Рішення

від 08.01.2024 по справі 910/848/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024м. ХарківСправа № 910/848/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом: не з`явився,

відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом: Линник Л.С., адвокат, довіреність № 068/22 від 26.12.2022 р.,

розглянувши заяву ПП «АСД» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 35369 від 25 грудня 2023 року), у справі

за первісним позовом Приватного підприємства «АСД», місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ», місто Київ,

про стягнення коштів, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ», місто Київ,

до Приватного підприємства «АСД», місто Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДУКТИ», місто Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 910/848/23 за первісним позовом Приватного підприємства «АСД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення 769 906,06 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» до Приватного підприємства «АСД» про стягнення 162 618,76 грн. 18 грудня 2023 року, рішенням Господарського суду Харківської області, у задоволенні первісного позову Приватного підприємства «АСД» відмовлено повністю, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» задоволено частково.

25 грудня 2023 року до суду від ПП «АСД» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 35369), а саме стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83 000,00 грн. 26 грудня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства «АСД» (вх. № 35369 від 25 грудня 2023 року) про ухвалення додаткового рішення з призначенням судового засідання на 08 січня 2024 р. о 12:40. 27 грудня 2023 року до суду від ТОВ «ВФ Ритейл» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 35817).

Розглянувши матеріали справи та заяву ПП «АСД», з урахуванням клопотання ТОВ «ВФ Ритейл» про зменшення витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведених приписів вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні суду від 18 грудня 2023 року у справі № 910/848/23 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на повідомлення ПП «АСД» про те, що докази понесення витрат будуть надані після ухвалення судового рішення.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У заяві зазначається, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги з професійної правничої допомоги в рамках справи № 910/848/23 в суді першої інстанції складає 83 000,00 грн. Зважаючи на викладене, керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, ПП «АСД» подає суду наступні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу: 1) договір про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року; 2) додаткову угоду № 01 від 17.07.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року; 3) додаткову угоду № 02 від 18.07.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року; 4) додаткову угоду № 03 від 12.09.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 77 від 17.05.2023 року; 5) акт про надання правової (правничої) допомоги від 21.12.2023 року; 6) детальний опис наданих послуг, наданих адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ПП «АСД» у справі № 910/848/23 від 21.12.2023 року.

Досліджуючи надані позивачем за первісним (відповідачем за зустрічним) позовом докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

ТОВ «ВФ Ритейл» було заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 35817 від 27 грудня 2023 року).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю цих сторін. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого Об`єднана палата у Постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 17 травня 2023 року між ПП «АСД» (клієнта) та Адвокатським бюро «Дородних Сергія» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 77. Відповідно до п. 1.1. цього договору клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу. Цього ж дня, 17 травня 2023 року, між сторонами укладено додаткову угоду № 1, згідно п. 1.1. якої клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання за винагороду надати клієнту правову (правничу) допомогу, а саме: здійснити представництво і захист прав та законних інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі № 910/848/23. 20 вересня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, згідно з п. 1.1. якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в межах зустрічного позову у справі № 910/848/23. Згідно із актом про надання правової (правничої) допомоги адвокатське бюро надало клієнта правничу допомогу в межах первісного та зустрічного позову на суму 83 000,00 грн.

По-перше, суд звертає увагу, що з представлених до суду документів вбачається про заявлення до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як в межах первісного позову, так і в межах зустрічного. Водночас, ПП «АСД» чітко не визначає суму витрат в межах кожного із цих позовів. Натомість, суд констатує про те, що ПП «АСД» було відмовлено у задоволенні первісного позову. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Тобто, всі судові витрати ПП «АСД» на професійну правничу допомогу в межах первісного позову покладаються на ПП «АСД», а отже стягнення будь-яких витрат з ТОВ «ВФ Ритейл» в межах первісного позову неможливо. У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 35817 від 27 грудня 2023 року) ТОВ «ВФ Ритейл» просить покласти витрати в межах первісного позову на ПП «АСД», адже в позові було відмовлено.

Таким чином, суд погоджується із ТОВ «ВФ Ритейл» в цій частині та зазначає, що не підлягають розподілу судові витрати ПП «АСД» на правничу допомогу в межах первісного позову.

По-друге, рішенням суду від 18 грудня 2023 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» задоволено частково на суму 135 000,00 грн. В частині стягнення 27 618,76 грн. судом було відмовлено з підстав необґрунтованості заявленої суми, а саме ненадання жодних обґрунтувань, за який період виникла така переплата, внаслідок чого вона виникла та чим фактично є така переплата, тобто не визначена її правова природа (надмірно сплачена орендна плата або комунальні послуги, тощо). З приводу цього ПП «АСД» зазначав у своїх заявах по суті справи. Однак, для формування позиції з приводу цієї суми не вимагається аналіз великого обсягу документів, законодавства або судової практики; на виклад заперечень з приводу сформованої суми не потребується багато часу. Суд погоджується із позицією ТОВ «ВФ Ритейл» щодо пропорційності витрат на правничу допомогу та в чергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на вищевикладене, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з урахуванням поданого ТОВ «ВФ Ритейл» клопотання про зменшення витрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ПП «АСД» про розподіл судових витрат і стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» витрат на професійну правничу допомогу в межах зустрічного позову у загальному розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 221, 232-233, 236-238, 244 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства «АСД» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 35369 від 25 грудня 2023 року) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ РИТЕЙЛ» (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15; код ЄДРПОУ: 41457291) на користь Приватного підприємства «АСД» (61072, місто Харків, вулиця Єсеніна, будинок 16; код ЄДРПОУ: 32436150) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписаний 12 січня 2024 р.

Суддя Н.В. Калініченко