Постанова

від 11.01.2024 по справі 910/16954/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа№ 910/16954/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023

про повернення позовної заяви

у справі № 910/16954/23 (суддя Паламар П.І.)

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут"

до: 1. Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпромсервіс"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоксленд"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнлайн"

5. Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни

6. Державного підприємства "Сетам"

про визнання договорів, акту прийому-передачі об`єктів, електронних торгів, свідоцтва про право власності недійсними, скасування рішень державного реєстратора, застосування наслідків недійсності правочинів,, -

В С Т А Н О В И В :

У 2023 році Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітпромсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоксленд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнлайн", Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни, Державного підприємства "Сетам" про визнання договорів, акту прийому-передачі об`єктів, електронних торгів, свідоцтва про право власності недійсними, скасування рішень державного реєстратора, застосування наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» залишено без руху з підстав порушення позивачем п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, оскільки позовна заява не містить змісту в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину, так як позивачем не визначено конкретних правових наслідків недійсності, які підлягають застосуванню судом. Крім того, судом також зауважено, що зазначена вимога не оплачена судовим збором, розмір якого в залежності від обраного позивачем наслідку недійсності правочину підлягає оплаті судовим збором за майнову або немайнову вимогу.

10.11.23 до Господарського суду міста Києва позивачем, на виконання ухвали від 06.11.2023 року була подана заява про усунення недоліків на виконання ухвали про залишення без руху від 06.11.23 де позивачем зазначено щодо вимоги про застосування недійсності правочину про повернення всього в первинний стан, а також долучено квитанцію про сплату судового збору № 396 від 10.11.2023 року на суму 2684 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року у справі №910/16954/23 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" разом з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Ухвала мотивована тим, що в установлений строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, не уточнив зміст вимог про застосування наслідків недійсності правочинів. Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що посилання позивача щодо позовної вимоги про застосування недійсності правочину у заяві про усунення недоліків не дають можливості з`ясувати конкретний зміст його вимог до відповідача, тому є необгрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року у справі №910/16954/23 та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час підготовчого засідання позивач міг зробити уточнення, однак місцевий господарський суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, чим грубо порушив матеріально-процесуальні норми закону та права позивача на звернення до суду яке гарантується процесуальним законодавством та Конституцією України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 27.11.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16954/23.

14.12.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли копії матеріали справи № 910/16954/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовні заяві зазначається зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

Відповідно до пунктів 5, 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проаналізувавши зміст направленої на усунення недоліків позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було усунуто недоліки, про які суд першої інстанції зазначив в ухвалі від 06.11.2023 року, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про повернення позовної заяви з огляду на наступне.

Звертаючись до господарського суду позивачем заявлено наступні позовні вимоги:

1. Визнати недійсним договір про реалізацію проекту капітального ремонту, серія та номер: б/н, виданий 22.02.2011, підписаний між ДП «ЕКОС» Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД», Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТПРОМСЕРВІС»;

2. Визнати недійсний Акт прийому-передачі об`єктів до Договору про реалізацію проекту капітального ремонту від 22 лютого 2011 року, серія та номер: б/н, виданий 07.08.2012, підписаний між ДП «ЕКОС» Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД», Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «КИЇВМІСЬКБУД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТПРОМСЕРВІС»;

3. Скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТПРОМСЕРВІС» за адресою: м. Київ, вулиця Драйзера Теодора, будинок 5, нежитлова будівля, літера «Б», загальна площа 863, 5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2573116380000; номер запису про право власності: 46502899; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63230336 від 03.02.2022, приватний нотаріус Бєлломі Олена Віталіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

4. Визнати недійсний договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 183, виданий 18.02.2022, підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТПРОМСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОКСЛЕНД», посвідчений приватним нотаріусом Каравай Надією Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

5. Скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСЛЕНД» за адресою: м. Київ, вулиця Драйзера Теодора, будинок 5, нежитлова будівля, літера «Б», загальна площа 863, 5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2573116380000; номер запису про право власності: 46782339; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63546861 від 18.02.2022, приватний нотаріус Каравай Надія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

6. Визнати електроні торги недійсними що відбулись 19 жовтня 2022 року, № лоту 517390 з приводу продажі нежитлової будівлі, загальна площа 863, 5 кв. м., за адресою: м. Київ, вулиця Драйзера Теодора, будинок 5, літера «Б»;

7. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю від 08.11.2022 року, загальна площа 863, 5 кв. м., за адресою: м. Київ, вулиця Драйзера Теодора, будинок 5, літера «Б», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЙНЛАЙН», приватним нотаріусом Івченко Анастасією Володимирівною, зареєстровано в реєстрі за номером 105 на підставі акту про проведені електроні торги за фіксованою ціною від 02.11.2022 року, який складеного приватним виконавцем Фесик Марією Олександрівною;

8. Скасувати реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЙНЛАЙН» за адресою: м. Київ, вулиця Драйзера Теодора, будинок 5, нежитлова будівля, літера «Б», загальна площа 863, 5 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2573116380000; номер запису про право власності: 48369767; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65396501 від 08.11.2022, приватний нотаріус Івченко Анастасія Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

9. Застосувати наслідки недійсності правочинів;

10. Стягнути з Відповідачів, солідарно, на користь Позивача всі судові витрати по справі.

За змістом оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції, досліджено наведені позивачем обґрунтування позовних вимог та долучені до позовної заяви на їх підтвердження документи на предмет їх достатності для відкриття чи відмови у відкритті та повернуто позовну заяву.

Так, в обґрунтування залишення без руху позовної заяви місцевий господарсьий суд зазначив, що позовна заява не містить змісту в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину, так як позивачем не визначено конкретних правових наслідків недійсності, які підлягають застосуванню судом.

Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції підкреслює, що на стадії відкриття провадження у справі, місцевий суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції підкреслює, що відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У той же час, окрім необхідності визначення позивачем, яким чином та в який спосіб суд має застосовувати наслідки такої недійсності правочинів, місцевим господарським судом також підкреслено, що така вимога, про застосування наслідків недійсності провачинів, повинна бути оплачена судовим збором в залежності від обраного позивачем способу застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно з пп.пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 922/3655/16, від 11.06.2020 у справі № 917/1369/17).

Згідно з частиною 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Отже, судовий збір з позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, у разі неможливості повернення у натурі всього, що така особа одержала на виконання цього правочину та відшкодування вартості того, що одержано, буде вважатися майновим позовом з відповідним вирахуванням ставки судового збору.

У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

Одночасно, оскільки позивачем не визначено конкретних правових наслідків недійсності, які підлягають застосуванню судом, господарський суд позбавлений можливості також встановити вірну ставку судового збору, яка підлягає оплаті позивачем за зазначену вимогу.

Крім того, суд апеляційної інстанції також не погоджується з доводами апелянта, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про повернення позовної заяви та зазначив, що уточнення позовних вимог позивачем могли б бути здійснені під час підготовчого засідання, оскільки, в даному випадку суд першої інстанції, на стадії відкриття провадження у справі повинен надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви саме з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, що і було зазначено позивачеві в ухвалі від 06.11.2023 року про залишення позовної заяви без руху.

А тому, висновки місцевого господарського суду, про відсутність змісту в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину, а також не визначення конкретних правових наслідків недійсності, які підлягають застосуванню судом, в даному випадку є підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас, усталеною практикою ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За наведених обставин, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, і підстав для її скасування чи зміни апеляційний господарський суд не знаходить.

Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/16954/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року у справі №910/16954/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16954/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка