Постанова

від 22.04.2024 по справі 911/2951/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа№ 911/2951/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Горбунова М.П.,

від відповідача - Гоголіна Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 (суддя Колесник Р.М., повний текст складено 12.01.2024) за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" про стягнення 10500, 00 гривень, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 17158, 36 гривень.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду Київської області 25.09.2023 надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - позивач за первісним позовом/ДП МА "Бориспіль") про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" (надалі - відповідач за первісним позовом/ТОВ "БЗГВ") 10500,00 гривень пені за прострочення поставки товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за договором про закупівлю від 24.12.2021 № 35.1-14/3.5-00014 виконав з порушенням строків встановлених договором, а тому позивач, на підставі п. 8.3. договору, здійснив нарахування пені за прострочення поставки товару.

Від відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ДП "МА "Бориспіль" 7059,15 гривень пені, 8069,40 гривень інфляційних втрат та 2029,81 гривень 3% річних.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ДП "МА "Бориспіль" свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконало з порушенням строків встановлених договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 первісний позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення пені у розмірі 10500 гривень задоволено частково, а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" пені у розмірі 9486 гривень та відмовлено у задоволенні решти первісних позовних вимог; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" про стягнення 7059,15 гривень пені, 8069,40 гривень інфляційних втрат та 2029,81 гривень 3% річних задоволено частково, а саме в частині стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 7059,15 гривень пені, 4012,58 гривень інфляційних втрат та 1987,52 гривень 3% річних та відмовлено у задоволенні решти зустрічних позовних вимог; здійснено зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів"; стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" різницю між зарахованими сумами у розмірі 3573,25 гривень.

При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин кожною із сторін щодо допущення іншою стороною порушення умов договору (в частині поставки товару у встановлений строк ТОВ "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" та в частині оплати отриманого товару ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль").

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та в частині задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірність визначення місцевим господарським судом періоду нарахування пені за прострочення поставки товару, а також вказує про ненастання строку його оплати.

В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначених судом суми пені за первісним позовом та різниці між зарахованими сумами, з наступних підстав.

24.12.2021 за результатом відкритих торгів ДП МА "Бориспіль" (замовник) та ТОВ "БЗГВ" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 35.1-14/3.5-00014 (надалі - договір).

За умовами цього договору, з урахуванням додатків до нього та додаткових угод, постачальник протягом 35 календарних днів з дати отримання письмової заявки замовника мав поставити на адресу останнього товар, визначений умовами договору, а саме стовпчик дорожній на металевій трубі у кількості 250 штук та стовпчик дорожній на анкерному болті у кількості 250 штук на загальну суму 525000 гривень, в тому числі ПДВ - 87500 гривень, а замовник був зобов`язаний сплатити на користь постачальника 100% ціни отриманого товару протягом 30 календарних днів після фактичної поставки.

Письмова заявка замовника від 29.07.2022 № 50-22/2-141 була отримана постачальником 04.08.2022, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося останнім та, відповідно, поставка товару мала бути виконана у строк до 08.09.2022 включно.

Згідно з видатковими накладними від 27.09.2022 № 75 та № 85 поставка товару була здійснена 27.09.2022, тобто із простроченням строків встановлених умовами договору.

У зв`язку із простроченням поставки товару ДП МА "Бориспіль" звернулося до суду із первісним позовом про стягнення пені з ТОВ "БЗГВ", нарахованої за період з 08.09.2022 по 27.09.2022 у загальному розмірі 10500 грн.

В свою чергу, ТОВ "БЗГВ" подано зустрічний позов про стягнення з ДП МА "Бориспіль" 7059,15 грн. пені, 8069,40 грн. інфляційних втрат та 2029,81 грн. 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням строків оплати товару.

Як вже вказувалося, вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволено частково.

Стосовно вимог за первісним позовом та висновку місцевого господарського суду про їх часткове задоволення, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 5.1 договору строк поставки товару: 35 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника.

Як вже зазначалося письмова заява замовника була отримана постачальником 04.08.2022.

Місцевий господарський суд, пославшись на положення ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, дійшов висновку, що поставка товару мала бути проведена до 08.09.2022 включно.

Враховуючи те, що видаткові накладні підписані сторонами 27.09.2022, тобто, за висновком суду першої інстанції прострочення поставки товару становить 18 календарних днів, а саме з 09.09.2022 по 26.09.2022 включно.

Здійснивши перевірку розрахунку пені місцевим господарським судом встановлено, що ДП МА "Бориспіль" було допущено помилку, яка полягає в тому, що до періоду нарахування пені було безпідставно включено 08.09.2022, адже це є останнім днем коли зобов`язання мало бути виконаним та, відповідно, нарахування пені могло здійснюватися починаючи з 09.09.2022. Крім того, 27.09.2022 було безпідставно включено у період прострочення поставки товару, адже в цей день товар було поставлено, отже останнім днем нарахування пені буде 26.09.2022.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що ним вірно визначено період нарахування пені з 08.09.2022 по 27.09.2022, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 8.3. договору передбачено, що у разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору та/або строку виправлення (усунення) дефектів (недоліків), зазначеного в п.п. 5.3.7., 6.2., 6.6. договору, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно), постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару та/або від ціни дефектного товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару та/або від ціни дефектного товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України)

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Із встановлених обставин справи вбачається, що Договір сторони уклали в добровільному порядку, погодилися на його умови, не оспорювали їх в судовому порядку.

Таким чином між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного Договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме Договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

За висновком колегії суддів, у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодили умови про те, що поставка товару здійснюється протягом 35 календарних днів з дати отримання письмової заявки, а також, що день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, то нарахування постачальнику пені з урахуванням дня отримання письмової заявки (а не наступного за ним дня) та дня поставки товару є правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечить.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Оскільки у пункті 5.1. Договору сторони погодили умову про те, що поставка товару здійснюється протягом 35 календарних днів з дати отримання письмової заявки, а у п. 8.3 Договру - що день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору, здійснене позивачем у спірних правовідносинах нарахування відповідачеві пені з урахуванням днів отримання заявки та фактичної поставки товару відповідачем було правомірним (з 08.09.2022 по 27.09.2022).

За викладеного протилежні висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосовуванням норм матеріального права.

Враховуючи наведені висновки, апеляційний господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок пені та встановив його правильність. Таким чином, заявлені у цій справі вимоги первісного позову підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні у наведеній частині.

Стосовно вимог зустрічного позову та їх часткового задоволення судом першої інстанції, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки проводяться шляхом: замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100 % ціни фактично поставленого товару (п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору).

Видаткові накладні підписані сторонами 27.09.2022.

Оплата поставленого товару була проведена ДП МА "Бориспіль" у повному обсязі, а саме 08.12.2022 було сплачено 514500 грн., а 17.08.2023 було сплачено 10500 грн.

Отже, отриманий товар було оплачено з простроченням.

Апелянт вважає, що у нього не виникло обов`язку із проведення остаточної оплати, оскільки постачальником не було йому передано податкової накладної, зареєстрованої належним чином.

Пунктами 7.3.3., 7.3.9., передбачено обов`язок постачальника надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку визначеному законодавством.

При цьому, наведені положення не конкретизують, що така податкова накладна має бути надана в паперовій формі замовнику, адже дотримання порядку електронного оформлення відповідної накладної виключає необхідність її обігу у паперовому вигляді.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведені положення договору передбачають звичайний обов`язок для постачальника саме здійснити оформлення електронної податкової накладної та її реєстрацію.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з видаткових накладних від 27.09.2022 № 75 та № 85, які наявні у матеріалах справи, постачання товару у повному обсязі було виконано позивачем 27.09.2022.

У цей же день по факту постачання товару ТОВ "БЗГВ" складені відповідні податкові накладні від 27.09.2022, що наявні в матеріалах справи.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця здійснюється до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

З долучених до матеріалів справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних № 22 та 23, вбачається, що складені 27.09.2022 податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2022, тобто у встановлений законом термін.

З метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію такої податкової накладної та податкову накладну в електронному вигляді. Така податкова накладна вважається отриманою покупцем (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, ТОВ "БЗГВ" дотримано вимог закону щодо оформлення та реєстрації податкових накладних, а інтереси ДП МА "Бориспіль" гарантовані електронним порядком реєстрації податкових накладних.

ДП МА "Бориспіль" також посилалося на положення п. 8.11. договору, який передбачає, що у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до постачальника захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, а саме - притримання.

Тобто ДП МА "Бориспіль" із посиланням на зазначений пункт договору, вказує на своє правомірне притримання проведення оплати отриманого товару.

Проте, зі змісту зазначеного пункту договору вбачається, що право на притримання виникає у замовника лише у разі не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних, коли як жодна із наведених подій місця не має, адже ТОВ "БЗГВ" проведено реєстрацію податкових накладних із дотриманням встановлених законом порядку та строків, отже умови, передбачені п. 8.11. договору, як підстава притримання оплати товару, не настали.

Колегія суддів зазначає, що умовами п. 4.2.1. договору чітко визначено, що обов`язок розрахуватися за поставлений товар у повному обсязі виникає у ДП МА "Бориспіль" після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар і ніяких інших застережень з цього питання договір не містить, зокрема щодо отримання податкової накладної.

Таким чином, строк оплат отриманого товару не пов`язано з наданням ДП МА "Бориспіль" зареєстрованої податкової накладної.

Враховуючи те, що ДП МА "Бориспіль" прострочило виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 7059,15 гривень, суми інфляційних втрат у розмірі 4012,58 гривень та суми 3% річних у розмірі 1987,52 гривень.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині визначеної судом суми пені за первісним позовом.

Одночасно, враховуючи проведене місцевим господарським судом зустрічне зарахування сум, що підлягають стягненню на користь кожної сторони, оскаржуване рішення слід також змінити в частині присудженої до стягнення суми, що є різницею між зарахованими сумами, з огляду на зміну рішення в частині визначеної судом суми пені за первісним позовом.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 залишається без змін.

Стосовно судового збору за подання первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції вірно вказав наступне.

Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін, враховуючи, що сторонами сплачено мінімальний розмір судового збору, місцевий господарський суд обґрунтовано поклав витрати на оплату судового збору на кожну сторону повністю, внаслідок чого витрати обох сторін понесені на оплату судового збору залишаються без відшкодування.

В свою чергу, з урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за її подання покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 змінити в частині визначених судом суми пені за первісним позовом та різниці між зарахованими сумами.

3. Викласти пункти 1 та 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 в наступній редакції:

Первісний позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення пені у розмірі 10500 гривень задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" різницю між зарахованими сумами у розмірі 2 559,25 грн.

4. В решті рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2951/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод гумовотехнічних виробів" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 3 220, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 01.05.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук