положеннями статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318 у контексті спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так:

- межі історичного ареалу міста Львова закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Львова, який входить до складу містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план», затвердженої ухвалою Львівської міськради 18-ї сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010, що була розроблена відповідно до чинного на час розробки законодавства, а саме - законів України «Про основи містобудування», «Про планування та забудову територій», ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Держбуду України 25.09.1997 № 164;

- оскільки історико-містобудівний опорний план міста Львова, яким визначені, зокрема території, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО та історичний ареал м. Львова, ґрунтується на розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році історико-архітектурному плані м. Львова, що також покладений в основу рішення виконкому Львівської міськради № 1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», то відповідно території, що визначені такими, що входять до меж історичного ареалу міста Львова згідно з рішенням виконкому Львівської міськради № 1311, знаходяться у межах історичного ареалу міста Львова або його буферної зони на підставі такого історико-містобудівного опорного плану як складової Генерального плану міста Львова;

- з огляду на обов`язковість Генерального плану міста Львова та з метою забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини на території м. Львова, занесених до Списку історичних населених місць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878), а також для збереження історичної забудови у центральній частині міста Львова, внесеної до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 5 грудня 1998 року на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, "Ансамбль історичного центру Львова" (об`єкт № 865), суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися обмежень і вимог, установлених Законом України «Про охорону культурної спадщини», під час здійснення містобудівної діяльності на території, що належить до історичного ареалу та його буферної зони відповідно до історико-містобудівного опорного плану міста Львова;

- незатвердження науково-проєктної документації з визначення меж історичного ареалу м. Львова відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, не виводить її з-під державної охорони (охорони законом);

- оскільки за законом правовий статус відповідної території як об`єкта культурної спадщини пов`язаний з фактом її перебування у визначених межах історичного ареалу населеного місця України, наявність або відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи центрального органу виконавчої влади не змінює цього факту.

35. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

36. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Мінкультури потрібно задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

37. Оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу суб`єкта владних повноважень та ухвалює рішення на його користь, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства культури України задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 скасувати.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 залишити в силі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій