Рішення

від 20.12.2023 по справі 911/2951/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2951/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» (08360, Київська обл., Бориспільський р-н, село Любарці, вулиця Європейська, будинок 1-А, код 35591478)

про стягнення 10500,00 гривень,

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» (08360, Київська обл., Бориспільський р-н, село Любарці, вулиця Європейська, будинок 1-А, код: 35591478)

до

Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код: 20572069)

про стягнення 17158,36 гривень,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області 25.09.2023 надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі позивач за первісним позовом/ДП МА «Бориспіль») про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» (надалі відповідач за первісним позовом/ТОВ «БЗГВ») 10500,00 гривень пені за прострочення поставки товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за договором про закупівлю від 24.12.2021 № 35.1-14/3.5-00014 виконав з порушенням строків встановлених договором, а тому позивач, на підставі п. 8.3. договору, здійснив нарахування пені за прострочення поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2023 відкрито провадження у справі № 911/2951/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 20.10.2023 від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ДП «МА «Бориспіль» 7059,15 гривень пені, 8069,40 гривень інфляційних втрат та 2029,81 гривень 3% річних.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ДП «МА «Бориспіль» свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконало з порушенням строків встановлених договором, а тому позивач, на підставі п. 8.2. договору, здійснив нарахування пені, а також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2023 зустрічну позовну заяву ТОВ «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічні позовні вимоги об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Цією ж ухвалою суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання на 29.11.2023, яке судом неодноразово відкладалось.

До суду 20.11.2023 надійшов відзив на зустрічний позов, а 04.12.2023 відповідь на відзив за зустрічним позовом.

На адресу суду 11.12.23 надішли заперечення ДП «МА «Бориспіль» на відповідь на відзив на зустрічний позов.

Ухвалою суду від 29.11.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 20.12.2023.

В судове засідання 20.12.2023 з`явились представники сторін. Представник позивача за первісним позовом наполягав на задоволенні первісного позову та заперечував проти задоволення зустрічного. Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного.

Після виступу сторін у судових дебатах судом було оголошено перерву до 20.12.2023 до 17 години 30 хвилин. В судове засідання після перерви представники сторін не з`явились.

1. Факти та обставини, встановлені судом.

1.1. 24.12.2021 за результатом відкритих торгів ДП МА «Бориспіль» (замовник) та ТОВ «БЗГВ» (постачальник) укладено договір про закупівлю № 35.1-14/3.5-00014 (надалі договір).

1.2. За умовами цього договору, з урахуванням додатків до нього та додаткових угод, постачальник протягом 35 календарних днів з дати отримання письмової заявки замовника мав поставити на адресу останнього товар, визначений умовами договору, а саме стовпчик дорожній на металевій трубі у кількості 250 штук та стовпчик дорожній на анкерному болті у кількості 250 штук на загальну суму 525000 гривень, в тому числі ПДВ 87500 гривень, а замовник був зобов`язаний сплатити на користь постачальника 100% ціни отриманого товару протягом 30 календарних днів після фактичної поставки.

1.3. Письмова заявка замовника від 29.07.2022 № 50-22/2-141 була отримана постачальником 04.08.2022, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося останнім та, відповідно, поставка товару мала бути виконана у строк до 08.09.2022 включно.

1.4. Як стверджує ДП МА «Бориспіль» та не заперечується ТОВ «БЗГВ», та підтверджено видатковими накладними від 27.09.2022 № 75 та № 85 поставка товару була здійснена 27.09.2022, тобто із простроченням строків встановлених умовами договору.

1.5. У зв`язку із простроченням поставки товару ДП МА «Бориспіль» звернулося до суду із первісним позовом, згідно якого вимагає стягнення з ТОВ «БЗГВ» пені у розмірі, визначеному п. 8.3. договору 0,1% від ціни товару (527000 гривень), за кожний день прострочення, за період з 08.09.2022-27.09.2022 у загальному розмірі 10500 гривень.

1.6. ТОВ «БЗГВ», посилаючись на положення п. 4.2.1. договору, який передбачає, що оплата поставленої продукції має бути проведена замовником протягом 30 календарних днів після фактичної поставки та підписання видаткової накладної, стверджує про прострочення замовником оплати отриманого товару, адже така оплата проведена замовником 08.12.2022 у розмірі 514500 гривень та 17.08.2023 у розмірі 10500 гривень, коли як така оплата мала бути проведена до 27.10.2022 включно.

1.7. З огляду на наявне прострочення оплати ТОВ «БЗГВ» звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з ДП МА «Бориспіль» пені у розмірі 7059,15 гривень, нарахованої відповідно до умов п. 8.2. договору у розмірі 50% облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за загальний період з 28.10.2022 по 28.04.2023, нарахувавши її на суму заборгованості, що становила 525000 гривень за 42 дні прострочення та на суму заборгованості у розмірі 10500 гривень за 141 день прострочення. Крім того, ТОВ «БЗГВ» за зустрічним позовом вимагає стягнення інфляційних втрат у розмірі 8069,40 гривень та 3% річних у розмірі 2029,81 гривень нараховані на відповідні суми заборгованості за загальний період з 28.10.2022 по 17.08.2023.

1.8. ТОВ «БЗГВ» в перебігу розгляду справи заперечень проти задоволення первісного позову не висловило та посилалося здебільшого на складні умови виконання договору в умовах воєнного часу, чим і було обумовлене нетривале прострочення поставки товару.

1.9. ДП МА «Бориспіль» проти задоволення зустрічного позову заперечувало та посилалося на те, що за умовами п.п. 5.3.11, 7.3.3., 7.3.9., 8.11. договору ТОВ «БЗГВ» було зобов`язане надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством та остаточний розрахунок мав бути проведений після надання ТОВ «БЗГВ» такої податкової накладної. На час ненадання такої податкової накладної ДП МА «Бориспіль» мало право не проводити остаточний розрахунок за отриманий товар та, відповідно, відсутні правові підстави для здійснення нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати.

1.10. Крім того, ДП МА «Бориспіль» посилалося в своїх запереченнях на неправильне нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а також просило зменшити суми нарахованої пені та 3% річних на 95% з огляду на важке фінансове становище ДП МА «Бориспіль», обумовлене припиненням авіаційної діяльності через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.

1.11. Заперечуючи проти доводів ДП МА «Бориспіль», ТОВ «БЗГВ» посилалося на те, що податкові накладні були зареєстровані належним чином та у строк відповідно до вимог податкового законодавства, а також те, що положення п. 4.2.1. договору не передбачають можливості притримання оплати у разі ненадання податкової накладної, а п. 8.11. договору надавав ДП МА «Бориспіль» право притримати оплату лише у разі, якщо податкова накладна не буде зареєстрована, або якщо вона буде зареєстрована із порушенням строку, чого ТОВ «БЗГВ» допущено не було.

2. Норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Між сторонами відсутній спір щодо суті правовідносин, що виникли між ними з приводу постачання, прийняття та оплати отриманого товару. Станом на час вирішення справи усі зобов`язання між сторонами, в цій частині, було виконано, товар було поставлено, а грошові кошти у розмірі, визначеному договором було сплачено.

Безпосереднім предметом спору як за первісним позовом, так і за зустрічним є взаємні претензії сторін щодо прострочення поставки товару та прострочення його оплати.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

3. Висновки суду щодо кожної із заявлених позовних вимог.

4. Щодо вимог за первісним позовом про стягнення пені за прострочення поставки товару.

4.1. Так, ДП МА «Бориспіль» вимагає стягнення з ТОВ «БЗГВ» пені у розмірі, визначеному п. 8.3. договору 0,1% від ціни товару (527000 гривень) за кожний день прострочення за період з 08.09.2022 по 27.09.2022, тобто за 20 календарних днів у загальному розмірі 10500 гривень.

4.2. Згідно п. 5.1. договору строк поставки товару становить 35 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

4.3. Як вже зазначалося письмова заява замовника була отримана постачальником 04.08.2022.

4.4. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

4.5. Відповідно, поставка товару мала бути проведена до 08.09.2022 включно, коли як видаткові накладні підписані сторонами 27.09.2022. Тобто, прострочення поставки товару становить 18 календарних днів, а саме з 09.09.2022 по 26.09.2022 включно.

4.6. Умовами п. 8.3. договору встановлено, що у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7., 6.2., 6.6. договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару та/або від ціни дефектного товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару та/або від ціни дефектного товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

4.7. У разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5-ти (п`яти) робочих днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана у договорі (п. 8.8. договору).

4.8. Як вбачається із первісного позову, ДП МА «Бориспіль», відповідно до наведених умов, здійснено нарахування пені за прострочення поставки товару тривалістю 20 календарних днів у розмірі 0,1% за кожний день прострочення, що загалом становить 10500 гривень.

4.9. ДП МА «Бориспіль» також було дотримано вимог п. 8.8. договору щодо направлення на адресу ТОВ «БЗГВ» окремого рахунку на сплату пені у зазначеному розмірі.

4.10. Здійснивши перевірку розрахунку пені судом вбачається, що ДП МА «Бориспіль» було допущено помилку, яка полягає в тому, що до періоду нарахування пені було безпідставно включено 08.09.2022, адже це є останнім днем коли зобов`язання мало бути виконаним та, відповідно, нарахування пені могло здійснюватися починаючи з 09.09.2022. Крім того, 27.09.2022 було безпідставно включено у період прострочення поставки товару, адже в цей день товар було поставлено, отже останнім днем нарахування пені буде 26.09.2022. Відповідно загальна кількість днів прострочення становить 18, а сума пені за період з 09.09.2022 по 26.09.2022 складає 9486 гривень та саме в цьому розмірі позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

4.11. Отже, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у розмірі 9486 гривень.

5. Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення пені за прострочення оплати товару.

5.1. Так, згідно зустрічного позову, ТОВ «БЗГВ» вимагає стягнення з ДП МА «Бориспіль» 7059,15 гривень пені, нарахованої відповідно до умов п. 8.2. договору у розмірі 50% облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за загальний період з 28.10.2022 по 28.04.2023, нарахувавши її на суму заборгованості, що становила 525000 гривень за 42 дні прострочення та на суму заборгованості у розмірі 10500 гривень за 141 день прострочення.

5.2. Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що оплата поставленого товару була проведена ДП МА «Бориспіль» у повному обсязі, а саме 08.12.2022 було сплачено 514500 гривень, а 17.08.2023 було сплачено 10500 гривень.

5.3. Як стверджує ТОВ «БЗГВ» оплата мала бути проведена до 27.10.2022, що формально узгоджується із положеннями п. 4.2.1. договору. При цьому, ДП МА «Бориспіль» вважає, що у нього не виникло обов`язку із проведення остаточної оплати оскільки постачальником не було передано податкову накладну, зареєстровану належним чином.

5.4. Дійсно умовами договору, зокрема пунктами 7.3.3., 7.3.9., передбачено обов`язок постачальника надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством. При цьому наведені положення не конкретизують, що така податкова накладна має бути надана в паперовій формі замовнику, адже дотримання порядку електронного оформлення відповідної накладної виключає необхідність її обігу у паперовому вигляді. Отже, суд виходить із того, що наведені положення договору передбачають звичайний обов`язок для постачальника саме здійснити оформлення електронної податкової накладної та її реєстрацію.

5.5. Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок як попередня оплата (аванс).

5.6. Як вбачається з видаткових накладних від 27.09.2022 № 75 та № 85, які наявні у матеріалах справи, постачання товару у повному обсязі було виконано позивачем 27.09.2022.

5.7. У цей же день по факту постачання товару ТОВ «БЗГВ» складені відповідні податкові накладні від 27.09.2022, що наявні в матеріалах справи.

5.8. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця здійснюється до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

5.9. З долучених до матеріалів справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних № 22 та 23, вбачається, що складені 27.09.2022 податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2022, тобто у встановлений законом термін.

5.10. З метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію такої податкової накладної та податкову накладну в електронному вигляді. Така податкова накладна вважається отриманою покупцем (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

5.11. Таким чином, ТОВ «БЗГВ» дотримано вимог закону щодо оформлення та реєстрації податкових накладних, а інтереси ДП МА «Бориспіль» гарантовані електронним порядком реєстрації податкових накладних.

5.12. ДП МА «Бориспіль», в обгрунтування свого зволікання із проведенням оплати за отриману продукцію посилалося на положення п. 8.11. договору, який передбачає, що у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, а саме притримання. Тобто ДП МА «Бориспіль» із посиланням на зазначений пункт договору, вказує на своє правомірне притримання проведення оплати отриманого товару.

5.13. Проте, зі змісту зазначеного пункту договору вбачається, що право на притримання виникає у замовника лише у разі не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних, коли як жодна із наведених подій місця не має, адже ТОВ «БЗГВ» проведено реєстрацію податкових накладних із дотриманням встановлених законом порядку та строків, отже умови, передбачені п. 8.11. договору, як підстава притримання оплати товару, не настали.

5.14. В цій частині суд також погоджується із твердженнями ТОВ «БЗГВ» про те, що умовами п. 4.2.1. договору чітко визначено, що обов`язок розрахуватися за поставлений товар у повному обсязі виникає у ДП МА «Бориспіль» після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар і ніяких інших застережень з цього питання договір не містить, зокрема щодо отримання податкової накладної.

5.15. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав стверджувати про прострочення ДП МА «Бориспіль» оплати поставленого товару, яка, з урахуванням того, що поставка товару відбулась 27.09.2022, мала бути проведена у розмірі 525000 гривень в строк до 27.10.2022 включно.

5.16. Згідно п. 8.2. договору за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

5.17. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БЗГВ» було дотримано вимог п. 8.8. договору щодо направлення на адресу ДП МА «Бориспіль» окремого рахунку на сплату пені у зазначеному розмірі.

5.18. Здійснивши перевірку правильності розрахунку пені, здійсненого ТОВ «БЗГВ» за загальний період з 28.10.2022 по 28.04.2023 на відповідну суму заборгованості, що існувала на відповідну календарну дату (525000 гривень з 28.10.2022 до 08.12.2022, 10500 з 09.12.2022 до 28.04.2023), судом вставлено, що такий розрахунок здійснено арифметично невірно.

5.19. Оскільки платіж на суму 514500 гривень надійшов на користь ТОВ «БЗГВ» 08.12.2022 то за цей день (08.12.2022) нарахування пені могло здійснюватися лише на залишок заборгованості, який становить 10500 гривень. Таким чином, обґрунтованим слід вважати нарахування пені на суму заборгованості у розмірі 525000 гривень за період з 28.10.2022 по 07.12.2022 та на суму заборгованості 10500 гривень за період з 08.12.2022 по 28.04.2023.

5.20. Поряд із цим, згідно власного розрахунку судом встановлено, що сума пені згідно наведених періодів та сум заборгованості, що існували станом на відповідну дату, становить 7829,12 гривень, тобто у розмірі, що є більшим, ніж заявлено ТОВ «БЗГВ» у зустрічному позові, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності судового процесу та з огляду на встановлену законом заборону для суду виходити за межі позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги зустрічного позову в частині стягнення пені у розмірі 7059,15 гривень є такими, що підлягають задоволенню повністю у заявленому розмірі.

6. Щодо вимог за зустрічним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати товару.

6.1. Серед іншого, ТОВ «БЗГВ» пред`явлено вимоги про стягнення з ДП МА «Бориспіль» 8069,40 гривень інфляційних втрат та 2029,81 гривень 3% річних.

6.2. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

6.3. Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично невірно.

6.4. Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, судом встановлено, що належною сумою інфляційних втрат у визначені позивачем періоди нарахування та суми заборгованості, що існували у відповідному періоді є 4012,58 гривень та саме в цій частині зустрічні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

6.5. Помилковим вбачається нарахування ТОВ «БЗГВ» інфляційних втрат на суму заборгованості збільшену на суму інфляції за попередній місяць, а також нарахування інфляції за жовтень 2022 року, адже прострочення настало лише з 28.10.2022, тобто інфляція за жовтень не могла нараховуватися. Крім того, за грудень 2022 інфляція могла бути нарахована лише на суму заборгованості у розмірі 10500 гривень, адже 08.12.2022 ДП МА «Бориспіль» було сплачено 514500 гривень.

6.6. Також, здійснивши власний розрахунок суми 3% річних, судом встановлено в розрахунку ТОВ «БЗГВ» наявність методологічних помилок щодо правильного визначення періоду та бази нарахування, внаслідок чого судом встановлено, що належною до задоволення слід вважати суму 3% річних у розмірі 1987,52 гривень.

6.7. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 4012,58 гривень інфляційні втрати та у розмірі 1987,52 гривень 3% річних.

7. Щодо клопотання ДП МА «Бориспіль» про зменшення на 95% нарахованої суми пені та 3% річних.

Так, у відзиві на зустрічний позовом, ДП МА «Бориспіль» було викладено прохання про зменшення суми пені та 3% річних нарахованих у зв`язку з прострочення оплати отриманого товару, яке аргументоване складним фінансовим становищем, обумовленим припиненням авіаційної діяльності, яке, в свою чергу, обумовлене повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Суд із розумінням ставиться до обставин, що викладено ДП МА «Бориспіль», зокрема щодо припинення авіаційної діяльності, очевидним наслідком чого є істотне погіршення фінансового становища підприємства.

Суд також враховує, що повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України мало негативні наслідки і для багатьох інших суб`єктів господарювання майже у всіх сферах здійснення господарської діяльності.

Суд вважає, що з урахуванням воєнного стану та тих складнощів, що склалися в державі для всіх суб`єктів господарювання, в більшій чи меншій мірі, ДП МА «Бориспіль» перед поданням позову про стягнення штрафних санкцій за 20 днів прострочення поставки товару мало критично оцінити свою власну поведінку по відношенню до контрагента - ТОВ «БЗГВ».

Варто було перевірити, а чи не є господарське правопорушення вчинене ДП МА «Бориспіль» співмірним чи навіть більш значним, ніж те, що вчинене ТОВ «БЗГВ» та чи не має ризиків отримання більше негативного результату від такого звернення до суду.

В такий ситуації, суд виходить із того, що задоволення клопотання ДП МА «Бориспіль» та зменшення на 95 % суми пені та 3% річних не відповідатиме критеріям розумності та справедливості по відношенню до ТОВ «БЗГВ», що також може призвести до недотримання судом принципу пропорційності та порушення балансу інтересів сторін.

Судом також береться до уваги розмір санкцій, що є предметом спору та суд вважає, що задоволення вимог про їх стягнення у повному обсязі не може призвести до істотного погіршення фінансового стану підприємства.

До того ж, суд відзначає, що до повноважень суду належить зменшення виключно розміру штрафних санкцій, до яких ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України проценти річних не відносить.

Водночас, сплата інфляційних нарахувань та 3% річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/14522/18.

Отже, 3% річних не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутні підстави застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.

З урахуванням викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання ДП МА «Бориспіль» про зменшення розміру пені та 3% річних.

8. Остаточні висновки суду.

8.1. Як вже зазначалось вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, а саме у розмірі 9486 гривень та наявність підстав для стягнення з ТОВ «БЗГВ» на користь ДП МА «Бориспіль» пені у розмірі 9486 гривень.

8.2. Судом також встановлено наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову, а саме для стягнення з ДП МА «Бориспіль» на користь ТОВ «БЗГВ» суми пені у розмірі 7059,15 гривень, суми інфляційних втрат у розмірі 4012,58 гривень та суми 3% річних у розмірі 1987,52 гривень, тобто загальна сума, що підлягає стягненню на користь ТОВ «БЗГВ» становить 13059,25гривень.

8.3. Відповідно до вимог ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

8.4. З огляду на наведену норму процесуального закону, суд проводить зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню на користь кожної сторони, та, відповідно, різниця між ними, що становить 3573,25 гривень, підлягає стягненню з ДП МА «Бориспіль» на користь ТОВ «БЗГВ».

9. Щодо витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін, враховуючи, що сторонами сплачено мінімальний розмір судового збору, суд вважає за необхідне покласти витрати на оплату судового збору на кожну сторону повністю, відступивши від принципу пропорційного розподілу судового збору, внаслідок чого витрати обох сторін понесені на оплату судового збору залишаються без відшкодування.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення пені у розмірі 10500 гривень задовольнити частково, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» пені у розмірі 9486 гривень та відмовити у задоволенні решти первісних позовних вимог.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» про стягнення 7059,15 гривень пені, 8069,40 гривень інфляційних втрат та 2029,81 гривень 3% річних задовольнити частково, а саме в частині стягнення з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 7059,15 гривень пені, 4012,58 гривень інфляційних втрат та 1987,52 гривень 3% річних та відмовити у задоволенні решти зустрічних позовних вимог.

3. Здійснити зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів».

4. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільський завод гумовотехнічних виробів» (08360, Київська обл., Бориспільський р-н, село Любарці, вулиця Європейська, будинок 1-А, код 35591478) різницю між зарахованими сумами у розмірі 3573,25 гривень.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2024.

Суддя Р.М. Колесник