Постанова

від 19.12.2023 по справі 308/13563/14-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13563/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 вересня 2022 року (у складі судді Данка В.Й.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ужгородський МВ ГУДМС України в Закарпатській області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, солідарне стягнення орендної плати та зняття із реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом у жовтні 2014 р.

Після збільшення позовних вимог (т.1, а.с.67-68, 207-209) та уточнення заяви про залишення без розгляду частини позованих вимог (т.2, а.с.56-57)просив:

-усунути перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 ;

-усунути перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 ;

-усунути перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири ОСОБА_4 та примусового виселення з квартири АДРЕСА_1 ;

-усунути перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири ОСОБА_5 та примусового виселення з квартири АДРЕСА_1 ;

-стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача орендну плату за володіння без достатньої правової підстави квартирою позивача у розмірі 154000,00 (сто п`ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.) гривень;

-зобов`язати Ужгородський МВ ГУДМС України в Закарпатській області провести зняття з реєстрації місця проживання відповідачів у житловій квартирі АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , однак реєстрація місця проживання відповідачів так їх фактичне проживання у цій квартирі створюють йому істотні перешкоди у здійсненні та реалізації права власності, в тому числі щодо оплати комунальних послуг і можливості вселення у квартиру разом з членами своєї сім`ї.

Вважає, що факт реєстрації відповідачів у спірній квартирі завдає йому матеріальних збитків і створює перешкоди щодо володіння, користування і розпорядження майном, власником якого він є. Звертає увагу суду на те, що фактом проживання без належного договору найму житлового приміщення відповідачі фактично користуються власністю позивача без належних на те підстав.

Повідомленням про виселення від 06.10.2014 р. ОСОБА_2 попереджено про необхідність звільнення безпідставно зайнятого житла та надано термін для добровільного звільнення строком до 20.10.2014 р., а в разі невиконання цієї вимоги такій буде нараховуватись орендна плата в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, до дати виселення.

Рішенням Ужгородськогоміськрайонного судувід 19.09.2022р.у задоволенніпозовних вимогвідмовлено повністю. Судові витрати у вигляді судового збору покладені на позивача.

Указане судове рішення мотивоване таким:

-сам факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить залишити без задоволення;

-позивачем порушено процедуру виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині зняття їх з реєстраційного обліку також не підлягають задоволенню як похідні;

-у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач за умови не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі мав реальний намір і можливість здати відповідне житло третім особам в оренду, а відтак, на переконання суду, позивач належним чином не довів розмір упущеної вигоди, про стягнення якої він просить.

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить:

-рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зобов`язання Ужгородського МВ ГУДМС України в Закарпатській області провести зняття із реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вказаній квартирі скасувати, а позов у цій частині залишити без розгляду;

-рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і примусового їх виселення із цієї квартири та солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_6 а ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 орендної плати за володіння квартирою без достатньої правової підстави в розмірі 154000 скасувати, а позову цій частині задовольнити;

-решту рішення залишити без змін.

Покликається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з грубим порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду позовних вимого про виселення і проведення реєстраційних дій по зняттю із реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з належної позивачу квартири, оскільки такі за клопотанням ОСОБА_1 підлягали залишенню без розгляду, що і було підтримано останнім у ході судового засідання;

-відмова суду в задоволенні вимог про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із житлової квартири АДРЕСА_1 є безпідставною, оскільки доводи позивача стосовно протиправного проживання цих осіб у вказаній квартирі не спростовані, що може свідчити про протиправне користування належним ОСОБА_1 житлом, а відтак і вимога про солідарне стягнення із відповідачів орендної плати є обґрунтованою (при цьому, доводів по суті вирішеного судом питання про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скарга не містить).

У письмовому відзиві ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку з тим, що доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції як необґрунтовані (т.2, а.с.149-150).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені, що підтверджується судовими повістками, розписками, довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber» та про доставку електронного листа.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Матіко С.Р., та представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Кучеренко В.О., подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин колегія суддів вважає доцільним розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх правова аргументація відома та зрозуміла.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів.

Доводи апеляційної скарги по суті спору стосуються питання виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із житлової квартири АДРЕСА_1 і солідарного стягнення із відповідачів орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції установив наступні факти й обставини.

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала справа № 308/15210/14-ц за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним і зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової заборгованості.

Рішенням суду від 01.08.2016 р. у вказаній справі, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 08.02.2017 р. постановою Верховного Суду від 04.08.2021 р., зокрема:

-у задоволенні первісного позову відмовлено;

-зустрічний позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 6345.31 дол. США.

Указаним рішенням установлено, що 01.06.2012 р. між ОСОБА_2 та ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» було укладено Договір кредиту № 02-1/3к-21, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від банку кредит у розмірі 96000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20% на рік з кінцевим терміном повернення 31.05.2013 р. У забезпечення виконання зобов`язання за Договором кредиту між ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» і ОСОБА_2 01.06.2012 р. укладено Договір іпотеки № 02-4/4з-185, згідно з яким остання надала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 48,9 кв. м, житловою площею 26,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , і належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. 02.07.2014 р. між ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» і ОСОБА_7 укладено Договір про заміну сторони у Кредитному договорі № 01-1/3к-21 від 01.06.2012 р. Згідно з п.2.2 Договору про заміну сторони у Кредитному договорі № 01-1/3к-21 від 01.06.2012 р. право вимоги засновано на заборгованості, яка станом на 01.07.2010 р. становить 174105,08 грн., із яких 96000 грн. заборгованість за кредитом, 39999,90 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6362,30 грн. заборгованість із нарахованої пені, 3116,71грн. заборгованість із нарахованих 3%, 24000грн. заборгованість із нарахованого штрафу, 1441,17грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору, та 3185 грн. відшкодування витрат за послуги нотаріуса. 03.07.2014 р. після сплати ОСОБА_7 заборгованості за договором про заміну сторони укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого новим іпотекодержателем указаної квартири зареєстровано ОСОБА_7

16.09.2014 р. між ОСОБА_7 як продавцем та позивачем як покупцем відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» з метою задоволення вимог ОСОБА_7 як іпотекодержателя шляхом реалізації застереження іпотечного договору про задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб продажу предмета іпотеки від свого імені укладено договір купівлі-продажу № 1041, за пунктом 1 якого позивач придбав у ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме спірну квартиру. Зі змісту абзацу другого пункту 1 указаного договору (т.1, а.с.5) випливає, що на момент його укладення спірна квартира належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.10.2006 р. виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26849940 від 16.09.2014 р. позивач зареєстрував право власності на спірну квартиру (т.1, а.с.6).

Повідомленням про виселення б/н від 06.10.2014 р. позивач повідомив ОСОБА_2 про необхідність звільнення спірної квартири в строк до 20.10.2014 р. з передачею такої за актом прийому-передачі. З цим повідомленням ОСОБА_2 ознайомлено під підпис 06.10.2014 р.

За відомостями відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Закарпатській області ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_5 зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , не значиться.

Отже, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , не була придбана відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за рахунок коштів, отриманих від кредиту за договором від 01.06.2012 № 02-1/3к-21, забезпеченого іпотекою.

Відмовляючи увиселенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд першоїінстанції,застосувавши положенняст.ст.9,109ЖК УРСР,ст.16ЦК Українита правовіпозиції Великої ПалатиВерховного Суду,викладені впостановах від03.04.2019р.у справі№ 924/1220/17(провадження№ 12-26гс19),від 13.10.2020р.у справі№ 447/455/17та від21.08.2019р.у справі№ 569/4373/16-ц,а такожпроаналізувавши фактичніобставини справисукупно зіст.8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод на предметпропорційності уконтексті відповідноїпрактики ЄСПЛ, дійшов висновку про те, що сам факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про солідарне стягнення із відповідачів на користь позивача орендної плати в розмірі 154000 грн. за володіння без достатньої правової підстави квартирою позивача, суд першої інстанції виходив із такого:

-підписання ОСОБА_2 повідомлення про виселення від 06.10.2014 р. не може розцінюватися як передумова укладення договору оренди житлового приміщення;

-позивач не надав доказів фактичного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спірній квартирі;

-у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач за умови не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі мав реальний намір і можливість здати відповідне житло третім особам в оренду;

-позивач належним чином не довів розмір упущеної вигоди, про стягнення якої він просить.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що в справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникли при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду в частині оскарження.

Так, довід апелянта про те, що відмова суду в задоволенні вимог про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із житлової квартири АДРЕСА_1 є безпідставною, оскільки доводи позивача стосовно протиправного проживання цих осіб у вказаній квартирі не спростовані, що може свідчити про протиправне користування належним ОСОБА_1 житлом, а відтак і вимога про солідарне стягнення із відповідачів орендної плати є обґрунтованою, колегія суддів відхиляє у зв`язку з наступним.

Згідно звідомостями відділуадресно-довідковоїроботи ГУДМСУкраїни вЗакарпатській області ОСОБА_4 проживає із 01.02.1996р.зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ,а ОСОБА_5 зареєстрованою заадресою: АДРЕСА_2 ,не значиться,а місцепроживання такоїза адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано 07.04.1998 р. (т.1, а.с.13-16). Доказів фактичного проживання указаних осіб у належній позивачу квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять. За таких обставин право власності позивача на квартиру судовому захисту шляхом виселення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не підлягає через недоведеність факту його порушення.

Довід апеляційної скарги про те, що в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду позовних вимог про виселення і проведення реєстраційних дій по зняттю із реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з належної позивачу квартири, оскільки такі за клопотанням ОСОБА_1 підлягали залишенню без розгляду, що і було підтримано останнім у ході судового засідання, не заслуговує на увагу та не дає підстав для скасування оскарженого рішення з огляду на таке.

22.07.2022 р. позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Радь І.І., подав до суду першої інстанції заяву (про залишення без розгляду частини позовних вимог), у якій просив залишити без розгляду вимоги в частині (т.2, а.с.54):

а) усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в названій квартирі;

б) усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 в названій квартирі.

25.07.2022р. ОСОБА_1 в особі представника адвоката Радь І.І., подав заяву від 22.07.2022 р. про уточнення заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог, у якій просив залишити без розгляду вимоги частині: (т.2, а.с.56-57):

а) усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в названій квартирі та виселення її з квартири, звільнення нею квартири;

б) усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 в названій квартирі та виселення її з квартири, звільнення нею квартири;

Ухвалою Ужгородськогоміськрайонного судувід 22.07.2022р.заяву представникапозивача прозалишення безрозгляду частинипозовних вимогзадоволено:позов участині позовнихвимог про«усунення перешкодпозивачу вкористуванні тарозпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в названій квартирі; усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні власною житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 в названій квартирі» залишено без розгляду (т.2, а.с.61-62).

Сторона позивача вказану ухвалу не оскаржувала, письмових зауважень щодо технічного запису так протоколу судового засідання не подавала.

У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував закон, що їх регулює, повно та всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 вересня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 05.01.2024 р.

Судді: