Постанова

від 10.01.2024 по справі 911/1700/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2024 р. Справа№ 911/1700/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від прокуратури - Холоденко А.С.,

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

від третьої особи - не з`явились,

розглядає апеляційну скаргу

Вишгородської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2023

про відмову у забезпеченні позову

у справі № 911/1700/23 (суддя Заєць Д.Г.)

За позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави

в особі Вишгородської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шигарон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шигарон" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Позов обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки відведенні саме за рахунок заліснених земель лісогосподарського призначення, які передбачені для ведення лісового господарства. Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157 знаходяться в межах 100 метрової прибережної захисної смуги Київського водосховища р. Дніпро, на яких згідно ст. 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

У жовтні 2023 року Вишгородська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Київської області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки та заборони ТОВ "ШИГАРОН" та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельних ділянках.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що з часу отримання першими набувачами державних актів на право власності на спірні земельні ділянки всі вони були відчужені за договорами-купівлі продажу та на даний час наявний ризик подальшого відчуження спірних земельних ділянок, що, в свою чергу, викличе необхідність заміни сторін у справі, уточнення позовних вимог та в загальному затягне розгляд судом даної справи. На даний час спірні земельні ділянки обліковуються за цільовим призначенням як землі рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва. Відтак, на думку прокурора, вирубування дерев та будівництво відповідачами дачних будинків на спірних земельних ділянках та реєстрація права власності на вказані будинки ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157, які зареєстровані за ТОВ "Шигарон" та розташовані в с. Толокунь Вишгородського району Київської області та заборони ТОВ "ШИГАРОН" та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157, які розташовані в с. Толокунь Вишгородського району Київської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в поданій заяві про забезпечення позову прокурором не наведено доводів на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення щодо ймовірності виникнення обставин, які можуть призвести до невиконання у подальшому судового рішення. Прокурором не надано суду будь-яких документальних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Припущення прокурора, що відповідачем чи іншими особами можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачі в користування спірних земельних ділянок, їх забудови є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, прокурором не наведено доказів, що відповідачами фактично вчиняються дії щодо забудови спірних земельних ділянок.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Вишгородська окружна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що предметом даної позовної заяви є повернення на користь держави спірних земельних ділянок, які з часу первинної державної реєстрації вже зазнали відчуження на користь відповідача. Також прокурор вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, не взяв до уваги, що обраний прокурором спосіб забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок, будівництва на них та заборони вирубування дерев є розумним, обґрунтованим та адекватним. При цьому, на думку скаржника, свідченням про наміри забудови спірних земельних ділянок є те, що спірні земельні ділянки були придбані ТОВ «Шигарон», основними видами економічної діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, організування інших видів відпочинку та розваг, діяльність із забезпечення фізичного комфорту.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

03.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Вишгородської окружної прокуратури надійшла заява про продовження строку для надання доказів сплати судового збору з рапортом до Київської обласної прокуратури на сплату коштів за подання апеляційної скарги.

08.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Вишгородської окружної прокуратури надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Вишгородської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1700/23.

30.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №911/1700/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вишгородської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року у справі №911/1700/23 та призначено розгляд справи на 10.01.2024 року.

В судовому засіданні 10.01.2024 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є:

- усунення перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, шляхом скасування рішень державних реєстраторів №53778201 від 27.08.2020, №53776598 від 27.08.2020, №53785448 від 27.08.2020 про реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Шигарон" (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, літ. А, корпус 1, код ЄДРПОУ 37249684) на земельні ділянки з кадастровими номерами: 221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157;

- усунення перешкоди у здійсненні Вишгородською районною державною адміністрацією (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 23569369) права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157, шляхом їх повернення на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 23569369) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шигарон" (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, літ. А, корпус 1, код ЄДРПОУ 37249684).

Отже, колегія суддів зазначає, що між сторонами існує спір щодо права власності на майно, а способом захисту свого права заявник обрав звернення з віндикаційним позовом.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що прокурором позов обґрунтовується тим, що спірні земельні ділянки відведенні саме за рахунок заліснених земель лісогосподарського призначення, які передбачені для ведення лісового господарства. Також, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157 знаходяться в межах 100 метрової прибережної захисної смуги Київського водосховища р. Дніпро, на яких згідно ст. 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

У заяві про забезпечення позову прокурор зазначив, що Рішенням Толокунської сільської ради від 30.12.2009 року №375-28-V трьом фізичним особам передано безоплатно у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташовані в с. Толокунь Вишгородського району Київської області за рахунок земель лісогосподарського призначення, розташованих в прибережній захисній смузі Київського водосховища р. Дніпро.

Вказане підтверджується інформацією ДП "Димерське лісове господарство" №01-364 від 24.04.2019 року, спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду та погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення та/або вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.

Згідно листа Українського державного проектного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" №493 від 24.06.2019 року та наданого фрагменту публічної кадастрової карти України, межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП "Димерське лісове господарство", а саме, на 11 виділ 22 кварталу Ясногородського лісництва ДП "Димерське лісове господарство" за матеріалами лісовпорядкування 2004 року.

Також, згідно листа Українського державного проектного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" №94 від 14.02.2019 року та наданого фрагменту публічної кадастрової карти України, межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП "Димерське лісове господарство", а саме, на 15 виділ 22 кварталу Ясногородського лісництва ДП "Димерське лісове господарство" за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Крім того, Вишгородською окружною прокуратурою за інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 30.10.2019 року за №17-08/2225 встановлено, що водний об`єкт, розташований поряд з земельними ділянками з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157, це природний водний об`єкт-річка Дніпро, Київське водосховище, яка має загальну площу водозбору 504000 км2, довжину 2201 км.

Згідно кадастрових планів та ортофотопланів, виготовлених в 2018 році ТОВ "Регіональний центр розвитку", яке має інженера-геодезиста Давиденка С.П. (кваліфікаційний сертифікат від 19.04.2013 №010638), встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157 знаходяться в прибережній захисній смузі Київського водосховища р. Дніпро, а саме, в межах 100 метрової захисної смуги.

На даний час спірні земельні ділянки обліковуються за цільовим призначенням, як землі рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва.

Колегія суддів звертає увагу, що спірні земельні ділянки з часу первинної державної реєстрації вже зазнали відчуження на користь відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач придбав спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 12.11.2010 року та від 25.03.2011 року, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Шигарон» (код ЄДРПОУ 37249684) є будівництво житлових і нежитлових будівель (основне), організування інших видів відпочинку та розваг, діяльність із забезпечення фізичного комфорту.

Отже, в даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами прокуратури, що оскільки основним видом економічної діяльності відповідача є будівництво житлових і нежитлових будівель, відповідач здійснив купівлю спірних земельних ділянок саме для здійснення будівництва на спірних земельних ділянках.

При цьому, відповідним та співмірним обмеженням має виступати утримання від подальшої зміни якісних характеристик земельних ділянок.

За таких обставин обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на земельні ділянки та заборону вчиняти певні дії (здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі (перереєстрація), пов`язані з відчуженням, зміною поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також проводити вирубування дерев та будівельних робіт на спірних земельних ділянках, є співмірним та прямо стосується предмету позов і, оскільки існує ризик відчуження майна на користь третіх осіб, а також здійснення забудови спірних земельних ділянок, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.08.2022 року у справі №916/3966/21 та від 29.08.2022 року у справі №916/53/22.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що внаслідок накладення арешту на спірні земельні ділянки, відповідачу не буде завдано збитків, які б підлягали б відшкодуванню у випадку відмови у задоволенні позову, оскільки вказані земельні ділянки на даний час не використовуються відповідачем в комерційних цілях з метою отримання прибутку.

Також колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки земельні ділянки залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатись спірним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті.

Проте, місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відтак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року у справі №911/1700/23 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та за умов неповного з`ясування обставин справи, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим господарським судом відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами подальшого розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 255, 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року у справі № 911/1700/23 року задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року у справі № 911/1700/23 скасувати.

3. Заяву Вишгородської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити.

4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157, які зареєстровані за ТОВ "Шигарон" та розташовані в с. Толокунь Вишгородського району Київської області.

5. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ШИГАРОН» (03191, місто Київ, вул. Академіка Вільямса, 9-А, корпус 1, код ЄДРПОУ 37249684) та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубування дерев та будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221888600:21:169:0155, 3221888600:21:169:0156, 3221888600:21:169:0157, які розташовані в с. Толокунь Вишгородського району Київської області.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 10.10.2023 року у справі №911/1700/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.01.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир