Постанова

від 09.01.2024 по справі 211/6119/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/290/24 Справа № 211/6119/20 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/6119/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Полстар»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Копійко Артем Андрійович, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 червня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полстар» (надалі ТОВ «Полстар») про визнання звільнення незаконним, зобов`язати змінити формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, який в подальшому уточнив.

Позов, з урахуванням уточнень до нього, мотивовано тим, що з 07.07.2005 ОСОБА_1 працював на різних посадах у ТОВ «Полстар».

05.05.2009 позивач був переведений на посаду начальника транспортного відділу ТОВ «Полстар».

12.08.2020 директор ТОВ «Полстар» повідомив позивача про те, що на підприємстві буде проводитись якийсь аудит і розпочнеться він з транспортного відділу. Після цього в його робочий кабінет прийшли чотири невідомі йому особи, силоміць без його згоди та не складаючи ніяких актів забрали всю документацію з кабінету. Потім, приблизно о 11 год. 30 хв., його запросили до актового залу підприємства, де ті самі невідомі йому особи, у присутності директора ТОВ «Полстар» Томаша Міка, намагалися примусити його підписати якісь документи про нібито виявлену нестачу пального, але він відмовився підписувати ці документи, після чого на нього почали психологічно тиснути та погрожувати. На тлі цих подій, у зв`язку з цими незаконними та протиправними діями відносно нього, позивачеві стало зле та він був змушений звернутися до лікаря.

В період з 12.08.2020 по 14.08.2020 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП "Криворізька міська клінічна лікарня № 2" Криворізької міської ради" з діагнозом астено-вегетативна дисфункція з тривожно-депресивним компонентом.

З 17.08.2020 по 22.08.2020 знаходився на амбулаторному лікуванні в КП "Криворізька міська клінічна лікарня № 2" Криворізької міської ради" з гіпертонічною хворобою.

В період з 27.08.2020 по 16.09.2020 він перебував на амбулаторному лікуванні в КП "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради"здіагнозом періартрит правого плечового суглобу.

Під час перебування на лікарняному, з огляду на незаконні та протиправні дії керівництва підприємства щодо нього, позивач прийняв остаточне рішення, що не буде працювати на даному підприємстві.

17.09.2020 позивач прибув на своє робоче місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щоб подати заяву про звільнення за власним бажанням, проте, охорона ТОВ «Полстар» на контрольно-пропускному пункті не допустила його на робоче місце, згідно вказівки директора ТОВ «Полстар» ОСОБА_2 . Позивач був змушений викликати поліцію та звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була прийнята працівником Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Після прибуття поліції та подачі відповідної заяви про вчинення кримінального правопорушення, позивача допустили на робоче місце.

Після перевірки цілісності та наявності речей в його кабінеті, позивач виявив, що в його кабінеті пропали талони на пальне та його особисті грошові кошти у сумі 5700,00 грн., у зв`язку з цим він знову викликав поліцію на підприємство та подав ще одну заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Після цих подій, він написав заяву на звільнення за власним бажанням з проханням звільнити його з займаної посади з 17.09.2020, заяву прийнято відділом кадрів та зареєстровано за вхід. № 4 від 17.09.2020.

Потім спеціалісти відділу кадрів запропонували позивачеві ознайомитись з наказом про звільнення та повідомили його, що, згідно з наказом № 178к (розпорядженням) від 17.09.2020 про припинення трудового договору (контракту), він звільнений з посади начальника транспортного відділу за п.2 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, підставою для звільнення стала втрата до нього довір`я, а саме порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями.

Копію наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримав 17.09.2020.

Позивач вважає, що звільнення його із займаної посади є незаконним, а наказ про його звільнення виданий з грубим порушенням вимог чинного трудового законодавства України та порушує його конституційні права.

Після звільнення він поїхав на співбесіду для працевлаштування до ТОВ БК «МАГІСТРАЛЬ СЕРВІС 2015» на посаду водія, проте, після ознайомлення роботодавцем з записом у трудовій книжці, роботодавець в усній формі відмовив йому в працевлаштуванні.

У зв`язку з записом у трудовій книжці він не може влаштуватись на робуту.

Посилаючись на вищевикладене, просив суд: визнати незаконним його звільнення за наказом №178к від 17 вересня 2020 року та зобов?язати ТОВ «Полстар» змінити формулювання причин звільнення з «п.2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстави для втрати до нього довір?я є порушення правил проведення опецій з матеріальними цінностями» на «ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням», стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.09.2020 по 14.02.2022 у розмірі 127626,32 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Копійко А.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо того, що заява позивача про звільнення за власним бажанням подана за наявності вже прийнятого роботодавцем рішення про звільнення позивача за втратою довіри є безпідставними, адже свідок ОСОБА_3 підтвердила, що документи для звільнення позивача готувалися поки його не допускали на робоче місце, але вона не повідомляла суду, що наказ був підготовлений та підписаний керівником на момент подання позивачем заяви про звільнення. При цьому, зауважує на тому, що на його заяві про звільнення за власним бажанням стоїть резолюція керівника про відмову у звільненні, із зазначенням про звільнення у зв`язку із втратою довір?я, що дає підстави вважати, що оспорюваний наказ було видано вже після подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням.

Вважає, що акт внутрішньої перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Полстар», складений компанією «Безпечний аудит», в особі ФОП ОСОБА_4 , є неналежним доказом, оскільки компанії «Безпечний аудит» не існує та це по суті є окремою консультацією (думкою) ФОП ОСОБА_4 , наданою ФОП ОСОБА_5 , а не ТОВ «Полстар».

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2020 року теж є неналежним доказом, оскільки не підписаний уповноваженими особами, а ОСОБА_6 підписав його під тиском. Крім того, цей Акт не доводить факт нестачі товарно-матеріальних цінностей.

Наполягає на тому, що до його посадових обов`язків не входило зберігання переданих йому цінностей та його посада не включена до Переліку працівників, з якими можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він не міг бути звільнений з посади у зв`язку із втратою довіри.

Також, вказує на те, що суд не виконав вимоги ст. 43 КЗпП України та не здійснив запит до виборного органу первинної профспілки, адже свідок ОСОБА_3 підтвердила існування профспілки і що позивач був її членом.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ТОВ «Полстар» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Копійка А.А. та від представника відповідача ТОВ «Полстар» - адвоката Дашка А.А., від кожного окремо, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а інші учасники справи (позивач ОСОБА_1 ) про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.07.2005 працював на різних посадах в ТОВ «Полстар», а 05.05.2009 переведений на посаду начальника транспортного відділу ТОВ «Полстар» (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно допосадової інструкціїначальника транспортноговідділу,затвердженої генеральнимдиректором ТОВ«Полстар» 01.09.2009,до основнихзасад начальникатранспортного відділуналежало,зокрема:забезпечення організаціїі контролютехнічного обслуговування,технічного огляду,страхування таремонту автотранспорту; здійснення конролюраціонального використанняавтотранспорту; ведення обліково-підвітної документації, для виконання яких на нього покладалися певні функціональні обов`язки, в тому числі: здійснення організації і контролю випуску автомобілів на лінію, організація контролю за раціональним використанням транспортних засобів, визначення необхідності та здійснення розрахунку необхідних підприємству транспортних засобів, ремонтного обладнання, запасних частин, та інше, забезпечення організації та контролю ремонта, ТО-1, ТО-2, страхового і сезонного обслуговування автотранспорта підприємства, забезпечує контроль забезпечення автомобілів підприємства необхідними запасними запчастинами, маслами та інше, забезпечує ведення обліку та звітності по автотранспортним засобам і експлуатаційним матеріалам, здійснює контроль лімітів використання паливно-мастильних матеріалів (т. 1 а.с. 22-25).

01 жовтня 2010 року, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать ТОВ «Полстар», між ТОВ «Полстар», в особі директора підприємства Мік Томаша, та начальником транспортного відділу Сінкевичем Д.С. укладено Договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно п.1 Договору про повну матеріальну відповідальність - ОСОБА_1 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності ввірених йому підприємством «Полстар» матеріальних цінностей, у зв`язку з чим зобов`язується: дбайливо відноситись до переданих йому для збереження та інших цілей матеріальних цінностей підприємства; своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства щодо обставин, які загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати та надавати згідно вставноленого порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки ввірених йому матеріальних цінностей; приймати участь під час проведення інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 72).

Згідно п. 5 цього Договору, його дія розповсюджується на весь час роботи з ввіреними працівнику матеріальними цінностями підприємства.

Наказом ТОВ «Полстар» № 182 від 11.08.2020 «Про проведення інвентаризації в 2020 році», з метою проведення попереднього контролю, керуючись ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2000 № 419, а також іншими нормативними документами, що регулюють проведення інвентаризації та складання фінансової звітності, наказано:провести вибіркову інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження з обов`язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів в термін з 11.08.2020-14.08.2020 (т. 1 а.с. 160).

При проведенні внутрішньої перевірки за ініціативою власника ТОВ «Полстар» на підстві наказу № 182 від 11.08.2020 «Про проведення інвентаризації в 2020 році», проведено інвентаризацію паливно-мастильних матеріалів у начальника транспортного цеху ОСОБА_1 , станом на 11.08.2020. При інвентаризації на залишку виявлено талонів: по бензину А-95 в кількості 24 шт. номіналом по 10 літрів всього на 240 літрів; по дизтопливу в кількості 97 шт. номіналом по 10 літрів в кількості 12 шт., номіналом по 50 літрів всього на 1570 літрів. Також, при інвентаризації знято залишки дизельного палива станом на 11.08.2020 в паливних баках наступних транспортних засобів; Автобус ПАЗ, д.н. НОМЕР_1 , МВ 313 D Sprinter д.н. НОМЕР_2 , МВ 312 D Sprinter д.н. НОМЕР_3 .

Після виведення фактичної кількості ПММ із обліковими даними за результатами інвентаризації у начальника транспортного цеху ОСОБА_1 , станом на 11.08.2020, встановлено нестачу ДП в кількості 500 літрів на суму 9110 грн., що підтверджується інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей № б\н від 12.08.2020, від підпису якої позивач відмовився всупереч вимог п. 1 Договру про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, про що було складено акт про відмову від підписання інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2020 згідно наказу № 182 від 11.08.2020 (т. 1 а.с. 161,162).

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, який був складений на підставі наказу № 128 від 11.08.2020 року та перевірені бухгалтером ОСОБА_7 , ОСОБА_1 відмовися підписувати, про що було складено відповідний акт (т. 1 а.с. 161-162).

Вказаною перевіркою при здійсненні аналізу подорожніх листів на предмет порівняння показників кілометражу та кілометражу, вказаного на картах автомобільних доріг України, було встановлено завищення кілометражу, зазначеного в подорожніх листах, внесення чого здійснював особисто ОСОБА_1 , в результаті чого проведеною внутрішньою перевіркою було встановлено суму збитку, нанесеного позивачем в період з 01.01.2020 по 11.08.2020 під час його перебування на посаді начальника транспортного відділу, в розмірі 243988,62 грн.

Результати проведення внутрішньої перевірки були викладені в акті внутрішньої перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Полстар», складеним компанією «Безпечний аудит», в особі ФОП ОСОБА_4 , на виконання договору з надання консультаційних послуг від 10.08.2020 № 08/1-20, укладеним із ФОП ОСОБА_5 , яка діяла згідно договору № 08/1-20 від 10.08.2021 (т. 1 а.с. 148-149).

ТОВ «Полстар» звернулося до правоохоронних органів із заявою про злочин, внаслідок чого 04.09.2020 відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України за № 12020040750001251, що підтверджується витягом з ЄРДР. Досудове слідство по даному кримінальному провадженню на даний час триває (т. 1 а.с. 185-189).

Наказом керівника ТОВ «Полстар» № 178К від 17.09.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п. 2. ч. 1 ст. 41 КЗпП України, внаслідок втрати до нього довір`я через порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями. З підставою звільнення ОСОБА_1 не погодився (т. 1 а.с. 21).

ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Констар» із заявою про звільнення за власним бажанням з 17.09.2020 без відпрацювання у зв`язку із переїздом до іншого міста, яку зареєстровано відділом кадрів 17.09.2020 за № 4.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності обґрунтованих підстав для втрати довір`я до ОСОБА_1 ,які були зафіксовані в Акті «Про проведення внутрішньої перевірки за ініціативою власника ТОВ «Полстар» на підставі наказу № 182 від 11.08.2020 «Про проведення інвентаризації в 2020 році», в якому позивач відмовився від надання пояснень з приводу нестачі товарно-матеріальних цінностей, виявлених під час проведення інвентаризації. Безвідповідальне ставлення до своїх трудових обов`язків, з урахуванням висновків внутрішньої перевірки, за якою саме винними діями позивача, який діючи всупереч своїх службових обов?язків, в період з 01.01.2020 по 11.08.2020, під час перебування на посаді начальника транспортного відділу ТОВ «Полстар», здійснив розтрату ввірених йому товарно-матеріальних цінностей, шляхом завищення кілометражу у подорожніх листах, обумовила зверення керівництва ТОВ «Полстар» до правоохоронних органів із заявою про злочин. При цьому, суд зазначив, що заява позивача про звільнення за власним бажанням з 17.09.2020, без відпрацювання, у зв`язку із переїздом до іншого міста, яку зареєстровано відділом кадрів 17.09.2020 за № 4, подана за наявності вже прийнятого роботодавцем рішення про звільнення позивача за за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч.1 ст. 23 КЗпП України).

Відповідно до п. п. 1, 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 592/7118/17 (провадження № 61-24468св18) та від 11 червня 2020 року у справі № 643/13899/17 (провадження № 14-48176св18).

Вирішуючи під час розгляду справи щодо законності звільнення працівника за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_1 займав посадуначальника транспортноговідділу ТОВ«Полстар» (т.1а.с.12-13),яка безпосередньопов?язана збезпосереднім обслуговуваннямтоварних цінностей,зокрема,відповідно допосадової інструкціїначальника транспортноговідділу,затвердженої генеральнимдиректором ТОВ«Полстар» 01.09.2009,до основнихзасад начальникатранспортного відділуналежало:забезпечення організаціїі контролютехнічного обслуговування,технічного огляду,страхування таремонту автотранспорту; здійснення конролюраціонального використанняавтотранспорту; ведення обліково-підвітної документації, для виконання яких на нього покладалися певні функціональні обов`язки, в тому числі: здійснення організації і контролю випуску автомобілів на лінію, організація контролю за раціональним використанням транспортних засобів, визначення необхідності та здійснення розрахунку необхідних підприємству транспортних засобів, ремонтного обладнання, запасних частин, та інше, забезпечення організації та контролю ремонта, ТО-1, ТО-2, страхового і сезонного обслуговування автотранспорта підприємства, забезпечує контроль забезпечення автомобілів підприємства необхідними запасними запчастинами, маслами та інше, забезпечує ведення обліку та звітності по автотранспортним засобам і експлуатаційним матеріалам, здійснює контроль лімітів використання паливно-мастильних матеріалів (т. 1 а.с. 22-25).

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що до посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 не входило зберігання переданих йому цінностей та його посада не включена до Переліку працівників, з якими можна укласти договір про повну матеріальну відповідальність, а тому він не міг бути звільнений з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку із втратою довір?я.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника, це може бути, наприклад: систематична нестача довірених йому цінностей; безвідповідальне, халатне ставлення до своїх трудових обов`язків; порушення правил торгівлі; крадіжки; обмірювання, обважування покупців; завищення цін; привласнення матеріальних цінностей тощо.

Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Підставою для втрати довіри працівнику, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 стали Акт «Про проведення внутрішньої перевірки за ініціативою власника ТОВ «Полстар» на підставі наказу № 182 від 11.08.2020 «Про проведення інвентаризації в 2020 році», Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 12 серпня 2020 року та Акт внутрішньої перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Полстар», складений компанією «Безпечний аудит», в особі ФОП ОСОБА_4 , якими, зокрема, встановлено нестачу ДП в кількості 500 літрів, на суму 9110 грн, та завищення кілометражу, зазначеного в подорожніх листах, який вносився особисто ОСОБА_1 , в результаті чого сума збитку, нанесеного позивачем в період з 01.01.2020 по 11.08.2020, під час його перебування на посаді начальника транспортного відділу, стиановить 243988,62 грн.

Слід зазначити, що 04.09.2020 відповідні відомості, за заявою ТОВ «Полстар», внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України за № 12020040750001251, що підтверджується витягом з ЄРДР, й слідство по даному кримінальному провадженню на даний час триває (т. 1 а.с. 185-189).

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що акт внутрішньої перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Полстар», складений компанією «Безпечний аудит», в особі ФОП ОСОБА_4 , є неналежним доказом, оскільки компанії «Безпечний аудит» не існує та це по суті є окремою консультацією (думкою) ФОП ОСОБА_4 , наданою ФОП ОСОБА_5 , а не ТОВ «Полстар», а Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2020 року не підписаний уповноваженими особами, а ОСОБА_6 підписав його під тиском, й цей Акт не доводить факт нестачі товарно-матеріальних цінностей.

Так, Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 12.08.2020 року перевірений бухгалтером ОСОБА_7 , яка засвідчила це своїм підписом (т. 1 а.с. 161-162), та підписаний трьома членами комісії, а тому відсутні підстави сумніватися у достовірності викладених у ньому даних. Посилання ж позивача на порушенні порядку проведення інвентаризації є формальними та жодним чином не спростовують її результатів.

Акт внутрішньої перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Полстар», компанією «Безпечний аудит», в особі ФОП ОСОБА_4 , складений на виконання договору з надання консультаційних послуг від 10.08.2020 № 08/1-20, укладеним із ФОП ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах ТОВ «Полстар», згідно договору № 08/1-20 від 10.08.2021 (т. 1 а.с. 148-149), тобто в межах наданих їй повноважень.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанцїі, вважаючи вищенаведені докази неналежними, клопотань щодо проведення аудиту чи відповідної експертизи позивач ОСОБА_1 не заявив.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, видаючи наказ про звільнення позивача з роботи у зв`язку з вчиненням ним винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до нього, як до працівника, який безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, відповідач діяв відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

Доводи ж позивача ОСОБА_1 про те, що оспорюваний наказ було видано вже після подання ним заяви про звільнення за власним бажанням, колегією суддів не приймаються, оскільки роботодавцем встановлено обставини, які дають підстави для втрати довір`я до нього, як до працівника, який безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, у серпні 2020 року, у період перебування позивача ОСОБА_1 на лікарняному ( у період з 12.08.2020 по 14.08.2020 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП "Криворізька міська клінічна лікарня № 2" Криворізької міської ради" з діагнозом астено-вегетативна дисфункція з тривожно-депресивним компонентом, з 17.08.2020 по 22.08.2020 знаходився на амбулаторному лікуванні в КП "Криворізька міська клінічна лікарня № 2" Криворізької міської ради" з гіпертонічною хворобою, у період з 27.08.2020 по 16.09.2020 перебував на амбулаторному лікуванні в КП "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради"здіагнозом періартрит правого плечового суглобу), та, оскільки за статтею40КЗПП Українине допускаєтьсязвільнення працівниказ ініціативироботодавця вперіод йоготимчасової непрацездатності, наказпро звільненнябуло видано17вересня 2020року,й поданняпозивачем учей день заяви про звільнення за власним бажанням з 17.09.2020, без відпрацювання, у зв`язку із переїздом до іншого міста, яку зареєстровано відділом кадрів 17.09.2020 за № 4, не має правового значення, оскільки така заява була подана за наявності вже прийнятого роботодавцем рішення про його звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Разом з тим, колегією суддів прийнято до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд не виконав вимоги ст. 43 КЗпП України та не здійснив запит до виборного органу первинної профспілки.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Судом апеляційної інстанції було направлено звернення до Первинної профспілкової організації Товариства з обмежено відповідальністю «Полстар», ідентифікаційний код юридичної особи33264672(місцезнаходження юридичної особи: 50006, Дніпропетровська обл, м.Кривий Ріг, вул.Мелешкіна, 43) для вирішення питання про надання згоди на звільнення з посади начальника транспортного відділу ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Згідно Протоколу №14 засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Товариства з обмежено відповідальністю «Полстар» від 14 грудня 2023 року, на якому був присутній позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Копійко Д.С., надано згоду на звільнення з посади начальника транспортного відділу ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача за п. 2 ч.1ст. 41 КЗпП Українибуло проведено правомірно, з дотриманням вимог діючого трудового законодавства, тому вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за вимушений прогул на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цьогообов`язкуможуть бути різнимизалежно від характеру рішення. Крім того, необхіднобрати до уваги, міжіншим, різноманітністьаргументів, які сторона можепредставити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положеннязаконодавства, традиції, юридичнівисновки, викладення та формулюваннярішень. Таким чином, питання, чивиконав суд свійобов`язокщодонаданняобґрунтування, що випливаєзістатті 6 Конвенції, може бути визначенотільки з огляду на конкретніобставини справи (ПронінапротиУкраїни, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскарженесудоверішення відповідаєкритеріюобґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, переві рив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Копійко Артем Андрійович, - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року.

Головуючий:

Судді: