Постанова

від 10.01.2024 по справі 520/13239/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/13239/2020

адміністративне провадження № К/9901/25788/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 (суддя Єгупенко В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 (колегія суддів: Жигилій С.П., Перцова Т.С., Русанова В.Б.) у справі № 520/13239/20 за позовом державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева", Державне підприємство "Національні інформаційні системи", Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Державний реєстратор Печенізької Державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (далі - ТОВ «ФК «Женева», Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Азово-Чорноморська інвестиційна компанія), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2184/5 від 24.06.2020, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1. та анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішення відповідача не відповідає вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте з порушенням відповідної процедури, суперечить вимогам статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, порушує права та законні інтереси ТОВ "ФК "Женева", які підлягають судовому захисту, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу МЮ України № 2184/5 від 24.06.2020, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1.

В цій частині прийнято постанову, якою провадження у справі в даній частині закрито.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 залишено без змін.

4. Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

6. Від ТОВ «ФК «Женева» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить задовольнити касаційну скаргу позивача.

7. Азово-Чорноморська інвестиційна компанія надіслала відзив на касаційну скаргу та відповідь на відзив ТОВ «ФК «Женева» на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

8. Від Державного підприємства "Національні інформаційні системи" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

9. У зв`язку з виведенням судді ОСОБА_2 зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (рішення зборів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 18.04.2022 № 5) розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.05.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.05.2022 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бучик А.Ю. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Рибачук А.І.

11. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку"), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.09.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.09.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бучик А.Ю. - головуючий суддя, судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.

13. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

14. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами встановлено, що 16.03.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга Азово-Чорноморської інвестиційної компанії № 20 від 13.03.2020 щодо оскарження реєстраційної дії від 06.03.2020 № 51510484, вчиненої державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1., якою він вніс запис про право власності № 35838724 на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20 в літ А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

16. Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції під час розгляду зазначеної вище скарги та перевірки Державного реєстру прав було встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_1. не перевірив належним чином документи, що подавалися для державної реєстрації прав. Колегія встановила, що ним були проведені реєстраційні дії щодо реєстрації прав власності за ТОВ "Фінансова компанія "Женева" на підставі документів, що не дають можливості встановити підстави набуття ними права на нежитлові приміщення. Також державним реєстратором ОСОБА_1 при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав, оскільки ним не було здійснено пошуку відомостей Державного реєстру прав та не встановлено наявність заборони відчуження та арешту, зареєстрованих на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 у справі № 640/6303/18, якою заборонено відчужувати вказані нежитлові приміщення.

17. На підставі встановленого, колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції висновком від 11.06.2020 рекомендувала: задовольнити скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії від 13.03.2020 № 20; скасувати рішення від 06.03.2020 № 51510484, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1.; анулювати доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру прав.

18. Наказом Міністерства юстиції України № 2184/5 від 24.06.2020 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1. та анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 .

19. Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, з використанням повноважень та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1. без належної правової підстави та всупереч порядку вчинення реєстраційних дій.

21. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та закриваючи в цій частині провадження у справі виходив з того, що державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної дії, саме вони мають право на звернення до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу, яким позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що дії державного реєстратора ОСОБА_1. не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, а відтак відповідач, встановивши факт порушення у процесі здійснення реєстраційної дії без належної правової підстави та всупереч порядку вчинення реєстраційних дій реєстратором ОСОБА_1 , реалізував свої дискреційні повноваження шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав.

ІV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, статтю 37 Закону України «Про іпотеку», пункти 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.05.2020 у справі № 822/1874/17, від 27.05.2021 у справі №420/4037/20, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, від 19.05.2021 у справі № 640/17492/20, від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 19.06.2019 у справі № 826/9614/17, від 11.10.2019 у справі № 810/1701/18, від 12.12.2018 у справі № 826/8976/17, від 18.06.2020 у справі № 820/1063/17, від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16, від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 27.02.2018 у справі № 826/4194/16, від 06.07.2019 у справі № 826/3442/17, від 12.06.2019 у справі № 821/1490/17, від 10.07.2019 у справі № 820/2849/17, від 08.08.2019 у справі № 813/2632/18, від 30.09.2020 у справі № 420/4255/19, від 30.04.2020 у справі № 820/5458/17, від 15.08.2019 у справі № 826/12480/17, від 17.07.2019 у справі № 420/5711/18, від 14.11.2018 у справі № 814/2229/17, від 10.07.2019 у справі № 820/2849/17.

Так, на думку позивача, суди не врахували порушення процедури розгляду комісією скарги: він як учасник провадження не був належним чином повідомлений про розгляд скарги, оскільки оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України не є належним повідомленням, та йому не було завчасно вручено копії скарги, що призвело до порушення його права на справедливий розгляд справи. Також суди не звернули уваги: на наявність судового провадження щодо скасування запису про реєстрацію права власності; на порушення строку розгляду скарги (більше 45 днів); на відсутність у висновку колегії та прийнятому на його основі наказі мотивів прийнятого рішення саме щодо анулювання доступу до державного реєстру прав як найсуворішого рішення; на розбіжності у складі колегії, яка надавала висновок; на обґрунтованість рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та помилковість висновку, що дії державного реєстратора не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, оскільки оцінка дій державного реєстратора була проведена вже після державної реєстрації та на підставі копій документів, які містилися в електронному реєстрі та були виготовлені державним реєстратором з оригіналів, поданих заявником.

Крім того скаржник зазначав, що доступ до державного реєстру йому анульовано через нібито незаконне рішення про державну реєстрацію, а відтак вважає, що він має право оскаржувати спірний наказ в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

24. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувала його незгода із наказом відповідача, яким скасовано прийняте ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084 та анульовано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

28. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

29. Наказ № 2184/5 від 24.06.2020 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084, прийнятий державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1., стосується виключно майнових прав третіх осіб.

30. Реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора. Тому у частині скасування рішень про реєстрацію оскаржуваний наказ не може порушувати прав реєстратора.

Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної дії. Саме вони мають право на звернення до суду.

31. У постанові від 01.07.2020 у справі №9901/48/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно не роз`яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом».

32. З огляду на вищенаведене, державний реєстратор у цих правовідносинах не має права на звернення до суду з метою оскарження пункту 2 наказу, яким було скасовано рішення від 06.03.2020 № 51510484 в жодному виді провадження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі у цій частині.

33. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 815/1684/17, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 04.07.2022 у справі № 160/1632/21.

34. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 2184/5 від 24.06.2020, яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон 1952-ІV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

37. За змістом частини першої статті 3 Закону № 1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 21) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

38. Частиною першою статті 7 Закону № 1952-ІV визначено, що Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 91) надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

39. Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону 1952-ІV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

40. Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 37 Закону N 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

41. За правилами частини п`ятої статті 37 Закону N 1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

42. За змістом частини шостої статті 37 Закону N 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

43. Згідно з частинами восьмою, десятою статті 37 Закону N 1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

44. Пунктом 2 частини другої статті 37-1 Закону № N 1952-IV передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

45. Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, (тут і далі - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019) (далі - Порядок № 1128).

46. Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

47. Наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 № 71/5 затверджено Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Положення про Колегію № 71/5), пунктом 2 розділу І якого передбачено, що Колегія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, здійснює колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфери державної реєстрації).

Колегія створюється Мін`юстом чи відповідним територіальним органом шляхом затвердження її складу відповідно до цього Положення.

48. Відповідно до пункту 5 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

49. Пунктом 8 Порядку № 1128 передбачено, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

50. Згідно з пунктом 10 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

51. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

52. Пунктом 12 Порядку № 1128 передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

53. Положенням абзацу першого пункту 14 Порядку № 1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

54. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

55. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128 визначена процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації, дотримання якої є обов`язковим для її учасників, оскільки вона є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

56. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 2184/5 від 24.06.2020, яким позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виходив із того, що оспорюваний наказ Мін`юсту відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, оскільки рішення позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084 прийняте без належної правової підстави та всупереч порядку вчинення реєстраційних дій.

57. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідачем під час розгляду скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії не дотримано процедуру її розгляду, оскільки його не повідомлено про розгляд скарги, не вручено її копії, порушено строк розгляду скарги.

58. Разом з цим, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки дотримання відповідачем процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, визначеної положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128, не з`ясовано чи було повідомлено позивача як державного реєстратора, рішення якого оскаржується своєчасно та у встановлений спосіб про розгляд скарги, чи надавалась позивачу копія скарги та додані до неї документи.

59. Так, суди встановивши, що на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про засідання колегії за скаргою Азово-Чорноморської інвестиційної компанії від 13.02.2020, не з`ясували чи було позивача додатково повідомлено одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел) як того вимагає положення пункту 11 Порядку № 1128.

60. Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 у справі №826/3539/17 звернув увагу, що Міністерство юстиції України повинно обирати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.

61. Міністерство юстиції України має запросити скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

62. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику як джерело права.

63. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

64. Орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміну (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22.10.1984).

65. Суд або трибунал у змістовному значенні визначається за судовими функціями, тобто визначенням питань, що знаходяться у межах повноважень органу, що засновані на нормах права, і після проведення провадження у передбаченому законом порядку (рішення Європейського суду з прав людини у справі Sramek v. Austria від 22.10.1984 та справі Cyprus v. Turkey від 10.05.2001).

66. Право винесення рішення входить у визначення поняття «суд». Провадження повинні забезпечувати «визначення судом проблем у спорі» відповідно до статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі Benthem v. the Netherlands від 23.10.1985).

67. Стаття 6 Конвенції містить два аспекти вимоги безсторонності. По-перше, орган, який розглядає справу, повинен бути безстороннім суб`єктивно, тобто жодний його член не повинен мати будь-якої особистої зацікавленості або упередженості. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які б свідчили про протилежне. По-друге, такий орган повинен також бути безстороннім з об`єктивного погляду, тобто він повинен надати достатні гарантії, які б виключали будь-які законні сумніви стосовно цього (рішення Європейського суду з прав людини у справі Academy Trading Ltd. and Others v. Greece від 26.02.1998, Daktaras v. Lithuania від 19.09.2000; Moiseyev v. Russia від 09.10.2008).

68. Виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, є недостатніми відповідно до Конвенції та порушують статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Dridi v. Germany від 26.10.2018).

69. На національні суди покладається обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Созонов та інші проти України від 08.11.2018).

70. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість уявити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996; Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands від 27.10.1993; Duљko Ivanovski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia від 24.07.2014; Popov v. Russia від 11.12.2006).

71. Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

72. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.10.2018 у справі Dridi v. Germany виклики до суду, здійснені за допомогою публічного повідомлення, є недостатніми відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушують статтю 6 Конвенції.

73. Верховний Суд вважає, що коли в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.

74. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №640/17492/20.

75. Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 826/19452/16, від 19.06.2019 у справі № 826/9614/17, від 11.10.2019 у справі № 810/1701/18, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

76. У п. 71 рішення «Рисовський проти України» (заява 29979/04) зазначено:

«… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

77. У постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/9046/16 зазначено: «…71. Отже, на Міністерство юстиції України покладено обов`язок забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.

72. У контексті норми п. 11 Порядку № 1128 Суд дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення скарги.

73. З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

74. З матеріалів справи вбачається, що позивач не брав участі у розгляді скарги та не надавав жодних пояснень. Отже, не дотримано вимог закону про належне повідомлення про час та місце розгляду.

75. Позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення….»

78. За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 2184/5 від 24.06.2020, яким позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не перевіривши дотримання відповідачем процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, визначеної положеннями Закону № 1952-IV та Порядку № 1128.

79. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

80. Разом з тим, з огляду на зазначені вище висновки Верховного Суду та без дослідження і з`ясування всіх доводів сторін, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.

81. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

82. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

83. Отже, Верховний Суд позбавлений процесуального права самостійно дослідити докази та оцінити доводи сторін у справі.

84. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

85. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

86. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та, як наслідок, скасування оскаржуваних судових рішень в частині із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в скасованій частині.

87. Під час нового розгляду необхідно надати оцінку поданих сторонами доказів з урахуванням висновків Верховного Суду, зазначених у цій постанові, та на підставі оцінки наявних доказів (за необхідності - отримання додаткових доказів) прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 343, 349, 353, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного реєстратора Печенізької державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2184/5 від 24.06.2020, яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 .

Справу № 520/13239/20 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 в частині, якою провадження у справі закрито, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко