Ухвала

від 11.01.2024 по справі 904/728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

11.01.2024м. ДніпроСправа № 904/728/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А. за участю секретаря судового засідання Курінової О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги від 28.11.2023 № б/н Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В. у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет", м. Краматорськ Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 157 439 грн 50 коп. за договором поставки від 09.12.2021 № 09/12/1-2021

Суддя Рудь І.А.

За участю секретаря судового засідання Курінова О.А.

Представники:

від стягувача: не з`явився;

від боржника (заявника): Білоус Г.Б., довіреність, адвокат;

від приватного виконавця: Григорчук П.В., посвідчення, самопредставництво.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.11.2023 через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду скаргу на дії приватного виконавця, в якій просить суд:

- визнати за ПрАт "МРРЗ" поважними причини пропуску строку для звернення до суду з цією скаргою та поновити пропущений строк;

- визнати рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука Павла Васильовича у ВП №72797749 неправомірними;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука Павла Васильовича вчинити певні дії щодо усунення допущених ним порушень шляхом повернення всіх стягнутих з ПрАт "МРР3" грошових коштів у BП №72797749 на загальну суму 78 331,08 грн.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із даною скаргою до суду скаржник зазначає, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, періодично-постійними потужними обстрілами та іншими особливостями дії воєнного стану у м. Марганець Дніпропетровської області, який є територією активних бойових дій, підприємство скаржника частково зруйноване, виробничу діяльність припинено, постачання електроенергії та наявність інтернету на даний час не є постійними та/або відсутні.

При цьому, скаржник своєчасно, у межах строку, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 341 ГПК України, звертався до господарського суду із даною скаргою, але скарга була повернута судом через невиконання скаржником вимог ст. 170 ГПК України. Скаржник усунув недоліки скарги та просить суд поновити йому строк на звернення зі скаргою до суду.

По суті поданої скарги скаржник зазначає, що рішення та дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 72797749 є неправомірними, оскільки відкриття виконавчого провадження та списання коштів з рахунків боржника здійснено без врахування норм розділу ХІІІ п. 5 ст. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про поновлення строку для подання скарги; поновлено Приватному акціонерному товариству "Марганецький рудоремонтний завод" строк на подання скарги на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В.; прийнято скаргу до розгляду та призначити її розгляд у судовому засіданні на 12.12.2023.

11.12.2023 через систему "Електронний суд" від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. надійшов відзив на скаргу на рішення та дії приватного виконавця, в якому останній зазначає наступне.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 не містять заборони щодо відкриття виконавчих проваджень та вчинення виконавчих дій відносно боржників, зареєстрованих на території територіальних громад, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) передбачає здійснення виконавчих дій (прийняття процесуальних документів) саме за місцезнаходженням (розташуванням) органу ДАС/приватного виконавця.

Приватний виконавець зазначає про те, що всі виконавчі дії в межах ВП № 72797749 здійснені за допомогою АСВП за місцезнаходженням (розташуванням) приватного виконавця, тобто у місті Дніпро, територію якого не віднесено до Переліку територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, що жодних заходів примусового виконання рішень на територіях, включених до Переліку наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 приватний виконавець не вчиняв.

Таким чином, дії щодо відкриття виконавчого провадження не підпали під заборону, передбачену абз. 15 п. 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження було відкрито у місті Дніпро, а не на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), зокрема не на території Марганецької міської територіальної громади.

Крім того, приватний виконавець звертає увагу суду на те, що законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходження (реєстрація) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої території. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 23.03.2023 у справі № 905/2368/15, від 24.04.2023 у справі № 910/5953/17 та від 10.05.2023 у справі № 904/1708/22.

З урахуванням викладеного, приватний виконавець просить суд в задоволені скарги ПрАТ "МРРЗ" на рішення та дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 72797749, яке розглядається в рамках справи № 904/728/23 відмовити в повному обсязі.

Крім того, у відзиві на скаргу зазначено, що приватний виконавець Григорчук П.В., у зв`язку з розглядом даної скарги планує понести судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (попередній орієнтований розрахунок) в розмірі 20 000 грн 00 коп.

12.152.2023 приватним виконавцем на виконання ухвали суду від 29.11.2023 надано копії матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні, що відбулося 12.12.2023 оголошувалась перерва до 11.01.2024.

09.01.2024 до суду від скаржника через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив в якій останній вказує про те, що приватний виконавець у своєму відзиві на скаргу помилково посилається на приписи Наказу з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 за № 75, оскільки вказаний наказ скасовано, у зв`язку з введенням в дію нового Наказу № 309 від 22.12.2022, який набрав чинності і діє до теперішнього часу.

Скаржник повторно наполягає на тому, що неправомірними діями та рішеннями приватного виконавця, підприємству ПрАТ "МРРЗ" було вчинено перешкоди щодо належної виплати заробітної плати та податків що спричинило шкоду підприємству.

Крім того, боржник вказує про те, що судові витрати на правничу допомогу, заявлені приватним виконавцем, є неправомірними та такими, що не підлягають розгляду і задоволенню.

У відповіді на відзив на скаргу, скаржником зазначено про те, що у зв`язку з розглядом даної скарги, останнім буде подана заява відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в орієнтованому розмірі 20 000 грн 00 коп.

Стягувач явку уповноваженого представника в засідання не забезпечив.

Розглянувши подану скаргу на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В., господарський суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет" 115 999 грн 99 коп. основного боргу, 3 270 грн 25 коп. 3% річних, 28 975 грн 08 коп. інфляційних втрат, 2 527 грн 26 коп. витрат зі сплати судового збору, 5 649 грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ від 11.07.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком Павлом Васильовичем розглянуто заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет" від 14.09.2023 про примусове виконання за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 по справі № 904/728/23.

Постановою від 15.09.2023 відкрито виконавче провадження № 72797749 за наказом від 11.07.2023 по справі № 904/728/23, у місті Дніпро.

В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком Павлом Васильовичем винесено постанови від 15.09.2023 про стягнення з боржника основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт коштів боржника за реєстраційним номером ВП 72797749.

Постановою від 27.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком Павлом Васильовичем закінчено виконавче провадження № 72797749 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Приватним виконавцем стягнуто кошти боржника необхідні для задоволення вимог стягувача за даними виконавчими провадженнями, основної винагороди та витрат виконавчого провадження.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Нормою ч. 1 ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами п.п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Так скаржник посилається на ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якого забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Вищезазначений Указ Президента України затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 березня 2022 року № 2119-IX.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року N 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України 12 серпня 2022 року № 573/202 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженим Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року.

Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Господарським судом встановлено, що відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Марганецька міська територіальна громада знаходиться в Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні).

Водночас відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України була розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція № 512/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 512/5 в редакції Наказів Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019, № 476/5 від 07.02.2020, № 2297/5 від 09.06.2022, № 3098/5 від 22.07.2022, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/ пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У разі якщо місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в оточенні (блокуванні) та включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (далі - Перелік), такий орган може змінити місцезнаходження на іншу територію України та здійснювати примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція цього органу державної виконавчої служби.

Міністерство юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України може визначити орган державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в оточенні (блокуванні).

У разі визначення Міністерством юстиції України органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні), адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України забезпечує такому органу державної виконавчої служби доступ до виконавчих проваджень, які перебувають (перебували) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні).

Інформація про зміну місцезнаходження органів державної виконавчої служби або про визначення органу державної виконавчої служби, на який покладатиметься повноваження з примусового виконання рішень, місцем виконання яких є тимчасово окупована територія України або територія, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в оточенні (блокуванні), публікується на вебсайті Міністерства юстиції України та вебсайтах міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України по мірі її оновлення.

Згідно п.п. 3, 4 розділу ІV «Внесення до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження» вказаного Положення, відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов`язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.

З викладеного вбачається, що рішення про відкриття виконавчого провадження у вигляді постанови приймається виконавцем за місцезнаходженням (розташуванням) органу ДВС/офісу приватного виконавця за допомогою засобів програмного забезпечення АСВП, тобто вчинення цієї виконавчої дії нерозривно пов`язано локацією органу ДВС/офісу приватного виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Грогорчук П.В. (копія посвідчення Міністерства юстиції України № 0340 надана до матеріалів справи) має право здійснювати виконання виконавчих документів, місце виконання яких знаходиться у межах Дніпропетровської області.

При цьому, офіс приватного виконавця знаходиться за адресою: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 58, кім. 414, що відноситься до територіальної громади міста Дніпра, яка не внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Судом встановлено, що Постанову про відкриття виконавчого провадження та Постанову про арешт коштів боржника винесено приватним виконавцем Григорчуком П.В. через Автоматизовану систему виконавчого провадження за місцезнаходженням офісу приватного виконавця.

Суд зазначає, що заходи примусового виконання рішення на території Марганецької міської територіальної громади приватним виконавцем Григорчуком П.В. не учинялись, а виконання рішення суду відбулось шляхом списання банківськими установами коштів з арештованих рахунків боржника на підставі платіжних вимог.

Отже, всі дії у виконавчому провадженні №72797749 проведені приватним виконавцем Григорчуком П.В. у відповідності до вимог законодавства.

Положення Закону 1404-VIII та Інструкції № 512/5 не містять заборони відносно вчинення виконавчих дій щодо боржників зареєстрованих на території територіальних громад, визначених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 26.08.2022 № 193.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» в частині неврахування приписів пункту 10-2 Розділу ХIII «Прикінцеві та перехiднi положення», відповідно до яких забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходiв примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташованi в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), вiдповiдно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованою Росiйською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Суд зазначає, що оскільки вказана норма закону регулює саме питання виконання органом державної виконавчої служби судового рішення з огляду на територіальний критерій та можливість фактичної реалізації органами виконавчої служби покладених на них законом завдань, у тому числі, у зв`язку з наявністю активних бойових дій та/або відсутністю тимчасового контролю населених пунктів.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені норми в їх сукупності, суд дійшов висновку, що встановлена законодавцем заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пов`язана не з реєстрацією боржника на такій території, а із забороною саме виконавцям вчиняти виконавчі дії, у тому числі відкриття виконавчих проваджень, перебуваючи на територіях, визначених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за умови знаходження відділу примусового виконання рішень приватного виконавця Григорчука П.В. не на території Марганецької міської територіальної громади, відповідно до положень п. 4 розділу І Інструкції № 512/5, приписи пункту 10-2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1404-VIII в частині заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень не застосовується.

Таким чином, доводи скаржника про визнання дій приватного виконавця Грогорчука П.В. щодо відкриття виконавчого провадження №72797749 та проведення виконавчих дій протиправними свідчать про відсутність підстав для задоволення скарги на підставі вище визначених норм законодавства.

Як зазначено Конституційним Судом України у рішенні від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07 пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997). Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 р. Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. №11-рп/2012).

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що в задоволенні вимог за скаргою слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги від 28.11.2023 № б/н Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В. у справі № 904/728/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 11.01.2024 року та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь