Постанова

від 04.06.2024 по справі 904/728/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/728/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. ( доповідач),

суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року (повний текст складено 29.01.2024 року, суддя Рудь І.А.) у справі № 904/728/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет", м.Краматорськ, Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м.Марганець, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 157 439 грн 50 коп. за договором поставки від 09.12.2021 № 09/12/1-2021,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року у даній справі заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука Павла Васильовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. В решті стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї скарги, яку суд розглядав у межах даної справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація заявнику витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- заява приватного виконавця про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не була надіслана на поштову або електронну адресу електронного суду відповідача;

- заяву приватного виконавця про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу було розглянуто без повідомлення та участі відповідача, що позбавило останнього можливості належним чином надати на заяву виконавця відзив, заперечення, клопотання;

- визначені судом до стягнення втрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, у даному випадку, є неспівмірними із складністю даної справи та обсягом, часом виконаних представником (адвокатом) робіт, наданих послуг;

- внаслідок збройної агресії рф проти України, періодично-постійними потужними обстрілами міста Марганець та районів за останній і теперішній період часу підприємство відповідача частково зруйновано, працівники ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод звільняються, евакуюються в інші регіони, а тому стягнення з відповідача на корить приватного виконавця витрат на професійну допомогу у розмірі 10 000,00 грн або у будь-якому іншому розмірі є неможливим з причин, незалежних від відповідача;

- оскаржувану ухвалу складено з порушенням норм ст.ст.238, 241, 243, 244 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як зазначено в ухвалі, її повний текст складено в майбутньому 29.01.2025 року.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції приватний виконавець вказує такі доводи:

- матеріали справи свідчать про отримання апелянтом заяви про стягнення судових витрат та свідоме ненадання заперечень, відзиву на заяву приватного виконавця;

- ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод було зареєстровано електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 14.11.2023 року;

- ухвала господарського суду від 18.01.2024 року була своєчасно надіслана до електронного кабінету апелянта, а тому останній був обізнаний про дату, час та місце розгляду заяви про стягнення судових витрат;

- своєю бездіяльністю в частині відсутності клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод по суті погодилось із розміром витрат, які були заявлені до стягнення з нього в суді першої інстанції;

- визнаний приватним виконавцем та адвокатом розмір оплати є співмірним, обґрунтованим та встановлений на підставі норм чинного законодавства;

- приватним виконавцем підтверджено належними та допустимими доказами реальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, а судом обґрунтовано стягнуто з ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн;

- ухвалою господарського суду від 11.01.2024 року відмовлено ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод у задоволенні скарги на дії приватного виконавця Григорчука П.В., яка розглядалась в межах даної справи;

- саме звернення ПрАТ Марганецький рудоремонтний завод із безпідставною та необґрунтованою скаргою на дії приватного виконавця стало підставою для звернення приватним виконавцем за захистом його порушених прав та компенсації понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2024 року витребувано з господарського суду Дніпропетровської області матеріали оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року у справі №904/728/23; відкладено розгляд питання щодо руху даної апеляційної скарги до надходження матеріалів оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2024 року поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.06.2024 року на 09:45 год.

04.06.2024 року учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

Відповідач у поданому клопотанні просить розгляд справи відкласти з посиланням на особливості дії воєнного стану в м.Запоріжжі, в м.Марганець, що унеможливлює прибуття представника у м.Дніпро та його участь у судовому засіданні.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Колегія суддів враховує, що клопотання представника відповідача Білоус Г.Б. містить лише посилання на введення в Україні воєнного стану без наведення обґрунтування того, що перешкоджає представнику відповідача прибути в судове засідання або взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника відповідно до вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що викладені у клопотанні причини неявки представника скаржника у судове засідання є неповажними, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції залишається без задоволення.

Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, неявка представника відповідача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за його відсутністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 року у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет" 115 999 грн 99 коп. основного боргу, 3 270 грн 25 коп. 3% річних, 28 975 грн 08 коп. інфляційних втрат, 2 527 грн 26 коп. витрат зі сплати судового збору, 5 649 грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом Дніпропетровської області видано відповідний наказ від 11.07.2023 року.

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком Павлом Васильовичем постановою від 15.09.2023 року відкрито виконавче провадження № 72797749 за наказом від 11.07.2023 року по справі № 904/728/23.

Постановою від 27.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчуком Павлом Васильовичем закінчено виконавче провадження №72797749 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

28.11.2023 року через систему "Електронний суд" відповідач подав до господарського суду скаргу на дії приватного виконавця, в якій просив визнати рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука Павла Васильовича у ВП №72797749 неправомірними; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука Павла Васильовича вчинити певні дії щодо усунення допущених ним порушень шляхом повернення всіх стягнутих з ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" грошових коштів у BП №72797749 на загальну суму 78 331,08 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 року в задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В. відмовлено.

16.01.2024 року від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчука П.В. до господарського суду надійшла заява про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 300 грн 00 коп.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України ); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України ): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 130 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21).

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В. зазначено, що приватний виконавець Григорчук П.В., у зв`язку з розглядом даної скарги планує понести судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (попередній орієнтований розрахунок) в розмірі 20 000 грн 00 коп.

У поданій заяві приватний виконавець просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 300 грн 00 коп.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката приватним виконавцем надані: договір про надання правової допомоги № б/н від 07.12.2023 року, додаткова угода № 1 від 07.12.2023 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 07.12.2023 року, ордер серії АЕ № 1246737, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3624 від 09.02.2018 року, акт надання послуг № 15/01 від 15.01.2024 року.

Так, 07.12.2023 року між адвокатом Прибильський В.Г. (надалі - адвокат) та приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Григорчук П.В. (надалі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами п.1.1 якого адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрат, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № б/н від 07.12.2023 року (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.12.2023 року), вартість надання послуг за цим договором встановлюється сторонами за усним узгодженням, виходячи із складності справи.

Сторони погоджують, що вартість послуг, які будуть надаватися адвокатом клієнту, пов`язані із наданням послуг в рамках розгляду скарги ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод", яка розглядається в справі № 904/728/23 в господарському суді Дніпропетровської області, зокрема розробкою юридичного висновку, обґрунтованості скарги; підготовкою заперечень на скаргу та всіх інших необхідних процесуальних документів; представництво інтересів клієнта в господарському суді Дніпропетровської області, вчинення інших дій, необхідних для представництва інтересів клієнта, будуть складати: оплата фактично наданих послуг в розмірі 1 400 грн 00 коп. за годину роботи адвоката.

Вартість фактично наданих адвокатом клієнту послуг, клієнт сплачує адвокату протягом 2 місяців після підписання сторонами відповідних актів про надання послуг, в яких визначаються вартість фактично наданих послуг.

Обсяг наданих послуг погоджується та визначається в акті про надання послуг (п. 4.2 договору).

Відповідно до акту надання послуг № 15/01 від 15.01.2024 року адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги):

- правовий аналіз наданих клієнтом документів - скарга ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" із додатками, яка розглядається в справі № 904/728/23 та інші документи, що стосуються скарги. Формування алгоритму дій для захисту прав клієнта. Усна консультація клієнта по результату аналізу документів - 2,5 год./ 3 500 грн 00 коп;

- аналіз судової практики, в якій розглянуті подібні (аналогічні) питання, правовідносини, які є предметом спору в справі № 904/728/23 (скарга ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод") - 1,5 год./ 2 100 грн 00 коп;

- формування правової позиції виходячи із проаналізованих документів та судової практики. Підготовка (написання, формування пакету документів, направлення сторонам, подачу в суд) заперечення приватного виконавця Григорчука П.В. на скаргу ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" в справі № 904/728/23 - 6 год./8 400 грн 00 коп.;

- участь в судовому засіданні в справі № 904/728/23 12.12.2023 - 1,5 год./2 100 грн 00 коп.;

- підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в справі № 904/728/23 - 1 год./1 400 грн 00 коп.;

- підготовка заяви про стягнення судових витрат (зокрема на професійну правничу допомогу) - 2 год./2 800 грн 00 коп.

Загальна вартість послуг складає 20 300 грн 00 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення приватному виконавцю витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує, що до виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) належать, зокрема, складання та підписання позовної заяви, заяви про подання доказів розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, відповіді на відзив, детального опису робіт (наданих послуг), клопотання про долучення доказів, понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні обґрунтованості заявлених витрат на правничу допомогу відповідно до акту надання послуг №15/01 від 15.01.2024 року, колегія суддів вважає, що складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), щодо правового аналізу наданих клієнтом документів, аналіз судової практики у подібних (аналогічних) питаннях, формування правової позиції виходячи із проаналізованих документів та судової практики, підготовка заяви про стягнення судових витрат, є не є співмірною із заявленим розміром витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, вимоги заявника про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 20 300,00 грн. в суді першої інстанції не відповідають критерію розумності, а їх відшкодування, з огляду на обставини цієї справи, матиме для відповідача надмірний характер, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника те, що заява приватного виконавця про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не була надіслана на поштову або електронну адресу електронного суду відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні докази про надсилання представником приватного виконавця та отримання відповідачем заяви про стягнення судових витрат та доданих до неї документів, а саме квитанція №461772 (дата, час доставки: 15.01.2023 19:19) про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними доводи скаржника, що заяву приватного виконавця про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу було розглянуто без повідомлення та участі відповідача.

Так, ухвалою господарського суду від 18.01.2024 року призначено судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу на 25.01.2024 року на 11 год. 00 хв.

Ухвала суду від 18.01.2024 року була доставлена до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства Марганецький рудоремонтний завод 19.01.2024 року о 05:13, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Вказану в цій довідці інформацію про надіслання одержувачу - Приватному акціонерному товариству Марганецький рудоремонтний завод в його електронний кабінет згаданої ухвали та її доставку 19.01.2024 року о 05:13 апеляційний господарський суд перевірив в автоматизованій системі документообігу суду КП "ДСС" та вважає, що в сукупності із наведеним це свідчить про належне повідомлення судом першої інстанції скаржника про дату, час та місце розгляду його скарги.

Отже, апелянт не був позбавлений можливості скористатись наданим йому процесуальним правом та надати на заяву приватного виконавця відзив, заперечення, клопотання.

Щодо посилання скаржника на неможливість стягнення з відповідача на корить приватного виконавця витрат на професійну допомогу у розмірі 10 000,00 грн або у будь-якому іншому розмірі внаслідок збройної агресії рф проти України, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Вказані відповідачем обставини не звільняють його від відшкодування приватному виконавцю витрат на правничу допомогу.

Крім того, у даному випадку, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з заявою про зменшення розміру правничої допомоги

Колегія суддів погоджується із скаржником, що судом першої інстанції неправильно вказано дату виготовлення повного тексту оскаржуваної ухвали. Водночас вказане порушення не призвело до постановлення неправильної ухвали саме за її змістом.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у господарського суду відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року у справі №904/728/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 17.06.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г. Іванов