Ухвала

від 12.01.2024 по справі 357/36/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/36/24

Провадження № 2-з/357/2/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2024 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2024 року адвокат Тетеря Світлана Ігорівна звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2024 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Кошеля Б.І.

Одночасно з позовом представником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - адвокатом Тетерею Світланою Ігорівною було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786655032204);

- заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786655032204);

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" ідентифікаційний код 36445855; місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, Автодорога Київ-Одеса 82км+500м) користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД-2000" (ідентифікаційний код 36445855; місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський р-н, Автодорога Київ-Одеса 82км+500м) користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0038;

В обґрунтування поданої заяви зазначила наступне.

20.10.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено Договір оренди землі № 937 (далі також «Договір оренди землі»), за яким Відповідач-1 передав в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,8832 га з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (наразі - Білоцерківська міська територіальна громада Київської області) (далі «Земельна ділянка»).

Право оренди Позивача на Земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі «ДРРПНМ») 25.11.2015 року.

Протягом усього часу дії Договору оренди землі Орендар користувався Земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов`язки за цим договором.

З огляду на це, більше, ніж за рік до закінчення строку дії Договору оренди землі, який, як вже відзначалося у позовній заяві, був автоматично продовжений до 20.10.2023 року в силу дії підп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі «ЗК України») у редакції Закону України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», у вересні 2022 року ТОВ ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення Договору оренди землі па 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 5 Договору оренди землі. Однак Орендодавець не відповів на цей лист у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Натомість у грудні 2022 року ОСОБА_1 було вчинено низку дій, внаслідок яких було порушено право оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на Земельну ділянку.

По-перше, 19.12.2022 року Відповідач-1 звернувся до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на Земельну ділянку у зв`язку з нібито припиненням дії Договору оренди землі, на підставі якої 22.12.2022 року державний реєстратор Майорко Т.О. незаконно провела у ДРРПНМ державну реєстрацію припинення права оренди товариства, хоча Договір оренди землі був автоматично поновлений до 20.10.2023 року і підстав для припинення цього права, відповідно, не було.

По-друге, 22.12.2022 року ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 83 з ТОВ «Агротрейд-2000», за яким він передав йому в оренду Земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди Земельної ділянки за Відповідачем-2, яку було проведено 28.12.2022 року.

Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на Земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії Договору оренди землі передав цю ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди Позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.

Вважає, що попередня поведінка Відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення його позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, Відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо Земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов`язаними з ним особами, або Земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо Земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсними допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Це унеможливить виконання рішення суду у цій справі і. відповідно, поновлення порушеного права оренди Позивача на цю ділянку, а також зумовить необхідність звернення ним до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій.

Позивач не має об`єктивної можливості попередити такі дії Відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ДРРПНМ відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.

Враховуючи вищенаведені обставини, вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», за захистом якого вона звернулася до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення його позову.

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.

Заява про забезпечення позову, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09 січня 2024 року, була передана на розгляд судді Кошелю Б.І. 10 січня 2024 року.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 09.07.2021 у справі №910/6825/20.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20, від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 року по справі № 904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов`язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.

При розгляді питань про забезпечення позову цивільний процесуальний закон не зобов`язує перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З наданих до суду матеріалів убачається, що в січні 2024 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.

До заяви про забезпечення позову також надані копія листа ТОВ «Агротрейд-2000» № 64 від 06.03.2023 року на адресу ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» щодо проведення з 13.03.2023 по 23.03.2023 робіт із закріплення межових знаків земельних ділянок в натурі (на місцевості), копія листа ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» №01-3-76 від 13.03.2023, копія листа ТОВ «Агротрейд-2000» № 132 від 12.04.2023 року з переліком земельних ділянок, які перебувають в оренді у ТОВ «Агротрейд-2000», копія листа ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» №01-3-101 від 12.05.2023 року.

Таким чином, з матеріалів справи дійсно вбачається про наявність спору стосовно права користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на приписи статті 2 ЦПК України слід підкреслити, що сутність захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб полягає у спрямуванні цього захисту в першу чергу на відновлення порушеного права.

Порушуючи питання про забезпечення позову, заявник послалася на те, що поведінка Відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за її позовом, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, Відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо Земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов`язаними з ним особами, або Земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо Земельної ділянки у ДРРПНМ будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсними допоки не будуть скасовані в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Про зупинення реєстраційних дій на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна.

З огляду на викладене, заявлений заявником такий вид заходів забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій, передбачений нормами чинного законодавства, та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи.

Суддя погоджується, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звертається до суду. Обраний захід забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника і забезпечить збалансованість інтересів сторін.

Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати належним, адекватним та співмірним з заявленими вимогами.

Виходячи із пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, а також з тим, що в судді є всі підстави вважати, що невжиття даного заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, суддя вважає, що вимоги заявника в частині забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786655032204) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вжиття такого заходу забезпечення не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

В частині ж вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786655032204) заява задоволенню не підлягає, оскільки забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок вже передбачає заборону вчиняти будь-які дії щодо розпорядження/відчуження вказаного нерухомого майна.

Вимоги заявника щодо забезпечення позову шляхом встановлення заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192 також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Незабезпечення позову шляхом заборони відповідачам користуватись спірною земельною ділянкою не призведе до утруднення виконання судового рішення у разі задоволення даного позову.

Інший висновок суперечив би самій суті інституту забезпечення позову, метою якого є обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 709/853/20.

Окрім того, суддя вважає, що забезпечення позову у такий спосіб фактично підмінить собою судове рішення у справі та вирішить позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Наявність самого по собі позову про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки не є підставою для забезпечення позову шляхом заборони користуватись об`єктом оренди (земельна ділянка).

Встановлення заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо використання орендованої ним земельної ділянки не відповідає принципу співмірності та збалансованості.

ТОВ «Агротрейд-2000» користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди, яке наразі є чинним, право оренди відповідача є зареєстрованим відповідно до законодавства, а тому забезпечення позову таким шляхом є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Вжити заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 786655032204).

В частині задоволення інших вимог заяви про забезпечення позову, - відмовити.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Б. І. Кошель