Постанова

від 15.01.2024 по справі 400/12740/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/12740/23Перша інстанція: суддя Величко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 13.11.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №400/12740/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 26.09.2023, від 10.10.2023 ВП № 72746937

У С Т А Н О В И В:

12.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявської А.Б. від 26.09.2023 у виконавчому провадженні №72746937 про накладення штрафу в сумі 5100грн;

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявської А.Б. від 10.10.2023 у виконавчому провадженні №72746937 про накладення штрафу в сумі 10200 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що приймаючи спірні постанови державний виконавець не здійснював огляд об`єкту, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Ген.Карпенка,20, а також не вчиняв жодних дій для належної перевірки виконання рішення суду. При цьому, на думку позивача, саме собою не подання боржником державному виконавцю доказів на підтвердження виконання рішення суду не свідчить про невиконання такого рішення суду. Як зауважував позивач, для того щоб з`ясувати, що рішення суду не виконано державний виконавець мав оглянути об`єкт.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем до окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» жодної інформації та доказів на підтвердження виконання рішення суду або наявності поважних причин, які ускладнюють його виконання, до органу державної виконавчої служби не подано. Означене, на думку відповідача, є достатньою законодавчо передбаченою підставою для накладення на боржника штрафу. Крім того, суб`єкт владних повноважень акцентував увагу на тому, що виконавчий документ уже декілька разів перебував на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби, що, на думку відповідача, свідчить про навмисне ухилення від виконання рішення суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №400/12740/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» задоволено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» несвоєчасно отримано постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення штрафу. У свою чергу, одразу після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження боржником до органу державної виконавчої служби подано докази на підтвердження виконання рішення суду. Також, окружним адміністративним судом установлено, що державним виконавцем не вжито заходів для належної перевірки виконання рішення суду. Між тим, саме по собі неподання боржником державному виконавцеві доказів на підтвердження виконання рішення суду не свідчить про його невиконання.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Заводський відділ Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що докази на підтвердження виконання рішення суду боржником до органу державної виконавчої служби надіслано після винесення постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі. Також, на думку скаржника, передбачена положеннями статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» відповідальність для боржника настає у разі невиконання рішення суду, що зобов`язує останнього вчинити певні дії. Крім того, на думку скаржника, Законом України «Про виконавче провадження» чітко не визначено як саме державним виконавцем має здійснюватися перевірка виконання боржником рішення суду, яким останнього зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 05.01.2021 Господарським судом Миколаївської області видано наказ №915/161/20 щодо зобов`язання ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» знести нежитлові приміщення магазину загальною площею 104кв.м., який складається із нежитлової будівлі літ.А-5, 1-пов. нежитлового приміщення магазину по вул.Генерала Карпенка,20 в місті Миколаєві.

Означений наказ Господарського суду Миколаївської області №915/161/20 від 05.01.2021 для примусового виконання Миколаївською міською радою подано до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

12.09.2023 головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявською А.Б. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72746937 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/161/20 від 05.01.2021.

У вказаному індивідуальному акті зазначено про необхідність боржнику (ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301») виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме до 25.09.2023 включно.

Колегією суддів установлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №72746937 від 12.09.2023 державним виконавцем надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зазначену у виконавчому документі адресу ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301».

З матеріалів справи убачається, що 26.09.2023 головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявською А.Б. здійснено перевірку виконання рішення боржником строк для виконання якого закінчився.

За наслідком такої перевірки складено акт державного виконавця від 26.09.2023 у якому зазначено, що інформації та доказів, які підтверджують виконання рішення, боржником не надано. До Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлення від боржника або стягувача про виконання рішення суду не надходило, інформації про виконання немає. Таким чином, рішення суду в установлений державним виконавцем строк без поважних причин ТОВ ВКФ «Магазин 301» не виконано, що є підставою для накладення штрафу.

У зв`язку з чим, головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявською А.Б. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області №915/161/20 від 05.01.2021, прийнято постанову від 26.09.2023 ВП №72746937, якою за невиконання рішення суду на ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» накладено штраф в сумі 5100грн.

Вказаним індивідуальним актом також зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, а саме до 09.10.2023 включно та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Колегією суддів з`ясовано, що 10.09.2023 головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявською А.Б. повторно здійснено перевірку виконання рішення боржником строк для виконання якого закінчився.

За результатом означеної перевірки складено акт державного виконавця від 26.09.2023, у якому зазначено, що інформації та доказів, які підтверджують виконання рішення, боржником не надано. До Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлення від боржника або стягувача про виконання рішення суду не надходило, інформації про виконання немає. Отже, рішення суду в установлений державним виконавцем строк без поважних причин ТОВ ВКФ «Магазин 301» не виконано, що є підставою для накладення штрафу.

З урахуванням чого, головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чернявською А.Б. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області №915/161/20 від 05.01.2021, прийнято постанову від 10.10.2023 ВП №72746937, якою за невиконання рішення суду повторно на ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» накладено штраф в сумі 10200грн.

Означеним актом індивідуальної дії попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Не погодившись із накладенням на ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» штрафів за невиконання рішення суду без поважних причин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок надсилання документів виконавчого провадження визначено статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, визначено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, у контексті установлених фактичних обставин справи, потрібно зауважити, що накладення на боржника штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких боржником державному виконавцю було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою наслідки, які передбачено нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні приписів Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Водночас, за наслідком з`ясування фактичних обставин справи колегією суддів установлено, що ані матеріали виконавчого провадження ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301», ані матеріали даної судової справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення боржником державного виконавця про наявність об`єктивних причин, які унеможливлювали або значно ускладнювали виконання рішення.

В контексті означеного апеляційний адміністративний суд констатує, що боржник обізнаний про наявність рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2020 у справі №915/161/20 щодо зобов`язання ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» знести нежитлові приміщення магазину, загальною площею 104кв.м., які складаються із нежитлової будівлі літ.А-5, 7-пов. нежитлового приміщення магазину по вул.Генерала Карпенка,20 у місті Миколаєві.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2023, у якій містилася вимога виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, державним виконавцем направлено на зазначену у виконавчому документі адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням 13.09.2023 та отримано останнім 09.10.2023.

У зв`язку із невиконанням боржником судового рішення у строк, який встановлено у постанові про відкриття виконавчого провадження, що зафіксовано у відповідному акті від 26.09.2023, державним виконавцем 26.09.2023 винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100грн.

Вказаний індивідуальний акт 28.09.2023 було направлено на зазначену у виконавчому документі адресу боржника рекомендованим листом з повідомлення та отримано адресатом 09.10.2023.

Повторне невиконання судового рішення, що також було зафіксовано у відповідному акті від 10.10.2023, зумовило винесення державним виконавцем постанови від 10.10.2023 про накладення штрафу у подвійному розмірі.

Зазначену постанову було направлено на адресу боржника 12.10.2023 рекомендованим листом з повідомленням та отримано боржником 18.10.2023.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що 11.10.2023 представник боржника ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.

З огляду на установлені фактичні обставини, апеляційний адміністративний суд зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження, а також оскаржувані постанови було направлено боржнику в порядку та строки, передбачені частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

На наявність обставин, які свідчать про те, що невиконання боржником судового рішення відбулося з поважних причин ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» не вказує, а колегією суддів не установлено.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанови від 26.09.2023 та від 10.10.2023 у виконавчому провадженні №72746937 про накладення на ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» штрафу державним виконавцем прийнято у мажах повноважень, у спосіб та в порядку, що передбачено приписами Закону України «Про виконавче провадження», а тому законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог немає.

При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє доводи скаржника та висновки суду першої інстанції стосовно того, що державним виконавцем у спірних правовідносинах не вжито заходів для належної перевірки виконання рішення суду, адже вони спростовуються наявністю та змістом відповідних актів державного виконавця від 26.09.2023 та від 10.10.2023.

В контексті вказаного колегія суддів відмічає, що в досліджуваній ситуації положення Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують державного виконавця для перевірки виконання рішення боржником залучати сторін, здійснювати огляд об`єкту, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка,20.

У межах спірних правовідносин, на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2020 у справі №915/161/20, ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» самостійно зобов`язане вчинити певні дії.

Згідно із п.п.1, 16 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, в досліджуваній ситуації саме боржник зобов`язаний письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а виконавець, у свою чергу, здійснює перевірку виконання судового рішення.

Положення статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», окрім перевірки виконання рішення боржником, від державного виконавця не вимагають вчинення інших виконавчих дій.

Крім того, апеляційний адміністративний суд зауважує, що правила Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують державного виконавця перед накладенням на боржника штрафу пересвідчитись в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так само, означеним нормативно-правовим актом не передбачено необхідності державному виконавцеві перед накладенням на боржника штрафу в подвійному розмірі пересвідчитись в отриманні постанови про накладення штрафу вперше.

Також, апеляційний адміністративний суд відхиляє посилання позивача на виконання рішення суду боржником, оскільки відповідні докази ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» до органу державної виконавчої служби надіслано після накладення штрафу у подвійному розмірі, тобто після прийняття спірних індивідуальних актів.

Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в позивачем в обґрунтування позовних вимог доводи та висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено колегією суддів, викладені Миколаївським окружним адміністративним судом у рішенні від 13.11.2023 у справі №400/12740/23 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» відмовлено, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №400/12740/23 скасувати.

Прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Магазин №301» до Заводського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 26.09.2023, від 10.10.2023 ВП № 72746937 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло А.В. Крусян