Рішення

від 04.01.2024 по справі 902/1102/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" січня 2024 р. Cправа № 902/1102/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Данелюк Х.О.,

представника позивача - Іванушкіна І.С.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" (вул. Східна, 20, с. Іванівське, Бахмутський район, Донецька область, 84557)

до: Приватного підприємства "Ольвія" (вул. Центральна, буд. 1з, с. Сопин, Вінницький район, Вінницька область, 22247)

про стягнення 2 400 000 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" подано позов до Приватного підприємства "Ольвія" про стягнення 2 400 000 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору №2 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.08.2022 в частині дострокового повернення отриманих грошових коштів на вимогу кредитора, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" заявлено до стягнення з Приватного підприємства "Ольвія" 2 400 000 грн основного боргу.

Ухвалою суду від 25.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1102/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2023 об 11:00 год.

Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою від 26.09.2023 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 21.11.2023, про що 31.10.2023 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Водночас розгляд справи по суті двічі відкладався з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Так, за результатами слухання справи 07.12.2023 розгляд справи по суті відкладено на 04.01.2024.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 30.10.2023 представнику позивача за його клопотанням забезпечено участь у судових засіданнях у справі №902/1102/23 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначений час у судове засідання 04.01.2024 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції). Повідомлений належним чином відповідач ухвалою суду від 11.12.2023 та телефонограмою від цієї ж дати правом участі у судовому засіданні не скористався.

Поряд з цим обізнаність відповідача про слухання справи 04.01.2024 підтверджується змістом клопотання про відкладення розгляду справи (вх. канцелярії суду №01-34/12310/23 від 22.12.2023).

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. канцелярії суду №01-34/12310/23 від 22.12.2023), суд дійшов висновку про його відхилення з підстав необґрунтованості, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

11.08.2022 між Приватним підприємством "Ольвія" (Позичальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" (Кредитор, позивач) укладено Договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Кредитор надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

За змістом п.1.2. Договору поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (Згідно Пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 10000000,00 грн. (Десять мільйонів гривень 00 коп.) (п. 2.2. Договору).

Згідно із п. 2.4. Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на строк, не більший ніж 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з дати надання кожної поворотної фінансової допомоги в рамках цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Кредитора що надходить у письмовому вигляді не пізніше 30 (Тридцяти) днів до дати повернення.

Згідно із п. 3.2. Договору повернення грошових коштів відбувається шляхом перерахування грошових коштів па поточний банківський рахунок Кредитора або шляхом внесення грошових коштів в касу Кредитору.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що Кредитор має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 30 (Тридцять) робочих днів.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" перерахувало Приватному підприємству "Ольвія" 2700000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 1367 від 12.08.2022 на суму 300 000 грн;

- № 1369 від 16.08.2022 на суму 500 000 грн;

- № 1376 від 17.08.2022 на суму 150 000 грн;

- № 1378 від 19.08.2022 на суму 50 000 грн;

- № 1379 від 24.08.2022 на суму 700 000 грн;

- № 1384 від 01.09.2022 на суму 400 000 грн;

- № 286 від 08.09.2022 на суму 600 000 грн.

14.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" направлено відповідачу вимогу (вих. №1-14/6-23 від 14.05.2023) про дострокове повернення наданої поворотної фінансової допомоги в порядку п. 7.1. Договору, яку вручено Приватному підприємству "Ольвія" 28.06.2023 (а.с. 10-12, т. 1).

Як підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, відповідачем повернуто поворотну фінансову допомогу за договором на загальну суму 300 000 грн: 09.08.2023 - 200 000 грн та 10.08.2023 - 100 000 грн (а.с. 20-21, т. 1).

Неповернення Приватним підприємством "Ольвія" у добровільному порядку решти отриманих коштів за Договором в загальному розмірі 2 400 000 грн слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За змістом статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (Позичальник) отримав від позивача кошти в сумі 2 700 000 грн, які повинен був повернути останньому в силу п. 7.1. Договору за спливом 30 робочих днів після отримання вимоги (вимогу отримано 28.06.2023).

Так, датою повернення поворотної фінансової допомоги слід вважати 10.08.2023 (враховуючи, що в період дії воєнного стану в Україні святкові та неробочі дні є робочими), відтак з 11.08.2023 відповідне зобов`язання є простроченим.

Разом відповідач своє зобов`язання за Договором виконав частково в сумі 300 000 грн (09.08.2023 сплачено 200 000 грн та 10.08.2023 сплачено 100 000 грн). Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Окрім того, суд враховує правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, від 21.05.2019 у справі №904/6726/17, від 05.06.2019 у справі №905/1562/18, від 10.06.2019 у справі №911/935/18 та від 11.06.2019 у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Отже, у відповідача виникла прострочена заборгованість в частині повернення отриманих коштів на суму 2 400 000 грн (2 700 000 грн - 300 000 грн).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 36 000 грн покладаються на Приватне підприємство "Ольвія".

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ольвія" (вул. Центральна, буд. 1з, с. Сопин, Вінницький район, Вінницька область, 22247, код ЄДРПОУ 32144281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмутська молочно-товарна ферма" (вул. Східна, 20, с. Іванівське, Бахмутський район, Донецька область, 84557, код ЄДРПОУ 43600790) 2 400 000 грн - основного боргу та 36 000 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти відповідача - olviapp@gmail.com; позивачу - до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 15 січня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - вул. Центральна, буд. 1з, с. Сопин, Вінницький район, Вінницька область, 22247.