Постанова

від 04.01.2024 по справі 607/2144/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/2144/19Головуючий у 1-й інстанції Братасюка В.М. Провадження № 22-ц/817/88/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін:

представника апелянта Ткачук М.І.,

скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/2144/19 за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року (ухвалену суддею Братасюком В.М.) в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 26 лютого 2020 року у справі №607/2144/19 Верховним Cудом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 3073.60 грн.

10 листопада 2022 року було відкрито виконавче провадження №70304402, яке в подальшому було закрито, оскільки ОСОБА_1 надала виконавцю довідку, що отримує лише пенсію, а тому відповідно до Закону України №2129-ІХ від 26 березня 2022 року, яким внесено зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», до припинення чи скасування воєнного стану припинено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Однак, 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 прийшло повідомлення на телефон від ПриватБанку про те, що з її пенсії стягнуто 3421.57 грн, а 13 квітня 2023 року повідомлення про арешт її пенсійного рахунку. При цьому вказані дії було проведено на підставі виданої відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі платіжної вимоги №70304402 від 22 березня 2023року.

У зв`язку з наведеним просила суд:

- визнати дії державного виконавця Ткачук М.І. відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції неправомірними;

- зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції скасувати платіжну вимогу №70304402 від 22 березня 2023 року, видану Відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції;

- зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 3421.57 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року скаргу задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції неправомірними.

Зобов`язано відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 3421.57 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем 20 березня 2023 року вчинено запити в АТ КБ «ПриватБанк» про надання всіх рахунків ОСОБА_1 та про залишки коштів на них. 22 березня 2023 року державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію про списання коштів з рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

Звертає увагу, що станом на дату примусового списання коштів на адресу Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції заяви боржника про те, що рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 є рахунком зі спеціальним режимом використання чи про те, що на ньому знаходяться кошти, звернення стягнення на які заборонено, не надходило. Інформація про наявність пенсійного рахунку у боржника у матеріалах виконавчого провадження була відсутня.

Також зазначає, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

На підставі викладеного, Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вважає, що суд першої інстанції не врахував, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на ньому, стали власністю боржника та набули статусу вкладу. Також судом не враховано, що АТ КБ «ПриватБанк», на який покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконав. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

У зв`язку з наведеним просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Скаржник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 квітня 2019 року у справі 607/2144/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти про визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у справі 607/2144/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким визнано контракт, який укладено між ОСОБА_1 та Тернопільським обласним комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти 01 вересня 2016 року трудовим договором, який укладено на невизначений строк. Визнано незаконним та скасовано наказ Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти №298-к від 21 грудня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи у зв`язку із закінченням строку контракту. Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста навчально-методичного центру психологічної служби і соціальної роботи Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти на умовах безстрокового трудового договору. Стягнуто 3842 гривні судового збору в користь держави з Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі №607/2144/19 касаційну скаргу задоволено. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасовано, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2019 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 3073.60 грн. Компенсовано Тернопільському обласному комунальному інституту післядипломної педагогічної освіти понесені судові витрати в розмірі 1536.80 грн. за оскарження судового рішення в частині поновлення на роботі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом 26 березня 2020 року видано виконавчий лист.

03 грудня 2021 року виконавче провадження закрите згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

08 листопада 2022 року на адресу відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повторно надійшла заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа №607/2144/19 від 26 березня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 3073.60 грн.

10 листопада 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70304402 з примусового виконання виконавчого листа №607/2144/19 від 26 березня 2020 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 3073.60 грн, яку надіслано сторонам виконавчого провадження.

10 листопада 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яка надіслана в установи банків.

АТ КБ «ПриватБанк» постанова прийнята до виконання та накладений арешт на рахунки ОСОБА_1 . Однак, згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк», суми коштів недостатньо для виконання постанови.

Згідно тверджень державного виконавця, перевіркою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень в Реєстрі вхідної документації встановлено, що боржник не зверталась до відділу із заявою про долучення до матеріалів виконавчого провадження довідки з банку про те, що на її рахунок надходять виключно пенсійні виплати.

Також державним виконавцем надсилалися запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, Державної фіскальної служби України джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки боржника, регіонального сервісного центру ГСЦ філії ГСЦ МВС в Тернопільській області, ТзОВ «МБТІ», Головного управління держгеокадастру в Тернопільській області, управління Держпраці, ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області, відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання.

В результаті із відповідей на запити встановлено лише, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва, виданого 25 січня 1997 року згідно розпорядження органу приватизації від 24 січня 1997 року №1061.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року постановлено видати дублікат виконавчого листа №607/2144/19, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 26 березня 2020 року, оскільки оригінал втрачений.

Згідно відповіді на запит №157977836 від 15 березня 2023 року до Державної податкової служби України встановлено, що інформація про джерела отримання доходів в ДПСУ відсутня.

Державним виконавцем 20 березня 2023 року вчинено запити в АТ КБ «ПриватБанк» про надання всіх рахунків ОСОБА_1 та про залишки коштів на них. Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» залишок коштів на рахунках станом на 21 березня 2023 року становить 0.02 євро, 0.00 грн., 1362.65 грн. та 0.42 грн.

22 березня 2023 року державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію про списання коштів з рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

03 квітня 2023 року на рахунок з обліку депозитних сум надійшли грошові кошти у сумі 3421.57 грн.

06 квітня 2023 року згідно розпорядження державного виконавця Ткачук М.І. №70304402 від 06 квітня 2023 року грошові кошти у сумі 3421.57 грн. необхідно перерахувати: 2878.70 грн. - на користь стягувача, 255 грн. - витрати виконавчого провадження, 287.87 грн. виконавчий збір.

Після надходження на адресу Відділу заяви ОСОБА_1 від 16 травня 2023 року про зняття арешту з рахунку та долучення довідки з банку про надходження пенсійних виплат, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токаренко В.С. 18 травня 2023 року винесено постанову про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , на який надходять пенсійні виплати.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу частини першої, пункту першого частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, у тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звергається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесенні постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках «спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках н із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційна програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої ст.8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на заборонено законом.

Тобто чинне законодавство України забороняє арештовувати кошти рахунках зі спеціальним режимом використання. Проте, заборона накладення арешту діє саме на рахунки, відкриті згідно зі статтями 15-1 Закону України «Про електроенергетику», статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання водовідведення» та відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки». Тобто, рахунки зі спеціальним режимом використання - це рахунки підприємств, що займаються виробництвом або постачанням енергії, води, опаленням приміщень тощо.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт кошів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця цільове призначання рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Крім того, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Процесуальними нормами ЦПК щодо здійснення судового контролю є Розділ VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень», а саме статті 447-453.

Статтею 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення дій державними виконавцями відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №70304402 з примусового виконання виконавчого листа №607/2144/19 від 26 березня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти судових витрат за подання касаційної скарги в розмірі 3073.60 грн., 10 листопада 2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, яка надіслана в установи банків. АТ КБ «ПриватБанк» постанова прийнята до виконання та накладений арешт на рахунки ОСОБА_1 , в подальшому було сформовано платіжну інструкцію про списання коштів з рахунку АТ КБ «ПриватБанк», а 06 квітня 2023 року згідно розпорядження державного виконавця Ткачук М.І. №70304402 від 06 квітня 2023 року грошові кошти у сумі 3421.57 грн. перераховано: 2878.70 грн. - на користь стягувача, 255 грн. - витрати виконавчого провадження, 287.87 грн. виконавчий збір.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що жодних дій державним виконавцем щодо отримання інформації про цільове призначення рахунку ОСОБА_1 (запиту в Пенсійний фонд України щодо отримання боржником пенсійних виплат) здійснено не було.

З огляду на те, що держаний виконавець, в порушення вимог розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», звернув стягнення на пенсію ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що слід визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції неправомірними та зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 3421.57 грн.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц, згідно яких кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю та втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані висновки були сформовані до набрання чинності Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на скаргу, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи скаргу, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 15 січня 2024 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак