Постанова

від 28.11.2024 по справі 520/13239/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа №520/13239/2020

адміністративне провадження № К/990/30719/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №520/13239/2020

за позовом Державного реєстратора Печенізької Державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Чалого І.С., Подобайло З.Г.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державний реєстратор Печенізької Державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 (далі - позивач, Державний реєстратор) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮУ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ МЮУ від 24 червня 2020 року №2184/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2020 року №5151084, прийняте Державним реєстратором, та анульовано позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. На обґрунтування своїх вимог вказував, що оспорюваний наказ, який прийнято на підставі висновку Колегії МЮУ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11 червня 2020 року за результатами розгляду скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суперечить приписам статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) та порушує права та законні інтереси як позивача, так і Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», які підлягають судовому захисту. Крім того, стверджував про порушення процедури розгляду скарги, що регламентована Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок №1128), а саме він як учасник провадження не був належним чином повідомлений про розгляд скарги, оскільки оголошення на офіційному сайті МЮУ не є належним повідомленням та йому не було завчасно вручено копії скарги, порушено строк розгляду скарги, що, як наслідок, призвело до порушення його права на справедливий розгляд справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово й при первинному її розгляді рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 24 червня 2020 року №2184/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2020 року №5151084, прийняте Державним реєстратором; в цій частині прийнято нову постанову, якою провадження у справі в указаній частині закрито; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року залишено без змін.

5. Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року, направляючи справу в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 24 червня 2020 року №2184/5, яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 , на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій у цій частині вимог, адже суди попередніх інстанцій, встановивши, що на офіційному сайті МЮУ було розміщено оголошення про засідання Колегії за скаргою Азово-Чорноморської інвестиційної компанії від 13 лютого 2020 року, не з`ясували чи було позивача додатково повідомлено одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел), як того вимагає положення пункту 11 Порядку №1128. При цьому суд касаційної інстанції звернув увагу, що МЮУ повинно обирати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до МЮУ свою позицію щодо доводів скарги.

Водночас суд касаційної інстанції погодився із апеляційним судом про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу МЮУ від 24 червня 2020 року №2184/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2020 року №5151084, прийняте Державним реєстратором, з огляду на те, що така не підлягає судовому розгляду у жодному виді провадження; відтак у частині, якою провадження у справі закрито, Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

6. За результатами повторного судового розгляду рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову Державного реєстратора відмовлено.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Державним реєстратором всупереч положень законодавства не була здійснена перевірка відомостей Державного реєстру прав на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, чим порушено вимоги пункту 4 частини першої статті 18 Закону №1952-IV, що є підставою для висновку про протиправність прийнятого позивачем рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2020 року №5151084 та його дій у сфері державної реєстрації. Також, за позицією цього суду, відповідачем дотримано порядок та процедуру розгляду скарги Азово -Черноморської інвестиційної компанії.

8. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2024 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та прийняв нове рішення, яким визнав протиправним та скасував наказ МЮУ від 24 червня 2020 року №2184/5 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 .

9. Апеляційний суд таке своє рішення обґрунтував порушенням передбаченої Порядком №1128 процедури прийняття відповідачем рішення в частині належного та завчасного повідомлення Державного реєстратора про розгляд скарги, що унеможливило реальну можливість останнього взяти участь у засіданні Комісії та надання відповідних пояснень по суті скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

10. Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, МЮУ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, залишивши в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року.

11. Як на підставу для касаційного оскарження вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, та порушення процесуальних норм, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; натомість помилкове взяття до уваги висновків, зроблених Верховним Судом стосовно правовідносин, які не є подібними.

По суті вважає, що Другий апеляційний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже здійснив необ`єктивну правову оцінку залучених до справи доказів та фактичних обставин, які дають підстави стверджувати, що МЮУ у повній мірі виконано положення пункту 11 Порядку №1128 (тобто використано як обов`язковий так і додатковий способи повідомлення) та забезпечено можливість зацікавлених осіб (особливо державного реєстратора, дії якого оскаржуються) взяти участь у засіданні при розгляді скарги. В контексті обставин цієї справи важливим є і те, що за наявності суттєвих порушень норм законодавства з боку державного реєстратора, що також визнано судами попередніх інстанцій, неприйняття МЮУ рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, свідчило б про порушення принципу невідворотності реагування контролюючого органу на суттєві порушення, а також призвело б до подальшого неналежного виконання державним реєстратором своїх обов`язків. Відтак, вважає, що ключовим аспектом, який мав би бути, однак не врахований апеляційним судом, є встановлення факту можливості/неможливості застосування відповідачем положень підпунктів «а», «ґ» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги та надання відповіді на питання: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. 06 серпня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

15. Позивач та треті особи не скористалися своїм правом на подання відзиву (пояснень) на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

17. 16 березня 2020 року до МЮУ надійшла скарга Азово-Чорноморської інвестиційної компанії від 13 березня 2020 року за №20 щодо оскарження реєстраційної дії від 06 березня 2020 року №51510484, якою він вніс запис про право власності №35838724 на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №1-6, 8-20 в літ А-3, загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96.

18. Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції під час розгляду зазначеної вище скарги та перевірки Державного реєстру прав було встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_1 не перевірив належним чином документи, що подавалися для державної реєстрації прав; проведені реєстраційні дії щодо реєстрації прав власності за ТОВ «Фінансова компанія «Женева» на підставі документів, що не дають можливості встановити підстави набуття права на нежитлові приміщення. Також Державним реєстратором ОСОБА_1 при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав, оскільки ним не було здійснено пошуку відомостей Державного реєстру прав та не встановлено наявність заборони відчуження та арешту, зареєстрованих на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року у справі №640/6303/18, якою заборонено відчужувати вказані нежитлові приміщення.

19. На підставі встановленого, Колегія висновком від 11 червня 2020 року рекомендувала: задовольнити скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії від 13 березня 2020 року №20; скасувати рішення від 06 березня 2020 року №51510484, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1; анулювати доступ державному реєстратору ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

20. Наказом МЮУ від 24 червня 2020 року №2184/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2020 року №51510484, прийняте Державним реєстратором, та анульовано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання процесуальних норм, вказує на наступне.

23. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно з частинами першою-другою статті 37 Закону №1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до МЮУ, його територіальних органів або до суду. МЮУ розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів МЮУ.

25. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів МЮУ визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону №1952-IV).

26. Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок №1128, у відповідності до пункту 2 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

27. Пунктом 9 Порядку №1128 передбачено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

28. Відповідно до пункту 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

29. За змістом пункту 11 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

30. Пунктом 12 Порядку №1128 передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

31. Приписами абзацу першого пункту 14 Порядку №1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

32. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

33. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що положеннями Закону №1952-IV та Порядку №1128 визначена процедура розгляду скарг у сфері державної реєстрації, дотримання якої є обов`язковим для її учасників, оскільки вона є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

34. У справі, яка розглядається, зваживши на зауваження Верховного Суду, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів належного завчасного повідомлення позивача про надходження та розгляд скарги, що фактично унеможливило його участь у такому та надання ним письмових пояснень по суті справи.

35. Щодо посилання відповідача на розміщення відомостей про дату, час та місце засідання Колегії на офіційному сайті МЮУ, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що таке розміщення не може вважатися належним способом повідомлення позивача в силу вимог пункту 10 Порядку №1128. Останнє має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

36. З огляду на суттєвість наслідків для позивача рішення, прийнятого на підставі висновків Колегії, - анулювання доступу Державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, розміщення інформації на сайті МЮУ не є належним повідомленням позивача про розгляд скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому, у позивача відсутній обов`язок здійснення постійного моніторингу відомостей, які розміщуються на офіційному сайті МЮУ.

37. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17, за якою відхилено доводи відповідача щодо можливості позивача ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті МЮУ, оскільки позивач не зобов`язаний здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.

38. Також Верховний Суд у схожих за своїм змістом правовідносинах формував висновок про те, що повідомлення про розгляд скарги шляхом публічного його розміщення на сайті МЮУ було недостатнім та прогнозовано не надавало можливості Комісії пересвідчитись у його отриманні всіма зацікавленими особами. У свою чергу, публікації оголошення на сайті відповідача не є належним доказом повідомлення, у зв`язку з чим неможливо визначити, чи дотримано Мінюстом строки повідомлення сторін, встановлені Порядком розгляду скарг (постанови від 19 травня 2021 року у справі №640/17492/20, від 27 травня 2021 року у справі №420/4037/20, від 16 грудня 2021 року у справі №420/4816/20 та від 06 грудня 2022 року у справі №380/5709/20).

39. Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №826/3539/17 звернув увагу на те, що МЮУ повинно обирати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача мають свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до МЮУ свою позицію щодо доводів скарги.

Коли в результаті рішення органу державної влади може відбутись втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитись, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.

40. У даному випадку, судом апеляційної інстанції констатовано, що відповідачем не доведено використання ним усіх можливих способів повідомлення позивача та забезпечення його безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо.

41. Посилання ж відповідача на журнал телефонограм відділу організаційно - технічного забезпечення роботи комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, як на доказ вжиття додаткових необхідних заходів повідомлення, обґрунтовано визнано судом апеляційної інстанції неприйнятними, так як останній не дає можливості встановити як зміст переданого повідомлення, чи дійсно вказане повідомлення містило інформацію про час та місце засідання Колегії, чи стосувалося воно питання розгляду скарги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, так і посаду особи, яка передала та відповідно прийняла передану інформацію, не підтверджує ознайомлення ОСОБА_1 із змістом переданої телефонограми.

42. Верховним Судом у справах №826/9046/16 та №820/1063/17 наведено також правовий підхід щодо способів повідомлення, визначених у Порядку №1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце. Незважаючи на те, що Порядок №1128 не визначає вимог щодо змісту повідомлення, натомість, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

43. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що під час розгляду скарги відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, встановлену Порядком №1128, а тому оспорюваний наказ у частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

44. В контексті ж відповідних доводів касаційної скарги щодо ненадання апеляційним судом відповіді стосовно можливості/неможливості застосування відповідачем положень підпунктів «а», «ґ» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги, слід зазначити, що порушення розгляду скарги, що стало підставою для скасування наказу МЮУ у відповідній частині, не означає, що Суд погоджується/не погоджується із правомірністю дій державного реєстратора під час здійснення спірних реєстраційних дій, оскільки по суті виявлених порушень у діях державного реєстратора оскаржуваний наказ у судах першої та апеляційної інстанцій не перевірявся, так як не був предметом судового розгляду з огляду на закриття провадження у справі в указаній частині вимог постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, з позицією якого в подальшому у цій частині погодився й суд касаційної інстанції. Наведення ж певних мотивів у рішеннях судів попередніх інстанцій не свідчить про оцінку останніми наказу Мін`юсту в частині скасування реєстраційних дій.

45. Зазначене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі щодо неінформування позивача про місце, дату та час розгляду скарги не свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

46. Суд ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29) і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

47. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець